Ухвала суду № 140590114, 13.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про прийняття справи до розгляду, про повернення позову

13 жовтня 2026 р.справа № 200/2963/26 Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації, Управління, ГУ) про 1) визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Донецькій області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90% від суми грошового забезпечення на 70% з жовтня 2022 року; 2) зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90% від суми грошового забезпечення починаючи з жовтня 2022 року довічно, з урахуванням раніше виплачених сум; 3) визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Донецькій області щодо проведення виплат пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з урахуванням індексації, підвищення, доплат, надбавок із застосуванням обмеження її максимальним розміром: десятьма прожитковими виплатами, установленими для осіб, які втратили працездатність; 4) зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити з жовтня 2022 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», підвищення, доплат, надбавок, з урахуванням раніше виплачених сум,

встановив:

Позов надійшов до Донецького окружного адміністративного суду 17.04.2026 р., і ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2026р. був залишений без руху у зв`язку з недоліками в оформленні у вигляді відсутності заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску цього строку за період з 01 жовтня 2022 року по 12 жовтня 2025 року.

Вища рада правосуддя рішенням від 21.05.2026р. №960/0/15-26 змінила із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2026р. справа №200/2963/26 передана до провадження судді Сліденка А.В.

Суд зазначає, що питання щодо наявності недоліків позовної заяви та необхідності їх усунення вже було предметом оцінки суду під час постановлення ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2026 року.

Враховуючи зміну територіальної підсудності справи та передачу її до Харківського окружного адміністративного суду, суд не має процесуальних підстав для переоцінки висновків, викладених в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2026 року, постановленій суддею Кравченко Т.О., та зобов`язаний керуватися її приписами в частині встановлених недоліків позовної заяви і способу їх усунення.

Як встановлено судом, копію зазначеної ухвали було направлено позивачу засобами поштового зв`язку на адресу, зазначену у позові - АДРЕСА_1 .

У визначений судом строк заявник недоліків позову не усунув.

Отже, вимоги ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2026р. у справі №200/2963/26 в частині подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску цього строку за період з 01 жовтня 2022 року по 12 жовтня 2025 року слід визнати невиконаними.

Згідно з 2 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною 1 ст.45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Строк звернення до суду у спорах з приводу пенсійного забезпечення громадян згідно з абз.1 ч.2 ст.122 КАС України складає шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Підстав для поширення на спірні правовідносини дії норм ст. 87 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" суд не знаходить, позаяк предметом оскарження у справі є управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу визначення відсоткового розміру пенсії громадянина відносно грошового забезпечення, котре вчиняється у порядку ст.13 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» під час призначення пенсії вперше або може бути вчинено у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» і має однократний (а не триваючий, на чому помилково наполягає заявник) характер, а суми пенсії у зв"язку із разовим зменшенням суб"єктом владних повноважень показника відсоткового значення пенсії з 01.01.2008р. не нараховані за обліками територіального органу системи ПФУ.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З викладених вище міркувань положення ч.2 ст.46 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" також не можуть бути поширені на спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Отже, положення ч. 3 ст. 51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» поширюються виключно на випадки перерахунків розмірів раніше вже призначених пенсій у зв`язку із підвищенням поточної винагороди діючого публічного службовця, непроведених (або неправильно проведених) з види терорганів системи Пенсійного фонду України або державного органу, який видає довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії.

Звідси слідує, що на спірні правовідносини, згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає поширенню правовий висновок постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. у справі № 240/12017/19, де указано, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Заявник протягом майже 4 років одержував пенсію, обчислену із використанням показника відсоткового значення у "70%" грошового забезпечення і увесь цей час не опікувався станом власних прав у сфері пенсійного забезпечення.

Між тим, згідно з п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу зобов`язані забезпечити належне та своєчасне виконання процесуальних обов`язків, у тому числі і стосовно дотримання строку звернення до суду та стосовно належності оформлення позову.

У позовній заяві позивач помилково стверджує про відсутність пропуску строку звернення до суду та не просить про його поновлення. Як зазначалось вище, пенсія є періодичним платежем, отже, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання таких виплат у розмірах, з якими він не погоджується, а звернувся позивач до суду з зазначеним адміністративним позовом лише 17.04.2026 року, тобто з порушенням шестимісячного строку, встановленого п.2 ст.122 КАС України та пропущений строк звернення, в даному випадку, є значним.

Суд зауважує, що нормами КАС України не розкрито зміст правових категорій "поважна причина пропуску процесуального строку", "дата, коли особа дізналась про порушення права", "дата, коли особа повинна була дізнатись про порушення права", але відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при застосуванні норми права суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Висновки Верховного Суду з приводу застосування ст.ст.118, 121-123 КАС України викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. по справі №990/154/22, у постанові Верховного Суду від 12.09.2019р. по справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 28.03.2023р. по справі №826/3318/17, постанові Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанови Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21, постанові Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020, постанові Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, постанові Верховного Суду від 10.01.2023р. у справі №640/3489/21.

Так, за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. у справі №990/154/22: 1) порівняльний аналіз словоформ дізналася та повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.

До кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та обєктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову (постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанова Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21).

Докази існування цих обставин відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79, ч.1 ст.123, ч.2 ст.123, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України повинні бути подані до суду разом із позовом, бо на етапі відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази.

Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020 та постанови Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, де указано, зокрема, що суд вивчає лише ті докази, що надійшли разом з позовною заявою.

Отже, на стадії вирішення питання про прийняття позову до розгляду суд досліджує та оцінює саме надані позивачем докази виключно у контексті подання позову із дотриманням вимог ч.2 ст.122, ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ч.2 ст.171 КАС України.

Відтак, позивач під час звернення до суду у тексті відповідного процесуального документа повинен зазначити дату обізнаності з порушенням права та подати на підтвердження доводу з даного приводу належні, допустимі, достатні та достовірні докази, а суд повинен перевірити юридичну спроможність та фактичну доказанність задекларованого позивачем твердження, але не має обов`язку у разі невиконання позивачем вимог процесуального закону у цій частині за власною ініціативою пересвідчуватись у справжньому існуванні будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду, окрім тих, які були зазначені власне позивачем.

При цьому суд зважає, що за правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 14.09.2023р. у справі №520/12477/22: 1) поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.; 2) Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.; 3) Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.; 4) Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 26.06.2024р. по справі №520/29247/23: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021р. у справі № 240/12017/19; 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У цьому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву; 3) пенсію позивач отримує щомісяця, тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа); 4) отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо; 5) поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами і труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами; 6) Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, а отже, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Проте, у позові заявником не викладено жодних юридично спроможних аргументів та не подано жодних доказів існування об`єктивних перепон/перешкод (істотних труднощів чи значних ускладнень) для вчинення процесуальної дії з подачі позову до суду в частині згаданих вище вимог у межах строку згідно з ч.2 ст.122 КАС України.

Оскільки суд не має повноважень на зміну самостійно сформульованого заявником предмету позову, доводів про існування дійсно поважних причин оскарження однократного управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень від жовтня 2022р. лише 17.04.2026р. текст позову не містить, доказів необізнаності заявника із таким волевиявленням суб`єкта владних повноважень протягом майже 4 років до справи не подано, отже позов поданий поза межами строку звернення до суду без заяви про поновлення строку звернення та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, що є порушенням ч.1 ст.123 та ч.6 ст.161 КАС України.

Наведений висновок окружного адміністративного суду підтверджується змістом висновку постанови Верховного Суду від 26.06.2024р. у справі №520/29247/23 (стосовно поширення на вимогу про оскарження управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу зміни показника відсоткового значення пенсії відносно грошового забезпечення положень ч.2 ст.122 КАС України).

Оскільки зазначені недоліки позову у встановлений судом строк заявником не усунуто, а вимоги ухвали залишилися невиконаними, то відносно саме цієї вимоги позову наявні передбачені ч.2 ст.123 КАС України та п.9 ч.4 ст.169 КАС України підстави для повернення позову в даній частині позовних вимог.

Стосовно вимог про перерахунок пенсії за період з 13.10.2025р. (календарна дата визначена ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2026р. у справі №200/2963/26) суд зазначає, що з програми "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що до Харківського окружного адміністративного суду 14.09.2026р. позивачем подано інший позов до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав, зареєстрований за номером справи №520/29010/26, у якому заявлені вимоги, зокрема: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90% від суми грошового забезпечення на 70% з 01 грудня 2022 року по теперішній час; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію, у розмірі 90% від суми грошового забезпечення починаючи з 01 грудня 2022 року по дату набрання сили рішення по даній справі; сплатити утворену з 01 грудня 2022 року по дату набрання сили рішення по даній справі заборгованість із урахуванням проведених виплат, з дати набрання сили рішення по даній справі і в подальшому виплачувати пенсію у розмірі 90% від суми грошового забезпечення, без обмежень кінцевої дати (довічно); 3) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо відмови здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 , пенсії з 01 грудня 2022 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням індексації, підвищень, доплат, надбавок із урахуванням проведених виплат; 4) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області здійснити з 01 грудня 2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром і будь яким строком, з урахуванням індексації, підвищень, доплат, надбавок із урахуванням проведених виплат.

Тож, у справі №220/2963/26 та у справі №520/29010/26 перетинаються предмет позову, підстави позову, позивач та відповідач за усіма вимогами про виплату пенсії з 01.12.2022р.

Станом на 13.10.2026р. по справі №520/29010/26 не вирішено питання про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Ухвалою суду від 23.09.2026р. позов залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви.

Порівняння позовних вимог у справах №200/2963/26 та №520/29010/26 свідчить, що обидва позови подані ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та стосуються оскарження дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення, а також застосування обмеження пенсії максимальним розміром. В обох справах позивач просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення без застосування максимального обмеження, з урахуванням індексації, підвищень, доплат і надбавок.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

З огляду на те, що вимоги в частині перерахунку та виплати пенсії за період із 01.12.2022р. охоплюються предметом іншого позову, наявні передбачені пунктом 5 частини четвертої статті 169 КАС України підстави для повернення позовної заяви в цій частині.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з положеннями ч. 5, 6, 8 ст.169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст.8, 18, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 118-123, 169, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд

ухвалив:

1. Вимоги ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі №200/2963/26 - визнати невиконаними.

2. Позов в частині вимог з 01.10.2022р. - повернути у зв"язку із неусуненням недоліків в оформленні позову.

Позову частині вимог з 01.12.2022р. - повернути у зв"язку із заявленням ідентичних за змістом вимог у справі №520/29010/26.

3. Роз`яснити, що повернення позову не позбавляє права повторного звернення.

4. Копію ухвали надіслати заявникові.

5. Роз`яснити, що судове рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя А.В. Сліденко