Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у задоволенні заяви про зміну способу чи порядку виконання судового рішення
12 жовтня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1309/24Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
при секретарі судового засідання Аршулік С.Р.,
за участю представника позивача Прокопчука В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про зміну способу чи порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення нарахування та виплати щомісячної доплати в розмірі 2000 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб; зобов`язання провести нарахування та виплату щомісячної доплати в розмірі 2000 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб з 01.02.2024.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2024, яке набрало законної сили 03.05.2024 у даній справі позов задоволено, а саме вирішено:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 01.02.2024 нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року № 713.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
02.10.2026 до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 02.04.2024 у справі №140/1309/24.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №140/1309/24 набрало законної сили, проте в повному обсязі не виконане. На його виконання відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нараховано заборгованість, яку внесено до Реєстру судових рішень.
Представник заявниці вказує, що ОСОБА_2 помер, а ОСОБА_3 є його дружиною та вважає себе єдиним правонаступником щодо отримання недоодержаної пенсії. На підтвердження права на отримання зазначених коштів посилається на звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та листи відповідача від 15.07.2026 №17783-17093/П-02/8-0300/26 та від 30.07.2026 №19177-17488/П-02/8-0300/26, а також на положення статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За доводами представника заявниці, відповідно до зазначених листів відповідача залишок нарахованої та невиплаченої заборгованості за рішенням суду від 02.04.2024 у справі №140/1309/24 становить 8 000,00 грн. При цьому рішення суду залишається фактично невиконаним протягом майже двох років із дня набрання ним законної сили.
Посилаючись на положення частин першої та третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, представник заявниці зазначає, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення щодо пенсійних виплат протягом двох місяців із дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого рішення шляхом стягнення відповідних виплат. Оскільки суму заборгованості відповідачем нараховано та підтверджено, але не виплачено протягом строку, що перевищує встановлений законом двомісячний строк, заявниця вважає наявними підстави для зміни способу і порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з відповідача на її користь 8 000,00 грн.
На підставі наведеного просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №140/1309/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 8 000,00 грн.
Зазначену заяву призначено до судового розгляду на 10:00 12.10.2026 року.
Письмових пояснень з приводу поданої заяви від ГУ ПФУ у Волинській області на адресу суду не надходило.
У судовому засіданні представник заявника подану заяву підтримав з підстав викладених у ній мотивів та просив її задовольнити.
Представник боржника у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви.
У відповідності до частини 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Частиною першою статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Отже, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист та має здійснюватися з дотриманням установленого законом порядку, зокрема щодо визначення осіб, які мають право вимагати його виконання.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця у випадках, установлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з абзацом першим частини третьої КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Абзацом другим частини третьої цієї статті, яким її доповнено Законом України від 21.11.2024 №4094-IX, передбачено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Наведена норма допускає зміну механізму виконання рішення щодо пенсійних виплат шляхом стягнення відповідних коштів.
Водночас вказаною нормою не встановлює самостійної підстави для заміни особи, на користь якої ухвалено рішення, іншою особою та не звільняє суд від необхідності перевірити наявність підстав для процесуального правонаступництва.
Як убачається зі змісту заяви представника ОСОБА_1 заявник фактично просить не лише змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, а й замінити померлого стягувача ОСОБА_2 на заявника та стягнути на її користь нараховану й невиплачену пенсійну заборгованість.
Таким чином, вирішення вимоги про стягнення коштів на користь заявниці залежить від наявності правових підстав для заміни стягувача.
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Частиною четвертою статті 379 ККАС України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом зазначених норм процесуальне правонаступництво передбачає перехід до іншої особи прав та обов`язків учасника саме у тих матеріальних правовідносинах, щодо яких виник спір.
Тому сам факт смерті позивача та наявність родинних відносин між позивачем у справі і заявницею не є достатніми для заміни стягувача.
Суд має встановити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво та на якій правовій підставі заявниця набула право на одержання коштів.
Судом установлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №140/1309/24 відповідача зобов`язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року № 713.
Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 04.12.2024 №0300-0404-8/72357 убачається, що ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII. Згідно свідоцтва про смерть від 11.10.2024 серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, питання виплати сум його пенсії, що залишилися недоодержаними у зв`язку зі смертю, регулюється спеціальними положеннями зазначеного Закону.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Згідно з частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-XII при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера.
За статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Водночас пунктом 4 частини першої статті 1219 цього Кодексу передбачено, що до складу спадщини не входять права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, установлені законом, які нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.
Статтею 1227 Цивільного кодексу України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Таким чином, необхідно розмежовувати особисте право пенсіонера на пенсійне забезпечення та право членів його сім`ї на отримання сум пенсії, що залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.
Реалізація членом сім`ї спеціального порядку отримання таких сум за статтею 61 Закону №2262-XII не означає переходу до нього всіх прав та обов`язків пенсіонера у правовідносинах щодо перерахунку й виплати пенсії.
Відповідно до частини п`ятої КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 18.02.2026 у справі №240/3882/21 Верховний Суд, розглядаючи питання заміни померлого стягувача у справі про перерахунок та виплату пенсії, зазначив, що право членів сім`ї на одержання недоодержаних сум за статтею 61 Закону №2262-XII виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а на підставі іншого юридичного складу та у спеціально визначеному законом порядку. Зобов`язальні вимоги у розглянутій справі були нерозривно пов`язані з особою пенсіонера та не допускали правонаступництва. Заміна стягувача не була належним способом захисту прав заявників, а відмова пенсійного органу у виплаті їм коштів могла бути предметом окремого позову. Цей висновок зроблено за обставин, коли перерахунок пенсії вже проведено, а заборгованість нараховано.
У постанові від 20.05.2026 у справі №280/10642/24 Верховний Суд також розмежував спеціальний порядок отримання членами сім`ї недоодержаної пенсії та спадкове правонаступництво. У цій справі право особи, яка своєчасно звернулася до пенсійного органу за недоодержаною пенсією померлого, захищалося шляхом окремого позову щодо відмови у виплаті відповідних сум.
Застосовуючи наведені норми та правові висновки до обставин цієї справи, суд ураховує, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується доданим до заяви свідоцтвом про смерть.
ОСОБА_1 є його дружиною, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 07.10.2005 серія НОМЕР_2 .
З листів відповідача від 15.07.2026 №17783-17093/П-02/8-0300/26 та від 30.07.2026 №19177-17488/П-02/8-0300/26 убачається, що заявниця звернулася до пенсійного органу через, тобто не в межах шестимісячного строку після смерті пенсіонера. Відповідач повідомив, що на підставі її особистої заяви виплату нарахованої різниці в пенсії за рішенням суду буде проведено їй у межах виділених на відповідну мету коштів.
Отже, заявниця звернулася за отриманням недоодержаних сум пенсії як дружина померлого пенсіонера у спеціальному порядку, передбаченому статтею 61 Закону №2262-XII.
За наведених обставин право вимоги заявниці до пенсійного органу ґрунтується на зазначеній нормі, а не на спадковому правонаступництві у правовідносинах, що були предметом розгляду справи №140/1309/24.
Посилання заявниці на лист відповідача як на підтвердження її правонаступництва суд відхиляє, оскільки повідомлення пенсійного органу про виплату їй недоодержаних сум підтверджує застосування спеціального порядку їх одержання, проте не засвідчує перехід до неї прав та обов`язків позивача у спірних правовідносинах.
Нарахування відповідачем пенсійної заборгованості та внесення її до Реєстру судових рішень також не змінює правової підстави отримання заявницею цих коштів і не створює підстав для заміни стягувача.
Рішенням від 02.04.2024 суд вирішив спір щодо права ОСОБА_2 на перерахунок та виплату його пенсії.
Право ОСОБА_1 на одержання недоодержаних сум у зв`язку зі смертю чоловіка виникло на іншій матеріально-правовій підставі та не було предметом вирішення зазначеним судовим рішенням.
Тому підстави для заміни стягувача в частині виконання обов`язку щодо перерахунку та виплати пенсії за правилами статей 52, КАС України відсутні.
Щодо вимоги про зміну способу і порядку виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 шляхом стягнення на користь заявниці 8 000,00 грн суд зазначає, що передбачений статтею 378 КАС України механізм спрямований на забезпечення виконання вже ухваленого рішення в межах установленого ним обов`язку.
Вказаний механізм не призначений для вирішення нового спору щодо права іншої особи на одержання відповідних виплат після смерті позивача.
Сам по собі сплив двомісячного строку невиконання рішення щодо пенсійних виплат, хоча й є самостійною підставою для зміни способу його виконання, не надає заявниці статусу стягувача та не усуває необхідності встановлення правових підстав для заміни особи, на користь якої ухвалено рішення.
За відсутності таких підстав стягнення коштів на користь ОСОБА_1 в порядку статті 378 КАС України означало б вирішення питання про її власне право на виплату недоодержаної пенсії, яке не розглядалося при ухваленні рішення у цій справі.
Доводи щодо тривалого невиконання рішення, часткових виплат та посилання відповідача на обмеженість бюджетного фінансування не спростовують наведеного висновку.
Обов`язковість виконання судового рішення та право заявниці вимагати виплати недоодержаної пенсії не є підставою для використання процесуальних механізмів зміни способу виконання та заміни стягувача без установлених законом передумов.
При цьому відмова в задоволенні цієї заяви не є вирішенням по суті питання про правомірність невиплати ОСОБА_1 недоодержаних її чоловіком сум пенсії.
Суд зауважує, що у разі порушення власного права заявниці на одержання таких коштів вона має право звернутися до суду з окремим позовом щодо відповідних рішень, дій чи бездіяльності пенсійного органу.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява в частині зміни способу і порядку виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №140/1309/24 шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 8 000,00 грн задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 248, 378 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу чи порядку виконання судового рішення від 02.04.2024 в адміністративній справі №140/1309/24 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено 15 жовтня 2026 року.
Суддя В.В. Мачульський
15 жовтня 2026 року
Судове рішення № 140613337, Волинський окружний адміністративний суд було прийнято 12.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 140/1309/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: