Ухвала суду № 140595528, 12.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14959/26

1-кс/308/6185/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Стара Ушиця, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, начальник земельного відділу комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, у кримінальному провадженні №12026070000000144, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.03.2026,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, у кримінальному провадженні №12026070000000144, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.03.2026.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що слідчим відділом слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12026070000000144 від 31.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 362, ч. 3 ст. 358 та ч. 1 ст. 366 КК України, за підозрою ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , з 15 лютого 2017 року здійснює діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, у відповідності до кваліфікаційного сертифіката №013200 є сертифікованим інженером-геодезистом, що має право здійснювати зазначений вид діяльності, перебуваючи на посаді інженера-геодезиста Приватного підприємства «Ужгеостар» (код ЄДРПОУ 36132201), зареєстрованого за адресою: Україна, Закарпатська область, м. Ужгород тобто є особа, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України (в редакції, яка діяла на час інкримінованого кримінального правопорушення) за основним цільовим призначенням поділяються на: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 63 Земельного кодексу України встановлено, що для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання.

Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку.

Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо.

Статтею 91 Водного кодексу України передбачено, що для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування.

Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та іншим організаціям для спеціальних потреб і можуть використовуватися ними для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень.

Статтею 63 Земельного кодексу України встановлено, що для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання.

Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку.

Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо.

Статтею 91 Водного кодексу України передбачено, що для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування.

Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та іншим організаціям для спеціальних потреб і можуть використовуватися ними для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень.

Так у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, у ОСОБА_8 , голови Баранинської сільської ради, який є службовою особою та усвідомлював покладені на нього обов`язки щодо додержання вимог земельного законодавства, виник умисел на заволодіння земельною ділянкою шляхом незаконного її виділення фізичній особі. Для реалізації своїх злочинних намірів, направлених на вчинення кримінального правопорушення, достовірно знаючи, що частина земельної ділянки, щодо якої, на сесії Баранинської сільської ради, розглядалося питання відведення на користь ОСОБА_9 , накладається на смугу відведення водного каналу в с. Баранинці та належить до земель із особливим режимом використання, створив умови для незаконного вибуття такої земельної ділянки з комунальної власності та усвідомлюючи, що для реалізації його протиправного наміру необхідне виготовлення завідомо неправдивої землевпорядної документації, розпочав підготовчі дії до вчинення злочину.

Як встановлено, рішенням ІІІ сесії VІІ скликання Баранинської сільської ради Ужгородського району від 24.12.2019 № 16 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , згідно із ст. ст. 40, 116, 118, 121 Земельного кодексу України надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства в с. Баранинці.

Зокрема, рішенням ІІІ сесії VІІ скликання Баранинської сільської ради Ужгородського району від 24.12.2019 № 16, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , який попередньо звернувся із заявою про виділення земельної ділянки, на підставі ст. ст. 40, 116, 118, 121 Земельного кодексу України, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,60 га, для ведення особистого селянського господарства в с. Баранинці. При цьому, останній не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_8 .

У свою чергу, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, однак не пізніше 26.06.2020 директор ПП «Ужгеостар» ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність у ОСОБА_8 вказаного протиправного наміру та усвідомлюючи його кінцеву мету направлену на незаконне відчуження земель, діючи умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, свідомо приєднався до злочинних намірів ОСОБА_8 у якості пособника вчинення кримінального правопорушення. Керуючись прагненням сприяти досягненню протиправного результату, діючи як пособник, ОСОБА_7 взяв на себе виконання тієї частини злочинного наміру, яка стосувалася безпосереднього правового та технічного забезпечення незаконного відведення земельної ділянки.

Для реалізації своєї функції у кримінальному правопорушенні, до вчинення якого він свідомо приєднався, ОСОБА_7 , діючи як службова особа підприємства, 26.06.2020, на підставі відповідної заяви ОСОБА_9 , уклав від імені ПП «Ужгеостар» договір ГС №262/20 на виконання проектно-вишукувальних робіт з геодезії, топографії, картографії та землеустрою».

ОСОБА_10 , будучи сертифікованим інженером-геодезистом, здійснюючи професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг у сфері інжинірингу, геології та геодезії, в тому числі послуг по складанню документації із землеустрою виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт та перебуваючи на посаді інженера-геодезиста Приватного підприємства «Ужгеостар» (код ЄДРПОУ 36132201) діючи всупереч вимогам ст. 91 Водного кодексу України, достовірно знаючи, в силу проведених землевпорядних та топографо-геодезичних робіт, що на момент складання документації із землеустрою земельна ділянка з кадастровим номером 2124880300:11:011:0389 накладається на смугу відведення водного каналу, діючи за попередньою змовою із сертифікованим інженером-землевпорялником ОСОБА_11 , в період часу з 26.06.2020 по 28.10.2020, склали завідомо не правдиві документи «матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування меж земельної ділянки», в яких відобразив відомості про наявність відступу між земельною ділянкою та каналом шириною від 6,7 м до 6,8 м, які завідомо не відповідали дійсності.

Як наслідок, рішенням сесії VІІІ скликання Баранинської сільської ради Ужгородського району від 24.12.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2124880300:11:011:0389 ОСОБА_9 для ведення особистого селянського господарства в с. Баранинці та передано у власність земельну ділянку площею 0,60 га, яка частково накладається на смугу відведення водного каналу в с. Баранинці. Площа накладки становить 0,1879 га.

За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, тобто складання особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, і які надають певні права, вчиненні за попередньою змовою групою осіб.

29.09.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Слідчий зазначає, що відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальні обов`язки, а також запобігання спробам:

Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, який інкримінуються ОСОБА_4 передбачає можливість призначення покарання у виді позбавленням волі на строк до пяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваної переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вищевказані обставини, дають підстави вважати, що ОСОБА_4 усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, може переховування від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.

Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.

ОСОБА_4 , з урахуванням відомих йому обставин вчинення кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань.

Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Не покладення на підозрюваного ОСОБА_4 зобов`язання виконувати передбачені статтею 194 КПК України обов`язки, зможе надати останньому можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваного кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню. Крім того, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

Слідчий зазначає, що підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам слідчий вважає, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Слідчий вважає, що незастосування даного запобіжного заходу заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Саме цілодобовий домашній арешт здатний забезпечити виконання ОСОБА_4 , покладених на нього процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що є обґрунтовані підстави для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігти ризикам та забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання з підстав, наведених ним у запереченнях на клопотання про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. У разі, якщо слідчий суддя дійде висновку про доведеність обставини, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 194 КПК України, обмежитися покладенням на підозрюваного обов?язку прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу або застосувати більш м?який запобіжний захід у вигляді особистого зобов?язання; у разі, якщо слідчий суддя визнає необхідним застосування домашнього арешту, визначити місцем його виконання фактичне місце проживання підозрюваного за адресою: АДРЕСА_2 , та обмежити його нічним періодом доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.

Зазначив, що у клопотанні слідчий порушує питання щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_4 , без застосування електронного засобу контролю, строком до 29.11.2026.

Слідчий стверджує, що ОСОБА_4 , будучи сертифікованим інженером-геодезистом, всупереч вимогам статті 91 Водного кодексу України, склав завідомо неправдиві документи - «матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування меж земельної ділянки», в яких відобразив відомості про наявність відступу між земельною ділянкою та каналом шириною від 6,7 до 6,8 метрів, які завідомо не відповідали дійсності.

При цьому, слідчий вказує, що застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обумовлено необхідністю забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 та з метою запобігання можливого ухилення від досудового слідства. Слідчий вважає, що такий запобіжний захід дозволить запобігти заявленим стороною обвинувачення ризикам, а саме передбаченим пунктами 1, 3 та 4 частини 1 статті 177 КПК України

Сторона захисту переконана, що за сукупності обставин, які слідують із матеріалів клопотання, після долучення до них цих заперечень, немає підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Щодо обґрунтованості повідомленої підозри захисник зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 194 КПК України слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази наявність обґрунтованої підозри, а згідно з пунктом 1 частини 1 статті 178 КПК України - оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Сторона захисту вважає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра цьому стандарту не відповідає з огляду на сплив строків давності притягнення до кримінальної відповідальності до внесення відомостей до ЄРДР. Згідно з повідомленням про підозру інкриміновані дії вчинено в період з 26.06.2020 по 28.10.2020. Частина 3 статті 358 КК України (у редакції, чинній на час інкримінованих подій, та в чинній редакції) передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п?яти років або позбавлення волі на той самий строк. Відповідно до частини 4 статті 12 КК України такий злочин є нетяжким, а за пунктом 3 частини першої статті 49 КК України строк давності становить п?ять років.

