Ухвала суду № 140596227, 13.10.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/1170/26

ун. № 760/527/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року місто Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду кримінального провадження №22025101110001251 від 10.11.2025 відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

за участі сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 заявив клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою на 60 днів із визначенням розміру застави та покладенням на обвинуваченого передбачених законом процесуальних обов`язків. Дане клопотання обґрунтовує тим, що ризики, які були підставою для обрання, та у подальшому продовженні запобіжного заходу обвинуваченому, не зменшилися та продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилався на належну процесуальну поведінку, відсутність намірів переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню у разі зміни запобіжного заходу на більш м`який, зазначив, що в нього наявне місце реєстрації та проживання.

Захисник ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення клопотання, просила обрати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що застосування інших запобіжних заходів до обвинуваченого є неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Згідно з положеннями ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , колегія суддів враховує вимоги п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Ретельно проаналізувавши доводи, наведені прокурором, колегія суддів вважає, що такі обставини як зміст та обсяг обвинувачення, конкретні обставини кримінального правопорушення, які інкриміновані обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, у своїй сукупності свідчать про те, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Так, на даний час існують такі ризики як: обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

З огляду на наведене, зважаючи на тяжкість та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, відсутність об`єктивних медичних застережень, які унеможливлюють утримання ОСОБА_5 під вартою, колегія суддів вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого інших, більш м`яких запобіжних заходів, не встановлено

Водночас суд, керуючись правилами ч. 5 ст. 182, ст. 183 КПК України, знаходить правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_5 розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 197, 331, 369-372, 376, 392 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 грудня 2026 року включно, і утримувати його у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, а саме 400 (чотириста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331200 (один мільйон триста тридцять одна тисяча двісті) грн. 00 коп., після внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 2 (два) місяці обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за викликом до Святошинського районного суду міста Києва; не відлучатись за межі м. Києва та Київської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, - не виконання яких тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору, а також надіслати до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений та оголошений 14.10.2026.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3