Рішення № 140596290, 18.09.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/23438/21

Провадження №2/760/7813/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 червня 2021 року, винесену державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Майданником І.В., як таку, що винесена незаконно, зобов`язати державного нотаріуса Дев`ятої київської державної нотаріальної контори вчинити дії щодо видачі спадкоємцю ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті його матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 22 червня 2016, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Янцовою І.В., здійснивши на випадок своєї смерті розпорядження щодо розподілу її майна між спадкоємцями.

У зв?язку із настанням смерті моєї матері була відкрита спадщина, яка складалась з: 1/4 частини квартири під номером АДРЕСА_1 ; квартири під номером АДРЕСА_2 та решти майна.

Будучи в нотаріальній конторі та ознайомившись зі змістом заповіту встановлено, що волею спадкодавця 1/4 частина квартири під номером АДРЕСА_1 повинен успадкувати ОСОБА_2 , квартиру під номером АДРЕСА_2 повинен успадкувати ОСОБА_1 , решту майна - ці ж особи у рівних частках.

15 лютого 2017 року спадкоємцями за заповітом до Дев?ятої київської державної нотаріальної контори подано Заяви про прийняття спадщини, які підтверджують факт прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний термін.

Однак, державним нотаріусом Дев?ятої київської нотаріальної контори Майданником І.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відмовлено, оскільки останній, відповідно до листа вих. №5454/02-14 від 26 листопада 2020 року не може однозначно встановити волю спадкодавця - ОСОБА_3 , а саме вважає, що все майно, яке зазначено в заповіті від 22.06.2016 року НАТ 533181, підлягає поділу між спадкоємцями порівну та має спадкуватись за законом.

Для з?ясування вказаної ситуації та її врегулювання, позивач неодноразово звертався до державного нотаріуса Майданника I.B. в прийомні дні для отримання роз?яснень щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. В останній бесіді нотаріус Майданник I.B. рекомендував позивачу спадкувати спадкове майно за законом, тобто порівну із його братом, а у випадку незгоди з такою пропозицією, рекомендував звернутись до суду.

Оскільки, відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом полягала саме в тому, що останній вважав, що сполучник «та», використаний в п?ятому абзаці заповіту, слід розуміти як такий, що об?єднує все спадкове майно в одне ціле, тобто без чіткого визначення, яке саме майно та якому саме спадкоємцю має перейти після смерті спадкодавця, а отже спадкування має відбуватись за законом, а не за заповітом, позивач вирішив звернутись до незалежних експертів з питань лінгвістики.

Так, 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Експертно-дослідна служба України» із заявою (запит) на проведення експертизи та просив надати експертний висновок, в якому роз`яснити: Чи вказують використані в заповіті пунктуаційні (розділові знаки), а саме двокрапка та крапка з комою, на те що вони розмежовують кожен абзац від попереднього та наступного, вказуючи на те, що заповідальне майно в кожному абзаці чітко заповідане конкретному спадкоємцю та чи при використанні вказаних пунктуаційних (розділових знаків) сполучник «та», використаний в п?ятому абзаці заповіту, нівелює граматичне значення зазначених пунктуаційних знаків, та чи можна з лінгвістичної точки зору вважати, що його використання об?єднує все спадкове майно в загальний перелік не вказуючи на те, яке саме майно та якому саме спадкоємцю має перейти після настання смерті спадкодавця.

За результатами проведеного експертного дослідження заповіту підготовлено Висновок експерта №694/05/2021 за результатами лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження за заявою ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку вказаного дослідження експертом було надано наступне заключення. Об?єктивний зміст фрагменту тексту Заповіту від 22 червня 2016 року, складеного від імені ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Янцовою І.В. (реєстраційний № 268) полягає у тому, що волею заповідача 1/4 частину квартири під номером АДРЕСА_1 повинен успадкувати ОСОБА_2 , квартиру під номером АДРЕСА_2 повинен успадкувати ОСОБА_1 , решту майна - ці ж особи у рівних частках.

Отримавши вказаний висновок, позивачем підготовлено заяву на ім?я керівника Дев?ятої державної нотаріальної контори та державному нотаріусу Майданнику I.В. з вимоговою розглянути висновок експерта та призначити дату, на яку мають з`явитись спадкоємці для отримання свідоцтв про право на спадщину за заповітом, а у разі, якщо державний нотаріус Майданник І.В. не врахує експертний висновок та дотримуватиметься своєї позиції щодо відмови у видачі свідоцтва про спадщину за заповітом просив, у відповідності до ст.49 Закону України «Про нотаріат» надати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної.

За результатами розгляду вказаної заяви позивачу було надано постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії.

Звертає увагу суду на те, що свої заяви з доданим експертним висновком позивач направив до нотаріальної контори 24 травня 2021 року рекомендованим листом з повідомленням та описом вкладення. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, адресовані керівнику Дев?ятої київської нотаріальної контори та нотаріусу Майданнику І.В. були отримані 26 травня 2021 року. Беручи до уваги приписи ст.49 Закону України «Про нотаріат», враховуючи дату отримання зави, постанова про відмову мала бути винесена 31 травня 2021 року, однак згідно самої постанови її винесено 02 червня 2021 року, що свідчить про порушення з боку нотаріуса Майданника I.В. термінів встановлених законодавством для винесення постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії.

Зі змісту вказаної постанови чітко вбачається відсутність обґрунтування відмови державного нотаріуса Майданника I.В. у видачі спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а також відсутнє будь-яке посилання на норми чинного законодавства якими б доводилась законність та обґрунтованість дій нотаріуса.