Отже, строк давності закінчився не пізніше 28.10.2025, тобто ще до внесення відомостей до ЄРДР 31.03.2026 і майже за рік до повідомлення про підозру 29.09.2026. Підстав для зупинення перебігу давності за частиною 2 статті 49 КК України немає, оскільки до 29.09.2026 ОСОБА_4 не мав процесуального статусу підозрюваного і, відповідно, не міг ухилятися від досудового розслідування. Таким чином, кримінальне переслідування підозрюваного за жодного розвитку подій не може завершитися призначенням йому покарання.

Натомість, на момент вчинення діяння, редакції статті 12 та 49 КК України відносили таке діяння до злочинів середньої тяжкості, що обумовлює той самий строк притягнення до кримінальної відповідальності - 5 років.

Крім того, підозра ґрунтується на твердженні, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124880300:11:011:0389 частково (на площі 0,1879 га) накладається на смугу відведення водного каналу в с. Баранинці. Проте відповідно до частини 2 статті 91 Водного кодексу України (у редакції, чинній у 2020 році) розміри смуг відведення та режим користування ними встановлюються за проектом, який розробляється і затверджується водокористувачами за погодженням з обласною державною адміністрацією та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а за частиною 2 статті 63 Земельного кодексу України розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку. Ні повідомлення про підозру, ні клопотання не містять посилання на такий проект, його реквізити, затверджену ширину смуги відведення та дату її встановлення. За відсутності цього нормативного орієнтира твердження про «накладку» та про завідомо неправдивий характер відомостей у документах не має фактичної основи.

Захисник зазначає, що відомості, внесені до документації, відповідали офіційно наданим вихідним даним. До складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_9 включено довідку Баранинської сільської ради від 10.09.2020, згідно з якою від каналу встановлюється смуга відведення шириною 6 м. Натомість на аркуші «Матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування земельної ділянки» відображено відстань від меж земельної ділянки до каналу 6,70 м та 6,80 м, тобто більшу за ширину смуги відведення, зазначену в офіційній довідці органу місцевого самоврядування. Підозра не містить жодного посилання на висновок експерта чи інший доказ, яким би встановлювалася фактична відстань між межею земельної ділянки та каналом, відмінна від відображеної в документації. Отже, твердження про те, що відомості про відступ 6,7-6,8 м «завідомо не відповідали дійсності», є припущенням, на якому згідно з частиною третьою статті 62 Конституції України обвинувачення ґрунтуватися не може.

Крім того, розробником проекту землеустрою є ПП «Ужгеостар». Відповідно до розділу «Топографо-геодезичні роботи» пояснювальної записки, польові роботи виконані ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , а відповідальним за якість виконання робіт визначено сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_7 . На аркуші «Матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування земельної ділянки» як виконавець зазначений інженер-землевпорядник ОСОБА_11 , ОСОБА_4 лише як інженер-геодезист, що виконував польові роботи, а перевірку здійснив сертифікований інженер-землевпорядник ОСОБА_7 .

Згідно з частиною 3 статті 28 Закону України «Про землеустрій» відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених документацією із землеустрою, несуть її розробники. Підозра не розкриває, які саме відомості та в якому документі вніс особисто ОСОБА_4 і в чому полягала його обізнаність про неправдивість цих відомостей.

Крім того захисник зауважує, що документація пройшла державну перевірку без зауважень. Висновком Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 17.08.2020 (державний експерт ОСОБА_12 ) проект землеустрою погоджено як такий, що відповідає вимогам земельного законодавства, зауваження відсутні; як обмеження у використанні земельної ділянки зазначено лише охоронну зону навколо об`єкта зв`язку (код 01.04). Наявність обмеження у вигляді смуги відведення водного об`єкта жодним компетентним органом на час розроблення документації не фіксувалася.

За усталеною практикою Верховного Суду документ визнається офіційним лише за умови, що зафіксована в ньому інформація має юридично значущий характер і здатна спричинити виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Невідповідність хоча б одному з критеріїв перешкоджає визнанню документа офіційним (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10.12.2019 по справі №711/530/18, провадження №51-1848 км 19). Документація із землеустрою набуває статусу офіційного документа лише після її затвердження відповідним органом, а окремі матеріали в її складі до цього моменту не мають юридичного значення щодо виникнення прав на земельну ділянку (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 31.08.2023 по справі №686/5749/16-к, провадження №51-3931 км 22).

Проект землеустрою затверджено рішенням Баранинської сільської ради лише 24.12.2020, тобто після завершення періоду, в якому ОСОБА_4 інкримінується «складання» документів (до 28.10.2020). Право власності ОСОБА_9 виникло з рішення органу місцевого самоврядування, а не з матеріалів геодезичних вишукувань.

Крім того, у повідомленні про підозру зазначено, що ОСОБА_4 діяв за попередньою змовою з директором ПП «Ужгеостар» та сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_11 , тоді як у клопотанні лише за попередньою змовою з ОСОБА_11 . Водночас у тих самих документах ОСОБА_7 характеризується як пособник ОСОБА_8 . Невизначеність складу групи, ролі кожного з її учасників та моменту виникнення змови свідчить про те, що кваліфікуюча ознака «за попередньою змовою групою осіб» фактично не встановлена. Сукупність наведених обставин не дає змоги об`єктивному спостерігачеві дійти висновку, що ОСОБА_4 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення. Обставина, передбачена пунктом 1 частини першої 1 статті 194 КПК України, прокурором не доведена, що відповідно до частини 2 статті 194 КПК України є самостійною підставою для відмови в задоволенні клопотання.

Слідчий далі мотивує, що злочин який інкримінується ОСОБА_4 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років, що дає підставу органу досудового розслідування вважати, що підозрюваний може переховуватись. Втім, з огляду на те, що інкриміноване підозрюваному діяння, на думку сторони обвинувачення, вчинено в період червня - жовтня 2020 року, прокурор повинен надати переконливі аргументи, які саме нові та/або актуальні обставини можуть вказувати на те, що існує ризик переховування чи іншого зникнення підозрюваного. Самі по собі характер та тяжкість покарання, у редакції повідомлення про підозру, не є достатніми без аналізу конкретної поведінки підозрюваного, його соціальних зв`язків, місця проживання та інших обставин, передбачених статтею 178 КПК України.

Захисник вважає, що у клопотанні не наведено чітких фактів, які встановлені під час досудового розслідування щодо можливого переховування ОСОБА_4 , а наведено лише загальні припущення, такі доводи не відповідають стандарту доказування, передбаченому статті 194 КПК України. Поза тим, як неодноразово зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. У цьому контексті ЄСПЛ повторює усталений принцип своєї практики, згідно з яким ризик переховування не може оцінюватися виключно на підставі тяжкості можливого покарання (пункт 223 рішення по справі «Мерабішвілі проти Грузії»). Оцінка такого ризику має проводитися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня (пункт 106 рішення по справі «Панченко проти Росії» та пункт 43 рішення по справі «Летельє проти Франції»). Обставина тяжкості чи суворості можливого вироку має значення лише в сукупності з іншими релевантними факторами. Одним із найбільш вагомих факторів при оцінці ризику переховування є дані про особистість підозрюваного. За результатами їх сукупного аналізу можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки. 3 цього приводу ЄСПЛ вказує, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов?язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв?язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (пункту 58 рішення по справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Крім того, на ризик втечі можуть вказувати також поведінка заявника, зокрема після вчинення інкримінованого злочину. Мають значення, зокрема, й обставини вчинення злочину, в якому особа підозрюється, її поведінка після такого діяння. Тобто, до уваги слід брати випадки, коли особа мала реальну можливість переховуватися, але не зробила цього, добросовісно виконуючи всі процесуальні обов`язки (пункт 64 рішення ЄСПЛ по справі «Луценко проти України»). До прикладу, в пункті 71 рішення ЄСПЛ «Мамедова проти Росії» було чітко наголошено, що заявницю затримано наступного дня після обшуку в її квартирі, відтак вона мала досить часу, щоб зникнути, якби вона цього хотіла.

Захисник зазначає, що повідомлення про підозру вручене ОСОБА_4 29.09.2026. Затримання останнього не проводилося. Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту надійшло до суду 08.10.2026. Не складно змоделювати ситуацію, що за наявності відповідного умислу чи «побоюючись невідворотності покарання» ОСОБА_4 міг за цей період зникнути від органів слідства та суду.

Однак, його процесуальна поведінка за вказаний період та за період проведення досудового розслідування чітко вказує на те, що такий намір у нього відсутній. Зокрема ОСОБА_4 добровільно, самостійно та без приводу з`являвся до органу досудового розслідування на першу вимогу слідчого прибув до управління поліції для отримання підозри та клопотання про обрання міри запобіжного заходу у кримінальному провадженні та брав особисту участь у всіх інших процесуальних діях. Відтак, ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, не знаходить свого підтвердження, а докази на предмет його існування до клопотання не долучені.

Сторона захисту переконана, що моральні та професійні характеристики ОСОБА_4 не сумісні з таким варіантом поведінки, як нехарактерної та нетипової для нього. Поза тим, обґрунтування сторони обвинувачення відповідних ризиків зводиться до загальних та абстрактних доводів, які не підтверджують фактичними даними щодо їх існування.

Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні згідно з доводами сторони обвинувачення також є ілюзорним та надуманим. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов?язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Натомість, у клопотанні не названо жодного свідка, на якого підозрюваний міг би вплинути, і не наведено жодного факту контакту чи спроби контакту з ним. Свідків, на показання яких посилається сторона обвинувачення, допитано до повідомлення про підозру і їхні показання вже зафіксовано в процесуальному порядку. Відтак, ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, не знаходить свого підтвердження, а докази на предмет його існування до клопотання не долучені.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, захисник зазначає, що формальне значення такого ризику в клопотанні без наведених конкретних фактичних обставин, які б підтверджували реальну можливість відповідної поведінки підозрюваного не може бути достатньою підставою для застосування запобіжного заходу. Будь-які ризики, передбачені статтею 177 КПК України, не можуть ґрунтуватися виключно на абстрактних припущеннях сторони обвинувачення. Їх існування має бути підтверджене конкретними обставинами, які могли бути виявлені під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Відтак, ризик, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України, не знаходить свого підтвердження, а докази на предмет його існування до клопотання не долучені.

Крім того, захисник зазначає, що тривалий проміжок часу між інкримінованою подією та зверненням із клопотанням, сплив строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також відсутність конкретних даних про актуальні ризики мають бути оцінені в сукупності. За таких обставин застосування цілодобового домашнього арешту є непропорційним. Особливу увагу слід звернути на те, що на утриманні підозрюваного ОСОБА_4 перебувають четверо осіб, з яких троє дітей (двоє малолітніх та одна неповнолітня). Цілодобовий домашній арешт позбавить підозрюваного можливості здійснювати професійну та підприємницьку діяльність, що безпосередньо вплине на фінансове становище та життєдіяльність сім?ї в цілому.

Таким чином, сторона обвинувачення не довела існування жодного із заявлених ризиків, у тому числі неможливості запобігти їм шляхом застосування більш м?якого запобіжного заходу. Згідно з частиною 2 статті 194 КПК України це є підставою для відмови в задоволені клопотання.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено у судовому засіданні, що слідчим відділом слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026070000000144, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 362, ч. 3 ст. 358 та ч. 1 ст. 366 КК України, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України.

29.09.2026 у рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, за приписами ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

У контексті практики Європейського суду з прав людини слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання за ч. 3 ст. 358 КК України, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, вік підозрюваного та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, який одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, наявність у підозрюваного постійного місця проживання та місця роботи, який займає посаду начальника земельного відділу комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради, майновий стан, репутацію підозрюваного, який за місцем роботи характеризується позитивно.

Беручи до уваги вищенаведене та вивчені матеріали внесеного клопотання, обґрунтування сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає, що посилання сторони обвинувачення щодо існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду; можливість незаконного впливу на свідків, експерта, спеціаліста; можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, є неналежним чином обґрунтованими.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача; прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи з встановлених слідчим суддею обставин, з урахуванням даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що в силу характеру діяння, в якому підозрюється ОСОБА_4 , та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, стороною обвинувачення не доведено на даному етапі досудового розслідування необхідність застосування відносно нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з метою запобігання ризикам переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, експерта, спеціаліста, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 177-179, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 376, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні №12026070000000144, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.03.2026, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1