Рішення № 140613429, 15.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа №160/16914/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛК-ЗАХІД» (49021, м. Дніпро, вул. Тернова, буд. З3; ЄДРПОУ 44699406) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1; ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛК-ЗАХІД» до Львівської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці № UА209000/2026/000460/2 від 25.03.2026 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЛК-ЗАХІД» з метою митного оформлення товарів подало до Львівської митниці електронну митну декларацію. Під час декларування товару позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Проте, відповідач прийняв оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, позивач зауважує, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 25.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №41100), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що під час здійснення Львівською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 15.10.2026.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЛК-ЗАХІД» (далі ТОВ «ДЛК-ЗАХІД», позивач), ідентифікаційний код 44699406, зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа, запис №1002241020000101411, місцезнаходження: 49021, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Тернова, будинок 3Б.

Основним видом економічної діяльності ТОВ «ДЛК-ЗАХІД» згідно КВЕД є 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Судом встановлено, що 22.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЛК-ЗАХІД» (далі покупець) та ALIKA-L sp.zo.o.z siedziba w (далі продавець) Ісландія, був укладений контракт № 22/01-1 міжнародної куплі-продажу.

Продавець продає, а покупець купляє : вживані автомобілі BMW M6/E63 cype (2007) НОМЕР_1 , (надалі -Товар) згідно інвойсів, які є невід`ємною частиною контракту (п.1.1 Контракту).

Загальна вартість цього контракту складає 15900 євро (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот євро) (п.2.2 Контракту).

Продавець поставляє Покупцю Товар на умовах ЕХW Netherlands, Musselkannal, Kruisstraat 3, 9581 EA (Інкотермс 2020) (п.3.1 Контракту).

Срок поставки Товару - до « 20» - березня 2026 року (п.3.2 Контракту).

Усі збори, податки і митні збори на території країни Продавця, пов`язані з умовами Контракту, оплачуються Продавцем і за його рахунок (п.3.4 Контракту).

Усі збори, податки та митні Збори на території країни Покупця, пов`язані з умовами Контракту, оплачує Покупець і за його рахунок (п.3.5 Контракту).

Покупець сплачує Продавцю кошти на банківський рахунок Продавця, протягом 10 (десяти) календарних днів від дати виставлення рахунку (інвойсу, проформи інвойса). Валюта контракту євро. (п.4.1 Контракту).

Контракт вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного його виконання (п.8.1 Контракту).

Судом встановлено, що 23.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЛК-ЗАХІД» (далі покупець) та ALIKA-L sp.zo.o.z siedziba w (далі продавець) Ісландія, була укладена додаткова угода № 1 до Контракту 22/01-1 від 22.01.2026 р. міжнародної купівлі-продажу.

Сторони домовились, викласти пункт 3,1 у новій редакції: Продавець поставляє Покупцю Товар на умовах ЕХW Netherlands, Musselkannal, Kruisstraat 3, 9581 EA (Інкотермс 2020). Доставка товару з Belgium, Brussels до Netherlands, Musselkannal, Kruisstraat 3, 9581 EA здійснюється за рахунок продавця і входить у вартість товару.

24.03.2026 для здійснення митного оформлення товарів за Контрактом, а саме: Автомобіль легковий, призначений для перевезення пасажирів, що був у використанні:-марка: BMW-модель: M6/E63-номер кузова: НОМЕР_1 -тип двигуна: бензин-робочий об`єм циліндрів двигуна: 4999куб.см.-календарний рік виготовлення: 2007-дата першої реєстрації: 31.10.2007, на загальну суму 15 900 EUR, подано електрону митну декларацію №26UA209270005808U8. Товар поставляється на умовах: DAP Львів.

Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: Контракт №22/01-1 від 22.01.2026 року; Додаткову угоду №1 від 23.01.2026 року; Комерційний інвойс №06/01/2026 від 22.01.2026 року; Свіфт № РІ2601230 від 23.01.2026 року; ЦМР 106 від 16.03.2026 року; ЦМР №2 від 29.01.2026 року; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.09.2015 року; Довіреність від 23.01.2026 року з перекладом року; Договір-заявку №28/1-1 від 28.01.2026 року; Рахунок на оплату №01 від 28.01.2026 року; Платіжну інструкцію №607 від 02.02.2026 року; Сертифікат евро №А2.312.637 від 30.01.2026 року; Довідку евро від 17.03.2026 року; Декларацію країни відправлення 268Е000006971601 ВА від 30.01.2026 року; Фото Т3.

У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та під час проведення консультації Львівська митниця надіслала позивачу електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів відповідно до ч.3 статті 53 МК України, а саме: - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу); - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - копію митної декларації країни відправлення.

На повідомлення митного органу декларантом повідомлено, що інших документів, в тому числі передбачених ч.6 ст. 53 Митного кодексу України, в 10-тиденний термін надати не має можливості.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000460/2 від 25.03.2026 року.

В графі 33 прийнятого рішення, митним органом, як підставу для прийняття рішення вказано таке:

- У 44 графі даної МД за кодом 4100 декларантом внесено реквізити такого документу за номером 22/01-1 датований 22.01.2026 з позначкою «т», проте фактично до митного оформлення такий документ не було надано, а як наслідок з цього - відсутність первинного документу, що підтверджує заявлений рівень митної вартості

- У графі 20 даної МД умовами поставки заявлено DАР Львів. Відповідно до Інкотермс термін DАР означає, що продавець несе всі витрати і ризики, пов`язані з доставкою товару до згодженого пункту призначення в країні покупця. Однак жодним поданим до митного оформлення документом не підтверджено заявлені декларантом умови поставки

- Свіфт-платіж №1260123025185495 від 23.01.2026 у графі 70 містить посилання на Контракт №22/01-1 від 22.01.2026, який, як зазначалося вище, до митного оформлення не надавався.

- Згідно з пунктом б ч.1 ст.333 МКУ під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу такі документи та відомості, зокрема транспортні перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні), проте жодних транспортно-перевізних документів до митного оформлення декларантом не надано.

- до митного оформлення надано експортну декларацію країни відправлення №268Е00000697160184 від 30.01.2026, яка оформлена митними органами Бельгії. Водночас у рахунку-фактурі на оплату транспортних витрат №01 від 28.01.2026 зазначено маршрут Нідерланди - Шегині. У графі 15 митної декларації зазначено країну відправлення Німеччина, що додатково свідчить про наявність розбіжностей у поданих документах щодо фактичного маршруту переміщення товару.

За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості резервний метод- 2 ґ (ст. 63 Митного кодексу України).

Коригування митної вартості товару проведено за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, а саме джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала пропозиція з інтернет-ресурсу за посиланням: https://www.mobile.de/ru/%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE %D1%80%D1%82%D0%BD%D1%8B%D0%B5- %D1%81%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0/%D0%BF%D0% BE%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8.htm l? id=450084464&sb=p&od=up&vc=Car&ms=3500%3B47&fr=2006%3A2007&s=Car&sea rchId=9b407314-fe9f-6583-3548-5ba45a81c3a6&ref=srp&refId=9b407314-fe9f-6583- 3548-5ba45a81c3a6, де вартість транспортного засобу із схожими характеристиками (легковий автомобіль марки BMW, модель: M6, тип двигуна: бензиновий) становить 49 000 євро + заявлені декларантом транспортні витрати, що на дату прийняття рішення в сумі дорівнюють 50 326 євро.

Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенню про коригування митної вартості 539 076,71 грн.

Так, розрахована декларантом митна вартість товару становила: 15900,00 EUR, а внаслідок коригування митної вартості загальна вартість товару склала 50326,00 EUR.

Крім того, митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209270/2026/000096 від 25.03.2026.

Товар випущений у вільний обіг за МД №26UА20927000585800 від 25.03.2026 року.

Позивачем згідно листа від 15.05.2026 року та листа від 02.06.2026 року додатково надано копії наступних документів: довіреність від 23.01.2026 року з перекладом; додаткову угоду №1 від 23.01.2026 року; ЦМР №106; ЦМР №2 від 29.01.2026 року; платіжну інструкцію №607 від 02.02.2026 року.

Листом від 20.05.2026 №7.4-2/15-02/8.19/13362 Львівською митницею відмовлено у скасуванні та залишено без змін рішення про коригування митної вартості №209000/2026/000460/2 від 25.03.2026.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для:1) нарахування митних платежів;2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;3) ведення митної статистики;4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові, зазначені в цій частині, документи.

За правилами ч.6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Виходячи з аналізу наведених норм, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суть повноважень митного органу щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів полягає у перевірці правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які значаться у документах, що відповідно до статті 53 МК України підтверджують цю митну вартість.

Тобто виявлені митним органом розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України).

Згідно з пп.1-4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, наведені правові норми в їх сукупності свідчать, що для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, наведені у статті 57 МК України.

Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ст.64 Митного кодексу України резервний метод визначення митної вартості товарів полягає в наступному.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

При цьому, суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, зокрема, ч.6 ст.54 МК України, яка, як вказано вище, визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

За визначенням, наведеним у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.58 глави 9 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно ч.ч.6, 8, 9 ст.58 МК України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (ч.ч.2, 3 ст.58 МК України).

10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Отже митний орган наділений повноваженнями щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності законодавчо встановлених обмежень для визначення митної вартості за ціною договору.

Як встановлено судом, в спірному випадку декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару митному органу подані документи, передбачені п. 2, 3, 4 ч.2 ст. 53 МК України, а саме: Контракт №22/01-1 від 22.01.2026 року; Додаткову угоду №1 від 23.01.2026 року; Комерційний інвойс №06/01/2026 від 22.01.2026 року; Свіфт № РІ2601230 від 23.01.2026 року; ЦМР 106 від 16.03.2026 року; ЦМР №2 від 29.01.2026 року; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.09.2015 року; Довіреність від 23.01.2026 року з перекладом року; Договір-заявку №28/1-1 від 28.01.2026 року; Рахунок на оплату №01 від 28.01.2026 року; Платіжну інструкцію №607 від 02.02.2026 року; Сертифікат евро №А2.312.637 від 30.01.2026 року; Довідку евро від 17.03.2026 року; Декларацію країни відправлення 268Е000006971601 ВА від 30.01.2026 року; Фото Т3.

Також листами від 15.05.2026 року та від 02.06.2026 року позивачем надано додатково до митного органу довіреність від 23.01.2026 року з перекладом; додаткову угоду №1 від 23.01.2026 року; ЦМР №106; ЦМР №2 від 29.01.2026 року; платіжну інструкцію №607 від 02.02.2026 року.

Суд зауважує, що в зовнішньоекономічному контракті від 22.01.2026 № 22/01-1 зазначена вартість товару 15 900 євро. На цю ж суму продавцем виставлений рахунок в іноземній валюті від 22.01.2026 на суму 15900 євро, який оплачений позивачем у повному обсязі згідно свіфта № РІ2601230 від 23.01.2026 року.

Означені документи підтверджують, що поставка товару, задекларованого у митній декларації, здійснювалася відповідно до контракту від 22.01.2026 № 22/01-1 на підставі оплаченого позивачем рахунку від 22.01.2026, за яким можливо ідентифікувати товар та в якому визначена договірна ціна.

Суть та зміст цих документів дає підстави для висновку, що вони містять відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за обумовлений контрактом товар.

Дослідивши платіжне доручення в іноземній валюті від 22.01.2026, суд встановив, що в цьому платіжному дорученні міститься інформація про здійснений платіж, а саме: оплата за контрактом купівлі-продажу автомобіля BMW від 22.01.2026 №22/01-1, що у повній мірі дає можливість визначити, за який автомобіль здійснено оплату, і тим самим спростовує доводи митного органу про недостатність інформації для ідентифікації оплати ввезеного товару.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є в тому числі і банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у випадку, якщо рахунок сплачено.

При цьому, чинним законодавством України не встановлено обов`язку здійснювати посилання в платіжному документі на рахунок. Тому, сама по собі відсутність у вказаному платіжному документі посилання на рахунок, за умови наявності вказівки на контракт та товар, який оплачується, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Отже, враховуючи також аналогічний правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, суд апеляційної інстанції вважає, що надані митному органу документи є достатнім для підтвердження митної вартості товару, а наведені відповідачем обставини щодо змісту платіжного доручення від 15.02.2023 не свідчать про неможливість його врахування при визначенні митної вартості пред`явленого позивачем для митного оформлення товару.

Стосовно посилання відповідача про те, що фактично до митного оформлення документу за номером 22/01-1 від 22.01.2026 не було надано, суд зауважує, що в ЕМД №26UA2092700058081/8.001 від 25.03.2026 року та картці відмови UА209270/2026/000096 від 25.03.2026 року відображено даний документ в списках документів, які були надані позивачем митному органу разом із митною декларацією, а саме - зовнішньоекономічний контракт від 22.01.2026 № 22/01-1, отже твердження про його ненадання не відповідає дійсності.

Стосовно посилання відповідача про те, у графі 20 даної МД умовами поставки заявлено DАР Львів, суд зазначає у п.3.1 контракту зазначено, що продавець поставляє Покупцю Товар на умовах ЕХW Netherlands, Musselkannal, Kruisstraat 3, 9581 EA (Інкотермс 2020). Враховуючи викладене, у митній декларації ЕМД №26UА2092700058081/8.001 від 25.03.2026 року позивачем було помилково зазначено умову поставки DAP Львів.

Стосовно посилання відповідача про те, що жодних транспортно-перевізних документів до митного оформлення декларантом не надано, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах поставки ЕХW Netherlands, Musselkannal, Kruisstraat 3, 9581 EA (Інкотермс 2020)

Згідно Інкотермс 2010 умови поставки «Ex Works» («Франко завод»), скорочено EXW, означають, що продавець здійснює постачання, коли він надає товар у розпорядження покупця у своїх приміщеннях чи іншому погодженому місці (тобто підприємстві, складі і т.д.). Продавцю необов`язково здійснювати навантаження товару на будь-який транспортний засіб, він також зобов`язаний виконувати формальності, необхідні вивезення, якщо такі застосовуються. Сторонам настійно рекомендується найчіткіше визначити пункт у наведеному місці постачання, а також те, що до цього пункту витрати та ризики лежать на продавці. Покупець несе всі витрати та ризики, пов`язані з прийняттям товару у погодженому пункті (якщо такий вказаний) у поіменованому місці постачання. EXW покладає на продавця мінімальні обов`язки. Продавець не має перед покупцем обов`язку з навантаження товару.

В спірному випадку позивачем (замовник) з ФОП ОСОБА_1 укладений договір-заявка №28/1-1 від 28.01.2026 про виконання перевезення вантажу автотранспортними засобами - автомобіля BMW, М6/Е6З суре (2007), WBSEH91000B780239, за маршрутом Netherlands, Musselkannal, Kruisstraat 3, 9581 EA- перетин ШЕГИНІ. Адреса розвантаження Львівська область, Холодновідка, Кільцева дорога, 5.

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової позивачем до митного оформлення надано: договір-заявку №28/1-1 від 28.01.2026 року; рахунок №01 від 28.01.2026 року; довіреність від 23.01.2026 року; ЦМР №106;ЦМР №2 від 29.01.2026 року; платіжну інструкцію №07 від 02.02.2026 року.

Рахунком на оплату №01 від 28.01.2026 року визначена вартість перевезення за маршрутом Netherlands, Musselkannal, Kruisstraat 3, 9581 EA- Кільцева дорога,5, Холодновідка, Львівська область, Україна складає 65 000 грн, що в повній мірі відповідає умовам вказаного вище договору-заявки.

Відповідно до платіжної інструкції №О7 від 02.02.2026 року транспортні витрати оплачені ТОВ «ДЛК-ЗАХІД».

Таким чином, надані транспортні документи надають у повній мірі можливість визначити понесені декларантом транспортні витрати та перевірити їх числове значення.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Наведеною нормою не встановлено певних вимог чи документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості.

В той же час, згідно Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну України №599 від 24.05.2012, до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

За встановлених у справі обставин, виходячи з наведених правових норм, суд вважає, що подані декларантом митному органу договір-заявка №28/1-1 від 28.01.2026 року; рахунок №01 від 28.01.2026 року; довіреність від 23.01.2026 року; ЦМР №106;ЦМР №2 від 29.01.2026 року; платіжна інструкція №07 від 02.02.2026 року в сукупності з іншими, зазначеними вище документами, які були подані митному органу в порядку ч.8 ст.55 МК України, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд при цьому враховує висновок Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, що оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що подані декларантом митному органу документи є допустимими та достатніми доказами на підтвердження витрат на перевезення товару.

Суд, враховуючи висновки в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, вважає за необхідне зазначити, що митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що подані митному органу документи містили достатню інформацію щодо митної вартості товару і не мали будь-яких розбіжностей, що давало митному органу можливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.

Наведені відповідачем доводи не спростовують правильності визначення позивачем митної вартості отриманого ним товару за ціною договору, а також об`єктивної можливості застосування першого методу, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості товарів.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 8086,15 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 27.05.2026 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 8086,15 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛК-ЗАХІД» (49021, м. Дніпро, вул. Тернова, буд. З3; ЄДРПОУ 44699406) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1; ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці № UА209000/2026/000460/2 від 25.03.2026 року.

Стягнути з Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1; ЄДРПОУ 43971343) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛК-ЗАХІД» (49021, м. Дніпро, вул. Тернова, буд. З3; ЄДРПОУ 44699406) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8086 (вісім тисяч вісімдесят шість) грн. 15 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 15.10.2026.

Суддя О.В. Царікова