Ухвала суду № 140613851, 13.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 жовтня 2026 рокуСправа № 160/32036/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рищенко А.Ю., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

07.10.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:

- Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) щодо проведення перерахунку пенсії за індексацією ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за 2023, 2024 роки на коефіцієнти послідовного збільшення: - 1.197 2023 рік, 1.0796 -2024 рік, та неправомірними діями не проведення індексації пенсії на коефіцієнти збільшення 1.115 - 2025 рік, 1.121 - 2026 рік.

- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру пенсії призначеної за статтею 8 Закону України 345-VI з 22.05.2022 року, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.03.2026 роках.

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ- 21910427) здійснити індексацію пенсії з 01.03.2023 року ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), на коефіцієнти послідовного збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачені страхові внески та який враховується для обчислення пенсії в 2022 році (10846.37 грн) у розмірі - 1.197 -2023 рік, 1.0796-2024 рік, 1.115- 2025 рік, 1.121- 2026 рік без обмеження 80 % її розміру .

- Повернути мені до пенсії обмеження її розміру, починаючи з 01.04.2026 року та виплачувати мені 80 % моєї середньої заробітної плати без обмеження максимальним розміром передбаченим загальними нормами статті 27, 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

- Повернути мені різницю в виплачуваній та призначеній пенсії в повному розмірі починаючи з 01.04.2026 року.

- Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, шляхом надання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звіту про виконання рішення суду в строк визначений судом.

Згідно з ч.ч.1, 2ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями160,161,172цьогоКодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160,161цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Частиною п`ятою статті 160 КАС України, серед іншого, передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення

Разом з тим, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу згідно з частиною 1статті 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, оскільки суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Тобто, обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено на позивача.

В позовній заяві позивачем зазначено, що відповідачем порушено його права, при цьому не сформовано позовні вимоги з врахуванням норм частини 1статті 5 КАС України.

Щодо вимоги позивача «визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) щодо проведення перерахунку пенсії за індексацією ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за 2023, 2024 роки на коефіцієнти послідовного збільшення: - 1.197 2023 рік, 1.0796 -2024 рік, та неправомірними діями не проведення індексації пенсії на коефіцієнти збільшення 1.115 - 2025 рік, 1.121 - 2026 рік» суд зазначає наступне.

Дії суб`єкта владних повноважень це активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що об`єднання двох незалежних вимог, що стосуються різних фактів та періодів з одну позовну вимогу робить її неконкретизованою та незрозумілою. Викладена позовна вимога у такому вигляді не визначає конкретних вимог позивача до відповідача та є абстрактною.

Отже, позивачу необхідно розмежувати та сформувати ці вимоги окремо з врахуванням норм частини 1статті 5 КАС України, визначивши для кожної вимоги належний спосіб захисту.

Щодо вимог позовної заяви « Повернути мені до пенсії обмеження її розміру, починаючи з 01.04.2026 року та виплачувати мені 80 % моєї середньої заробітної плати без обмеження максимальним розміром передбаченим загальними нормами статті 27, 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»» та « Повернути мені різницю в виплачуваній та призначеній пенсії в повному розмірі починаючи з 01.04.2026 року» суд зазначає наступне.

Великою Палатою Верховного Суду у справі №640/7310/19 зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Суд зазначає, що зі змісту зазначених вище позовних вимог неможливо встановити суб`єкта владних повноважень, до якого вони звернуті, разом з тим за наведеного формулювання вказані вимоги є незрозумілими та такими, що складені в порушення вимог частини 1 статті 5 КАС України.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно надати уточнену позовну заяву, оформлену у відповідності до вимог статей 160, 161 КАС України, в якій уточнити зміст позовних вимог в цій частині, виклавши позовні вимоги чітко, зрозуміло, зокрема, зазначивши суб`єкта владних повноважень, до якого вони звернуті.

За приписами частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2026 складає 3328,00 гривні.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Зі змісту позовних вимог слідує, що при зверненні до суду позивачем заявлено 5 вимоги немайнового характеру (без урахування уточнених позовних вимог). Відповідно, розмір судового збору у даній справі становить 6 656 грн.

Позивачем до суду надано квитанцію про сплату судового збору на суму 1331,20 грн.

З урахуванням викладеного, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 5324,80 грн. за подання позову немайнового характеру за наступними реквізитами:

ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101;

банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);

код ЄДРПОУ 37988155;

рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632;

МФО - 899998;

код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Частиною 6 ст.161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Строки звернення до суду з відповідними позовними заявами визначені з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов`язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї належить застосовувати відповідні правові наслідки встановлені законом, у цьому випадку статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 607/6231/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 438/769/13-а (2а/438/29/13), від 24 квітня 2018 року у справі № 357/18214/14, від 26 червня 2018 року у справі № 663/1012/16-а, від 10 липня 2018 року у справі № 820/4856/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 826/11545/17, від 9 листопада 2018 року у справі № 334/3536/17(2-а/334/402/17), від 27 листопада 2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 305/2056/15-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 712/7831/16-а, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 7 лютого 2019 року у справі № 802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Вжиття конструкції «повинен був дізнатись» в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).

Скаржнику недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).

При цьому, у визначенні моменту виникнення права на позов має значення, коли особа дізналася про факт порушення свого права, інтересу або коли саме вона повинна була дізнатись про це, і обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.

Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Водночас, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав (постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 460/10097/24).

Як слідує із заявлених позовних вимог, позивач просить, зокрема Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру пенсії призначеної за статтею 8 Закону України 345-VI з 22.05.2022 року, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.03.2026 роках та зобов`язати відповідача здійснити індексацію пенсії з 01.03.2023 року водночас з проханням провести індексацію в такий спосіб позивач звернувся до відповідача лише 26.08.2026.

Отримання ж позивачем рішення відповідача від 24.09.2026 за результатами розгляду заяви від 26.08.2026 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.

Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації, з яких складових складається пенсійна виплата, як вона обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.10.2025 у справі №460/10097/24.

Таким чином, до суду за захистом свої прав, свобод чи інтересів із такими позовними вимогами позивач звернувся з пропуском строку, встановленого ч.2 ст. 122 КАС України.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, однак в ньому не вказано жодних обставин, що об`єктивно унеможливлювали реалізацію позивачем права щодо своєчасного звернення до суду із цими позовними вимогами та не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду,

З огляду на викладене, позивачем необґрунтовано та не надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із цими позовними вимогами, тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.

На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду:

- уточненої позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог статей 160, 161 КАС України, в якій уточнити зміст позовних вимог, розмежувавши їх та виклавши позовні вимоги чітко, зрозуміло, зокрема, зазначивши суб`єкта владних повноважень, до якого вони звернуті, з урахуванням недоліків, що вказані в цій ухвалі.

- документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) у розмірі 5324,80 грн.

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин поважності його пропуску та доказами на їх підтвердження.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Копію даної ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України, та оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Рищенко