Рішення № 140613534, 14.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа №160/12857/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність 3-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 з урахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року;

зобов`язати 3-й Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, та з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність 3-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 01 березня 2018 року по 20 квітня 2020 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 в повному обсязі;

зобов`язати 3-й Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 20 квітня 2020 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, та за урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність 3-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в період з 29 січня 2020 року по 24 квітня 2020 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 2020 року станом на 01 січня, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

зобов`язати 3-й Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 квітня 2020 року, а також перерахунок виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні та премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 2020 року станом на 01 січня, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

визнати протиправними дії 3-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

стягнути з 3-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 639 687 гривень 75 копійок, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

визнати протиправною бездіяльність 3-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 20 квітня 2020 року в межах 184 календарних днів;

зобов`язати 3-й Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, за період з 20 квітня 2020 року по дату виплати у розмірі 117 820 гривень 36 копійок, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 01 лютого 2004 року по 24 квітня 2020 року проходив службу в підрозділах МНС України та ДСНС України у Дніпропетровській області і був звільнений зі служби у зв`язку із закінченням строку контракту. На день виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним повного розрахунку: індексація грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року нараховувалася з довільно визначеними базовими місяцями, хоча посадовий оклад позивача в цей час не підвищувався і базовим місяцем мав бути січень 2008 року; за період з березня 2018 року по день звільнення відповідач не вирішив питання про виплату індексації-різниці за абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення; грошове забезпечення та похідні від нього виплати з 29 січня 2020 року обчислювалися з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а не на 01 січня відповідного календарного року. Позивач також вважає, що невиплата належних сум при звільненні зумовлює стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини доходів. На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви копії адвокатського запиту, відповіді відповідача, витягу з наказу про звільнення та довідки про грошове забезпечення.

Ухвалою суду справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та надано відповідачу строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначив, що індексацію грошового забезпечення нараховано і виплачено позивачу відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення та роз`яснень профільних відомств, у межах бюджетних асигнувань, передбачених кошторисом; базовим місяцем для періоду з грудня 2015 року по лютий 2018 року вважає місяці підвищення складових грошового забезпечення, а з березня 2018 року - березень 2018 року; вимоги щодо індексації-різниці вважає передчасними з огляду на невизначеність суми можливої індексації у місяці підвищення доходу. Щодо перерахунку грошового забезпечення відповідач посилається на те, що пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у первинній редакції не підлягає застосуванню, а розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року. Вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів відповідач вважає передчасними, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою заборгованості.

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив службу цивільного захисту і станом на день звільнення обіймав посаду пожежного-рятувальника 14 державної пожежно-рятувальної частини 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області та мав спеціальне звання сержанта служби цивільного захисту.

Згідно з витягом із наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з кадрових питань (особового складу) позивача звільнено із служби з виключенням зі списків особового складу та зняттям з усіх видів забезпечення за підпунктом 1 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (у зв`язку із закінченням строку контракту) 24 квітня 2020 року. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 15 років 02 місяці 08 днів; одноразову грошову допомогу постановлено виплатити за 18 років 02 місяці 08 днів.

На адвокатський запит представника позивача від 06 травня 2026 року відповідач надав довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 24 квітня 2020 року та розрахунок індексації грошового забезпечення за той самий період.

З довідки про грошове забезпечення вбачається, що посадовий оклад позивача у період з грудня 2015 року по грудень 2017 року становив 605,00 грн, оклад за спеціальним званням - 45,00 грн; у січні та лютому 2018 року посадовий оклад становив 565,00 грн, оклад за спеціальним званням - 45,00 грн; з березня 2018 року і до звільнення посадовий оклад становив 2820,00 грн, оклад за спеціальним званням - 740,00 грн, надбавка за вислугу років - 1424,00 грн. Зазначені розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням залишалися незмінними протягом 2018, 2019 та 2020 років, у тому числі після 01 січня 2020 року.

З розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 24.04.2020 вбачається, що відповідач застосовував такі місяці для обчислення індексу споживчих цін (базові місяці): грудень 2015 року - січень 2008 року; з січня по грудень 2016 року - січень 2016 року; з січня по вересень 2017 року - січень 2017 року; з жовтня 2017 року по лютий 2018 року - жовтень 2017 року; з березня 2018 року по квітень 2020 року - березень 2018 року. Усього за період з 01.12.2015 по 24.04.2020 позивачу нараховано індексації грошового забезпечення 5964,14 грн, а виплачено 2650,76 грн.

