Рішення № 140608262, 05.10.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/5112/26

Провадження № 2/577/2662/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

у складі:

головуючого судді Рідзевської І.О.,

з участю секретаря

судового засідання Олійник В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з вищевказаним позовом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 26.11.2025-100002453 від 26.11.2025 року в розмірі 25491,50 грн. та 2662,40 грн. сплачений судовий збір та 127,38 грн. витрат пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви з додатками . Вимоги обґрунтовує тим, що 26.11.2025 року між ТОВ Споживчий центр та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26.11.2025-100002453, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит в сумі 10000,00 грн., строком на 181 день, зі сплатою відсотків в розмірі 1,0 % за один день користування кредитом на кредитну карту 4149-51ХХ-ХХХХ-1487.

Відповідач не сплатив позивачу заборгованість, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 25491,50 грн., з яких: 9373,41 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11248,09 грн. заборгованість по процентах; 4870,00 грн. - відсотки, нараховані по ст.625 ЦК України.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутністю представника (а.с.9 зв).

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала відзив в якому позовні вимоги визнає частково в сумі 1214,35 грн., також прохає застосувати норми п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.22-31).

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи із такого.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Уст. 526 ЦК України йдеться про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладено у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч.2ст.639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п.5 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Згідно з ч.12. ст. 11 цього Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 указаного Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом встановлено, що 26.11.2025 року між ТОВ Споживчий центр та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26.11.2025-100002453, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит в сумі 10000,00 грн., строком на 181 день, зі сплатою відсотків в розмірі 1,0 % за один день користування кредитом на кредитну карту 4149-51ХХ-ХХХХ-1487.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача по договору складає 25491,50 грн., з яких: 9373,41 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11248,09 грн. заборгованість по процентах; 4870,00 грн. - відсотки, нараховані по ст.625 ЦК України. (а.с.14 зв.).

Також з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем у справі була здійснена часткова сплата по вказаному кредитному договору, на суму 4475,56 грн.- 26.12.2025 року , 591,12 грн. -19.01.2026 року, 3754,44 грн. 25.01.2026 року на загальну суму 8785,65 грн.

За таких обставин з відповідача підлягає стягнення в сумі 1214,35 грн. заборгованість за тілом кредиту.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором та не повернув у повному обсязі усі погоджені договором грошові кошти.

Суд не може погодитися із наведеним позивачем розрахунком заборгованості у зв`язку із наступним.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» «військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.»

Ця редакція статті, яка передбачає пільги для дружин військовослубовців, введена в дію п.п. 6 п.3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 року .

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Відповідачкою надано копію свідоцтва про шлюб від 24.12.2011 року, за яким вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , довідку форми 5 від 12.07.2026 року на підтвердження факту перебування її чоловіка на військовій службі за мобілізацією, з якої вбачається, що ОСОБА_2 призваний за мобілізацією з 05.03.2022 року та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 14.04.2026 року по теперішній час Окрім того, ОСОБА_2 має пільги, як учасник бойових дій, відповідно до посвідчення НОМЕР_2 .

Таким чином, з урахуванням вищевказаних письмових доказів, суд вважає, що стороною відповідача було належним чином доведено право відповідача ОСОБА_2 на застосування пільг, визначених п. 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а тому нарахування позивачем позичальнику відсотків, комісії та неустойки, суд вважає неправомірним та відмовляє в стягнення даних нарахувань з відповідача.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви.

пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81,141, 223, 263-265, 281-284, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість по кредитному договору № 26.11.2025-100002453 від 26.11.2025 в розмірі 1214 (одна тисяча двісті чотирнадцять) грн. 35 коп., судовий збір в розмірі 126 (сто двадцять шість) грн.92 коп. та 6 (шість) грн.. 06 коп. витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-а, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканка АДРЕСА_1 .

Суддя Рідзевська І. О.