Ухвала суду № 140610749, 15.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

м. Київ

15.10.2026Справа № 910/3836/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Омельчук М.О. розглянувши матеріали справи

За позовом керівника Оболонської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Північного офісу Держаудитслужби

до Приватного підприємства «Ніка-1»

про визнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1087114,02 грн

за участі представників:

від позивача 1 - Манжула А.М.

від позивача 2 - Аіріней М.С.

від відповідача - Малик Р.М.

від прокуратури - Бондарчук І.П.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Оболонської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Північного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Ніка-1» про визнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1087114,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено судові засідання.

Розглянувши матеріали даної позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення її без розгляду з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Абзацом другим частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що e разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За змістом абзацу другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з абзацами 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнано неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Як зазначив Верховний Суд, згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, до 1 січня 2027 року положення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» залишаються чинними у редакції, що діяла до ухвалення цього рішення, а тому, підлягають до застосування всіма суб`єктами правової системи, у тому числі і при здійсненні господарського судочинства (п. 6.33 постанови Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 910/403/26, висновки якої застосовано у постанові від 01.10.2026 у справі № 910/6143/26).

Водночас у підпункті 4.2 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) Конституційний Суд України наголосив, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури. У Рішенні від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України також указував, що «стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі України міститься застереження „у виключних випадках і в порядку, що визначені законом" <…>. Це обумовлюється недопущенням свавільного втручання прокуратури у здійснення господарської та статутної діяльності юридичних осіб, досягнення цілей функціонування учасника відповідних правовідносин, виконання ним договірних зобов`язань тощо. При цьому на прокуратуру покладається обов`язок щодо обґрунтування необхідності такого втручання» (перше, третє, четверте речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України констатував, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник «виключний» означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення «у виключних випадках», яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.

Відповідно й припис «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом», який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов`язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об`єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки (п. 4.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 у справі №3-28/2024(59/24)).

Верховний Суд у постанові від 01.10.2026 у справі № 910/6143/26 за позовом прокурора в інтересах держави в особі районної в місті Києві державної адміністрації та управління освіти цієї адміністрації про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення грошових коштів залишив без змін судові рішення про повернення позовної заяви прокурора, застосувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 910/403/26.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. (п. 6.36. постанови Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 910/403/26).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. (п. 6.37. постанови Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 910/403/26).

Встановлена частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, наведений у постанові від 10.06.2026 у справі № 910/403/26).

Обставини щодо бездіяльності компетентного органу повинні бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин. (абзац 2 пункту 6.31. постанови Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 910/403/26)

Питання застосування положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у кожному спорі є відмінними, оскільки кожного разу суд виходить з конкретних обставин, які залежать від предмета, підстав позову прокурора та наведеного ним обґрунтування наявності виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді (п. 6.47 постанови Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 910/403/26).

Верховний Суд також наголосив: «Саме на прокурора покладено обов`язок при звернення до суду з позовом, з огляду на приписи статті 131-1 Конституції України, статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», навести мотиви та обґрунтування саме у позовній заяві, а не під час апеляційного та/або касаційного провадження, наявності виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави в господарському суді, і не ототожнювати «інтереси держави» та наявність виключного випадку, що повністю узгоджується з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025)» (п. 8.14 постанови від 01.10.2026 у справі № 910/6143/26).

Як вбачається з позовної заяви керівника Оболонської окружної прокуратури, обґрунтовуючи наявність підстав для представництва, прокурор зазначив, що виключність звернення прокурора до суду в порядку представництва інтересів держави полягає у субсидіарному (додатковому) характері цієї функції, яка може бути реалізована лише за умови дотримання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Дана позовна заява, за твердженням прокурора, становить особливу суспільну значущість та винятковий суспільний інтерес, оскільки її предметом є правовий спір, що безпосередньо стосується питання бюджетних коштів, які є матеріальною основою держави, а недотримання вимог чинного законодавства щодо необхідності повернення безпідставно отриманих грошових коштів порушує економічні інтереси держави.

Підставою для представництва прокурор визначив порушення інтересів держави, що, за його твердженням, виражається у недодержанні вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», пп. 2 п. 19 Особливостей та пунктів 3.4, 11.1, 11.2, 11.3 Договору при укладенні оскаржуваних додаткових угод, що призвело до надмірного використання бюджетних коштів, а також нездійснення Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Північного офісу Держаудитслужби захисту інтересів держави, яке прокурор кваліфікує як усвідомлену пасивну поведінку цих органів.

При цьому прокурор, посилаючись на п. 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, зазначив, що він не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Судом встановлено, що прокурор звертався до Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації лист №54-8015ВИХ-25 від 20.11.2025 у якому прокурор зазначив, що Оболонською окружною прокуратурою м. Києва в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, вивчається питання цільового і раціонального використання бюджетних коштів під час здійснень закупівель товарів, робіт та послуг на підвідомчій території. Посилаючись на відомості розміщені на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro - публічні закупівлі» щодо договірних відносин між Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Приватним підприємством «Ніка-1», прокурор вказує, що при укладенні спірних додаткових угод до договору не було дотримано вимоги ч.2 п.19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178; безпідставно змінено істотні умови Договору; сторонами при укладенні додаткових угод не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни товару на ринку після укладення договору.

Вказаним листом прокурор просив повідомити окружну прокуратуру із наданням належним чином завірених копій документів щодо вжитих заходів, у тому числі цивільно-правового характеру, щодо визнання недійсними додаткових угод до договору, та просив надати завірені належним чином копії документів.

Крім того, у зазначеному листі прокурор зазначив: «Тому, є підстави вважати, що у спірних правовідносинах наявні порушення інтересів держави, саме в особі районної адміністрації, яка має повноваження контролю за використанням бюджетних коштів та наповненням місцевого бюджету. Таким чином, районна адміністрація є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету».

Відповіді Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації районної в місті Києві державної адміністрації на зазначений лист прокурора матеріали справи не містять.

Листом №104/18-3241 від 01.12.2025 Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації повідомило про відсутність підстав для вжиття заходів, зазначених в листі прокурора від 20.11.2025 №54-8015ВИХ-25 та надало відповідні обґрунтування.

Листом 15.01.2026 №39-558ВИХ-26 прокурор звернувся до Північного офісу Держаудитслужби щодо вжиття заходів, спрямованих на відновлення порушеного права у вказаних правовідносинах, із зазначенням виявлених порушень.

Також прокурор у вказаному листі зазначив, що Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Листом від 30.01.2026 №262616-17/466-2026 Північний офіс Держаудитслужби повідомив прокурора про те, що моніторинг процедури закупівлі проведено Державною аудиторською службою України, а лист прокурора від 15.01.2026 надіслано до неї супровідним листом від 29.01.2026.

Листом №1766-26 від 16.02.2026 Державна аудиторська служба України повідомила прокурора про те, що Держаудитслужба здійснила моніторинг зазначеної процедури закупівлі з питань що належать до повноважень органу державного фінансового контролю, висновок про результати якого оприлюднила в електронній системі закупівель у визначений Законом строк. Усі зміни до Договору Замовник вчинив та оприлюднив в електронній системі закупівель після завершення моніторингу процедури закупівель. Згідно з інформацією, оприлюдненою в електронній системі закупівель, Замовник оприлюднив звіт про виконання договору, з огляду на що у Держаудитслужби немає підстав для здійснення моніторингу цієї закупівлі з наведених прокурором питань.

Листами від 02.04.2026 №39-2733ВИХ-26 та №39-2734ВИХ-26 прокурор повідомив Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Північний офіс Держаудитслужби про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду вказаного позову.

Позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» 03.04.2026.

Оцінивши наведене прокурором обґрунтування та подані ним докази, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено наявності виключного випадку для представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, з огляду на таке.

Обґрунтування виключності, наведене у позовній заяві, зводиться до того, що спір стосується бюджетних коштів, а укладення оскаржуваних додаткових угод з порушенням законодавства про публічні закупівлі призвело до надмірного використання бюджетних коштів. Тобто прокурор обґрунтовує наявність виключного випадку самим порушенням інтересів держави, тоді як, згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 01.10.2026 у справі № 910/6143/26, «інтереси держави» та наявність виключного випадку не ототожнюються.

Причин, які перешкоджають захисту інтересів держави Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Північним офісом Держаудитслужби, прокурор у позовній заяві не навів, пославшись при цьому на те, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

В той же час, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 10.06.2026 у справі № 910/403/26 у кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Із наданих прокурором листів вбачається, що Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації повідомило про відсутність, на думку Управління, підстав для вжиття заходів, оскільки діяло відповідно до законодавства, а звернення прокурора до Північного офісу Держаудитслужби було передано до Державної аудиторської служби України, яка повідомила про проведення нею моніторингу процедури закупівлі та про відсутність підстав для здійснення моніторингу з наведених у листі прокурора питань.

Обставин, які б перешкоджали цим органам здійснювати захист інтересів держави, зазначені листи не містять, і прокурор на такі обставини не посилається.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у листі №54-8015ВИХ-25 від 20.11.2025 прокурор визначив органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, районну адміністрацію.

Водночас позов прокурор пред`явив в інтересах держави в особі Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, яке є стороною оскаржуваних додаткових угод та повідомило прокурора про відсутність підстав для вжиття заходів, а також в особі Північного офісу Держаудитслужби.

Причин, з яких орган, визначений самим прокурором як уповноважений, не зазначено прокурором у справі, позовна заява не містить.

Посилання прокурора на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п. 6.43) про те, що сам факт незвернення до суду органу з позовом свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, та у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п. 81) про те, що незвернення компетентного органу до суду протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва, суд оцінює з урахуванням того, що обставини щодо бездіяльності компетентного органу повинні бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, а обґрунтування наявності виключного випадку для представництва має бути наведене прокурором саме у позовній заяві.

При цьому, у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим». (п. 81. постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18)

У даній справі, з відповідей органів, прокурору було відомо, що Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації вважає свої дії такими, що відповідають законодавству, а Державна аудиторська служба України провела моніторинг процедури закупівлі та не вбачає підстав для здійснення моніторингу з наведених прокурором питань.

Отже, не звернення цих органів до суду пов`язане не з обставинами, які перешкоджають їм здійснювати захист інтересів держави, а з оцінкою ними спірних правовідносин у межах власної компетенції, що саме по собі не свідчить про наявність виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді в даному випадку.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України (постанова від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, висновок наведено у пункті 6.40 постанови Верховного Суду від 10.06.2026 у справі №910/403/26).

Велика Палата Верховного Суду також зазначила: «Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України» (п.83 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, наведений у п. 6.10 постанови Верховного Суду від 24.06.2026 у справі №908/450/25).

Пунктом 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її.

Враховуючи, що прокурором не доведено наявності виключного випадку для представництва інтересів держави в особі Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Північного офісу Держаудитслужби у спірних правовідносинах, позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст.ст. 53, 226, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву керівника Оболонської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Північного офісу Держаудитслужби до Приватного підприємства «Ніка-1» про визнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1087114,02 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в передбаченому законом порядку.

Дата підписання: 15.10.2026.

Суддя Я.В. Маринченко