Рішення № 140611059, 15.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1761/26 (645/1648/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова"доОСОБА_1простягнення коштів в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області надійшла за підсудністю цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 25 589,44 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи від 27.07.2026 справі присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 922/1761/26 (645/1648/26) та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А. в провадженні якого розглядається справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2026 прийнято справу 922/1761/26 (645/1648/26) до розгляду в межах справи № 922/1761 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, розпочато розгляд справи спочатку за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Правом на подання відзиву, відповідач, не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.

Суд приймає до уваги, що відповідачу достоменно відомо про звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова"з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в розмірі 25 589,44 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи та закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою останнього. Проте ухвала суду, яка направлялася на адресу відповідача, повернута без вручення адресатові з поміткою "адресат відсутній".

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Отже, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2026 про прийняття справи до провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

17 червня 2025 року між ТзОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів в кредит №8566130625.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору ТзОВ «Іннова Фінанс» надало ОСОБА_1 кредит шляхом безготівкового перерахунку на рахунок позичальника в сумі 6 500,00 гривень, на строк 360 днів. Стандартна процентна ставка за користування кредитом 1 % від суми позики за кожен день користування протягом перших 180 днів з дати укладення договору; 0,87 % від суми позики за кожен день користування, починаючи з 181 дня користування кредитом.

З 08 вересня 2025 року на підставі рішення загальних зборів учасників товариства, змінено назву ТзОВ «Іннова Фінанс» на ТзОВ «Іннова Нова».

Відповідно до пункту 3.1 Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 .

Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає 0,98 % за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом.

Комісія за надання кредиту становить 15 % від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором кредиту в день надання кредиту (п. 2.7 Договору).

Договір про надання грошових коштів у кредит №8566130625, Додаток № 1 - Графік платежів підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9850.

Суду також надано паспорт споживчого кредиту за договором, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, та Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Іннова Фінанс».

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (cт. 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Нормами частин 3, 6, 7, 8, 12 ст. 11 цього Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У статті 12 цього Закону закріплено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір позики не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач засвідчив, що він погодився на отримання грошових коштів у кредит саме на умовах, що визначені в договорі про надання грошових коштів у кредит № 8566130625 від 17.06.2025 року. Сторони узгодили всі істотні умови надання грошових коштів у кредит, а отже, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

Таким чином, договір про надання грошових коштів у кредит № 8566130625 від 17.06.2025 року укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Іннова Фінанс» виконало свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 6 500,00 гривень, які були перераховані ТОВ «Фінансова Компанія «Контрактовий Дім» на підставі укладеного з ТОВ «Іннова Фінанс» договору № 160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів.

На виконання ухвали Слобідського районного суду м. Харкова АТ «Приват Банк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 . Транзакція, здійснена 17.06.2025 року в сумі 6 500,00 гривень на вказану банківську картку.

Тому суд вважає доведеним факт отримання Ісмаіловим Р.М. кредиту в розмірі 6 500,00 гривень.

08.09.2025 року змінено найменування юридичної особи ТОВ «Іннова Фінанс» на ТОВ «Іннова-Нова», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач своєчасно не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на день звернення до суду складає 25 589,44 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 764,16 гривень, заборгованість за процентами - 6 825,28 гривень, неустойка - 13 000,00 гривень.

На день розгляду справи в суді заборгованість не погашена, розмір такої заборгованості відповідачем не спростований. Відповідач не довів та не спростував обставини, на які посилається позивач у своєму позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статей 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

За змістом статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У статті 612 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та взяв на себе обов`язки по виконанню кредитного договору, які на даний час не виконав, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ «Іннова-Нова» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту - 5 764,16 гривень та заборгованості за процентами - 6 825,28 гривень.

Щодо позовної вимоги про стягнення неустойки в розмірі 13 000,00 гривень суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована в період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1 201,80 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1309,90 гривень: 12 589,44 гривень (задоволені позовні вимоги) х 100 : 25 589,44 гривень (ціна позову) = 49,20 % від сплаченого судового збору 2662,40 гривень.

Згідно ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи, що в позовній заяві представник позивача повідомив про надання доказів понесених позивачем судових витрат на правову допомогу в п`ятиденний строк з дня винесення судового рішення, тому йому необхідно встановити строк до 20 жовтня 2026 року для подання цих доказів.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 2, 7 Кодексу України х процедур банкрутства, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ «Іннова-Нова» до Ісмаілова Рустама Мааріфовича про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Іннова-Нова» (04071, м. Київ, вул. верхній Вал, 10, код ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит № 8566130625 від 17.06.2025 року в розмірі 12 589,44 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 764,16 гривень; заборгованість за процентами - 6 825,28 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Іннова-Нова» (04071, м. Київ, вул. верхній Вал, 10, код ЄДРПОУ 44127243) судовий збір в розмірі 1 309,90 грн.

У задоволенні позовної вимоги в частині стягнення неустойки в розмірі 13 000,00 гривень - відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Встановити позивачу строк для подачі до суду доказів щодо розміру понесених судових витрат на правову допомогу до 20 жлвтня 2026 року.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "15" жовтня 2026 р.

СуддяС.А. Прохоров