Рішення № 140613289, 15.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 жовтня 2026 р. Справа № 120/11573/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій відповідача щодо встановлення у його пенсійній справі величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% замість раніше застосованих 1,35%, що, на переконання позивача, призвело до звуження змісту та обсягу його права на пенсійне забезпечення всупереч положенням статті 22 Конституції України.

Ухвалою від 03.08.2026 відкрито провадження у даній справі та прийнято її до розгляду. В задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмовому провадженні). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

14.08.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягать. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначає, що Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення, однак не наділене повноваженнями щодо призначення, перерахунку пенсій, визначення їх індивідуальних показників та внесення змін до пенсійних справ. Такі повноваження належать органам Пенсійного фонду України. Відтак відповідач наголошує, що не вчиняв оскаржуваних позивачем дій щодо встановлення величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% та не має повноважень щодо відновлення відповідного показника в розмірі 1,35%.

Крім того, відповідач зазначає, що перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідно до пункту 4-3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому одночасно зі зміною зазначеного показника було збільшено показник середньої заробітної плати, унаслідок чого розмір пенсії позивача збільшився, а тому твердження про звуження його прав усупереч статті 22 Конституції України є безпідставними.

Також відповідач звертає увагу, що правомірність застосування до пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% вже була предметом судового розгляду у справі № 120/228/21-а, за результатами якого рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.03.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021, у задоволенні позову відмовлено.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем доводи на підтримку заявлених позовних вимог, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Вінницькій області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 04.12.2006.

З 01.10.2017 Головним управлінням Пенсійного фонду України Вінницькій області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 % та коефіцієнта страхового стажу 0,41500.

Не погоджуючись із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, позивач неодноразово звертався до Міністерства соціальної політики України з питання правомірності зменшення зазначеного показника.

Так, листом від 20.12.2022 № 4632/0/5-22/-54 Міністерство соціальної політики України за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , що надійшло за дорученням Віце-прем`єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України від 14.12.2022 № 34104/1/1-22 до листа Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів від 12.12.2022 № 04-30/12-2022/212887, надало роз`яснення щодо порядку визначення величини оцінки одного року страхового стажу. Зокрема, повідомлено, що при призначенні позивачу пенсії у 2006 році застосовувалася величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, а застосування показника 1,35% при обчисленні пенсій, у тому числі пенсії позивача, було передбачено в період з 01.10.2008 до 01.10.2017.

Надалі листом від 15.02.2024 № 286/0/196-24 Міністерство соціальної політики України за результатами розгляду звернення позивача, що надійшло із Секретаріату Кабінету Міністрів України, повторно повідомило про законодавчі підстави застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% та зазначило, що відповідний показник у розмірі 1,35% застосовувався при обчисленні пенсій у період із 01.10.2008 до 01.10.2017, а для призначення пенсій - до 01.01.2018.

Крім того, листом від 06.05.2026 № 1202-19133/04-26-ЗВГ Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України за результатами розгляду звернення позивача від 11.03.2026, що надійшло з Офісу Президента України листом від 19.03.2026 № 22/013123-02, повідомило, що відповіді на порушені ним питання вже надавалися листами від 20.12.2022 № 4632/0/5-22/-54 та від 15.02.2024 № 286/0/196-24. Водночас щодо страхового стажу позивача Міністерство послалося на лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.11.2020 № 1656-4802/5-02/8-0200/20.

Листом від 26.05.2026 № 1202-22025/04-26-ЗВГ Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України повідомило позивача, що відповіді на порушені ним питання вже надавалися листами від 20.12.2022 № 4632/0/5-22/-54, від 15.02.2024 № 286/0/196-24 та від 06.05.2026 № 1202-19133/04-26-ЗВГ, копії яких додано до зазначеної відповіді.

Вважаючи, що застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% порушує його право на пенсійне забезпечення та суперечить положенням статті 22 Конституції України, а Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України не забезпечило відновлення раніше застосованого показника, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд враховує наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 3 цього Закону право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

За правилами пункту 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Частиною четвертою цієї норми передбачено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Статтею 14 Закону №2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Пунктом 1 частини першої статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема, розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Частиною 3 цієї норми визначено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Наведені норми визначають, що право особи на отримання публічної інформації включає в себе право на доступ до публічної інформації шляхом надання розпорядником інформації достовірної, точної та повної інформації на запит особи. Ненадання інформації на запит або надання інформації, яка не відповідає зазначеним критеріям достовірності, точності та повноти, по своїй суті, є відмовою у наданні публічної інформації.

Відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 р. № 904 (далі - Положення №904, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, але не виключно, у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, державного регулювання та нагляду за дотриманням норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення №904 основними завданнями Мінсоцполітики є забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, волонтерської діяльності, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань: узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх Кабінетові Міністрів України; розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції; здійснює контроль за діяльністю Пенсійного фонду України з ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; здійснює державне регулювання та нагляд за дотриманням вимог закону щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі (підпункти 1, 2, 13, 14 пункту 4 Положення №904).

Разом із тим, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно із статтею 1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 58 Закону № 1058-ІV передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та статутом Пенсійного фонду.

Згідно зі статтею 44 Закону № 1058-IV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, сім`ї та єдності, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є зокрема: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення, загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, передбачених законодавством.

Таким чином, аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що законодавством розмежовано повноваження Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України та органів Пенсійного фонду України у сфері пенсійного забезпечення.

Так, Міністерство забезпечує формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері, здійснює державне регулювання та нагляд за дотриманням законодавства щодо призначення, перерахунку та виплати пенсій, тоді як безпосереднє обчислення, призначення та перерахунок пенсій конкретним особам, визначення показників, що застосовуються при їх обчисленні, належать до повноважень органів Пенсійного фонду України.

При цьому повноваження Міністерства щодо здійснення державного регулювання та нагляду за дотриманням законодавства у сфері пенсійного забезпечення не є тотожними повноваженням щодо безпосереднього призначення чи перерахунку пенсії конкретної особи, а також внесення відповідних змін до її індивідуальної пенсійної справи.

Відтак саме по собі наділення Міністерства повноваженнями щодо державного регулювання та нагляду у сфері пенсійного забезпечення не свідчить про наявність у нього повноважень щодо самостійного визначення величини оцінки одного року страхового стажу при обчисленні пенсії конкретної особи або внесення відповідних змін до відповідної пенсійної справи.

Крім того, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, покладення на Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України обов`язку щодо відновлення величини оцінки одного року страхового стажу в індивідуальній пенсійній справі позивача фактично означало б зобов`язання останнього вчинити дії, які не належать до його законодавчо визначеної компетенції.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що предметом заявленого спору є правомірність дій Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України щодо встановлення у пенсійній справі ОСОБА_1 величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% та наявність правових підстав для зобов`язання відповідача відновити відповідний показник у розмірі 1,35%.

Разом із тим, як установлено судом, перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% та коефіцієнта страхового стажу 0,41500 здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а не Міністерством соціальної політики, сім`ї та єдності України.

Матеріали справи не містять доказів прийняття Міністерством будь-якого індивідуального рішення щодо встановлення позивачу величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, здійснення перерахунку його пенсії або внесення відповідних змін до пенсійної справи.

Натомість наявні у матеріалах справи листи Міністерства від 20.12.2022 № 4632/0/5-22/-54, від 15.02.2024 № 286/0/196-24, від 06.05.2026 № 1202-19133/04-26-ЗВГ та від 26.05.2026 № 1202-22025/04-26-ЗВГ свідчать про надання відповідачем роз`яснень щодо законодавчих підстав застосування відповідного показника та порядку обчислення пенсії позивача.

При цьому суд звертає увагу, що хоча позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на неналежний розгляд Міністерством його звернень, зокрема в частині надання оцінки доводам щодо порушення статті 22 Конституції України, однак самостійних вимог про визнання протиправними дій чи бездіяльності відповідача під час розгляду таких звернень позивачем не заявлено.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, наведені позивачем доводи щодо неналежного розгляду його звернень не змінюють предмета заявленого спору та самі по собі не підтверджують вчинення Міністерством оскаржуваних дій щодо встановлення величини оцінки одного року страхового стажу в його пенсійній справі.

Відтак суд доходить висновку, що Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України не є суб`єктом владних повноважень, який здійснив оскаржуваний перерахунок пенсії позивача, та не наділене повноваженнями щодо безпосереднього відновлення величини оцінки одного року страхового стажу в його індивідуальній пенсійній справі.

Більше того, суд враховує, що питання правомірності застосування до пенсії позивача зазначеної величини вже було предметом судового розгляду у справі № 120/228/21-а, у якій рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.03.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій щодо зменшення величини оцінки одного року страхового стажу до 1% та зобов`язання відновити її в розмірі 1,35% відмовлено.

У межах зазначеної справи суди дійшли висновку, що перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% здійснено відповідно до пункту 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV. При цьому суди врахували, що одночасно зі зменшенням зазначеного показника було підвищено показник середньої заробітної плати, внаслідок чого розмір пенсії позивача збільшився, а відтак порушення гарантій, передбачених статтею 22 Конституції України, не встановлено.

Таким чином, правомірність застосування до пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% уже була предметом судової перевірки, за результатами якої ухвалено судове рішення, що набрало законної сили.

Водночас суд зазначає, що у межах цієї справи позивачем не наведено обставин, які б свідчили про вчинення саме Міністерством соціальної політики, сім`ї та єдності України протиправних дій щодо визначення величини оцінки одного року страхового стажу, тоді як правомірність застосування зазначеного показника органом Пенсійного фонду України вже була предметом судового розгляду та отримала відповідну правову оцінку.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідач не здійснював оскаржуваного перерахунку пенсії позивача та не наділений повноваженнями щодо відновлення величини оцінки одного року страхового стажу в його індивідуальній пенсійній справі.

Відтак, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач: Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України (вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567866)

Рішення суду сформовано 15.10.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна