Ухвала суду № 140590269, 14.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

14 жовтня 2026 р. № 520/30843/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Дмитро Волошин, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо встановлення в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 статусу внутрішньо переміщеної особи та застосування до нього, як до ВПО, положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637, Порядку № 1165 та вимог верифікації (фізичної ідентифікації), встановлених для ВПО, оскільки Позивач не є внутрішньо переміщеною особою;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зняти в електронній пенсійній справі Позивача статус ВПО (внутрішньо-переміщеної особи) з 01.09.2016 року та здійснити перерахунок та виплату без застосування Порядку № 1165 недоотриманих з моменту поновлення виплати з 01.09.2016 року сум пенсій на визначений Позивачем банківський рахунок відкритий в АТ «Універсал Банк» без застосування до Позивача надалі положення, що передбачені для ВПО, з проведенням усіх перерахунків (індексації, підвищень), які не проводилися внаслідок призупинення виплати через встановлення статусу ВПО, та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати;

- зобов`язати Відповідача звернутися до Філії Донецького обласного АТ «Ощадбанк» з офіційним листом, у якому повідомити, що ОСОБА_1 не є внутрішньо переміщеною особою, відомості про це виключено з електронної пенсійної справи, а тому до його банківського рахунку Позивача та коштів на ньому не можуть застосовуватися обмеження, вимога верифікації та інші правила, встановлені для ВПО, та повернути Відповідачу пенсійні кошти Позивача за період з лютого 2020 року по 28.02.2021 рік для подальшої виплати на визначений Позивачем банківський рахунок.

Ухвалою суду від 29.09.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Позивачу встановлено строк десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 4259,84 грн; заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом з належним обґрунтуванням причин пропуску строку та доказів поважності причин його пропуску.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлена представнику позивача до електронного кабінету у системі "Електронний суд" 29.09.2026 о 19:50, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Від представника позивача 13.10.2026 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно яких просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у невиключенні з електронної пенсійної справи ОСОБА_1 статусу внутрішньо переміщеної особи та нездійсненні належного приведення відомостей його електронної пенсійної справи у відповідність до фактичних обставин, внаслідок чого до Позивача, який не є внутрішньо переміщеною особою, продовжують застосовуватися положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637, Порядку № 1165 та вимоги щодо верифікації (фізичної ідентифікації), встановлені для внутрішньо переміщених осіб;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зняти в електронній пенсійній справі з Позивача статус ВПО (внутрішньо-переміщеної особи) з 01.09.2016 року та здійснити виплату без застосування Порядку № 1165 недоотриманих з моменту поновлення виплати з 01.09.2016 року сум пенсій на визначений Позивачем банківський рахунок відкритий в АТ «Універсал Банк» без застосування до Позивача надалі положення, що передбачені для ВПО;

- зобов`язати Відповідача звернутися до АТ «Ощадбанк» з офіційним листом, у якому повідомити, що ОСОБА_1 не є внутрішньо переміщеною особою, а відомості про наявність у нього такого статусу виключено з електронної пенсійної справи, у зв`язку з чим до банківського рахунку Позивача та грошових коштів, що обліковуються на ньому, не підлягають застосуванню обмеження, вимоги щодо верифікації (фізичної ідентифікації) та інші спеціальні правила, встановлені законодавством для внутрішньо переміщених осіб, у зв`язку з чим вжити необхідних заходів для повернення АТ «Ощадбанк» у розпорядження Відповідача пенсійних коштів, нарахованих Позивачу за період з лютого 2020 року по 28.02.2021 року, з метою їх подальшої виплати Позивачу на визначений ним банківський рахунок.

У зв`язку з уточненням позовних вимог представник позивача наголошував, що підстави для доплати суми судового збору відсутні, а строк звернення до суду не є пропущеним.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Суд зазначає, що Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, останньою у часі практикою, сформовано правові висновки у постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19 щодо строку звернення до адміністративного суду у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у вказаній постанові зазначає наступне:

"Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19)".

У даних спірних правовідносинах суд наголошує на тому, що страхова виплата є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення виплати чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання виплати особою, якій вона призначена, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Суд в ухвалі від 29.09.2026 виснував, що позивач мав бути обізнаним про порушення свого права з моменту повторного призупинення пенсійних виплат - з квітня 2021 року, коли не отримав виплату за березень. При цьому позивач звернувся до суду лише 25.09.2026, через 5,5 років, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.

При цьому уточнення позовних вимог в частині зняття з позивача статусу внутрішньо-переміщеної особи з 01.09.2016 не свідчить про вжиття позивачем активних дій, спрямованих на усунення розбіжностей, виявлених в його електронній пенсійній справі.

При цьому звертаючись до суду у вересні 2019 до Донецького окружного адміністративного суду із позовом щодо поновлення виплати пенсії позивач не міг бути не обізнаним щодо даних своєї електронної пенсійної справи.

В уточненій позовній заяві представником позивача не наведено жодних переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду, які б завадили позивачу звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а не через понад п`ять років, а тому наведені обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивач своєчасно звернувся до суду.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За приписами частини 5 статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно частин 6 та 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

За таких обставин, суд уважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

Керуючись статтями 169, 251, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН