Рішення № 140601119, 13.10.2026, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 127/16647/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Верещинської Я.С.,

за участі секретаря судового засідання Хижук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Літин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідачки на їх користь заборгованість за кредитним договором №61164113 від 26.01.2025 в сумі 20193,60 грн. Також просили стягнути з відповідачки на їх користь витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 26.01.2025 між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №61164113, згідно з умовами якого відповідачка отримала 4000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму, але відповідачка зі свого боку не виконала умов кредитного договору. Сума заборгованості відповідачки становить 20193,60 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за - 13593,60 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 600,00 грн; прострочена заборгованість за штрафами - 2000,00 грн. Також, позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідачки та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачці надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості. Невиконання відповідачкою умов кредитного договору стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Позиція відповідача

Представником відповідачки-адвокатом Никитюком О.І. подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову.

Відзив мотивований тим, що позивач не надав доказів того, що електронна адреса, з якої відбувалася комунікація від імені відповідачки, належить саме їй. Позивач не довів, що номер телефону, який фігурує у справі як телефон відповідачки, також належить їй. Також у позовній заяві позивач зазначає, що кошти були перераховані на картковий рахунок відповідачки, що, начебто, підтверджується платіжним дорученням, копія якого додається. Разом із тим, на підтвердження цього до позовної заяви додано лист ТОВ "ФК"Контрактовий дім" на ім`я позивача, де зазначається, що 4000 грн, як кредитні кошти, були видані. Проте на цьому інформація закінчується: ні номера банківської картки, на яку начебто зараховані кошти, ні прізвища власника картки у цьому документі не зазначені. Зазначає, що первинних документів, у розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», довести факт надання коштів позичальнику неможливо. Виписки з рахунку в матеріалах справи відсутні. Отже, твердження позивача, що кредитні кошти в сумі 4000 грн отримала відповідачка, на переконання представника, є голослівними, жодним документом цього не підтверджено. Пояснює, що у період укладення кредитного договору відбувся "злом" акаунту "Вайбер", а також особистих кабінетів у додатках «Дія», "Приват 24", зареєстрованих на мобільний номер відповідачки. Тому зловмисники, які здійснили цей "злом", імовірно від імені відповідачки отримали кредит. У зв`язку з цим відповідачка 08.10.2025 звернулася до правоохоронних органів із заявою щодо можливого шахрайства з її електронною поштою, за даним фактом 09.10.2025 відкрито кримінальне провадження №12025020050000624. На даний час кримінальне провадження триває. Факт незаконного втручання у персональні акаунти відповідачки підтверджується рішеннями Літинського районного суду від 20.11.2025 у справі №137/932/25 та від 18.12.2025 у справі №128/3712/25, які набрали законної сили.

Крім того, 29.09.2026 через систему "Електронний суд" представником відповідачки-адвокатом Никитюком О.І. подано додаткові докази, зокрема, відповідь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» на адвокатський запит від 22.09.2026.

Рух справи в суді

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 23.06.2026 цивільну справу передано за підсудністю до Літинського районного суду Вінницької області.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 13.08.2026 провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд по суті із викликом сторін.

Розгляд справи

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, її представник-адвокат Никитюк О.І. подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, підтримав свою позицію, викладену у відзив на позовну заяву.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Встановлені судом обставини

Як зазначено позивачем, 26.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №61164113 (а.с.7-14), згідно з умовами якого відповідачка отримала 4000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором, який відповідачка підписала шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно п.2.1. договору кредитні кошти надаються Позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

На підтвердження перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 в сумі 4000.00 грн, відповідно до умов кредитного договору №61164113, позивач надає повідомленням ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (а.с.15).

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» за кредитним договором №61164113 від 26.01.2025 (а.с.15,16), борг відповідачки ОСОБА_1 становить 20193,60 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за - 13593,60 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 600,00 грн; прострочена заборгованість за штрафами - 2000,00 грн.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.61), 09.10.2025 Відділом поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області зареєстровано кримінальне провадження №12025020050000624 за кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, зі змісту якого встановлено, що до Відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області звернулась ОСОБА_1 , яка повідомила про те що, 26.01.2025 їй на електронну почту ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло смс-повідомлення від кредитодавця «Швидко гроші» про те, що на ім`я ОСОБА_1 оформлено кредит на суму 10000 грн. В подальшому, зайшовши на власний меседжер «Вайбер» ОСОБА_1 виявлено факт «злому» власного акаунту «Вайбер», а також особистих кабінетів у додатках «Дія», «Приват 24», зареєстрованих на мобільний номер ОСОБА_1 НОМЕР_2 та в шахрайський спосіб отримано на її ім`я кредит у «Швидко гроші» в сумі 50000 грн без відсотків.

Листом Відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області (а.с.62), повідомлено ОСОБА_1 про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне провадження №12025020050000624 за її заявою. Повідомлено, що здійснюється досудове розслідування, особу, яка вчинила кримінальне правопорушення досі не встановлено, проводяться усі необхідні слідчі розшукові дії.

За допомогою інтернет сервісу визначення банку за номером карти, картковий рахунок № НОМЕР_1 , зазначений у п.2.1. договору як платіжний засіб перерахування коштів кредиту, відкритий Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК».

Із відповіді Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» на адвокатський запит від 22.09.2026 (а.с.80-81), Товариством повідомлено про відсутність будь-яких встановлених відносин АТ «ЮНЕКС БАНК» з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Оцінка суду та мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з правочинів.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно до ч.1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів (ст. 67 ЦПК України).

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Статтею 89 ЦПК України визначається принцип оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду обставин справи аналізує й оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, і ця оцінка повинна спрямовуватись на встановлення обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення.

Згідно зі ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належно засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Як передбачено ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 619/598/21 (провадження № 61-20498 св 21), ураховуючи, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, колегія суддів дійшла висновку, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Подібний за змістом висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 757/40209/20 (провадження № 61-10924св21), згідно якої встановивши, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором із відповідача, ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» обґрунтовувало свої вимоги тим, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини з кредитного договору, який укладений із відповідачкою.

Разом з тим, позивач не надав суду доказів, що ОСОБА_1 отримала на власний рахунок кредитні кошти, передбачені договором.

На підтвердження перерахування позичальнику кредитних коштів в сумі 4000.00 грн позивач надав лише повідомлення ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про перерахунок коштів в сумі 4000.00 грн, у якому відсутнє посилання на спірний кредитний договір та платіжну картку, на яку здійснено переказ.

При цьому, картковий рахунок № НОМЕР_1 , зазначений у п.2.1. договору, виданий Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК», яке повідомило про відсутність будь-яких встановлених відносин між ним та відповідачкою ОСОБА_1 .

Відтак позивач не довів належними та допустимими доказами факт перерахування кредитних коштів у сумі 4000.00 грн на платіжну картку відповідачки ОСОБА_1 на умовах, визначених договором, та не довів факту виникнення у відповідачки зобов`язань за кредитним договором №61164113 від 26.01.2025.

Суд, керуючись ст.89 ЦПК України, оцінюючи докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, з огляду на відсутність факту перерахування кредитних коштів, наявність відкритого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, щодо шахрайських дій стосовно заволодіння особистими даними відповідачки ОСОБА_1 , вимоги ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо інших аргументів учасників у даній справі, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дотримуючись вищевикладених норм та рекомендацій, суд вважає за можливе не надавати відповіді у рішенні на інші аргументи і доводи сторін у справі, оскільки вони не впливають на правильне вирішення спору.

Щодо судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України, та у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. СмальСтоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя : Верещинська Я. С.