За вище викладених обставин, враховуючи приписи чинного законодавства України вважає дії нотаріуса Дев?ятої київської нотаріальної контори Майданника І.В. щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом незаконними, а постанову від 02 червня 2021 року такою, що порушує його права як спадкоємця, у зв?язку із чим її необхідно скасувати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 02 вересня 2021 року визначено для розгляду цієї справи головуючого суддю Аксьонову Н.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2021 року справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

04 лютого 2022 року від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), оскільки останній є неналежним відповідачем у справі.

Ухвалою від 16 травня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 02 травня 2024 року суд постановив повернутися до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження,а саме залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, а саме ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 02 травня 2024 року було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 .

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, витребувано від Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26 серпня 2024 року до суду від Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори надійшли витребувані докази.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, однак, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представник відповідача Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак, 25 січня 2023 року подав заяву про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання також не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серпії НОМЕР_1 від 18 серпня 2016 року.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 22 червня 2016, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Янцовою І.В., зареєстрований в реєстрі за № 268, здійснивши на випадок своєї смерті розпорядження щодо розподілу її майна між спадкоємцями.

Відповідно до змісту вказаного заповіту ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належне їй майно, а саме:

- 1/4 частину квартири під номером АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_2 ;

- квартиру під номером АДРЕСА_2 , заповіла ОСОБА_1 ;

- та все інше майно, рухоме та нерухоме, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, та на що вона матиме право за законом і що їй буде належати на день смерті заповіла ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках кожному.

15 лютого 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Листом від 26 листопада 2020 року за вих. № 5454/02-14 державний нотаріус Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Майданник І.В. повідомив ОСОБА_1 , що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом немає можливості, можлива видача свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки зі змісту заповіту неможливо встановити, яке саме майно померла мати заповіла конкретно ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експерта №694/05/2021 за результатами лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження за заявою ОСОБА_1 складеного Експертно-дослідною службою України від 12 травня 2021 року, об?єктивний зміст фрагменту тексту заповіту від 22 червня 2016 року, складеного від імені ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Янцовою І.В. (реєстраційний № 268) полягає у тому, що волею заповідача 1/4 частину квартири під номером АДРЕСА_1 повинен успадкувати ОСОБА_2 , квартиру під номером АДРЕСА_2 повинен успадкувати ОСОБА_1. , решту майна - ці ж особи у рівних частках.

Також у висновку зазначено, що виходячи з вищевикладеного, використані в тексті Заповіту пунктуаційні (розділові знаки), а саме двокрапка та крапка з комою, вказують на те що вони розмежовують кожен абзац від попереднього та наступного, наголошуючи на тому, що заповідальне майно в кожному абзаці чітко заповідане конкретному спадкоємцю. Сполучник «та» за контекстом не нівелює граматичного значення зазначених пунктуаційних знаків, а набуває значення «решта майна».

21 травня 2021 року позивач звернувся із заявою до керівника Дев?ятої державної нотаріальної контори та державного нотаріуса Майданника I.В. з вимоговою розглянути висновок експерта та призначити дату, на яку мають з`явитись спадкоємці для отримання свідоцтв про право на спадщину за заповітом, а у разі, якщо державний нотаріус Майданник І.В. не врахує експертний висновок та дотримуватиметься своєї позиції щодо відмови у видачі свідоцтва про спадщину за заповітом просив, у відповідності до ст.49 Закону України «Про нотаріат» надати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної.

02 червня 2021 року державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Майданником І.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 26/2/02-31, відповідно до якої відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_3 .

Постанова нотаріуса мотивована тим, що видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті його матері, ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , немає можливості, оскільки заповіт написаний некоректно, а саме, зазначено, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 заповідана ОСОБА_2 та все інше майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках, тобто неможливо встановити, яке саме майно мати заповідала конкретно ОСОБА_1 .

Позивач вважає відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії незаконною, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови чітко вбачається відсутність обґрунтування відмови державного нотаріуса Майданника I.В. у видачі спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а також відсутнє будь-яке посилання на норми чинного законодавства якими б доводилась законність та обґрунтованість дій нотаріуса.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (1270 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину. у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація зобов?язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім?я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців (1297 ЦК України).

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат», та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про нотаріат», нотаріус зобов`язаний: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв`язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил; дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення; надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства; постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації; виконувати інші обов`язки, передбачені законом.

Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (ст.49 ЗУ «Про нотаріат»).

Аналогічні положення закріпленні і в Главі 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Глави 13 Порядку у постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови ; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. (пункт 4 Глави 13 Порядку)

За таких обставин, оскаржувана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 червня 2021 року постановлена з порушенням вимог законодавства, оскільки не містить зазначення причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство, а тому суд вважає вказану постанову нотаріуса щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

У частині вимоги щодо зобов`язання державного нотаріуса Дев`ятої київської державної нотаріальної контори вчинити дії щодо видачі спадкоємцю ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 161/9939/17 (провадження № 61-40053св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначено, що суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта. Тобто, суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.

Відта к, вказана вимога задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 12, 76, 81, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд

У Х В АЛ И В:

Позов ОСОБА_1 до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 червня 2021 року, винесену державним нотаріусом Дев`ятої київської нотаріальної контори Майданником Ігорем Віталійовичем.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.273 ЦПК України).

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Волинська, буд. 6, код ЄДРПОУ 02883156;

відповідач - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: 01001, м. Київ, провул. Музейний 2Д, код ЄДРПОУ 43315602;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова