Ухвала суду № 140594364, 14.10.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/4182/22

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Плигун А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в який просить змінити спосіб і порядок виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі № 620/4182/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суму щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 23.12.2021 по 30.04.2024 в розмірі 351288,96 грн.

Свою заяву мотивує тим, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі № 620/4182/22 залишається невиконаним відповідачем.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано відзив, в якому вказує, що залишок невиплаченої заборгованості складає 192338,67 грн, тобто сума заборгованості, яку просить стягнути заявник не відповідає реальному боргу. Стверджує, що у цій справі способом відновлення порушеного права позивача судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, а тому запропонований заявником спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини рішення суду.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі № 620/4182/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 скасовано.

Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді 23 роки 08 місяців, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1976 по 01.07.1980 (01 рік 08 місяців), календарний період проходження строкової військової служби з 04.05.1974 по 24.05.1976 (2 роки 20 днів), стажу роботи на посаді слідчого з 31.07.1980 по 14.01.1993 (12 років 05 місяців 14 днів), визначенні відсотку довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% та відмові в проведенні перерахунку довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 23.12.2021, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-729 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2020.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати з 23.12.2021 до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді 23 роки 08 місяців, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1976 по 01.07.1980 (01 рік 08 місяців), календарний період проходження строкової військової служби з 04.05.1974 по 24.05.1976 (2 роки 20 днів), стажу роботи на посаді слідчого з 31.07.1980 по 14.01.1993 (12 років 05 місяців 14 днів) та визначити відсоток його довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88%.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

В силу вимог частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

Неможливість виконання рішень зобов`язального характеру, боржником за яким є державний орган, відповідно до встановленого Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» порядку безспірного списання відповідних коштів із рахунків такого державного органу фактично призводить до неможливості їх виконання в цілому. Така обставина є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 у справі № 817/628/15, від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.

Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відповідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду справи та вирішення спору між сторонами, суд постановив судове рішення, яким зобов`язав суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії задля захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах шляхом зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді 23 роки 08 місяців, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1976 по 01.07.1980 (01 рік 08 місяців), календарний період проходження строкової військової служби з 04.05.1974 по 24.05.1976 (2 роки 20 днів), стажу роботи на посаді слідчого з 31.07.1980 по 14.01.1993 (12 років 05 місяців 14 днів) та визначення відсотку його довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88%.

Натомість, у поданій заяві позивач просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплаченої суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 351288,96 грн.

Суд звертає увагу, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.07.2022 у справі № 620/4182/22 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 судді у відставці, починаючи з 19.02.2020, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 21.02.2020 № 03/36-729 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2020, з урахуванням фактично проведених за даний період виплат було закрито.

Обраний спосіб відновлення порушених прав позивача фактично свідчить про зміну резолютивної частини рішення суду, із зобов`язального характеру у спосіб стягнення конкретної суми, що суперечить усталеній позиції Верховного Суду (постанова від 10.07.2018 у справі № 490/9519/16-а, від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18).

Суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2023 у справі № 340/6875/21.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки при ухваленні рішення в цій справі способом відновлення порушеного права позивача судом було обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум не було обрано як спосіб відновлення порушених прав позивача, суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить заявник, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

При цьому, суд враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості, не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Водночас, стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на її рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Посилання заявника на положення частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає безпідставними, оскільки дана норма передбачає зміну способу і порядку виконання судового рішення у категорії справ щодо пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, до якої не відноситься даний спір щодо недотримання відповідачем положень законодавства в частині зарахування до стажу періодів роботи.

Інших обставин, що були би підставами для зміни способу і порядку виконання судового рішення, заявником не наведено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.10.2026.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