Рішення № 140590692, 14.10.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1878/26

Провадження №: 2/343/1308/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Оленяк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 343/1878/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 252221 від 27.02.2024 у розмірі 18444,80 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 27.02.2024 ОСОБА_1 уклав із ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" у електронному вигляді кредитний договір № 252221, на підставі якого позичальнику на банківську картку № НОМЕР_1 перераховано кредитні кошти на суму 4000,00 грн. ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" виконало свої зобов`язання за договором, однак відповідач порушив його умови. 23 грудня 2024 року ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" набуло право вимоги за кредитним договором № 252221 від 27.02.2024 на підставі договору факторингу № 23122024/1. Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" за кредитним договором становить 18444,80 грн, із яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5444,80 грн - заборгованість за процентами, 1000,00 грн - заборгованість за комісіями, 8000,00 грн - заборгованість за пенею.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, де визначена дата судового засідання, та повістки про виклик до суду за останнім відомим місцем реєстрації (а.с. 58), які повернулися з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 63-64, 74-75), що, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважаються врученими учаснику справи. Також суд опублікував виклик до суду ОСОБА_1 на офіційному сайті Судової влади України (а.с. 71). Крім того, дані РНОКПП відповідача внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує його можливість отримувати всі процесуальні документи в застосунку "Дія". Відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань до суду від відповідача не поступило.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

згідно із ухвалою від 19.08.2026, суд відкрив провадження по справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребував за клопотанням позивача докази.

09 вересня 2026 року на адресу суду поступили витребовувані докази.

11 вересня 2026 року представник позивача у системі "Електронний суд" сформував заяву про розгляд справи за його відсутності.

13 жовтня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

з наданих доказів суд установив, що ОСОБА_1 та ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" уклали у електронному вигляді договір про надання фінансового кредиту № 252221 від 27.02.2024, за умовами якого сторони погодили, що Товариство надає Клієнту фінансовий кредит у розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1). Кредит надається строком на 90 днів, до 26.05.2024 (п. 1.2). За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 803 % річних від суми кредиту з розрахунку 2,2 % на добу (п. 1.3). За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту...., клієнт сплачує Товариству 25 % від суми фінансового кредиту (п. 1.4). Кредитний договір відповідач підписав за допомогою електронного підпису - одноразовим ідентифікатором KL3565, а також вказав у ньому свої ідентифікуючі дані, в тому числі рахунок № НОМЕР_1 та тел. НОМЕР_2 (а.с. 11-16).

Згідно із довідкою про ідентифікацію клієнта від 01.07.2026, ОСОБА_1 ідентифікований у ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Акцепт оферти (підписання договору) мав місце шляхом використання ідентифікатора KL3565, що направлений на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 17), який зазначений в договорі.

На підставі укладеного кредитного договору ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" 27.02.2024 перерахувало на картку НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 4000,00 грн, призначення переказу: видача кредита # 252221 , на що вказує підтвердження про здійснення переказу грошових коштів (а.с. 18).

Як слідує з повідомлення АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" від 01.09.2026 за № 20.1.0.0.0/7-260827/56133-БТ, картка НОМЕР_4 емітована на ім`я ОСОБА_1 , (а.с. 66). На вказану картку 27.02.2024 зараховано 4000,00 грн, що підтверджується випискою за договором (а.с. 67).

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором 252221 від 27.02.2024, який проведений ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" (а.с. 19-21), заборгованість ОСОБА_1 становить 18444,80 грн, із яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5444,80 грн - заборгованість за процентами, 1000,00 грн - заборгованість за комісіями, 8000,00 грн - заборгованість за пенею. Проценти нараховані за період із 28.02.2024 до 05.05.2024, що в межах строку кредитування. Також у розрахунку заборгованості за період із 12.03.2024 до 20.04.2024 нараховані відсотки по прострочці на загальну суму 8000,00 грн, яка заявлена до стягнення як пеня.

Відповідно до Договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024, який був укладений між ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" та ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ", перше набуло права вимоги за договорами згідно Реєстру прав вимоги, укладеними позичальниками з банком (а.с. 22-26).

З акта приймання-передачі Реєстру прав вимог від 23.12.2024 слідує, що клієнт передав, а фактор прийняв згідно з вимогами договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 Реєстр прав вимог, складений за формою відповідно із Додатком № 1 до Договору (а.с. 27).

Згідно з витягом з Додатку № 1 до договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024, право вимоги до ОСОБА_2 за договором № 252221 від 27.02.2024 перейшло до ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС". Загальний борг 18444,80 грн: 4000,00 грн - тіло, 5444,80 грн - відсотки, 1000,00 грн - комісія, 8000,00 грн - пеня (а.с. 28).

На підтвердження здійснення сплати за відступлення права вимоги за договором факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 позивач надав відповідні платіжні інструкції з відмітками про їх проведення банком (а.с. 29-30).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Як установив суд із матеріалів справи, відповідач звернувся до ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим у електронному вигляді уклав договір про надання фінансового кредиту № 252221 від 27.02.2024, що підпадає під дію норм Закону України "Про електронну комерцію". Вказаних обставин відповідач не заперечив.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням описаних вище норм, ОСОБА_1 та ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" дотрималися чинного законодавства при укладенні електронного договору. На його підставі відповідач отримав від ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" суму кредиту в розмірі 4000,00 гривень, шляхом перерахування таких на належну першому банківську картку, що підтверджується відповідними доказами. Доказів протилежного відповідач не надав.

У спірному договорі визначені умови кредитування, що описано вище, де серед іншого обумовлений і розмір відсотків, які нараховуються на кредит, з чим ОСОБА_1 погодився.

Оскільки між сторонами на підставі укладеного кредитного договору виникли кредитні правовідносини, тому суд застосовує до них положення ст. 526, 527, 610, 1054, 1056-1 ЦК України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Як слідує із розрахунку заборгованості, ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" надало відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, однак останній не дотримувався своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки, тому у нього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 18444,80 грн: 4000,00 грн - тіло, 5444,80 грн - відсотки, 1000,00 грн - комісія, 8000,00 грн - пеня. Право вимоги на вказану суму заборгованості перейшло до позивача, який і заявляє її до стягнення.

Факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" підтверджується описаними вище договором факторингу, витягом із додатку до договору факторингу, актом приймання-передачі реєстру прав вимоги і платіжними інструкціями, та відповідає вимогам ст. 1077, 1078 ЦК України, відповідно до яких за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Тобто, позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до відповідача за спірним договором.

Оскільки відповідач не підтвердив факт належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту, як і не подав будь-яких доказів на спростування користування наданими йому кредитними коштами, суд дійшов висновку, що позивач підставно заявляє до стягнення заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн.

Вимогами ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 19-21) суд установив, що за договором 252221 від 27.02.2024 відповідачу нараховані проценти в межах строку кредитування за 68 днів (з 28.02.2024 до 05.05.2024) користування кредитом за відсотковою ставкою 2,2 % в день (4000,00 грн *2,2 % * 68 днів = 5984,00 грн), яка визначена умовами договору, тому суд виснує, що сума заборгованості за відсотками в розмірі 5444,80 грн, є підставно заявленою до стягнення.

Доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідач суду не надав, не долучив до матеріалів справи будь-яких доказів на спростування користування наданими йому коштами чи розрахунку заборгованості. Факт отримання відповідачем кредитних коштів мав місце та останній погодився на сплату відсотків у встановленому розмірі за користування кредитними коштами.

Нарахування комісії в розмірі 1000,00 грн (4000,00 грн * 25 %) обумовлено в кредитному договорі, з чим відповідач погодився. Тому заборгованість за комісією підставно заявлена до стягнення, оскільки, згідно з вимогами ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", до загальних витрат за споживчим кредитом включається серед іншого і комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 істотно порушив умови договору про надання фінансового кредиту № 252221 від 27.02.2024, не погасив заборгованість, проценти та комісію не сплатив, хоча на такі погодився, суд уважає, що з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 10444,80 грн, із яких 4000,00 грн - тіло кредиту, 5444,80 грн - проценти, 1000,00 грн - комісія.

Щодо заявленої до стягнення заборгованості за пенею в розмірі 8000,00 грн, то суд зазначає таке.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до зазначеного вище розрахунку заборгованості, кредитор проводить нарахування заборгованості за процентами на прострочці на суму 8000,00 грн (хоча нарахування таких не передбачено умовами договору), яку заявляє до стягнення як пеню, за період із 12.03.2024 до 20.04.2024, тобто після 24 лютого 2022 року, а тому, згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач звільняється від їх сплати.

Таким чином, суд, ураховуючи положення п. 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вважає, що позов в частині стягнення з відповідача нарахованої пені в розмірі 8000,00 грн не підлягає задоволенню.

З огляду на те, що ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" як первісний кредитор свої зобов`язання за договором № 252221 від 27.02.2024 перед відповідачем виконало у повному обсязі, будь-яких доказів на спростування вказаного суд не встановив, а відповідач не надав, факт переходу права вимоги знайшов своє підтвердження, тому, враховуючи правомірність набуття прав вимоги ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 10444,80 грн: 4000,00 грн - тіло кредиту, 5444,80 грн - проценти за користування кредитними коштами, 1000,00 грн - комісія на надання кредиту, відмовивши у сягненні заборгованості за пенею.

Таким чином, позов ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задоволити частково (56,62 % від заявленої до стягнення суми заборгованості (10444,80 грн* 100%/18444,80 грн).

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України. Водночас ураховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 8), а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень.

Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то, з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 1507,45 грн (2662,40 грн*56,62 %) сплаченого судового збору, що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 6000,00 гривень надав:

- договір № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01.06.2026, який укладений між ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" та фізичною особою підприємцем - адвокатом Білецьким Б.М., в якому визначено вартість кожної з послуг, яку надає адвокат Товариству (а.с. 44-46);

- додаткову угоду № 252221 від 21.07.2026 до договору про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026, якою доповнено розділ 4 Порядок здійснення розрахунків, яким визначено, що за здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної (правової) допомоги, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до умов договору, клієнт здійснює виконавцю оплату юридичних послуг, у порядку та строки за погодженням сторін. Оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання послуг, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, або на умовах попередньої оплати (авансування) (а.с. 47);

- акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026 та детальний опис робіт (наданих послуг) від 21.07.2026, згідно з якими адвокат надав клієнту правову допомогу на загальну суму 6000,00 грн із відображенням складових вказаної суми (усна консультація, письмова консультація, правовий аналіз спірним правовідносин, складання позовної заяви та формування до неї додатків) (а.с. 48, 49);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Білецьким Б.М. (а.с. 50-51).

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги (усна консультація, письмова консультація, правовий аналіз спірним правовідносин поглинаються послугою зі складання позовної заяви та формування до неї додатків), складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3000 грн.

Водночас суд зважає на те, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1698,60 грн (3000,00 грн*56,62 %) витрат на професійну правничу допомогу, що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, ст. 204, 526, 527, 536, 610, 1048, 1054, 1056-1, 1077, 1078, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", та керуючись ст. 259, 264-265, 268, 280-283, 356 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 252221 від 27 лютого 2024 року в розмірі 10444 (десять тисяч чотириста сорок чотири) гривні 80 копійок, із яких: 4000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 5444,80 гривні - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, 1000,00 гривень - заборгованості за комісією на надання кредиту, а також сплачений судовий збір у розмірі 1507 (одна тисяча п`ятсот сім) гривень 45 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1698 (одна тисяча шістсот дев`яносто вісім) гривень 60 копійок.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС", юридична адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації якого АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя С.М. Монташевич