Ухвала суду № 140599156, 14.10.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/17471/18

Провадження № 4-с/947/88/26

УХВАЛА

14.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. ,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Київський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання неправомірною бездіяльність щодо не зняття арешту та зобов`язання зняти арешт майна боржника по виконавчому провадженню,-

ВСТАНОВИВ:

14.09.26 зі скаргою на бездіяльність начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Анісімової Анастасії Валеріївни до Київського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 , в якій просить визнати неправомірною бездіяльність начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Анісімову Анастасію Валеріївну, яка полягає у не скасуванні арешту, накладеного на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановою про арешт майна боржника від 25.02.2021 у виконавчому провадженні № 64638247; зобов`язати начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Анісімову Анастасію Валеріївну скасувати (зняти) арешт, накладений на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановою про арешт майна боржника від 25.02.2021 у виконавчому провадженні № 64638247.

Через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Луняченку В.О.

Ухвалою суду від 17.09.2026 відкрито провадження за скаргою.

У судовому засіданні заявник підтримав скаргу , просив її задовольнити та наполягав на тому що будь яких боргових зобов`язань за Наказом від 21.11.2018 про стягнення з нього заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі 14 560,77 грн., на користь КП «Житлово-комунальний сервіс « Чорноморський», немає , так як вказана заборгованість стягнута за вказаним Наказом приватним виконавцем 23.04.2026.

Як встановлено судом 21.11.2018 Київським районним судом м. Одеси було винесено наказ №520/17471/18 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі 14 560,77 грн., на користь КП «Житлово-комунальний сервіс « Чорноморський.

По заяві стягувача судом було видано даний наказ та підставі чого Київським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 25.02.2021 було відкрито виконавче провадження №64638247 про примусове виконання Наказу та стягнення судового збору у сумі 176,20 грн., а всього підлягало стягненню 14 736,97 грн.

В рамках даного виконавчого провадження старшим державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеси) Кудряшовим П.Ю. 25.02.2021 було винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1

27.01.2025 старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Борисовим Д.С., в рамках виконавчого провадження №64638247 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України « Про виконавче провадження».

Стягувач КП ЖКС «Чорноморський» повторно звернувся для примусового виконання Наказу № 520/17471/18 але до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула В.А, який відкрив виконавче провадження №77418763 та , у зв`язку із повним виконанням, 23.04.2026 було винесено постанову про закриття виконавчого провадження.

Також боржником були оплачені на рахунок Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, понесені під час виконавчого провадження №64638247 витрати у сумі 269 грн.

Однак постанова від 25.02.2021 року винесена у виконавчому провадженні №64638247 не скасована , внаслідок чого діє арешт всього рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження: 40721013 від 25.02.2021.

Згідно відповіді №115844 від 20.08.2026 начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Анісімової А.В. за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 встановлено що вказана постанова дійсно була винесена 25.02.2021 під час виконавчого провадження №64638247 з примусового виконання судового наказу № 520/17471/18, по якому 27.01.2025 винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу , саме виконавче провадження знищено у зв`язку із спливом відповідного терміну, внаслідок чого відсутні правові підстави для зняття арешту самою виконавчою службою.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини , які стосуються захисту права власності, обмеженого фактом арешту накладеного в рамках примусового виконання рішення суду державним виконавцем, врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК України ), Цивільним процесуальним кодексом України, Законом України « Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.447 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Правове регулювання вказаних положень здійснюється положеннями статей 48, 50, 56 та 74 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно з чч.35 ст.59 закону «Про виконавче провадження» в разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду ( згідно правових висновків Верховного Суду , визначених у постанові ВП ВС від 12.02.2020 року у справі №813/1341/15).

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що у Київському відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України були відсутні правові підстави для самостійного зняття арешту без відповідного рішення суду, та без виявлення факту порушення накладення такого арешту, тому відсутні правові підстави для визнання відповідної відмови неправомірною.

Одночасно із цим, наявність обтяження вільного користування право власності є видом втручання у мирне володіння майном.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у пунктах 16, 17 рішення від 24 листопада 2016 року у справі "ТОВ "Полімерконтейнер" проти України" (Заява N 23620/05) наголосив, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], N 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II).

Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах "Хентріх проти Франції", від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія A N 296-A, та "Кушоглу проти Болгарії", N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Як встановлено судом обтяження майна позивача, як сторони виконавчого провадження боржника, було накладено з законною метою забезпечення виконання рішення суду.

Однак, після повернення виконавчого документу стягувачу відсутня правова підстава для продовження дії відповідного обтяження а тому арешт накладений у рамках виконавчого провадження повинен бути знятий.

Крім того, згідно наявної інформації по судовому Наказу , за яким проводилось відповідне стягнення та було накладено арешт, було здійснено повне погашення заборгованості в рамках іншого виконавчого провадження а тому відсутні і підстави на забезпечення яких було накладено арешт.

Дані обставини дозволяють суду прийти до висновку що наявні обтяження майна позивача, яке не пов`язані із забезпечення виконання рішення суду є таким втручанням у мирне володіння майном, яке не може бути визнано законним а тому зазначене обтяження підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Даний правовий висновок визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2019 року у справі 3752/8287/18.

Відповідно до правового висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №922/2589/19 належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 267 ЦПК суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 353,354,447-451 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Київський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання неправомірною бездіяльність щодо не зняття арешту та зобов`язання зняти арешт майна боржника по виконавчому провадженню.

Зобов`язати Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати (зняти) арешт з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) , накладений постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі від 25.02.2021 у виконавчому провадженні № 64638247, та припинити відповідне обтяження №40721013 від 25.02.2021 в державних реєстрах.

Відмовити у задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльність начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 накладеного постановою від 25.02.2021 в рамках виконавчого провадження №64638247.

Повний текст ухвали складено 14.10.2026 року.

Ухвала набирає законної сили з дня виготовлення повного тексту але може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Луняченко В. О.