Рішення № 140601107, 14.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/2665/26

14.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді: Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання: Бірюкової Т.П.

заявника: ОСОБА_1

представника заявника, адвоката Кучер Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

Стислий виклад позиції заявника.

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та факту перебування на утриманні ОСОБА_5 .

Заявниця зазначила, що з квітня 2015 року до дня його загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_1 - вони проживали однією сім`єю в селі Кордишівка Хмільницького району Вінницької області, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно утримували житло, виховували трьох дітей, один із яких народився у них ІНФОРМАЦІЯ_2 , та підтримували сімейні стосунки. ОСОБА_5 забезпечував матеріальні потреби сім`ї, зокрема заявниці та дітей, тоді як вона з 2017 року не працювала, займалася домашнім господарством і доглядом за дітьми, у зв`язку з чим вважала, що перебувала на його утриманні.

6 вересня 2025 року ОСОБА_5 мобілізували до Збройних Сил України. ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької області він зник безвісти за особливих обставин, а згодом його тіло було ідентифіковано та підтверджено його загибель. 15 червня 2026 року заявниця здійснила його поховання.

На підтвердження своїх вимог заявниця посилалася на документи про спільне проживання, народження сина, трудову діяльність і доходи померлого, відсутність власного заробітку, а також документи щодо проходження ним військової служби та загибелі.

З огляду на викладене просила суд встановити факт проживання її з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та факт перебування на його утриманні в період із квітня 2015 року до дня його загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Метою встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та факту перебування заявниці на його утриманні є реалізація її права на соціальний захист у зв`язку із загибеллю ОСОБА_5 під час проходження військової служби, зокрема вирішення питання про призначення та отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої законодавством України для членів сім`ї та утриманців загиблого військовослужбовця.

Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу має для заявниці юридичне значення з метою підтвердження її сімейних відносин із загиблим військовослужбовцем та реалізації прав, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Встановлення факту перебування заявниці на утриманні ОСОБА_5 має юридичне значення для підтвердження обставин її матеріального забезпечення загиблим, зокрема того, що надана ним допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, та для реалізації права на відповідні соціальні виплати й гарантії, передбачені законодавством України, у тому числі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Від третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на адресу суду 05.10.2026 надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, заяву заявника підтримують в повному обсязі.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 28 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження. Витребувано докази з військової частини НОМЕР_1 .

10 жовтня 2026 року від третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на адресу суду 05.10.2026 надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, заяву заявниці підтримують в повному обсязі.

Інших заяв, клопотань чи заперечень від учасників справи до суду не надходило.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявниці та показання свідків, суд установив такі фактичні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з квітня 2015 року спільно проживали в будинку АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний побут та були пов`язані взаємними правами й обов`язками, притаманними сімейним відносинам.

Факт їхнього спільного проживання підтверджується довідкою Кордишівського старостинського округу Козятинської міської ради від 25 червня 2026 року № 92, а також узгодженими між собою показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні.

Так, свідок ОСОБА_6 , рідний брат ОСОБА_5 , пояснив, що його брат проживав із заявницею однією сім`єю ще з 2014-2015 року. Свідок сприймав їх як подружжя, оскільки вони мали спільну дитину, вели спільне господарство та фактично становили одну сім`ю.

Свідок ОСОБА_7 , сусідка заявниці, підтвердила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали разом в одному будинку з 2014-2015 року, спільно господарювали, займалися обробітком земельних ділянок, вирощували сільськогосподарську продукцію, утримували тварин та виховували спільну дитину.

За її словами, заявниця періодично продавала на ринку вирощену продукцію, а також отримувала дохід від належних їй земельних паїв.

Свідок зазначила, що станом на 2025 рік річний дохід від одного паю становив близько 18 000 грн.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що працював разом із ОСОБА_5 на фермі та був хрещеним батьком їхнього із заявницею сина ОСОБА_9 . Він підтвердив, що ОСОБА_5 брав активну участь у веденні домашнього господарства, виконував роботи в будинку та біля нього, дбав про сім`ю і був залучений до виховання дитини. Свідок також підтвердив факт проживання заявниці та ОСОБА_5 однією сім`єю.

Свідок ОСОБА_10 , яка була падчеркою ОСОБА_5 , пояснила, що він проживав разом із нею та її матір`ю з 2014 року, фактично виконував роль батька та брав участь у забезпеченні сім`ї. За її словами, мати мала дохід від чотирьох земельних паїв, періодично продавала на ринку вирощену сільськогосподарську продукцію (орієнтовний дохід в день міг складати 500 грн), а також отримувала кошти від передачі земельних ділянок в оренду. Водночас ОСОБА_5 працював і використовував зароблені кошти для забезпечення потреб сім`ї, зокрема дітей заявниці від попереднього шлюбу.

Свідок ОСОБА_11 , сусід заявниці, також підтвердив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали разом із 2014-2015 року, вели спільне господарство, мали спільну дитину та фактично становили одну сім`ю.

Заявниця в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі. Пояснила, що проживала з ОСОБА_5 однією сім`єю з 2014 року, вони мали спільну дитину, а він також брав участь у вихованні та матеріальному забезпеченні її дітей від попереднього шлюбу.

Стосовно матеріального забезпечення сім`ї заявниця пояснила, що з 2017 року офіційно не працювала, переважно займалася домашнім господарством і доглядом за дітьми, тоді як ОСОБА_5 працював та забезпечував основні потреби сім`ї.

Разом із тим вона підтвердила, що має чотири земельні паї, які передає в оренду, та отримує від них дохід. За її словами, станом на 2025 рік річний дохід від одного паю становив близько 18 000 грн, тобто 76 тис на рік.

Крім того, за час спільного із ОСОБА_5 проживанням, заявниця займалася господарством, вирощувала сільськогосподарську продукцію та в літньо-осінній період реалізовувала її на ринку, а також отримувала дохід від передачі в оренду інших земельних ділянок. Заявниця зазначила, що є працездатною особою, інвалідності не має.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_12 . Батьківство ОСОБА_5 щодо дитини було визнано у встановленому законом порядку, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 29 жовтня 2015 року.

Попередній шлюб ОСОБА_5 було розірвано 16 квітня 2015 року, що підтверджується рішенням Немирівського районного суду Вінницької області у справі № 140/700/15-ц.

Під час спільного проживання ОСОБА_5 працював у ТОВ «ЕРІДОН БУД» електрозварником ручного зварювання, виконував інші роботи та отримував заробіток, за рахунок якого брав участь у матеріальному забезпеченні сім`ї, зокрема заявниці та трьох дітей, двоє з яких були дітьми ОСОБА_1 від попереднього шлюбу.

Зазначені обставини підтверджуються випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 з 2017 року офіційно не працювала, займалася домашнім господарством і доглядом за дітьми.

На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи долучено довідки про заробітну плату ОСОБА_5 , копію трудової книжки заявниці, довідку за формою ОК-5 та документи Пенсійного фонду України.

Як установлено судом, сторони спільно облаштовували й утримували житло, займалися присадибною ділянкою, придбавали речі та майно для спільного користування, а також підтримували родинні стосунки з родичами ОСОБА_5 .

Зокрема, останній провів до будинку центральне водопостачання, облаштував огорожу, посадив фруктовий сад і виноград, що підтверджується показаннями свідків.

На підтвердження спільного придбання майна та здійснення витрат заявницею надано квитанції про придбання генератора й побутової техніки.

6 вересня 2025 року ОСОБА_5 було мобілізовано до Збройних Сил України та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до сповіщення від 13 лютого 2026 року № 467, 11 лютого 2026 року ОСОБА_5 зник безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької області.

Надалі, згідно зі сповіщенням від 11 червня 2026 року № 1859, тіло невідомого чоловіка було ідентифіковано як таке, що належить ОСОБА_5 . Його смерть зареєстровано, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 17 червня 2026 року.

15 червня 2026 року заявниця здійснила поховання ОСОБА_5 на сільському кладовищі в селі Кордишівка. Зазначена обставина підтверджується довідкою Управління «ЦНАП» Козятинської міської ради від 18 червня 2026 року № 586/12-32.

Крім того, судом досліджено анкету, автобіографію та соціально-демографічну картку, власноруч заповнені ОСОБА_5 під час вступу на військову службу. У зазначених документах він указав ОСОБА_13 як дружину, а в графі щодо сімейного стану зазначив «цивільний шлюб».

Наведені документи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими доказами, оскільки вони відображають те, як сам ОСОБА_5 визначав характер своїх відносин із заявницею та сприймав їх як сімейні.

Судом досліджено долучені до матеріалів справи фотоматеріали, на яких зафіксовано заявницю та ОСОБА_5 разом із дітьми, під час сімейного відпочинку та святкування різних подій. Зазначені фотоматеріали відображають спільне проведення часу, участь ОСОБА_5 у житті сім`ї та його взаємини із заявницею і дітьми.

Також судом досліджено роздруківки листування між заявницею та ОСОБА_5 за допомогою месенджера Viber, зокрема за період проходження ним військової служби. Зміст листування свідчить про підтримання ними постійного особистого зв`язку, взаємну увагу, турботу та емоційну близькість. Характер їхнього спілкування узгоджується з іншими дослідженими доказами та підтверджує збереження між ними теплих сімейних стосунків, у тому числі в період фізичного перебування ОСОБА_5 поза місцем спільного проживання у зв`язку з проходженням військової служби.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності з показаннями свідків, поясненнями заявниці та іншими письмовими матеріалами справи, суд ураховує, що фотоматеріали й листування доповнюють та узгоджуються з іншими доказами щодо характеру взаємин між заявницею та ОСОБА_5 і підтверджують, що їхні відносини не обмежувалися спільним проживанням, а мали ознаки сталих сімейних відносин, заснованих на взаємній прихильності, турботі та участі в житті одне одного.

Таким чином, досліджені судом письмові докази, пояснення заявниці та показання свідків у своїй сукупності підтверджують, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 із квітня 2015 року до його смерті існували сталі сімейні відносини, які характеризувалися спільним проживанням, веденням господарства, вихованням спільної дитини, участю у вихованні дітей заявниці від попереднього шлюбу, спільним облаштуванням житла, придбанням майна для спільного користування та взаємною турботою.

Водночас суд ураховує, що заявниця мала власні джерела доходу, зокрема від передачі в оренду земельних паїв та інших земельних ділянок, а також від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції. Сама заявниця підтвердила наявність зазначених доходів і свою працездатність.

За таких обставин, незважаючи на те, що ОСОБА_5 працював та брав участь у матеріальному забезпеченні сім`ї, наявні у справі докази не дають підстав для висновку про перебування ОСОБА_1 на його утриманні.

Факт утримання заявниці ОСОБА_5 судом не встановлено.

Отже, суд доходить висновку, що дослідженими доказами підтверджено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період із квітня 2015 року до смерті ОСОБА_5 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас підстав для встановлення факту перебування заявниці на утриманні померлого за результатами розгляду справи не встановлено.

З урахуванням заяв третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спір про право відсутній.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктами 2, 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні та факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу, якщо від цього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб та законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження можливе за умови, що такий факт породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує відповідний факт, а встановлення цього факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У цій справі заявниця просить встановити два самостійні юридичні факти - проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 та перебування на його утриманні. Метою встановлення зазначених фактів заявниця визначає реалізацію свого права на соціальний захист та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця.

Отже, суд має перевірити наявність правових підстав для встановлення кожного із заявлених фактів окремо, з урахуванням відмінностей у їх предметі доказування та правових наслідках.

Щодо вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. За змістом частини четвертої цієї статті сім`я створюється не лише на підставі шлюбу, кровного споріднення чи усиновлення, а й на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно із частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Водночас відсутність державної реєстрації шлюбу сама по собі не виключає можливості існування між чоловіком і жінкою фактичних сімейних відносин, які за своїм змістом характеризуються спільним проживанням, веденням господарства, взаємною турботою та реалізацією сімейних прав і обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц сформульовано висновок, що під час вирішення питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу суд повинен установити наявність спільного проживання, спільного побуту та взаємних прав і обов`язків між чоловіком та жінкою.

При цьому самі по собі спільна адреса проживання, наявність спільної дитини чи підтримання особистих стосунків не є безумовним підтвердженням проживання однією сім`єю. Суд повинен з`ясувати характер відносин між особами в їх сукупності, зокрема чи мали вони сталий сімейний характер, чи вели спільне господарство, чи надавали одне одному допомогу, чи брали спільну участь у вихованні дітей та вирішенні повсякденних сімейних питань.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 із 2014 року проживали разом як чоловік та жінка без державної реєстрації шлюбу.

На підтвердження цієї обставини заявницею подано, зокрема, довідку Кордишівського старостинського округу Козятинської міської ради № 92 від 25 червня 2026 року, показання свідків, фотоматеріали, листування між заявницею та ОСОБА_5 , а також документи, складені останнім під час проходження військової служби.

Зазначені докази підлягають оцінці не ізольовано один від одного, а у взаємному зв`язку, з урахуванням їх змісту, джерела походження та відповідності іншим установленим обставинам.

Так, довідка органу місцевого самоврядування підтверджує відомості про спільне проживання заявниці та ОСОБА_5 . Водночас суд ураховує, що сама по собі така довідка не має наперед установленої доказової сили та оцінюється разом з іншими доказами.

Допитані судом свідки повідомили обставини, які їм відомі безпосередньо, щодо тривалого спільного проживання заявниці та ОСОБА_5 , характеру їхніх взаємин, ведення спільного господарства, взаємної допомоги та участі ОСОБА_5 у житті заявниці й дітей, які проживали разом із нею. Їхні показання узгоджуються між собою в основних обставинах та відповідають іншим дослідженим судом матеріалам справи.

Фотографії, долучені до матеріалів справи, відображають заявницю, ОСОБА_5 та членів їхньої сім`ї під час спільного проведення часу, сімейних подій і святкувань. Самі по собі фотоматеріали не дають змоги встановити весь зміст сімейних відносин, однак у сукупності з іншими доказами підтверджують сталість їхніх особистих стосунків та участь ОСОБА_5 у сімейному житті заявниці.

Досліджене судом листування між заявницею та ОСОБА_5 у месенджері Viber, у тому числі в період проходження ним військової служби, свідчить про підтримання ними постійного особистого зв`язку, взаємну увагу, турботу та емоційну близькість. Зміст цього листування оцінюється судом не як самостійний і достатній доказ існування сім`ї, а як такий, що доповнює інші докази й підтверджує характер відносин між заявницею та ОСОБА_5 .

Окреме значення мають документи, складені ОСОБА_5 під час проходження військової служби, зокрема анкета, автобіографія та соціально-демографічна картка, у яких заявницю зазначено як дружину, а сімейний стан визначено як цивільний шлюб. Зазначені відомості не свідчать про державну реєстрацію шлюбу, однак підтверджують, що сам ОСОБА_5 сприймав та визначав свої відносини із заявницею як сімейні й указував на їх існування в офіційних документах.

Суд також ураховує, що заявниця та ОСОБА_5 мають спільного сина - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Наявність спільної дитини сама по собі не є достатньою підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю, проте в цій справі вона оцінюється разом із доказами спільного проживання, ведення господарства, взаємної допомоги та участі ОСОБА_5 у вихованні дітей.

Зібрані докази в сукупності свідчать не лише про особисті стосунки заявниці та ОСОБА_5 , а й про фактичне існування між ними сталих сімейних відносин, які характеризувалися спільним побутом, взаємною турботою, підтримкою та участю в житті сім`ї.

Те, що після мобілізації 6 вересня 2025 року ОСОБА_5 проходив військову службу, не спростовує факту проживання сторін однією сім`єю до цього часу та збереження між ними сімейних зв`язків. Відсутність постійного спільного проживання внаслідок виконання військового обов`язку обумовлена об`єктивними обставинами та сама по собі не свідчить про припинення сімейних відносин.

Навпаки, зміст листування й документи, складені ОСОБА_5 під час служби, узгоджуються з доводами заявниці про збереження між ними сімейного зв`язку.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що надані докази є належними, допустимими, достовірними в їх сукупності та достатніми для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2014 року до дня смерті ОСОБА_5 .

Встановлення цього факту має юридичне значення для заявниці, оскільки відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до визначеного законом кола осіб, які можуть мати право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, належить також жінка, з якою загиблий (померлий) проживав однією сім`єю, але не перебував у шлюбі, за умови встановлення цього факту рішенням суду, що набрало законної сили.

Отже, вимога ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про встановлення факту перебування заявниці на утриманні ОСОБА_5

Вирішуючи вимогу про встановлення факту перебування заявниці на утриманні померлого, суд виходить із того, що така вимога має самостійний предмет доказування та не може вважатися доведеною лише на підставі встановлення факту проживання однією сім`єю.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на повному утриманні померлого або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Таким чином, для встановлення факту перебування на утриманні необхідно з`ясувати не лише факт надання матеріальної допомоги померлим, а й її систематичність, тривалість, розмір, співвідношення з власними доходами заявника та значення цієї допомоги для забезпечення його повсякденних потреб.

Повне утримання передбачає, що особа перебувала на забезпеченні померлого. Якщо ж заявник мав власні доходи, це саме по собі не виключає можливості встановлення факту перебування на утриманні, однак потребує з`ясування, чи була допомога померлого постійною та основною, а не додатковим джерелом матеріального забезпечення.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17 та від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19.

Суд також ураховує правовий висновок Верховного Суду у справі № 754/15529/24 щодо необхідності встановлення передбачених законом умов для визнання особи утриманцем померлого військовослужбовця. Для цілей, пов`язаних із правом на пенсію у разі втрати годувальника, має значення не сам факт надання матеріальної допомоги, а те, чи перебувала особа на повному утриманні або чи була допомога померлого постійним і основним джерелом її засобів до існування.

З наданих доказів убачається, що між заявницею та ОСОБА_5 існували тривалі сімейні відносини, вони вели спільне господарство, піклувалися одне про одного, а ОСОБА_5 брав участь у житті заявниці та дітей. Установлені обставини дають підстави вважати, що сторони підтримували одне одного, зокрема й матеріально.

Водночас наявність сімейних відносин, ведення спільного господарства та надання взаємної допомоги не є тотожними перебуванню на утриманні в розумінні статті 31 зазначеного Закону. Для встановлення останнього юридичного факту необхідно довести, що матеріальна допомога ОСОБА_5 була для заявниці постійним і основним джерелом засобів до існування або що вона перебувала на його повному утриманні.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є працездатною особою, не має встановленої інвалідності, має земельні ділянки (земельні частки), одержувала доходи від їх передання в оренду та від реалізації сільськогосподарської продукції. Наведені обставини свідчать про наявність у заявниці власних джерел матеріального забезпечення.

Сам по собі факт одержання заявницею власних доходів не є достатньою підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні.

Однак за таких обставин заявниця мала надати докази, які б дозволили суду встановити характер і розмір матеріальної допомоги ОСОБА_5 , періодичність її надання, співвідношення цієї допомоги з її власними доходами та те, що саме допомога померлого була основним джерелом забезпечення її життєвих потреб.

Натомість наявні у справі фотографії, листування, показання свідків та документи, в яких ОСОБА_5 зазначав заявницю як дружину, хоча й підтверджують реальність сімейних відносин і взаємної підтримки, самі по собі не встановлюють розміру матеріальної допомоги, яку він систематично надавав заявниці, та не дають змоги визначити, чи була така допомога основним джерелом її засобів до існування.

Матеріали справи також не містять достатніх даних, які б дозволяли порівняти доходи заявниці з обсягом матеріального забезпечення, наданого їй ОСОБА_5 , та встановити, що без такої допомоги заявниця не мала б іншого основного джерела забезпечення своїх потреб.

Отже, суд розмежовує встановлений факт сімейних відносин і факт перебування на утриманні. Перший підтверджується сукупністю досліджених доказів, тоді як для другого необхідно довести додаткові обставини, які не можуть бути презюмовані лише через спільне проживання та ведення господарства.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Відповідно до статей 76-80, 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед установленої сили.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявниця не довела, що перебувала на повному утриманні ОСОБА_5 або що одержувана від нього допомога була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Доказів, які б дозволяли встановити необхідне співвідношення між власними доходами заявниці та матеріальною допомогою померлого, суду не надано.

За таких обставин правові підстави для задоволення вимоги про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_5 відсутні, а тому в цій частині заяви належить відмовити.

При цьому така відмова не спростовує встановленого судом факту проживання заявниці та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу й не означає, що заявниця не може звернутися до уповноваженого органу з питання призначення одноразової грошової допомоги на підставі судового рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Наявність права на відповідну виплату та виконання інших передбачених законом умов підлягають перевірці компетентним органом у межах його повноважень.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд доходить висновку про часткове задоволення заяви: встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2014 року до дня смерті ОСОБА_5 та відмову у встановленні факту перебування заявниці на його утриманні.

Судові витрати у справі в частині сплаченого судового збору залишити за заявницею.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 206, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період із квітня 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно - дня загибелі ОСОБА_5 .

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування її на утриманні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період із квітня 2015 року до 11 лютого 2026 року включно - відмовити.

Судові витрати в частині сплаченого судового збору залишити за заявницею.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 тел. НОМЕР_5 адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 ;

Заінтересована особа:

ОСОБА_4 тел. НОМЕР_6 адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_7

ОСОБА_3 тел. НОМЕР_8 адреса АДРЕСА_4

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_6 тел. 285-54-29,286-22-40 адреса Україна, 03168, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6 ЄДРПОУ 00034022

Військова частина НОМЕР_1 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_7 тел. НОМЕР_9 адреса АДРЕСА_5 ЄДРПОУ НОМЕР_10

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА