Ухвала суду № 140588094, 13.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ОКРЕМА

13 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/2875/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молодецького Р.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі №440/2875/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі №440/2875/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 пенсі у 2026 році, починаючи з 01.03.2026 з обмеженням максимального розміру та урахуванням коефіцієнту зменшення пенсії на виконання статті 46 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пункту 1 постанови КМУ № 1778 від 30.12.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період військового стану". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсі пенсію у 2026 році, починаючи з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнту зменшення пенсії, передбаченого статтею 46 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пункту 1 постанови КМУ від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким іншим категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням фактично проведених виплат.

10.08.2026 до суду надійшла заява позивача, в якій останній просив визнати дії ГУ ПФУ в Полтавській області під час виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі №440/2875/26 протиправними.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву було призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

19.08.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли пояснення від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в яких представник зазначав, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі №440/2875/26 Головним управлінням здійснено нарахування ОСОБА_1 пенсію у 2026 році, починаючи з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнту зменшення пенсії, передбаченого статтею 46 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пункту 1 постанови КМУ від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким іншим категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням фактично проведених виплат. Доплата пенсії за рішенням суду нарахована позивачу з 01.03.2026 по 31.07.2026 у розмірі 50814,75 грн. Вказану заборгованість обліковано в Головному управлінні за номером справи та датою набрання рішення законної сили за порядковим №821-146497, про що надаємо відповідні докази, які свідчать про виконання даного рішення (витяг з підсистеми «Реєстр судових рішень»). Відкладена заборгованість за пенсійною справою ОСОБА_1 (з 01.03.2026 по 22.06.2026) становить 37941,68 грн, поточна заборгованість (з 23.06.2026 по 31.07.2026), з дня набрання законної сили рішення суду, становить 12873,07 грн, поточна заборгованість (з 01.08.2026 по 31.08.2026), становить 10162,95 грн.

Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

У силу статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тож обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У справі «Савіцький проти України Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні від 26.07.2012 зазначив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), в. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі «Immobiliare Saffi» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції (див. рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, ECHR 2002-III). Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 7 грудня 2006 року у справі Козачек проти України (Kozachek v. Ukraine), заява №29508/04). Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (див. рішення у справах Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), заява №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), заява №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

19.12.2024 набув чинності Закон України від 21.11.2024 №4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Статтею 381-1 КАС України у редакції Закону №4094-IX передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та шостої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі №440/2875/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 пенсі у 2026 році, починаючи з 01.03.2026 з обмеженням максимального розміру та урахуванням коефіцієнту зменшення пенсії на виконання статті 46 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пункту 1 постанови КМУ № 1778 від 30.12.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період військового стану". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсі пенсію у 2026 році, починаючи з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром та без урахування коефіцієнту зменшення пенсії, передбаченого статтею 46 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пункту 1 постанови КМУ від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким іншим категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням фактично проведених виплат.

На виконання судового рішення у цій справі відповідач, зокрема, провів перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 року, внаслідок чого розмір пенсії до виплати склав 40814,15 грн.

Відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №ФП56021 за дорученням №Д ФП56021/49, пенсіонер ОСОБА_1 за період з березня по липень 2026 року включно підлягало виплаті 40814,15 грн, фактично виплачено 30651,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, однак присуджена пенсія продовжує виплачуватися позивачу в попередньому розмірі.

Зокрема, в своїх поясненнях відповідач посилається на те, що Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Щодо виплати Головним управлінням боргів за рішеннями суду повідомляємо, що з вересня 2018 року по березень 2026 рік стан такої виплати повністю залежить від видатків Головного управління, запланованих за рахунок коштів Державного бюджету, кошти, які виділялися Державним бюджетом профінансовані в повному обсязі. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління № 35 Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1, підписано Головою правління Є. Капінусом та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 січня 2022 р. № 53/37389), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 № 4901- VI Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Згідно пункту 7 розділу II Порядку, за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюються видатки, фінансування яких згідно із законодавством забезпечується за рахунок коштів державного бюджету. Водночас черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу II Порядку. Бюджет Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України. Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. В Головного управління відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсій. Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавство. Інших фінансових можливостей для здійснення виплат, крім зазначених, Головне управління не має. постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2026 року №127 затверджено Бюджет Пенсійного фонду України. Починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюється за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що визначено пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». Відповідно до плану доходів і видатків Головного управління на 2026 рік від 24.02.2026 заплановано за рахунок власних доходів за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішення суду кошти в сумі 29898,00 тис. грн, а на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання рішень суду 22669,90 тис. грн. За рахунок коштів Державного бюджету України заплановано на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішення суду - 22509,30 тис. грн та в сумі 14262,60 тис. грн (копії додаються). Отже, Головним управління, як територіальним органом Пенсійного фонду України, вчинено всі дії, спрямовані на виконання рішення суду, в межах та в спосіб, передбачений чинним законодавством, при цьому в діях останніх відсутня протиправність, про яку вказує позивач по справі.

Суд зауважує, що відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

Разом з тим, хоча Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" і передбачено, що починаючи з 01.01.2026 видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 14 розділу «Прикінцеві положення»), проте необхідно зауважити, що прийнята Кабінетом Міністрів України Постанова №821 рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, яке набрало законної сили 08.06.2026, визнана протиправною та нечинною.

За змістом висновків суду у названій справі Постанова №821 формально і називається актом про здійснення видатків, але затверджений нею Порядок прямо встановлює: переліки одержувачів виплат; обмеження (пропорційність) виплат відповідно до виділених асигнувань; перенесення невиплачених сум на наступний бюджетний період тощо. Наведені приписи по суті встановлюють додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що зміщує баланс від обов`язкового виконання у бік виконання за бюджетною можливістю. Такий підхід суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом і не може бути змінений підзаконним актом. Доручення Кабінету Міністрів України забезпечити визначення порядку виконання пункту 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не свідчить про наділення його повноваженнями на визначення порядку виконання судових рішень, в яких боржниками є органи Пенсійного фонду України. Так означеним пунктом установлено, що з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати. Отже, цією нормою передбачено лише необхідність виокремлення в бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виконання судових рішень, однак при цьому Уряд не був уповноважений підзаконним актом створювати новий режим реалізації права особи на отримання належних пенсійних виплат за судовим рішенням, оскільки це впливає на обсяг і реальність права, яке визначається законами та гарантується Конституцією.

Також суд зазначає, що пенсію позивачу було перераховано 06.07.2026, тобто після втрати чинності вищезазначеною постановою. Відтак, положення цієї постанови не могли бути правовою підставою для відтермінування або обмеження виконання судового рішення щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу.

При вирішенні цієї заяви суд також враховує такі концептуальні висновки Конституційного Суду України: виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Зокрема, Консультативна рада європейських суддів (КР) у Висновку № 13 (2010) «Щодо ролі суддів відносно інших функцій держави та інших суб`єктів у виконанні судових рішень» вказала на те, що «Відтермінування процедури виконання рішення не повинно мати місце, окрім як з підстав, передбачених законом» (п. 13).

В абзаці восьмому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 наголошено на тому, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. При цьому добровільне виконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є законодавчо встановленим обов`язком такого боржника.

Водночас у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.

Суд зауважує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області було здійснено перерахунок пенсії позивача, однак, попри проведений перерахунок, пенсія продовжувала виплачуватися позивачу у зменшеному розмірі, як і до проведення такого перерахунку.

Доказів поважності причин невиконання судового рішення в повному обсязі відповідач суду не надав.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

За таких обставин, заяву позивача належить задовольнити, а саме: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі №440/2875/26 в частині не здійснення виплати на користь ОСОБА_1 перерахованої пенсії.

За приписами норми частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

На виконання вимог частини четвертої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області порушені вимоги пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 129-1 Конституції України, частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами, статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На виконання вимог частини п`ятої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області строк для надання відповіді на окрему ухвалу упродовж тридцяти днів з дня отримання її копії.

Таким чином заява підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 241, 243, 248, 249, 256, 370, 372, 381-1, 383 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивача, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі №440/2875/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі №440/2875/26 в частині не здійснення виплати на користь ОСОБА_1 перерахованої пенсії.

Надіслати окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Встановити строк для надання відповіді на окрему ухвалу упродовж тридцяти днів з дня отримання її копії.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.І. Молодецький