Рішення № 140613967, 14.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 160/28769/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

14.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови від 06.08.2026 № 046150021554 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, ОСОБА_1 на підставі її заяви від 27.07.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 ОСОБА_1 період роботи з 01.12.2005 по 27.07.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести призначення, нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 згідно з її заявою від 30.07. 2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка, досягнувши 50 років, звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, однак їй відмовлено у зв`язку з недосягненням 55-річного віку та відсутністю пільгового стажу. Позивачка вважає, що з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 має право на пенсію на пільгових умовах після досягнення 50 років, а відмова в зарахуванні пільгового стажу за довідкою № 138 від 27.07.2026 є проявом надмірного формалізму, оскільки пільговий стаж підтверджується також записами трудової книжки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 14.10.2026 за наявними у справі матеріалами.

Цією ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області матеріали електронної пенсійної справи.

Відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

30.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву разом із витребуваними судом матеріалами електронної пенсійної справи позивачки, у якому відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач-1 зазначає, що заяву позивачки від 30.07.2026 він розглянув за принципом екстериторіальності та, що на дату звернення вік позивачки (50 років 8 місяців) є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що період роботи з 01.01.2014 по 30.06.2026 не зараховано до пільгового стажу, оскільки довідка від 27.07.2026 № 138 не відповідає вимогам додатка № 5 до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій (немає підпису начальника відділу кадрів, не підтверджено право інспектора відділу кадрів на підпис, не повністю зазначено позицію розділу XXIV Списку № 2), а довідки про пільговий характер роботи за період з 01.12.2005 по 31.12.2013 не надано. Крім того, суд не може підміняти пенсійний орган у вирішенні питання про призначення пенсії. Доказів надіслання копії відзиву позивачці відповідач-1 не надав, пославшись на обмеження видатків на поштові відправлення.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву до суду не надійшов.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 30.07.2026 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке прийняло рішення від 06.08.2026 № 046150021554 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

У рішенні зазначено, що на дату звернення вік заявниці становить 50 років 08 місяців, страховий стаж - 32 роки 01 місяць 03 дні, пільговий стаж роботи за Списком № 2 не визначено. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано період роботи з 01.01.2014 по 30.06.2026 згідно з довідкою про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.07.2026 № 138, оскільки довідка не відповідає вимогам додатка № 5 до пункту 20 Порядку № 637, а саме: відсутній підпис начальника відділу кадрів; не підтверджено документально право інспектора відділу кадрів на підпис довідок; не повністю зазначена позиція розділу XXIV Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36. Відмову мотивовано недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного стажу роботи в шкідливих та важких умовах праці відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.

Згідно з довідкою комунального закладу «Криворізький дитячий будинок-інтернат» Дніпропетровської обласної ради від 27.07.2026 № 138 позивачка працює в цьому закладі з 01.12.2005 (наказ № 155-к від 01.12.2005), з 01.01.2014 - на посаді молодшої медичної сестри санітарки-ванниці, з 01.04.2016 - молодшої медичної сестри санітарки-роздавальниці, з 01.09.2018 - молодшої медичної сестри санітарки-няньки, з 01.01.2021 - молодшої медичної сестри санітарки-палатної, з 01.11.2021 - молодшої медичної сестри санітарки-ванниці по теперішній час; працює повний робочий день та безпосередньо зайнята обслуговуванням психічно хворих та розумово відсталих дітей. Загальний пільговий стаж в установі станом на 27.07.2026 становить 12 років 06 місяців 26 днів.

У довідці зазначено, що вказаний період передбачено Списком № 2: з 01.01.2014 по 02.08.2016 - розділом XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога», позиція 24г, постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36; з 03.08.2016 - розділом XXIV «Охорона здоров`я та соціальна допомога» постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461; право на пільгову пенсію підтверджено атестацією робочих місць (накази № 67-г від 30.09.2013 та № 58-г від 01.10.2018); підставою видачі довідки зазначено особову картку, посадові інструкції, розрахунково-платіжні відомості, табелі обліку робочого часу, накази по установі, штатний розпис. Довідку підписано виконувачем обов`язків директора, головним бухгалтером та інспектором відділу кадрів і засвідчено печаткою закладу.

До матеріалів справи також долучено накази комунального закладу «Криворізький дитячий будинок-інтернат» Дніпропетровської обласної ради від 30.09.2013 № 67-г та від 01.10.2018 № 58-г про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці разом із переліками робочих місць, яким підтверджено право на пільгову пенсію за Списком № 2, до яких включено посади молодшої медичної сестри (санітарки палатної, санітарки-няньки, санітарки-ванниці, санітарки-роздавальниці), а також копію трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 із записами про прийняття на роботу до закладу та переведення на зазначені посади.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) (в редакції, чинній станом на 30.07.2026) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII.

Пунктом 3 резолютивної частини цього Рішення встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах (пункт «б»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Застосовуючи цей висновок, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, якою змінено мотивувальну частину рішення Верховного Суду від 21.04.2021 у цій справі, виснувала, що в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах наявна колізія між нормами Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020, які визначають такий вік для жінок у 50 років, та Законом № 1058-IV, який визначає його у 55 років, а тому застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV. Відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах жінці, яка на час звернення досягла 50 років і мала необхідний стаж, з посиланням на недосягнення 55-річного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, Велика Палата Верховного Суду визнала протиправною.

Отже, пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV і пункт «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, яка підлягає застосуванню відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, по-різному визначають пенсійний вік та страховий стаж жінок для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, тоді як тривалість стажу на зазначених роботах (не менше 10 років) є однаковою. За таких обставин до позивачки, яка працювала на посаді, передбаченій Списком № 2, до 01.04.2015, підлягає застосуванню пункт «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII як норма, що встановлює більш сприятливі умови.

На дату звернення до пенсійного органу позивачка досягла 50-річного віку, а її страховий стаж, визначений відповідачем, становить 32 роки 01 місяць 03 дні. Отже, посилання на недосягнення позивачкою 55-річного віку як на підставу відмови є безпідставним.

Щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.01.2014 по 30.06.2026, суд зазначає таке.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Довідка від 27.07.2026 № 138 містить усі відомості, перелік яких визначено абзацом другим пункту 20 Порядку № 637: періоди роботи, посади, характер виконуваної роботи, розділ Списку № 2 і постанови Кабінету Міністрів України, якими ці списки затверджено, реквізити наказів про атестацію робочих місць та первинні документи, на підставі яких її видано. Відомості довідки узгоджуються з наказами про затвердження результатів атестації робочих місць від 30.09.2013 № 67-г та від 01.10.2018 № 58-г і переліками робочих місць до них, а також із записами трудової книжки позивачки.

Відсутність у довідці підпису начальника відділу кадрів і документа про право інспектора відділу кадрів на її підписання є недоліком оформлення документа, виданого роботодавцем, який не спростовує відомостей про характер і умови праці позивачки та не може покладатися на працівника. Так само відповідач не зазначив, яких саме відомостей про позицію розділу XXIV Списку № 2 бракує в довідці, в якій наведено і розділ списку, і постанови Кабінету Міністрів України, якими його затверджено, і позицію.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Маючи сумніви щодо оформлення довідки, відповідач мав можливість звернутися до роботодавця позивачки за уточненням відомостей або перевірити їх достовірність, однак цим правом не скористався і натомість відмовив у зарахуванні всього періоду роботи.

За таких обставин період роботи позивачки з 01.01.2014 по 30.06.2026 підлягає зарахуванню до її пільгового стажу за Списком № 2, а рішення від 06.08.2026 № 046150021554 є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.12.2005 по 31.12.2013 та з 01.07.2026 по 27.07.2026 суд зазначає, що довідка від 27.07.2026 № 138 підтверджує роботу позивачки на посадах, передбачених Списком № 2, лише з 01.01.2014, а оскаржуване рішення стосувалося зарахування періоду роботи з 01.01.2014 по 30.06.2026.

Доказів зайнятості позивачки на роботах, передбачених Списком № 2, у період з 01.12.2005 по 31.12.2013 матеріали справи не містять, а питання зарахування періоду роботи після 30.06.2026 пенсійним органом не вирішувалося. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо належного відповідача та способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Оскільки заяву позивачки розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке й прийняло оскаржене рішення, обов`язок вчинити дії на відновлення порушеного права належить покласти саме на цей орган (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2026 року у справі № 340/5804/25, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 160/22668/24). Позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З огляду на це суд покладає обов`язок зарахувати період роботи до пільгового стажу та повторно розглянути заяву позивачки на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Оскільки пільговий стаж позивачки пенсійним органом не визначався, а вимога про виплату пенсії є похідною від вирішення питання про її призначення, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивачки від 30.07.2026 з урахуванням висновків суду. Згідно з абзацом другим частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності оскаржуваного рішення не довів.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

При поданні позовної заяви позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. Оскільки часткове задоволення позову зумовлене визначенням органу, на який покладається обов`язок вчинити дії, та межами оскарженого рішення, а позивачкою сплачено судовий збір за одну вимогу немайнового характеру, відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір у розмірі 1 331,20 грн підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Керуючись ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 06.08.2026 № 046150021554 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 період роботи з 01.01.2014 по 30.06.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.07.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, код ЄДРПОУ 13844159) судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез