Рішення № 140613989, 14.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 160/28556/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

11.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо неподання на розгляд комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, необхідних документів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій капітану поліції ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області підготувати та подати на розгляд комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, необхідні документи, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій капітану поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Луганській області у наданні капітану поліції ОСОБА_1 Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України визначену Додатком 6 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 №413;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області надати капітану поліції ОСОБА_1 Довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України визначену Додатком 6 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 № 413.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з серпня 2021 року по серпень 2022 року проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого сектору спеціальної поліції відділу кримінальної поліції Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області і згідно з наказами цього органу від 01.04.2022 № 616дск та від 14.04.2022 № 690дск відряджався для несення служби зі зброєю до м. Лисичанськ та м. Сєвєродонецьк Луганської області, де брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Позивач зазначає, що відповідач до цього часу не направив на розгляд комісії Національної поліції України документів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, а листом від 08.09.2026 відмовив у оформленні довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, посилаючись на відсутність бойових розпоряджень військового командування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання доказів надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу і документа про доплату судового збору у розмірі 798,72 грн.

15.09.2026 позивач подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 15.10.2026 за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали, позивачу - строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву, відповідачу - строк для подання заперечень протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

29.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що за відомостями Управління превентивної діяльності ГУНП в Луганській області позивач не залучався до безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а у службових відрядженнях до Луганської області з 06.04.2022 по 15.04.2022 і з 26.04.2022 по 09.05.2022 виконував завдання з охорони публічного порядку, надання допомоги населенню, виявлення ворожих диверсійно-розвідувальних груп і недопущення фактів мародерства, тобто поліцейські функції та з 25.02.2022 місцем тимчасової дислокації ГУНП в Луганській області визначено м. Дніпро та Дніпропетровську область.

На думку відповідача, позивач не надав документів, які підтверджують виконання ним бойових (службових) завдань, як це передбачено абзацом третім підпункту 4 пункту 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, а додаткову та збільшену додаткову винагороду за постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у 2022 році виплачено позивачу за пунктами 6 і 12 переліку дій (заходів), визначеного методичними рекомендаціями Національної поліції України щодо виплати такої винагороди, тобто за виконання поліцейських функцій в умовах воєнного стану; накази про виплату винагороди не належать до документів, на підставі яких видається довідка за формою згідно з додатком 6 до цього Порядку. Відповідач також вважає, що наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 № 775, на який посилається позивач, до спірних правовідносин не застосовується, оскільки набрав чинності пізніше.

01.10.2026 до суду надійшла відповідь позивача на відзив. Однак за змістом цей документ є відповіддю на відзив в іншій адміністративній справі за позовом іншої особи до комунального некомерційного підприємства охорони здоров`я про оскарження рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, підписаний представником позивача у тій справі і надісланий відповідачеві у тій справі. Доводів щодо предмета спору в цій справі він не містить, а тому як відповідь на відзив у цій справі судом не оцінюється.

02.10.2026 від відповідача надійшли заперечення, у яких він зазначає, що 01.10.2026 отримав від позивача відповідь на відзив, і, заперечуючи проти доводу про те, що включення позивача до списків на отримання збільшеної додаткової винагороди підтверджує його участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, наголошує, що збільшену додаткову винагороду позивач отримував, виконуючи службові обов`язки у м. Дніпрі, а тому вона не пов`язана з відрядженнями до Луганської області, позивач не зазначає конкретних заходів, які він виконував під час відряджень. За висновком Верховного Суду, викладеним у пункті 63 постанови від 17.02.2026 у справі № 200/7237/24, виконання завдань забезпечувального, чергового чи охоронного характеру, навіть у період дії воєнного стану, саме по собі не може ототожнюватися з безпосередньою участю, а безпосередність участі пов`язується з виконанням бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 є поліцейським і має спеціальне звання капітана поліції, що підтверджується копією службового посвідчення ДНП № 032581, виданого 25.10.2022 Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області.

З позовної заяви та із заяви позивача до відповідача від 01.09.2026 вбачається, що в період з 2021 року по 2022 рік позивач проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого сектору спеціальної поліції відділу кримінальної поліції Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, тобто у підпорядкуванні відповідача.

Відповідно до листа Управління превентивної діяльності ГУНП в Луганській області від 18.09.2026 № 22863-2026, поданого відповідачем разом із відзивом, позивач перебував у службових відрядженнях до Луганської області з 06.04.2022 по 15.04.2022 на підставі наказів ГУНП в Луганській області від 01.04.2022 № 616 ДСК та від 14.04.2022 № 690 ДСК і з 26.04.2022 по 09.05.2022 на підставі наказів від 22.04.2022 № 757 ДСК та від 06.05.2022 № 847 ДСК, метою відряджень було виконання вимог Закону України «Про Національну поліцію», а саме: охорона публічного порядку, надання допомоги населенню, виявлення ворожих диверсійно-розвідувальних груп, недопущення фактів мародерства під час дії воєнного стану. Перше з цих відряджень відповідач визнав і в листі від 08.09.2026 № 30362-2026, яким відмовив позивачу в оформленні довідки, зазначивши: «відповідно до наказів ГУНП в Луганській області від 01.04.2022 № 616ДСК та від 14.04.2022 № 690ДСК, Ви відряджалися для несення служби до Луганській області з метою охорони публічного порядку, надання допомоги населені, виявленню ворожих ДРГ, недопущення фактів мародерства під час військового стану».

Як зазначає позивач і не заперечує відповідач, під час цього відрядження позивач ніс службу зі зброєю в м. Лисичанськ та м. Сєвєродонецьк.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (у редакції наказу від 26.05.2026 № 987), на який посилається позивач, м. Лисичанськ Лисичанської міської територіальної громади був територією активних бойових дій з 24.02.2022 по 03.07.2022, а м. Сіверськодонецьк (раніше - Сєвєродонецьк) Сіверськодонецької міської територіальної громади з 24.02.2022 по 25.06.2022. У період другого відрядження позивача з 26.04.2022 по 09.05.2022 уся територія Луганської області за даними цього Переліку належала до територій активних бойових дій або була тимчасово окупованою.

Відповідно до листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Луганській області від 23.09.2026 № 23345-2026, поданого відповідачем, у 2022 році позивачу виплачено додаткову винагороду за постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 і збільшену додаткову винагороду: за розрахункові періоди з 24.02.2022 по 25.03.2022 і з 25.05.2022 по 23.06.2022 за пунктом 6, а за розрахункові періоди з 26.03.2022 по 24.04.2022 і з 25.04.2022 по 24.05.2022 за пунктами 6 і 12 переліку дій (заходів), визначеного додатком 2 до Методичних рекомендацій щодо виплати додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, доведених листом Національної поліції України від 23.03.2022 (далі - Методичні рекомендації). Пункт 6 цього переліку охоплює виконання поліцейських завдань та функцій, пов`язаних із забезпеченням заходів правового режиму воєнного стану, публічного порядку і безпеки, а пункт 12 виконання інших практичних функцій в районах бойових дій із (для) забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Отримання додаткової винагороди позивач підтверджує також відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 08.09.2026 за період січень - грудень 2022 року.

Вважаючи бездіяльність та відмову відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються, зокрема, поліцейські, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь, зокрема, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Суд ураховує, що ця ознака пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII у редакції, чинній станом на квітень - серпень 2022 року, тобто на час участі позивача у відповідних заходах, і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (звернення позивача від 01.09.2026 і відповідь відповідача від 08.09.2026), щодо поліцейських викладена тотожно, а тому питання вибору редакції норми на результат цієї справи не впливає.

Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок № 413 у редакції від 03.10.2025, чинній на час звернення позивача до відповідача та надання відповіді від 08.09.2026).

За підпунктом 4 пункту 4 Порядку № 413 для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, підставою для надання статусу учасника бойових дій є довідка за формою згідно з додатком 6. Абзацом третім цього підпункту передбачено, що такі заявники за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.

Пунктом 8 Порядку № 413 встановлено, що для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.

Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2016 № 405 (далі - Положення № 405).

Згідно з пунктом 1 розділу II Положення № 405 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання та позбавлення статусу учасника бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України.

Абзацом дев`ятим пункту 2 розділу III Положення № 405 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України № 65 від 06.02.2023, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій для поліцейських, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі не менш як одного з таких документів: витягів з наказів органу поліції про відрядження (залучення) поліцейського до районів ведення бойових дій (у яких зазначені номер та дата бойового розпорядження військового командування), витягів із журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), витягів із вахтових журналів, витягів із польотних листів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв. Цей же абзац передбачає, що до документів, які надсилаються на розгляд Комісії, можуть додаватися інші документи, зокрема витяги (копії) з наказів про виконання бойового (спеціального) завдання зведеним підрозділом Національної поліції України (з поіменним списком поліцейських), посвідчення про відрядження, стройова чи доповідна записки, рапорти, розрахунки, книга нарядів чи інші документи, що підтверджують безпосередню участь поліцейських у таких заходах.

Абзацом третім пункту 4 розділу III Положення № 405 встановлено, що поліцейським, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідні керівники, у підпорядкуванні яких поліцейські проходили службу, у місячний строк із дня участі у виконанні бойових (службових) завдань, отримання поранення, контузії, каліцтва зобов`язані подати на розгляд комісії довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку та документи, передбачені абзацом дев`ятим пункту 2 цього розділу, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Зі змісту наведених норм у їх сукупності суд виходить з такого.

По-перше, подання на розгляд комісії довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 разом із документами, передбаченими абзацом дев`ятим пункту 2 розділу III Положення № 405, є обов`язком керівника органу, у підпорядкуванні якого поліцейський проходив службу, а не його дискрецією: норми пункту 8 Порядку № 413 і абзацу третього пункту 4 розділу III Положення № 405 сформульовані імперативно («зобов`язані подати») і встановлюють строк виконання цього обов`язку, пов`язуючи його виникнення з самим фактом участі поліцейського у виконанні бойових (службових) завдань.

По-друге, рішення про надання чи ненадання статусу учасника бойових дій, у тому числі оцінка достатності документів для такого рішення, віднесені Положенням № 405 до компетенції комісії Національної поліції України. Повноваження ж відповідача щодо оформлення довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 полягають у підтвердженні на підставі наявних у нього документів обставин участі поліцейського у відповідних заходах і мають реалізовуватися з урахуванням усіх таких документів. Відмовивши в оформленні довідки лише з мотиву відсутності бойового розпорядження, відповідач фактично вирішив за комісію питання про безпосередність участі позивача у заходах і позбавив позивача права на розгляд його матеріалів уповноваженою на це комісією.

По-третє, перелік документів, на який спирається відповідач, є альтернативним. Абзац дев`ятий пункту 2 розділу III Положення № 405 прямо вимагає «не менш як одного з таких документів» і називає п`ять рівнозначних варіантів, із яких зазначення номера і дати бойового розпорядження військового командування є реквізитом ЛИШЕ першого - витягу з наказу про відрядження (залучення) до районів ведення бойових дій. Решта варіантів (витяги із журналів бойових дій, вахтових журналів, польотних листів, матеріали службових розслідувань) такого реквізиту не містить, а останнє речення цього абзацу додатково дозволяє подавати «інші документи, що підтверджують безпосередню участь поліцейських», зокрема накази про виконання бойового (спеціального) завдання зведеним підрозділом, посвідчення про відрядження, рапорти та книгу нарядів. Отже, відповідач звів альтернативний перелік до єдиної умови наявності бойового розпорядження, чого норма, на яку він сам посилається, не встановлює.

По-четверте, факт двох відряджень позивача до Луганської області у квітні-травні 2022 року відповідач не лише не заперечує, а й підтверджує власними документами. Водночас самих наказів від 01.04.2022 № 616 ДСК, від 14.04.2022 № 690 ДСК, від 22.04.2022 № 757 ДСК і від 06.05.2022 № 847 ДСК (або витягів із них у частині, що стосується позивача), а також інших документів про характер завдань, які позивач виконував під час відряджень, відповідач суду не надав, обмежившись листами своїх структурних підрозділів про зміст цих наказів, хоча за абзацом другим частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Тому твердження відповідача про те, що під час відряджень позивач лише виконував функціональні обов`язки і до заходів, необхідних для забезпечення оборони України, не залучався, належними доказами не підтверджене.

По-п`яте, територіальну ознаку участі позивача в таких заходах підтверджують документи самого відповідача. Обидва відрядження позивача припадають на період, коли населені пункти Луганської області, до яких він відряджався, належали до територій активних бойових дій. Збільшену додаткову винагороду за пунктом 12 переліку дій (заходів), визначеного Методичними рекомендаціями, тобто за виконання практичних функцій в районах бойових дій, відповідач нарахував позивачу саме за розрахункові періоди з 26.03.2022 по 24.04.2022 і з 25.04.2022 по 24.05.2022, на які припадають обидва відрядження, тоді як за періоди без відряджень лише за пунктом 6. Відповідно до пункту 2 розділу III Методичних рекомендацій час безпосередньої участі в бойових діях (заходах) може бути включений лише в разі здійснення дій (заходів) у районах ведення бойових дій, що затверджені відповідним наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. Отже, довід відповідача про те, що нарахована позивачу збільшена додаткова винагорода не пов`язана з відрядженнями до Луганської області і виплачувалася за виконання службових обов`язків у м. Дніпрі, спростовується його ж документами. Посилання відповідача на наказ від 25.02.2022 № 505ДСК цього висновку не змінює, оскільки цим наказом визначено місце тимчасової дислокації самого органу поліції, а не місце виконання позивачем службових завдань у періоди відряджень.

Водночас суд погоджується з відповідачем у тому, що сам по собі факт виплати збільшеної додаткової винагороди не є документом, на підставі якого оформлюється довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413, і не замінює оцінки характеру виконаних поліцейським завдань. Проте таку оцінку відповідач мав здійснити на підставі власних наказів про відрядження та інших документів, передбачених абзацом дев`ятим пункту 2 розділу III Положення № 405, а не звести її до відсутності бойового розпорядження. Серед завдань відряджень сам відповідач називає виявлення ворожих диверсійно-розвідувальних груп у населених пунктах, що належали до територій активних бойових дій, однак зміст цих завдань та обставини їх фактичного виконання позивачем відповідач не дослідив. Не спростовує цього і посилання відповідача на те, що позивач не надав документів, які підтверджують виконання ним бойових (службових) завдань: абзац третій підпункту 4 пункту 4 Порядку № 413 надає заявникові право «за власним бажанням» додавати такі документи, а не покладає на нього такий обов`язок, тоді як накази з обмеженим доступом та інші службові документи про відрядження перебувають у розпорядженні відповідача. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 № 775, на який посилається позивач, регулює виплату поліцейським додаткової винагороди і набрав чинності після подій квітня - травня 2022 року, тому висновки суду на ньому не ґрунтуються.

Суд ураховує правову позицію Третього апеляційного адміністративного суду, викладену в постанові від 28 квітня 2026 року у справі № 280/3554/25, у якій суд апеляційної інстанції за аналогічного предмета спору зазначив: «Відсутність же окремих розпорядчих документів про залучення ОСОБА_1 до виконання спеціальних службових завдань в зоні бойових дій … не спростовує залучення позивача до таких заходів … відповідачем не доведено незалучення позивача … хоча саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок з доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності».

Суд також ураховує постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 380/5856/25, у якій суд дійшов висновку про наказ про відрядження як достатній доказ для видачі довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413, а також про те, що таку довідку видає орган за основним місцем несення служби поліцейського.

Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 01 жовтня 2025 року у справі № 160/34925/24 погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність ненадання цим самим відповідачем довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 поліцейському, якого відповідач на підставі своїх наказів з грифом «дск» відряджав до Луганської, Донецької та Харківської областей і якому нараховував збільшену додаткову винагороду.

Разом із тим суд не залишає поза увагою протилежну за результатом позицію Верховного Суду, на яку посилається відповідач. У постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/7237/24 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що законодавець пов`язує надання статусу учасника бойових дій із фактичною участю у збройному протистоянні, яка має ознаки безпосередності; виконання завдань забезпечувального, чергового чи охоронного характеру, навіть у період дії воєнного стану, саме по собі не може ототожнюватися з такою безпосередньою участю, а територіальна складова є елементом правової моделі, за якою безпосередність участі пов`язується з виконанням бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій (пункт 63). За висновком Верховного Суду, відсутність установленого факту виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій, а також відсутність у матеріалах справи документів, передбачених законодавством і локальними актами, виключає виникнення у відповідача обов`язку щодо оформлення та видачі довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413.

Суд поділяє підхід Верховного Суду, за яким функціональна і територіальна ознаки участі підлягають встановленню в сукупності. Проте обставини цієї справи відрізняються від обставин справи № 200/7237/24. У тій справі позивач-військовослужбовець обґрунтовував вимоги виконанням завдань з охорони та оборони морського порту в м. Одеса, і Верховний Суд виходив із відсутності встановленого факту виконання ним завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій. У цій справі територіальну ознаку підтверджують документи самого відповідача, а характер завдань, виконаних позивачем у відрядженнях до територій активних бойових дій, серед яких відповідач сам називає виявлення ворожих диверсійно-розвідувальних груп, відповідач не дослідив, обмежившись констатацією відсутності бойового розпорядження. Такий підхід не відповідає ні абзацу дев`ятому пункту 2 розділу III Положення № 405, ні висновкам Верховного Суду, які вимагають встановлення фактичного характеру виконаних завдань.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач, не подавши на розгляд комісії Національної поліції України документів, які є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій, та відмовивши у оформленні довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413 з мотиву, який не передбачений ані Порядком № 413, ані Положенням № 405 як єдина умова, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить із меж, визначених частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України. За абзацом першим цієї частини суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд; а за абзацом другим якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Обов`язок подати документи на розгляд комісії розсуду відповідача не передбачає, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. Водночас щодо самого оформлення і видачі довідки суд ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 420/5053/25, за якою оформлення довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413, як і прийняття рішень щодо надання статусу учасника бойових дій, є дискреційним повноваженням керівника органу та комісії, і суд не може підміняти цей орган та приймати за нього відповідне рішення. Крім того, накази відповідача про відрядження позивача, у яких визначено завдання відряджених поліцейських, суду не подано, а тому суд не має можливості встановити, що для видачі довідки виконано всі умови, визначені законом, на відміну від справи № 160/34925/24, у якій витяги з таких наказів були в матеріалах справи. З огляду на це ефективним і таким, що не виходить за межі повноважень суду, способом захисту в цій частині є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01.09.2026 з урахуванням правової оцінки суду, а не пряме зобов`язання видати довідку. Аналогічну модель застосував Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 16 березня 2026 року у справі № 160/7732/25.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково - у спосіб, визначений судом у межах частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, а 15.09.2026, на виконання ухвали суду від 14.09.2026 про залишення позовної заяви без руху, - ще 798,72 грн, тобто загалом 2 129,92 грн.

Позовну заяву подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а тому відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням частини 3 цієї статті ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 1 064,96 грн.

Позивачем об`єднано в позовній заяві дві самостійні вимоги немайнового характеру з похідними від них вимогами про зобов`язання вчинити дії: щодо бездіяльності відповідача, яка полягає в неподанні документів на розгляд комісії Національної поліції України, та щодо відмови у наданні довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413. За абзацом другим частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за кожну таку вимогу, і сплачена позивачем сума відповідає ставці за дві вимоги (1 064,96 грн х 2). Обидві основні вимоги задоволено, а похідну вимогу щодо довідки - у спосіб, визначений судом відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 2 129,92 грн.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо неподання на розгляд комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України документів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій капітану поліції ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області підготувати та подати на розгляд комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України документи, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій капітану поліції ОСОБА_1 .

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Луганській області, викладену в листі № 30362-2026 від 08.09.2026, у наданні капітану поліції ОСОБА_1 довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за формою згідно з додатком 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2026 про надання довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за формою згідно з додатком 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області (49000, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А, код ЄДРПОУ 40108845) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез