Ухвала суду № 140613752, 13.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

13 жовтня 2026 рокуСправа № 160/31137/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рищенко А.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

29.09.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0467 та з 01 березня 2026 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0807.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115 та з 01 березня 2026 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» без обмеження максимальним розміром.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити суму недоотриманої пенсії ОСОБА_1 , що утворилася внаслідок проведення перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум з 01 березня 2025 року та з 01 березня 2026 року без обмеження максимальним розміром.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10. 2026 року позовну залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання ухвали надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

07.10.2026 року позивачем на виконання вимог ухвали суду від 05.102026 року надано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Розглянувши заяву, суд зазначає.

Частина перша статті 118 Кодексу адміністративного суду України (далі КАС України) визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Згідно з частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 120 КАС України).

Згідно з частинами першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів..

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 607/6231/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 438/769/13-а (2а/438/29/13), від 24 квітня 2018 року у справі № 357/18214/14, від 26 червня 2018 року у справі № 663/1012/16-а, від 10 липня 2018 року у справі № 820/4856/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 826/11545/17, від 9 листопада 2018 року у справі № 334/3536/17(2-а/334/402/17), від 27 листопада 2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 305/2056/15-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 712/7831/16-а, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 7 лютого 2019 року у справі № 802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Вжиття конструкції «повинен був дізнатись» в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).

Скаржнику недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).

При цьому, у визначенні моменту виникнення права на позов має значення, коли особа дізналася про факт порушення свого права, інтересу або коли саме вона повинна була дізнатись про це, і обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.

Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Водночас, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав (постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі № 460/10097/24).

Як слідує із заявлених позовних вимог, позивач просить, зокрема, провести індексації пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0467 та з 01 березня 2026 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0807 водночас з проханням провести індексацію в такий спосіб позивач звернувся до відповідача лише 09.09.2026.

Отримання ж позивачем рішення відповідача від 25.09.2026 №109343-83862/І-01/8-0400/26 за результатами розгляду заяви від 09.09.2026 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.

Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації, з яких складових складається пенсійна виплата, як вона обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.10.2025 у справі №460/10097/24.

Таким чином, до суду за захистом свої прав, свобод чи інтересів із такими позовними вимогами позивач звернувся з пропуском строку, встановленого ч.2 ст. 122 КАС України.

На виконання ухвали суду від 07.10.2026 позивачем у заяві про усунення недоліків заявлено клопотання про визнання поважним причини пропуску строку, однак у якій не вказано жодних обставин, що об`єктивно унеможливлювали реалізацію позивачем права щодо своєчасного звернення до суду із цими позовними вимогами та не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Посилання позивача на тривале лікування та реабілітацію після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 21.06.2026 року, не може вважатись судом поважними причинами пропуску строку, оскільки дані обставини відбулись вже після спливу значного періоду часу з моменту, коли позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

Суд повторно звертає увагу, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.

З дня отримання пенсійної виплати особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів (Постанова Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №420/19263/24). А отже, отримання позивачем листа відповідача від 25.09.2026 у відповідь на заяву від 09.09.2026 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

При цьому, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Позивач, необґрунтовано, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

З огляду на викладене, доводи позивача про те, що строк не пропущений, помилкові, позивачем необґрунтовано та не надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із цими позовними вимогами, тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Таким чином до суду за захистом своїх прав із позовними вимогами щодо перерахунку (індексації) пенсії за період з 01.03.2025 до 28.03.2026 позивач звернувся з пропуском строку.

Верховний Суд у подібних правовідносинах в постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 залишив частину позовних вимог без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Зазначив, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду не реалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою. Звернувшись до суду з цим позовом 02 листопада 2023 року, позивачка заявила позовні вимоги з 01 березня 2022 року, у зв`язку із чим, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 02 травня 2023 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, права позивача можуть бути захищені судом з 29.03.2026 - в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Суд звертає увагу, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача щодо проведення індексації пенсії позивачу з 01 березня 2025 року та з 01 березня 2026 року та зобов`язання відповідача провести належний перерахунок (індексацію) пенсії позивача за період з 01.03.2025 до 28.03.2026 подано без додержання вимог, передбачених ч. 2 ст. 122 КАС України (поза межами шести місячного строку).

Згідно з частинами першою, другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, позовна заява в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивачу та зобов`язання відповідача провести перерахунок (індексацію) пенсії позивача за період з 01.03.2025 до 28.03.2026, підлягає поверненню позивачу, через пропуск строку звернення до суду.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення індексації пенсії з 01 березня 2025 року та з 01 березня 2026 року та зобов`язання відповідача провести перерахунок (індексацію) пенсії з 01 березня 2025 року по 28 вересня 2026 року - повернути позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст.294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко