Ухвала суду № 140594814, 14.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/15160/26

Справа № 754/17356/26

У Х В А Л А

Іменем України

14 жовтня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі головуючого-судді Скрипки О.І., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про продовження процесуального строку на подання відзиву у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач КП «Київтеплоенерго» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 02.10.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання, а також повідомлено відповідачу, що вона має право у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст.ст.178, 191 ЦПК України. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язана надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

12.10.2026 року до суду надійшла заява представника відповідача Дубини Н.В. про продовження процесуального строку. Дана заява мотивована тим, що ухвалу про відкриття провадження відповідач отримала через «Дію» 02.10.2026 року. Однак, позовну заяву з додатками-доказами відповідач ані від позивача, ані від суду станом на 12.10.2026 року не отримала. Представник позивача 06.10.2026 року через підсистему «Електронний суд» подала заяву про вступ у справу та про ознайомлення з матеріалами справи. Наразі з матеріалами справи ані відповідач, ані її представник ще не ознайомлені. Відтак, зміст позовної заяви та доказів ані відповідачу, ані її представнику ще не відомий, що унеможливлює надання відзиву по суті. На думку представника відповідача, наведене є поважною підставою для продовження строку на надання відповідачкою відзиву на позов позивача. Також, у відповідача є підстави просити суд не проводити розгляд справи, доки відповідач не отримає усю інформацію по справі і доки не зможе об`єктивно і аргументовано відповісти на позовні вимоги позивача.

Посилаючись на викладене, представник відповідача просить:

-продовжити строк на надання відзиву на позов на строк - 15 днів, починаючи з дати ознайомлення відповідача чи її представника з матеріалами справи №754/17356/26, про що постановити відповідну ухвалу;

-не проводити розгляд справи, допоки відповідач не отримає усю інформацію по справі і надати відповідачу можливість об`єктивно і аргументовано відповісти на позовні вимоги позивача.

Згідно із ч. 3 ст. 127 ЦПК України заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та зваживши доводи заяви, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальність сторін та розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як передбачено ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).

Частиною сьомою статті 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно статті 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

У даному випадку у системному зв`язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають також норми статті 126 ЦПК України, за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для його подання, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

За приписами статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов`язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв`язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.

При цьому, як зазначив Верховний Суду своїй постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, застосовуючи процесуальні норми, потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід зазначити, що вищевказана справа розглядається в період дії воєнного стану.

Верховний суд у вказаній постанові, окрім іншого зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 6 рекомендацій Ради суддів України «Щодо роботи в умовах воєнного стану», зазначено про виважений підхід до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Верховний Суд у своєму повідомленні щодо особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан зазначив також, що «запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків». 04 березня 2022 року видано наказ Голови Верховного Суду, згідно з яким встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Згідно з даним наказом Верховний суд акцентував судам, що варто ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. Окрім того Судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення процесуальних строків та, по можливості, продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Із даних рекомендацій слідує, що введення воєнного стану фактично визнається поважною причиною пропуску строку.

Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

При цьому суд зважає на важливість подання кожною стороною процесу письмових заяв та доказів по суті справи, оскільки саме на підставі таких заяв та поданих доказів буде розглядатися справа по суті.

Так, ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 02.10.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання, а також повідомлено відповідачу, що вона має право у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст.ст.178, 191 ЦПК України. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язана надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

З матеріалів справи, а також заяви представника відповідача вбачається, що копію ухвали суду від 02.10.2026 було отримано відповідачем через застосунок «Дія» 02.10.2026 року, 09.10.2026 року за клопотанням представника відповідача було надіслано до електронного кабінету представника відповідача та доставлено до нього 09.10.2026 о 14.43 год.

Враховуючи положення п. 2 та абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала суду від 29.10.2026 вважається врученою відповідачу 09.10.2026 року шляхом доставки копії цієї ухвали до електронного кабінету її представника.

У відповідності до положень ст. 124 ЦПК України, на момент звернення до суду із заявою встановлений судом строк для подання відзиву не закінчився.

Водночас, судом прийнято до уваги, що позовну заяву було подано позивачем до суду в паперовому вигляді, у зв`язку з чим її копію із доданими до неї документами було направлено судом на адресу відповідача засобами поштового зв`язку і на час надходження даної заяви відповідачем чи її представником не отримано.

Суд враховує, що без ознайомлення із змістом позовної заяви та доданими до неї документами, незважаючи на отримання відповідачем ухвали суду в електронному вигляді, надання відзиву унеможливлено, оскільки до моменту отримання матеріалів позовної заяви/ознайомлення з матеріалами справи відповідач позбавлена об`єктивної можливості належним чином ознайомитися з ними та підготувати процесуальну позицію.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги пояснення представника відповідача, викладені у заяві від 12.10.2026 року, з метою недопущення права на захист, суд вважає за можливе продовжити відповідачу процесуальний строк для вчинення процесуальних дій протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання відповідачем в паперовому вигляді копії позовної заяви з доданими до неї документами або ознайомлення її або її представника із матеріалами справи.

Продовження процесуального строку за наведених обставин відповідає завданню цивільного судочинства та спрямоване на забезпечення сторонам реальної, а не формальної можливості реалізувати надані їм процесуальні права.

З огляду на викладене, заява представника відповідача Дубини Н.В. в частині продовження строку на надання відзиву підлягає задоволенню.

Щодо вимог заяви не проводити розгляд справи, допоки відповідач не отримає усю інформацію по справі і надати відповідачу можливість об`єктивно і аргументовано відповісти на позовні вимоги позивача, то вони задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Також, суд звертає увагу представника відповідача, що розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 14.12.2026 року. А тому, враховуючи обов`язок сторін на добросовісне користування наданими правами, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що відповідач має більш ніж достатньо часу для реалізації своїх прав на захист.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 127, 178, 258-261 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про продовження процесуального строку на подання відзиву у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Продовжити відповідачу ОСОБА_1 строк на надання відзиву на позов на строк 15 днів, починаючи з дати отримання відповідачем в паперовому вигляді копії позовної заяви з доданими до неї документами або ознайомлення відповідача чи її представника з матеріалами справи №754/17356/26.

В задоволенні інших вимог заяви - відмовити.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя: