Ухвала суду № 140595218, 23.09.2026, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/46142/26-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026000000001686 від 22.07.2026,

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026000000001686 від 22.07.2026, на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222080700:01:005:0100, площа 34,3572 га, 3222080700:01:007:0001, площа 215,7044 га, 3222080700:03:005:0106, площа 69,9168 га, із забороною відчуженням, зміною, (зміною цільового призначення) поділом, заставою або іншого виду зміни власників щодо зазначеного майна, які перебувають у власності Іванківської селищної ради (код ЄДРПОУ 04358000) та у постійному користуванні ТОВ «СГВК МРІЯ» (код ЄДРПОУ 05287101).

Крім того, просив заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) та його територіальним органам, ДП Національні інформаційні системи (ідентифікаційний код юридичної особи 39787008) виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській, міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам (державним та/або приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, перелік яких міститься в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спрямовані на зміну, виникнення, перехід, припинення прав власності, реєстрацію обтяжень та арештів, реєструвати заяви в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 3222080700:01:005:0100, площа 34,3572 га, 3222080700:01:007:0001, площа 215,7044 га, 3222080700:03:005:0106, площа 69,9168 га, які перебувають у власності Іванківської селищної ради (код ЄДРПОУ 04358000) та у постійному користуванні ТОВ «СГВК МРІЯ» (код ЄДРПОУ 05287101).

З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12026000000001686 від 22.07.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Прокурор зазначає, що під час слідства отримано дані, що в серпні 2022 року державним кадастровим реєстратором сектору № 1 відділу № 5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області, всупереч ст. 20 Земельного кодексу України, на підставі технічної документації із землеустрою, виготовленої на замовлення ТОВ «СГВК МРІЯ» (код ЄДРПОУ 05287101), у Державному земельному кадастрі внесено відомості про зміну цільового призначення згаданих вище земельних ділянок, а саме із земель лісогосподарського призначення (код цільового призначення 09.02 «Для іншого лісогосподарського призначення») на землі сільськогосподарського призначення (код цільового призначення «01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення»).

Надалі на підставі зазначених відомостей, внесених до Державного земельного кадастру, державним реєстратором Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області 24.08.2022 зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки 3222080700:01:005:0100, площа 34,3572 га, 3222080700:01:007:0001, площа 215,7044 га, 3222080700:03:005:0106, площа 69,9168 га, які знаходяться на території Іванківської селищної територіальної громади (с. Горностайпіль), за Іванківською селищною радою з правом постійного користування за ТОВ «СГВК МРІЯ» з цільовим призначенням «01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення».

Згідно нової проведеної інвентаризації, яку проводив ФОП « ОСОБА_4 » ( НОМЕР_1 ), вищевказані земельні ділянки перейшли на право постійного користування, що прирівнялась до власності, за ТОВ СГВК «Мрія» (ЄДРПОУ 05287101), яка ніби то має акт на право постійного користування.

В результаті протиправної діяльності службових осіб ФОП « ОСОБА_4 », ТОВ СГВК «Мрія», та кадастрового реєстратора Відділу № 5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Київській області, незаконно вилучено із державної власності земельні ділянки загальною площею 319,9784 га, чим спричинено державним інтересам збитки у великих розмірах.

Виходячи із вищенаведеного можна зробити висновок про те, що незаконно вибутті із державної власності зазначені вище земельні ділянки були об`єктами кримінально протиправних дій та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є речовими доказами у розумінні ст. 98 КПК України.

21.08.2026 вказане нерухоме майно, а саме земельні ділянки із кадастровими номерами 3222080700:01:005:0100, площа 34,3572 га, 3222080700:01:007:0001, площа 215,7044 га, 3222080700:03:005:0106, площа 69,9168 га, постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 визнано речовими доказами.

Метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, на переконання прокурора, із метою перевірки та встановлення усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення щодо якого здійснюється досудове розслідування у вказаному провадженні, існує необхідність у накладені арешту на майно для його збереження, оскільки у подальшому воно може бути використане як доказ під час досудового розслідування та судового розгляду справи по суті.

Зважаючи, що вказані земельні ділянки визнано речовими доказами, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту нерухомого майна.

Прокурор до судового засідання не з`явився з невідомих суду причин, будучи належним чином повідомленим про дату та час проведення судового засідання.

Представник третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт до су.

Відповідно до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Вивчивши матеріали клопотання, дослідивши письмові докази, якими воно обгрунтовується, письмові заперечення на клопотання та докази, якими такі заперечення обгрунтовуються, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

В даному випадку, слідчий суддя звертає увагу, що визнання земельних ділянок речовим доказом в даному кримінальному провадженні не є безумовною підставою для накладення арешту на таке майно, а виходячи зі змісту постанови про визнання речовим доказом - остання не містить переліку критеріїв відповідності вилученого майна ознакам речового доказу, що зазначені в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Крім того, прокурором не обґрунтовано та в судовому засіданні не доведено, що зазначене майно відповідає положенням ст. 98 КПК України, тобто набуте кримінально протиправним шляхом, зберегло на собі сліди кримінально правопорушення або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Також до матеріалів клопотання не долучено жодних доказів, які б давали слідчому судді достатні підстави вважати, що земельні ділянки є предметом або ж об`єктом кримінально протиправних дій.

Таким чином, земельні ділянки, на які прокурор просить накласти арешт не відповідають критеріям речових доказів в ході досудового розслідування щодо здійснення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, оскільки стороною обвинувачення у судовому засіданні не доведено, яке саме доказове значення може мати вказане майно у даному кримінальному провадженні і яким чином його ймовірне відчуження, розпорядження ним чи користування, зможе запобігти встановленню об`єктивної істини щодо обставин, які встановлюються.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Отже, дослідивши клопотання та матеріали провадження, слідчий суддя приходить висновку, що підстави для накладення арешту у даному випадку відсутні.

Враховуючи викладене, з метою недопущення необґрунтованого втручання держави у право власності слідчий суддя вважає клопотання недостатньо обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 107, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026000000001686 від 22.07.2026, залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1