За цим же розрахунком у січні, лютому, березні, квітні та травні 2016 року, у січні - травні 2017 року, у жовтні, листопаді та грудні 2017 року, а також у січні та лютому 2018 року індексацію грошового забезпечення позивачу не нараховано (0,00 грн), а в грудні 2015 року нараховану індексацію в сумі 2302,64 грн виплачено лише частково - у розмірі 834,90 грн, яку в січні 2016 року сторновано.

Розмір грошового забезпечення позивача без урахування разових виплат у лютому 2018 року становив 7594,67 грн, а в березні 2018 року - 8032,99 грн; прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року становив 1762,00 грн.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати належних сум, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 115 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року № 5403-VI держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів. Частинами першою та другою статті 125 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків, а порядок та умови такого грошового забезпечення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Згідно зі статтею 19 цього Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII). Згідно зі статтею 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення); індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. За статтею 5 цього Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону № 1282-XII).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078). Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. Згідно з абзацом другим пункту 1-1 Порядку № 1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. За абзацами другим та п`ятим пункту 4 Порядку № 1078 грошове забезпечення індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, а сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, має універсальний характер і підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, а відсутність чи обмеженість бюджетних асигнувань не впливає на зміст та обсяг права особи на її отримання. У цій частині суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17 та від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19.

Щодо місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, суд зазначає таке.

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, що застосовується з 01 грудня 2015 року) передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків; обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Абзацом п`ятим цього ж пункту встановлено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Із наведеного випливає, що з 01 грудня 2015 року замість поняття базового місяця застосовується поняття місяця підвищення доходу, яким є виключно місяць підвищення тарифної ставки (посадового окладу). Зростання грошового забезпечення за рахунок інших його постійних складових - надбавок, доплат чи премій - нового місяця підвищення доходу не утворює і початку обчислення індексу споживчих цін не змінює. Відправною точкою для обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення посадового окладу за посадою, яку обіймає особа.

Розміри посадових окладів осіб рядового і начальницького складу з 01 січня 2008 року визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка втратила чинність 01 березня 2018 року на підставі Постанови № 704. Протягом періоду дії постанови № 1294, тобто з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року, підвищення посадових окладів зазначеної категорії осіб не відбувалося, що підтверджується і довідкою відповідача про грошове забезпечення позивача. Аналогічний висновок про незмінність у цей період розмірів посадових окладів викладено у постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 420/4841/21.

Отже, місяцем, за яким для позивача належало здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, є січень 2008 року. Натомість відповідач у цей період послідовно визначав такими місяцями січень 2016 року, січень 2017 року та жовтень 2017 року, хоча в жодному з них посадовий оклад позивача не підвищувався, а зростали лише інші складові його грошового забезпечення.

Суд зауважує, що повноваження суб`єкта владних повноважень щодо визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для цілей застосування Порядку № 1078 не є дискреційними, оскільки цими нормами встановлено лише один правомірний варіант поведінки. У разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію, а якщо він її не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 825/565/17 та від 10 вересня 2020 року у справі № 200/9297/19-а.

За таких обставин бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін є протиправною, а відповідні позовні вимоги - обґрунтованими.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 20 квітня 2020 року суд виходить з такого.

Абзацами третім, четвертим та шостим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу; до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.

Наведені норми передбачають можливість виплати двох видів індексації грошового доходу - поточної індексації та індексації-різниці, право на яку виникає тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, визначену в цьому місяці. Нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер і здійснюється до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Для застосування цих норм належить установити розмір підвищення доходу в місяці підвищення окладу, суму можливої індексації грошового забезпечення в цьому місяці та з`ясувати, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації. Такі висновки щодо застосування абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078 викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.

З огляду на те, що Постанова № 704, якою встановлено нові розміри окладів, набрала чинності 01 березня 2018 року, саме березень 2018 року став для позивача місяцем підвищення доходу, за яким належить здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року становить 438,32 грн (8032,99 грн - 7594,67 грн).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, суму можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року з урахуванням обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком за попереднім місяцем підвищення окладу - січнем 2008 року - відповідач не визначав. Тим самим відповідач не вирішив питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації-різниці у місяці підвищення доходу та не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу суму індексації, що склалася у цьому місяці, як того вимагають абзаци третій, четвертий та шостий пункту 5 Порядку № 1078. Ненарахування позивачу фіксованої суми індексації грошового забезпечення у спірний період свідчить про порушення його права на отримання грошового забезпечення в належному розмірі.

Суд додатково враховує, що дію Закону № 1282-XII було зупинено лише на 2023 рік згідно із Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», тобто поза межами заявленого позивачем періоду. Закони про Державний бюджет України на 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки дію Закону № 1282-XII не зупиняли і окремих правил обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком не встановлювали. Отже, протягом усього спірного періоду відповідач був зобов`язаний нараховувати та виплачувати позивачу індексацію грошового забезпечення на загальних підставах.

Щодо вимог про перерахунок грошового забезпечення та похідних від нього виплат за період з 29 січня 2020 року суд зазначає таке.

Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, за якою розрахунковою величиною визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 сформулював висновок, що Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, і що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати та грошового забезпечення працівників державних органів.

Суд враховує, що пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» аналогічного застереження не містить, а його статтею 7 прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 01 січня 2020 року в розмірі 2102 гривні.

Отже, з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 - у позивача виникло право на обчислення розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, тобто виходячи з прожиткового мінімуму в розмірі 2102 гривні, встановленого на 01 січня 2020 року.

Між тим, як установлено судом, розміри посадового окладу (2820,00 грн) та окладу за спеціальним званням (740,00 грн) позивача після 01 січня 2020 року не змінювалися і залишилися такими самими, як і у 2018 та 2019 роках, тобто обчисленими виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Застосування відповідачем такої розрахункової величини призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, чим порушено його право на належне грошове забезпечення.

При цьому перерахунок розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням зумовлює перерахунок усіх похідних від них виплат, а саме щомісячних і одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні та премії, які фактично виплачувалися позивачу у відповідний період.

Що стосується позовних вимог про нарахування та виплату індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, суд зазначає про таке.

Суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що після проведення перерахунку індексації грошового забезпечення позивача відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, вона не буде здійснена відповідачем з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, оскільки таким перерахунок ще не проведений.

Так, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, а права позивача не є порушеними.

Оскільки позивача звільнено зі служби 24 квітня 2020 року, тобто до набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», до спірних відносин застосовується частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, за якою у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 (справа № 1-18/2013) Конституційний Суд України роз`яснив, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівникові заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Відтак строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення такого середнього заробітку в розмірі 639 687 гривень 75 копійок суд зазначає таке.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене відшкодування, якщо спір вирішено на користь працівника; якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Так, Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошували на тому, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника і додержанням принципів справедливості та співмірності у трудових відносинах, ураховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок і міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після ухвалення судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Водночас відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній редакції, згідно із Законом №2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Водночас необхідно зазначити, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо наявності передбачених статтею 117 КЗпП України підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, якщо навіть остаточний розрахунок відбувся на підставі/виконання судового рішення, не піддавалася зміні (відступу).

Таким чином, суд зазначає, що для належного і ефективного способу захисту позивача за необхідне було б визначити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню.

Натомість в даній справі відсутні суми до стягнення, при цьому спір вирішений частково шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок розміру грошового забезпечення позивача по день звільнення з військової служби, у зв`язку з чим встановити розмір середнього заробітку (середнього грошового забезпечення), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача не вбачається можливим до остаточного розрахунку з позивачем за рішенням суду.

Отже, зазначена вимога також є передчасною в даних спірних правовідносинах.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення в розмірі 117 820 гривень 36 копійок суд зазначає таке.

Відповідно до статті 3 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Аналогічні положення закріплені в Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата таких нарахованих доходів, а виплата компенсації здійснюється в день виплати основної суми доходу, тобто є пов`язаною з нею. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 160/672/24. Оскільки спірні суми грошового забезпечення та індексації позивачу ще не виплачені, його право на компенсацію втрати частини доходів, яка має виплачуватися у тому ж місяці, в якому виплачується заборгованість, наразі не є порушеним, а відповідні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та за період з 01 березня 2018 року по 20 квітня 2020 року, щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення і похідних від нього виплат за період з 29 січня 2020 року по 24 квітня 2020 року, а також відповідні вимоги зобов`язального характеру є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, про стягнення такого середнього заробітку, про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів і про зобов`язання нарахувати та виплатити таку компенсацію є передчасними і задоволенню не підлягають. Відтак позов підлягає частковому задоволенню.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, Відповідно згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. З огляду на часткове задоволення позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 3-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 38255196) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року.

Зобов`язати 3-й Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Каховська, буд. 38, ЄДРПОУ 38255196) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність 3-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 38255196) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 20 квітня 2020 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, в повному обсязі.

Зобов`язати 3-й Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Каховська, буд. 38, ЄДРПОУ 38255196) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 20 квітня 2020 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність 3-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Каховська, буд. 38, ЄДРПОУ 38255196) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в період з 29 січня 2020 року по 24 квітня 2020 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні та премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати 3-й Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Каховська, буд. 38, ЄДРПОУ 38255196) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 квітня 2020 року, а також перерахунок виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні та премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Каховська, буд. 38, ЄДРПОУ 38255196) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова