Ухвала суду № 140613645, 12.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 жовтня 2026 рокуСправа № 75зп-26/160

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій заявник просить:

1. Забезпечити позов шляхом заборони Національній поліції України (ЄДРПОУ 40108578), її територіальним органам, підрозділам, посадовим та службовим особам (у тому числі тим, що залучені до складу спільних груп оповіщення) застосовувати до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заходи адміністративного примусу у вигляді адміністративного затримання та/ або примусового доставлення до будь-яких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.09.2026 року, сформованого у зв`язку з повісткою № 8897679.

2. Забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), а також будь-яким іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (в особі їх керівників, посадових, службових та уповноважених осіб, у тому числі осіб, що здійснюють заходи оповіщення) вчиняти дії щодо ініціювання, організації, сприяння або безпосереднього здійснення примусового доставлення ОСОБА_1 , якщо такі дії обґрунтовуються наявністю звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27.09.2026 року.

3. Встановити, що вжиті судом заходи забезпечення позову, визначені у пунктах 1 та 2, не є загальною забороною на здійснення Національною поліцією України та органами ТЦК та СП своїх законодавчо визначених повноважень щодо ОСОБА_1 з інших, самостійних правових підстав, що не стосуються звернення від 27.09.2026 року та повістки № 8897679.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 75зп-26/160 та передана для розгляду судді Бухтіяровій М.М.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником зазначено, що він має намір звернутися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оскарження правомірності дій, пов`язаних із направленням 27.09.2026 до органів Національної поліції України звернення про примусове доставлення заявника, а також щодо внесення відомостей у ЄДР «Оберіг» про порушення правил військового обліку та формування статусу «доставлення». 07 вересня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було оформлено повістку № 8897679 із визначеною датою та часом явки: 17 вересня 2026 року о 14:00. Фактично зазначене поштове відправлення було вручено заявнику лише 17 вересня 2026 року об 11:02 у відділенні АТ «Укрпошта» № 49106. Таким чином, між фактичним отриманням поштового відправлення та визначеним у повістці часом явки залишалося менше трьох годин, що об`єктивно унеможливило вчасне прибуття заявника. У день отримання повістки (17.09.2026), тобто у межах встановленого 3-денного строку, заявник направив на адресу ТЦК та СП офіційне повідомлення про причини об`єктивної неможливості прибуття та надав підтверджуючі документи. Надалі, 21 вересня 2026 року (на 4-й день після дати явки, тобто в межах чітко встановленого 7-денного строку), заявник особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та подав заяву з документами. Незважаючи на сумлінне виконання заявником вимог п. 24 Порядку № 560 та його особисту явку 21.09.2026, відповідачем 27.09.2026 було сформовано та направлено до органів Національної поліції України звернення про доставлення заявника. Інформація про наявність ініційованого звернення від 27.09.2026 року з метою «доставлення для складання протоколу» офіційно відображається в електронному військово-обліковому документі заявника в додатку «Резерв+» та ЄДР «Оберіг». Отже, загроза застосування щодо заявника заходів адміністративного примусу є існуючою та зафіксованою документально (ЄДР «Оберіг»). За таких обставин, наявні підстави для забезпечення позову.

08.10.2026 заявником подано заяву про виправлення технічної описки у заяві про забезпечення позову.

12.10.2026 від Національної поліції України надійшло заперечення на заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. В обґрунтування заперечення зазначено наступне. Національна поліція вважає, що відсутні переконливі докази, які б свідчили, що невжиття таких заходів як забезпечення позову шляхом заборони НПУ та органам поліції здійснювати законом передбачені функції та обов`язки, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду щодо протиправності дій ТЦК та СП та внесення до Реєстру інформації щодо порушення ОСОБА_1 відомостей про порушення правил військового обліку, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, та має намір звернутись/звернувся до суду із позовною заявою. Наведені в заяві ОСОБА_1 доводи не містять належних доказів і ґрунтуються на припущеннях, що не забезпечення позову може порушити права позивача, що може призвести до застосування до заявника заходів, таких як затримання та доставлення до ТЦК та СП, оскільки останній не перебуває у розшуку згідно з даними бази даних «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», відтак органи НПУ не здійснюють розшукові дії відносно позивача. Сама підстава для затримання (тобто електронне звернення ТЦК та СП до органів поліції про необхідність затримання та доставлення особи до ТЦК та СП від 27.09.2026) наразі не оскаржується і з цього приводу буде подано (чи вже подано позовну заяву), а предметом звернення із заявою є дії із розшуку, затримання та доставлення його до ТЦК та СП, які позивач вважає не законними та просить заборонити їх вчиняти органам поліції. Однак, це не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони НПУ затримувати/доставляти заявника до ТЦК та СП., адже підстави для затримання останнього працівниками поліції може бути безліч, а не тільки з метою доставлення позивача до ТЦК та СП відповідно до звернення від 27.09.2026.

12.10.2026 ОСОБА_1 подано пояснення, в якому просить відхилити доводи НПУ, оскільки відсутність запису в базі державного розшуку не спростовує наявності в «ІПНП» окремої електронної інформації, яка використовується для адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП. Заявник зазначає, що між предметом майбутнього позову та тимчасовою забороною реалізовувати наслідки спірного звернення існує безпосередній зв`язок. Заявлений захід спрямований на збереження ефективності судового захисту, а не на вирішення позову по суті.

Положенням частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів частини першої статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову та долучені до неї докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).

З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

У спірному випадку, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, що не суперечить положенням частини статті 150 КАС України, оскільки згідно з вказаною нормою КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

За змістом заяви про забезпечення позову підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою до подання позову є протиправні, за твердженням заявника, дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення 27.09.2026 до органів Національної поліції України звернення про його доставлення у зв`язку з неприбуттям за повісткою № 8897679 від 07.09.2026, а також щодо внесення до ЄДР «Оберіг» відомостей про порушення заявником правил військового обліку та формування статусу «доставлення», які він має намір оскаржити в суді.

При цьому, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник наголошує, що у даному випадку не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до можливого його адміністративного затримання та доставлення до відповідного ТЦК та СП, що істотно ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду та поновлення порушених його прав та інтересів, за захистом яких він має намір звернутись до суду.

Суд зазначає, що мотиви заяви про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника про можливе в майбутньому вжиття органами Національної поліції та/або органами ТЦК та СП певних заходів, що можуть порушити права та інтереси позивача або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав або інтересів.

Суд враховує, що заявник відповідно до військово-облікового документу є військовозобов`язаним.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу» та цим Порядком.

Пунктом 6 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Тобто, документальному оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправленню призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, передує, зокрема, прибуття військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проходження військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби, перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.

Отже, до завершення процедури уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації та подальшого зарахування до особового складу військової частини на підставі відповідного наказу, військовозобов`язаний не набуває нового статусу військовослужбовця.

Доказів проходження заявником медичного огляду для визначення придатності до військової служби чи наявності документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації до заяви про забезпечення позову не надано. Таким чином, твердження заявника щодо унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав не прийнятні.

Щодо «очевидності» ознак протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_2 та порушення прав заявника, суд зазначає, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони (рішення, дії чи бездіяльність) повинні свідчити про протиправність поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності рішень, дій/бездіяльності у спірних правовідносинах, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що таке рішення, дії (бездіяльність) явно суперечать вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

При цьому, твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії/бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник може оцінювати негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

В даному випадку, заявником не надано належних та допустимих доказів очевидності ознак протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_2 поза розумним сумнівом. При цьому, непогодження заявника з діями ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення звернення до органів Національної поліції, щодо внесення даних про порушення правил військового обліку, щодо відображення статусу не вказують на очевидність ознак протиправності таких дій суб`єкта владних повноважень, а судження заявника з цього приводу мають оціночний, тобто суб`єктивний характер.

За таких обставин, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно з положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки заявником жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, до суду надано не було.

З огляду на викладене, заява про забезпечення позову необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Бухтіярова