Рішення № 140613667, 14.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа №160/28510/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

11.09.2026 засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 05.09.1977 по 03.08.1978 відповідно до записів трудової книжки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу, ОСОБА_1 період роботи з 05.09.1977 по 03.08.1978 відповідно до записів трудової книжки;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування при обчисленні (перерахунку) ОСОБА_1 пенсії заробітної плати (доходу) за період роботи з 1993 по 1998 роки на підставі довідки про заробітну плату № 29/07-01 від 29.07.2020, виданої ТОВ «БАД Детальсервіс»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням заробітної плати (доходу) за період роботи з 1993 по 1998 роки на підставі довідки про заробітну плату № 29/07-01 від 29.07.2020, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо встановлення обмеження (доплати) розміру збільшення пенсії в результаті індексації (перерахунку) у сумі 100, 135 гривень за 2021, 2022 та 2023 роки відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення (індексації) показника середньої заробітної плати в Україні за 2021, 2022 та 2023 роки в повному обсязі без обмеження суми збільшення розміром 100, 135 гривень, та провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 06.06.2020 отримує пенсію за віком. У липні 2026 року він звернувся до відповідача щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 05.09.1977 по 03.08.1978, врахування при обчисленні пенсії заробітної плати за 1993-1998 роки згідно з довідкою про заробітну плату та проведення індексації пенсії, однак отримав відмову. На думку позивача, період членства в колгоспі підтверджено записами трудової книжки колгоспника, перевірка довідки про заробітну плату є обов`язком відповідача, а заміна індексації пенсії у 2021-2023 роках фіксованими доплатами в розмірі 100 грн і 135 грн суперечить частині 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 12.10.2026. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Станом на час розгляду справи відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, доказів на спростування доводів позивача не надано. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положеннями статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 06.06.2020 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

01.07.2026 позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до відповідача зі зверненням, а 02.07.2026 - зі зверненням ВЕБ-04001-Ф-С-26-386882 (вх. № 65696/М-0400-26 від 02.07.2026) з питань пенсійного забезпечення.

Листом від 30.07.2026 № 90613-65369/М-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивача, що його страховий стаж становить 42 роки 08 місяців 16 днів, до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі ім. Чапаєва Добропільського району Донецької області з 05.09.1977 по 03.08.1978 відповідно до записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 20.09.1977, оскільки позивач не надав відомостей щодо встановленого мінімуму трудової участі та виконання встановленого мінімуму трудової участі в даному господарстві.

У цьому ж листі відповідач повідомив, що при призначенні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017, 2018 та 2019 роки в розмірі 7763,17 грн, позивачу проведено автоматизовані перерахунки пенсії з 01.07.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127, від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168 та до розміру пенсії встановлено щомісячні надбавки у розмірі 100,00 грн, 135,00 грн та 100,00 грн відповідно. Оскільки розмір пенсії позивачу було розраховано із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, обчисленої як середній показник за 2017-2019 роки (7763,17 грн), підстав проводити перерахунки пенсії з 01.07.2021, з 01.03.2022 та з 01.03.2023 із застосуванням середніх заробітних плат в Україні, обчислених як середній показник за 2014-2016 роки, збільшених на коефіцієнти підвищення (5426,60 грн, 6186,32 грн та 7405,03 грн), відповідач не вбачав.

З 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 відповідач провів автоматизовані перерахунки пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки (3764,40 грн), збільшеної на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, що становить 9992,40 грн. Розмір пенсійної виплати позивача з 01.07.2026 складає 3896,77 грн.

Листом від 31.07.2026 № 91117-65696/М-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивача, що заробітну плату за період з серпня 1993 року по липень 1998 року згідно з довідкою від 29.07.2020 № 29/07-1 неможливо врахувати для обчислення пенсії, а повернутись до цього питання буде можливо після надання довідки встановленої форми згідно з додатком 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 05.09.1977 по 03.08.1978, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній станом на 01.07.2026) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі - Основні положення). Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів; трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх у члени колгоспу. Згідно з пунктом 5 Основних положень до трудової книжки колгоспника вносяться, зокрема, відомості про членство у колгоспі (прийом у члени колгоспу, припинення членства в колгоспі) та відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання).

З трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , заповненої 20.09.1977, вбачається, що 05.09.1977 позивача прийнято в члени колгоспу ім. Чапаєва в якості тракториста (протокол № 11 від 03.09.1977), а 03.08.1978 розраховано за власним бажанням (наказ № 9 від 02.08.1978). Обидва записи засвідчені підписом голови колгоспу та печаткою колгоспу, виконані послідовно і не містять суперечливих відомостей.

Отже, факт членства позивача в колгоспі ім. Чапаєва у період з 05.09.1977 по 03.08.1978 підтверджено основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Єдиною підставою незарахування цього періоду до страхового стажу відповідач визначив відсутність відомостей щодо встановленого мінімуму трудової участі та його виконання. Проте частина 1 статті 56 Закону № 1788-XII пов`язує з невиконанням членом колгоспу без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі лише один наслідок - врахування часу роботи за фактичною тривалістю. Позбавлення особи права на зарахування до стажу періоду членства в колгоспі в цілому з цієї підстави закон не передбачає.

Крім того, обставина невиконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин відповідачем не встановлювалася і будь-якими доказами не підтверджена.

Обов`язок з правильного та своєчасного заповнення трудових книжок колгоспників, у тому числі розділу про трудову участь, покладено на голову колгоспу та спеціально уповноважену правлінням колгоспу особу, а не на члена колгоспу. Позивач не мав можливості впливати на порядок ведення документів обліку в колгоспі, а тому не може нести негативних наслідків неналежного виконання цього обов`язку іншими особами.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Верховний Суд у постанові від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 (пункт 27) виснував, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов`язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неналежне виконання пенсійним органом свого обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах, не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії.

Доказів того, що відповідач вживав заходів для отримання відомостей про трудову участь позивача в громадському господарстві колгоспу ім. Чапаєва, зокрема направляв запити до архівних установ, матеріали справи не містять. Натомість відповідач переклав обов`язок з надання таких відомостей на позивача і за їх відсутності не зарахував до страхового стажу весь період членства в колгоспі.

За таких обставин бездіяльність відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі ім. Чапаєва з 05.09.1977 по 03.08.1978 є протиправною.

Водночас відомостей про встановлений колгоспом річний мінімум трудової участі, його виконання та фактичну тривалість роботи позивача трудова книжка колгоспника у копії, наданій суду, не містить, а інших доказів щодо цього матеріали справи не містять. Отже, суд позбавлений можливості встановити, чи підлягає спірний період зарахуванню до страхового стажу в повному обсязі, чи за фактичною тривалістю роботи в розумінні частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII. Обчислення страхового стажу належить до повноважень органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може підміняти собою відповідача і зобов`язати його зарахувати весь спірний період до страхового стажу.

Ефективним способом захисту порушеного права позивача у цій частині є зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення позивача від 01.07.2026 щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі ім. Чапаєва з 05.09.1977 по 03.08.1978 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Позовна вимога про зобов`язання відповідача зарахувати цей період до страхового стажу задоволенню не підлягає.

Щодо врахування при обчисленні пенсії заробітної плати за період з 1993 по 1998 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно з абзацом п`ятим частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БАД Детальсервіс» (код ЄДРПОУ 30335305) видало позивачу архівну довідку від 29.07.2020 № 29/07-1 про заробіток для обчислення пенсії за період його роботи на Дніпропетровському верстатобудівному заводі з серпня 1993 року по липень 1998 року помісячно, тобто за 60 календарних місяців підряд. У довідці зазначено, що вона видана на підставі особових рахунків за 1993-1998 роки, на всі виплати нараховані страхові внески, а підприємство не заперечує проти проведення перевірки первинних документів, зазначених у довідці.

Згідно з довідкою ТОВ «БАД Детальсервіс» від 29.07.2020 № 29/07-3 у зв`язку з ліквідацією ЗАТ «Дніпропетровський верстатобудівний завод» товариство на підставі договору від 06.09.2005 № 77/28 прийняло на постійне зберігання документи постійного та тривалого строку зберігання (накази, відомості заробітної плати, картки) з правом надання інформації про роботу, стаж, заробітну плату працівників цього заводу. Період роботи позивача на цьому підприємстві з 10.07.1986 по 08.09.1999 підтверджено записами його трудової книжки і зараховано відповідачем до страхового стажу, що вбачається з форми РС-право від 30.07.2026.

Отже, довідка видана архівоутримувачем первинних документів підприємства, містить посилання на первинні документи, на підставі яких її складено, і відомості про те, де ці документи зберігаються. За таких обставин відповідач мав змогу перевірити відповідність довідки первинним документам у порядку, визначеному частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV.

Натомість відповідач такої перевірки не провів, а відмовив у врахуванні заробітної плати з посиланням лише на невідповідність довідки формі, встановленій додатком 1 до Порядку № 22-1, і поклав на позивача обов`язок надати іншу довідку. Відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, перекладання на особу обов`язку з надання відомостей, які пенсійний орган може і повинен перевірити самостійно, є неприйнятним.

За таких обставин бездіяльність відповідача щодо неврахування при обчисленні пенсії позивача заробітної плати за період з серпня 1993 року по липень 1998 року згідно з довідкою від 29.07.2020 № 29/07-1 є протиправною.

Водночас підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами є умовою врахування такої заробітної плати, визначеною абзацами першим і п`ятим частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV, а перевірка довідки та проведення відповідних розрахунків при перерахунку пенсії належать до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України (постанова Верховного Суду від 28.10.2024 у справі № 638/5047/21). Довідка первинними документами на час розгляду справи не перевірена, а тому підстав для зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії з її урахуванням суд не вбачає.

Ефективним способом захисту порушеного права позивача у цій частині є зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення позивача від 02.07.2026 щодо врахування при обчисленні пенсії заробітної плати за період з серпня 1993 року по липень 1998 року згідно з довідкою від 29.07.2020 № 29/07-1 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Щодо індексації пенсії у 2021-2023 роках, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з абзацом другим частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Відповідно до абзацу четвертого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі - Порядок № 124). Згідно з пунктом 3 Порядку № 124 перерахунку підлягають, зокрема, пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 передбачено, що кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» (далі - Постанова № 127) встановлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,11. Пунктом 2 постанови № 127 встановлено, що якщо пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня 2020 року включно, не підвищувалися відповідно до пункту 1 цієї постанови, з 1 липня 2021 року до таких пенсій установлюється щомісячна доплата в розмірі 100 гривень.

Абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118) установлено, що з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,14, а пунктом 4 цієї постанови до пенсій, призначених за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2021 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2022 року згідно з Порядком № 124, установлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 гривень.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168) установлено, що з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197, а пунктом 6 цієї постанови до пенсій, призначених за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2023 року згідно з Порядком № 124, установлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень.

Отже, Закон № 1058-IV надав Кабінету Міністрів України повноваження визначати розмір і порядок збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, однак об`єктом такого збільшення визначив показник, який враховується для обчислення саме цієї пенсії. Закон не передбачає заміни індексації фіксованою грошовою доплатою.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24 виснував, що положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти; Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV, а під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення саме цієї пенсії. Верховний Суд констатував, що пенсійний орган, встановивши особі щомісячні доплати до пенсії замість застосування коефіцієнтів збільшення до показника, який безпосередньо враховувався для обчислення її пенсії, діяв не відповідно до вимог чинного законодавства.

Постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 підстав для відступлення від цього висновку не встановлено.

У постанові від 04.12.2025 у справі № 440/6585/25 Верховний Суд застосував наведений висновок до обставин, коли пенсійний орган встановив особі щомісячні доплати до пенсії замість застосування коефіцієнтів збільшення, та зазначив, що при перерахунку пенсії враховується не лише коефіцієнт того року, з якого проводиться перерахунок, а й коефіцієнти, право на застосування яких особа набула у попередні роки, тобто коефіцієнти застосовуються послідовно.

Як встановлено судом, пенсію позивачу призначено за зверненням від 05.08.2020 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн. Отже, відповідно до пункту 3 Порядку № 124 пенсія позивача підлягала перерахунку з 01.03.2021, з 01.03.2022 та з 01.03.2023 шляхом послідовного збільшення саме цього показника на коефіцієнти 1,11, 1,14 та 1,197.

Натомість відповідач замість застосування цих коефіцієнтів до показника, який враховувався для обчислення пенсії позивача, порівняв його з показником за 2014-2016 роки, збільшеним на коефіцієнти, і встановив позивачу щомісячні доплати в розмірі 100 грн, 135 грн та 100 грн. Такі дії відповідача суперечать частині 2 статті 42 Закону № 1058-IV, а тому бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення його пенсії, на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14 та 1,197 є протиправною.

Щодо строку звернення до суду та періоду, за який надається захист, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач просить провести перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення за 2021, 2022 та 2023 роки, тобто починаючи з 01.03.2021, тоді як позовну заяву здано на пошту 08.09.2026, що підтверджується описом вкладення у цінний лист зі штемпелем поштового відділення. Правовідносини з пенсійного забезпечення мають триваючий характер, проте це не звільняє особу від обов`язку дотримуватися встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду. Звернення позивача до відповідача в липні 2026 року не зупиняє перебігу цього строку і саме по собі не є поважною причиною його пропуску, а інших доказів поважності причин пропуску строку позивач суду не надав і про поновлення строку не заявляв.

У постанові від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24 Верховний Суд наголосив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмежений строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми статті 46 Закону № 1058-IV щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії підлягають застосуванню виключно за наявності двох умов: ці суми мають бути нараховані пенсійним органом та мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. Суми індексації пенсії позивачу шляхом застосування коефіцієнтів 1,11, 1,14 та 1,197 до показника 7763,17 грн відповідачем не нараховувалися, а тому підстав для застосування частини 2 статті 46 Закону № 1058-IV немає.

Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За таких обставин вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести перерахунок і виплату пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14 та 1,197 можуть бути захищені судом починаючи з 08.03.2026, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а за період з 01.03.2021 по 07.03.2026 включно підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав і доказів правомірності своєї бездіяльності суду не надав.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.09.2026, в якій фактичним платником зазначено позивача. Позовні вимоги стосуються пенсійного забезпечення позивача і спір у цілому вирішено на його користь, а тому судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 122, 123, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі ім. Чапаєва з 05.09.1977 по 03.08.1978.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 01.07.2026 щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі ім. Чапаєва з 05.09.1977 по 03.08.1978 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 заробітної плати за період з серпня 1993 року по липень 1998 року згідно з архівною довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «БАД Детальсервіс» від 29.07.2020 № 29/07-1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 02.07.2026 щодо врахування при обчисленні пенсії заробітної плати за період з серпня 1993 року по липень 1998 року згідно з архівною довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «БАД Детальсервіс» від 29.07.2020 № 29/07-1 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення його пенсії за 2017-2019 роки, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14 та 1,197 із встановленням замість цього щомісячних доплат до пенсії, починаючи з 08.03.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 08.03.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення його пенсії за 2017-2019 роки, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести перерахунок і виплату пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення за 2021, 2022 та 2023 роки за період з 01.03.2021 по 07.03.2026 включно - залишити без розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез