Ухвала суду № 140593936, 14.10.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5991/26-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправним неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області періоду підприємницької діяльності їй з 01.01.2004 по 31.12.2010 до страхового стажу для визначення права на пенсію за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області ввести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового Державного соціального страхування відповідні відомості про період підприємницької діяльності та страховий стаж з 01.01.2004 по 31.12.2010 на підставі рішення суду та офіційних відомостей Головного управління ДПС в Чернівецькій області про перебування позивача на спрощеній системі оподаткування та сплату єдиного податку;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецька область зарахувати їй період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2010 до страхового стажу для визначення права на пенсію за віком відповідно до пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-IV, незалежно від сплаченого розміру страхових внесків.

Відповідно ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 171 КАС України).

Перевіривши наявність передумов та існування правових підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, визначених ст. 171 КАС України, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, у розумінні ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок реалізації права на звернення до адміністративного суду та способи судового захисту регламентує ст. 5 зазначеного Кодексу, за змістом якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 2-4 ч. 1 цієї статті).

За правилами ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України, відповідно до пунктів 2 - 4, 10 ч. 2, ч. 3, 4, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Поряд із цим, згідно з положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України як обов`язкову вимогу до форми та змісту позовної заяви зобов`язує зазначати в у такому процесуальному документі зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Встановлення суддею недодержання вказаної вимоги є підставою для постановлення ним ухвали про залишення позовної заяви без руху, що передбачено ч. 1 ст. 169 КАС України.

Вищевикладені норми засвідчують, що зміст позовних вимог повинен відповідати закону, узгоджуватись з визначеними у КАС України повноваженнями суду при вирішенні справи і способом судового захисту, який у цьому випадку визначений ст. 5, 245 вказаного Кодексу, а також забезпечувати можливість ефективного захисту, зокрема, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, які звернулись до суду.

Тобто, лише у разі зазначення у позовній заяві вимог, які відповідають вищенаведеним критеріям, можна констатувати виконання позивачем положень п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України та відповідність позовної заяви приписам процесуального закону щодо її форми та змісту.

У постанові від 22.02.2024 у справі № 990/150/23 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України право на судовий захист, й звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, який, на її думку, повинен застосувати суд в разі задоволення вказаних у позові вимог. Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду закцентувала увагу й на тому, що зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення і щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача. Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

Велика Палата Верховного Суду відзначила й те, що предмет і підстава позову є основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (його індивідуалізуючи ознаки). Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

У поданому до суду позові позивач просить:

визнати протиправним неврахування відповідачем періоду підприємницької діяльності їй з 01.01.2004 по 31.12.2010 до страхового стажу для визначення права на пенсію за віком;

зобов`язати відповідача ввести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового Державного соціального страхування відповідні відомості про період підприємницької діяльності та страховий стаж з 01.01.2004 по 31.12.2010 на підставі рішення суду та офіційних відомостей Головного управління ДПС в Чернівецькій області про перебування позивача на спрощеній системі оподаткування та сплату єдиного податку;

зобов`язати відповідача зарахувати їй період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2010 до страхового стажу для визначення права на пенсію за віком відповідно до пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України № 1058-IV, незалежно від сплаченого розміру страхових внесків.

Водночас, суд підкреслює, що позовні вимоги про визнання протиправним неврахування відповідачем періоду підприємницької діяльності до страхового стажу для визначення права на пенсію за віком, зобов`язання відповідача ввести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового Державного соціального страхування відповідні відомості про період підприємницької діяльності та страховий стаж, а також зобов`язання зарахувати період здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу для визначення права на пенсію за віком, сформульовані позивачем не чітко й розмито, зокрема, позивач не зазначає, які саме дії (бездіяльність) чи рішення відповідача він просить перевірити на відповідність вимогам законодавства.

До того ж, адресовані суду вимоги позову не відповідають процесуальному закону й у такому вигляді не можуть бути прийняті судом до розгляду, оскільки не містить вимог про те, яким саме чином (у який спосіб) належить захистити право та/або інтерес, про порушення якого стверджується позивач у позові - шляхом визнання таких дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання адміністративних актів нечинними та їх скасування, або в інший спосіб, який узгоджується з приписами процесуального закону і повноваженнями суду при вирішенні справи.

У вже згаданій вище постанові Великої Палати Верховного Суду констатовано, що суд не наділений повноваженнями самостійно та замість особи, яка ініціює вирішення відповідного юридичного спору, визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки право звертатись до суду, якому кореспондує обов`язок визначення способу захисту, предмета позову та зазначення викладу змісту позовних вимог у позовній заяві, належать саме позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Це правило поширюється й на реалізацію закріпленого у ст. 5 вказаного Кодексу права на звернення до суду та повинне дотримуватись при виконанні пов`язаного з ним обов`язку щодо подання такої позовної заяви, яка за змістом та формою, у тому числі в частині викладу вимог позову, відповідає процесуальному закону.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що позовна заява не в повній мірі відповідає вимогам п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, а тому її належить залишити без руху з наданням позивачу можливості усунути такі недоліки шляхом уточнення позовних вимог і викладення їх змісту з урахуванням положень процесуального закону, що визначають спосіб судового захисту та повноваження суду при вирішенні справи.

Суд також зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Статтею 122 КАС України передбачені строки звернення до адміністративного суду.

Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи з приводу оскарження рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк.

Як видно із матеріалів позову, позивач просить суд зобов`язати відповідача ввести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового Державного соціального страхування відповідні відомості про період підприємницької діяльності та страховий стаж з 01.01.2004 по 31.12.2010.

В той же час позивач звернувся до суду з цим позовом 09.10.2026 (згідно з відбитком штемпеля), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Всупереч п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України позивач в позовній заяві не обґрунтував дотримання ним строку звернення до суду з позовом, чим не дотримав вимог ч. 6 ст. 161 КАС України.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не надано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, а також докази на підтвердження таких обставин.

За правилами ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною 3 ст. 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Судовий збір згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 9 Закону № 3674-VI суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Розміри ставок судового збору визначено ст. 4 цього Закону.

Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3328,00 грн.

Положеннями ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як видно з позовної заяви, зміст та характер заявлених немайновий. Отже, при подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір за 2 вимоги немайнового характеру, в розмірі 2662,40 грн (1331,20 грн Х 2).

Натомість, позивачем до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір повинен бути сплачений на наступні банківські реквізити: отримувач коштів Чернівецьке ГУК/Чернівецька ТГ/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37836095; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; номер рахунку отримувача (ІВАN) UA538999980313141206084024405; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу за подання адміністративного позову (із зазначенням позивача).

Між іншим, позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Розглянувши клопотання, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

За змістом ст. ст. 1, 2 Закону № 3674-VI судовий збір є збором, що справляється, зокрема, за подання до суду заяв і скарг, та включається до складу судових витрат, а його платниками є, серед іншого, фізичні особи, які звертаються до суду.

Статтею 5 Закону № 3674-VI визначено перелік суб`єктів та категорій справ, у яких особи звільняються від сплати судового збору безпосередньо в силу закону.

Частиною 1 ст. 8 цього Закону встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов :1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи (ч. 3 ст. 8 Закону № 3674-VI).

Отже, саме по собі встановлення однієї з умов, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону № 3674-VI, не зумовлює автоматичного звільнення особи від сплати судового збору. Застосування відповідної пільги є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретного майнового стану заявника та наданих ним доказів.

Такий підхід сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.10.2021 у справі № 0940/2276/18, у якій зазначено, що використання законодавцем конструкції "суд, враховуючи майновий стан сторони, може" свідчить про дискреційний характер повноваження суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору навіть за наявності передбачених законом умов.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

У поданій заяві позивач просить звільнити її від сплати судового збору, посилаючись на відсутність доходів з січня 2025 року по грудень 2025 року, та на підтвердження відповідних доводів додає відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору (відповідь на запит в електронному вигляду) від 02.10.2026.

Водночас такі відомості, на переконання суду, самі по собі не дають можливості повною мірою встановити фактичний майновий стан позивача та наявність у нього реального доходу на час звернення до суду.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2020 у справі № 815/2320/18 зазначив, що при оцінці фінансового становища особи, яка просить звільнити її від сплати судового збору, суд має встановлювати наявність у такої особи реального доходу, зокрема заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо.

Отже, відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків можуть бути одним із доказів майнового стану особи, однак для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору мають оцінюватися у сукупності з іншими даними про її фактичні доходи.

Посилання позивача на відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 02.10.2026, як на доказ відсутності у неї доходів, суд відхиляє, оскільки вони не дають можливості оцінити повно та всебічно майновий стан позивача на час звернення до суду з вказаним позовом.

Зокрема, вказані Відомості не містять інформацію про майновий стан позивача, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги, компенсації, тощо).

Суд також зазначає, що відповідно до п. 6 розділу Х Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.09.2017 № 822, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2017 за № 1306/31174, контролюючий орган протягом трьох робочих днів з дня звернення фізичної особи (представника) надає відомості з Державного реєстру за формою, наведеною в додатку 15 до цього Положення. У разі відсутності інформації про доходи в Державному реєстрі контролюючий орган надає відомості з Державного реєстру за формою, наведеною в додатку 15-1 до цього Положення.

Згідно матеріалів справи, до заяви про звільнення від сплати судового збору позивач не долучила відомості з Державного реєстру, які б відповідали формі, наведеній в додатку 15-1 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.09.2017 № 822.

Крім того, судом встановлено, що матеріали справи не містять відомостей органів Пенсійного фонду України щодо призначення та виплати позивачу пенсії, відсутності відповідних виплат та доходів за межами України, оскільки такі відомості мають значення для встановлення реального доходу позивача та оцінки його спроможності сплатити судовий збір.

За таких обставин наданих позивачем відомостей недостатньо для повної та об`єктивної оцінки її майнового стану.

Суд зауважує, що особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Водночас, ст. 44 КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Звертаючись до суду із заявою про звільнення від сплати судового збору, позивач не надала належних і допустимих, у розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України, на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При цьому, позивач не надала доказів до суду тяжкого матеріального становища, перебуваючи за межами України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна заява подана без додержання вимог ст. 160 та 161 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що без усунення вказаних вище недоліків, неможливо вирішити питання про відкриття провадження у справі, тому надає позивачу строк для їх усунення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 123, 169, 171, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.

4. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В.К. Левицький