Рішення № 140613654, 12.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа №360/1084/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 18.05.2026 року надійшла позовна заява адвоката Коробкової Галини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому представник позивача просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №121630012273 від 22.04.2026 року про відмову в призначенні пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період навчання в Сєвєродонецькому технологічному інституті Східноукраїнського державного університету з 01.09.1993 р. по 16.02.1998 р. та призначити пенсію за віком за Списком № 2 з 14.04.2026 р. на підставі пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення під 02.03.2015 року №213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.

Позовна заява обґрунтована тим, що 14 квітня 2026 року позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2. Але 26 квітня 2026 року отримала рішення №121630012273 від 22 квітня 2026 року про відмову у призначенні пенсії складену Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Відмова у призначенні пенсії за віком за Списком №2 аргументована відсутністю необхідного страхового стажу та не досягненням пенсійного віку. На момент звернення вік позивача становив 49 років 11 місяців 30 днів: фактичний - страховий стаж 27 років 01 місяць 19 днів, з яких пільговий стаж роботи за Списком № 2 12 років 07 місяців 17 днів; зарахований Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області страховий стаж 22 роки 08 місяців 03 дні, з яких пільговий стаж роботи за Списком №2 12 років 07 місяців 17 днів. З зазначеним рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним з огляду на зразкову справу №360/3611/20. Відповідно до вищевикладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями вказані матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Луганського окружного адміністративного суду Тихонова І.В.

Ухвалою суду від 25.05.2026 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26 змінено із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду

Відповідно до супровідного листа Луганського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 року вих. 360/1084/26/2166/2026 на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року № 960/0/15-26 Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду дану адміністративну справу направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, для розгляду за підсудністю.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 року дану справу передано для розгляду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіній Олені Василівні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 року прийнято справу до провадження та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з 28.07.2026 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

28.07.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 49 років 11 місяців, 04.04.2026 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV. Заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за результатом якої прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії, з огляду на наступне. До загального страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1993 року по 25.01.1999 року, оскільки вищезазначений період навчання перетинається з періодом роботи, тому потребує уточнення щодо форми навчання та наявності академічної відпустки. Страховий стаж особи склав 22 роки 8 місяців 3 дні. Пільговий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 становить 12 років 7 місяців 17 днів. При цьому, до пільгового стажу не зараховано період з 01.01.2011 року по 14.11.2011 року, оскільки в індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутнє посилання на № та дату наказу про результати атестації робочого місця у цей період. Окрім того, позивач не досягла пенсійного віку передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З огляду на викладене, органом Пенсійного фонду прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV в зв`язку з відсутністю загального страхового стажу необхідної тривалості та пенсійного віку передбачених п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 12.10.2026 року.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.04.2026 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058).

Заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №121630012273 від 22.04.2026 року відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах станом на дату звернення, оскільки позивачка не досягла пенсійного віку 55 років. Зазначено, що вік заявниці 49 років 11 місяців 28 днів, страховий стаж становить 22 роки 8 місяців 3 дні. Результати розгляду документів наданих до заяви: за наданими документами до загального страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1993 року по 25.01.1999 року, оскільки вищезазначений період навчання перетинається з періодом роботи, тому потребує уточнення щодо форми навчання та наявності академічної відпустки.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах протиправним, позивач звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до набрання чинності Закону № 213-VІІІ, право на пенсію за віком пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до набрання чинності Закону № 213-VІІІ, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

У свою чергу Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року (далі Закон №2148-VIII), Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Зокрема, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Разом з цим Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Отже, з 23.01.2020 року правила призначення пенсій за Списком №1 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.

Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який складає 50 років за пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.

Як слідує з рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №121630012273 від 22.04.2026 року, відмовляючи позивачці у призначенні пенсії, відповідач покликається, зокрема, на те, що позивач не досягла віку 55 років, що відповідно до вимог статті 114 Закону №1058-IV унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року, вказав, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За таких обставин та правового регулювання суд вважає, що відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.

Враховуючи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України при вирішенні цієї типової справи вищевикладені висновки Верховного Суду, наведені у рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку за обставин, коли є діючими одночасно дві правових норми, які містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «б» частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду навчання в Сєвєродонецькому технологічному інституті Східноукраїнського державного університету з 01.09.1993 р. по 16.02.1998 р., суд зазначає наступне.

З оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №121630012273 від 22.04.2026 року вбачається, що до загального страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1993 року по 25.01.1999 року, оскільки вищезазначений період навчання перетинається з періодом роботи, тому потребує уточнення щодо форми навчання та наявності академічної відпустки.

Відповідно до п. «д» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Отже, період навчання, зокрема, у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання, або довідками про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в 1993 році вступила до Сєвєродонецького філіалу Східноукраїнського державного університету 1 навчалася на комбінованій формі навчання з 01.09.1993 року по 25.01.1999 року. Денна форма навчання була з 01.09.1993 року по 16.02.1998 року.

ОСОБА_2 здобула ступінь вищої освіти спеціаліст, професійну кваліфікацію інженера-хіміка-технолога за спеціальністю «Хімічна технологія неорганічних речовин», про що видано диплом спеціаліста НОМЕР_1 від 25 січня 1999 року Сєверодонсцьким технологічним інститутом Східноукраїнського державного університету на ім`я ОСОБА_3 .

Вищевказані обставини підтверджуються копією трудової книжки серія НОМЕР_2 від 13.02.1998 р.; копією диплома серії НОМЕР_1 від 25.01.1999 р.; копією додатка до диплому НОМЕР_1 від 25.01.1999 р.; копією архівної довідки №01.1-16/141 від 30.04.2026 р.; копією наказу №316 від 26.08.1993 р.

Доводи відповідача у спірному рішенні, що період навчання позивача не зараховано до страхового стажу у зв`язку з тим, що він перетинається з періодом трудової діяльності не ґрунтуються на законі, оскільки жодним нормативно-правовим актом України не визначено таких підстав для не врахування періоду навчання особи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував до загального страхового стажу періоду навчання в Сєвєродонецькому технологічному інституті Східноукраїнського державного університету з 01.09.1993 р. по 16.02.1998 р., тому відповідача належить зобов`язати вчинити відповідні дії.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №121630012273 від 22.04.2026 року про відмову в призначенні пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 не відповідає вимогам чинного законодавства, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком за Списком № 2 з 14.04.2026 р. на підставі пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення під 02.03.2015 року №213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 року по справі № 812/1312/18.

Чинним законодавством України повноваження щодо призначення пенсій покладено на територіальні органи ПФУ, а тому здійснення перевірки умов, визначених Законами № 1788, №1058, необхідних для призначення пенсії покладається саме на останніх.

Враховуючи, що питання призначення пенсії відноситься до дискреційних повноважень пенсійного органу, належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.04.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІV, з урахуванням висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч чинному законодавству України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 1064,96 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 798,72 грн.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №121630012273 від 22.04.2026 року про відмову в призначенні пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21028, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до загального страхового стажу період навчання в Сєвєродонецькому технологічному інституті Східноукраїнського державного університету з 01.09.1993 року по 16.02.1998 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21028, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ 13322403) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 04.04.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІV, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21028, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ 13322403) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 798,72 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна