Ухвала суду № 140587811, 14.10.2026, Ямпільський районний суд Сумської області

Справа №589/5219/25

Провадження №1-кп/590/138/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 року с-ще Ямпіль

Ямпільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань в с-щі Ямпіль Сумської області клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025200490001161 від 25.08.2025 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка Сумської області, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, з повною середньою освітою,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,

установив:

В провадженні Ямпільського районного суду Сумської області перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025200490001161 від 25.08.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2025 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.10.2025 включно, який було продовжено ухвалами Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.10.2025 до 15.11.2025 включно, від 14.11.2025 до 12.01.2026, від 23.12.2025 до 20.02.2026, від 17.02.2026 до 17.04.2026, від 03.04.2026 до 01.06.2026, від 20.05.2026 до 18.07.2026, від 10.07.2026 до 08.09.2026, від 02.09.2026 до 31.10.2026.

07.10.2026 від прокурора Шосткинської окружної прокуратури надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтував тим, що дії обвинуваченого кваліфіковано за ч.4 ст.187 КК України. Підозра є обґрунтованою та підтверджена матеріалами кримінального провадження. Інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.187 КК України, є тяжким злочином, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, тому наявний ризик переховування від суду з метою уникнення покарання. До того ж вказує, що ОСОБА_4 , знаходячись на волі, може незаконно впливати на потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , спонукаючи їх до зміни показань, оскільки ОСОБА_4 відоме їх місце проживання, тобто перебуваючи на свободі, останній без будь-яких вагань з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочни зможе впливати на потерпілих, які підтверджують його причетність до вчинення інкримінованого правопорушення, шляхом як фізичного насильства, так і погрози його застосуваня. Крім того, під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила про здійснення незаконних дій невстановленими особами по відношненно до потерпілих у справі, а саме примушування останніх до давання завідомо неправдивих показань, за резульатом чого у ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження N?42026202550000052 від 08.07.2026 за ст.386 КК України, яке на даний час перебуває у провадженні. ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженно й іншим чином, тобто, відмовою у прибутті за викликом до суду, вчинення дій, у тому числі і маніпулятивних, щодо затягування судового розгляду та його розгляду у розумні строки. Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки беручи до уваги особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , який на даний час офіційно ніде не працює, не має постійного джерела доходів, що підтверджується відсутністю трудової зайнятості та відсутністю стійких соціальних зв?язків, а також те, що останній має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, враховуючи те, що на розгляді в суді відносно нього перебувають ще 3 обвинувальні акти (Зарічний районний суд м. Суми, справа №592/3114/25; Шосткинський міськрайонний суд Сумської області, справа №589/251/21 (об?єднане провадження)), що дає підстави вважати, що ОСОБА_4 на шлях виправлення не став та може продовжувати вчиняти інші кримінаьні правопорушення, у тому числі для отримання коштів для існування. Отже, на даний час ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , не зменшились та існують на теперішній час, тому просить суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, останній вказав, що обвинуваченому можливо застосувати більш м`який запобіжний захід, у виді домашнього арешту, оскільки ризики, на які посилається прокурор, відсутні, на свідків та потерпілих ніяким чином не зможе впливати. Крім того вважали, що підозра є не обґрунтованою, оскільки не підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Потерпілі: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , кожен окремо, клопотання прокурора не підтримали, вважали, що до обвинуваченого треба застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи /в межах заявленого клопотання/, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Запобіжні заходи відносяться до заходів забезпечення кримінального провадження (п.9 ч.2 ст.131 КПК України), які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч.2 ст.131 цього кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно із частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу згідно до ч.1 ст.194 КПК України суд зобов`язаний встановити 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання, порушене у клопотанні прокурора, суд зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, тобто з моменту оголошення йому про підозру у вчиненні вказаного злочину по цей час існує незмінність підстав для його обвинувачення в його вчиненні, що є необхідною умовою для того, щоб відносно обвинуваченого взагалі міг бути обраний запобіжний захід.

Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Вказані обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , на думку суду, дають підстави для висновку, що існують з боку обвинуваченого ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від суду,здійснення незаконного впливу на потерпілих та свідків, яких ще не допитано в судовому засіданні, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами, тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим таких дій.

Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, суд вважає, що вказані обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчинити інше правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні.

Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду.

Ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, пов`язаний з тим, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 15 років, у зв`язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, він може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. Окрім цього цей ризик підтверджується тим, що на території України введено воєнний стан, а не стабільний рівень безпеки на території Сумської області надає можливість обвинуваченому переховуватись від суду.

Ризик незаконного впливу на потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 фактично мешкає в одному населеному пункті разом з цими особами та може вчинити дії, пов`язані з незаконним впливом на них шляхом насильницьких дій, залякування, вмовляння або підкупу з метою надання недостовірних показань, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочни. Крім того, під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила про здійснення незаконних дій невстановленими особами по відношненно до потерпілих у справі, а саме примушування останніх до давання завідомо неправдивих показань, за резульатом чого у ЄРДР зареєстровано кримінальне пронадження N?42026202550000052 від 08.07.2026 за ст.386 КК України, яке на даний час перебуває у провадженні. ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженно й іншим чином, тобто, відмовою у прибутті за викликом до суду, вчинення дій, у тому числі і маніпулятивних, щодо затягування судового розгляду та його розгляду у розумні строки.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України).

Ураховуючи засаду змагальності кримінального провадження, сторона обвинувачення на власний розсуд визначає коло свідків для доведення своєї правової позиції. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, позбавлений можливості втручатися у дискрецію сторони обвинувачення у побудову тактики і стратегії підтвердження або спростування обставин, які мають значення для кримінального провадження. Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

За таких умов ОСОБА_4 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з певними особами, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що обвинувачений, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самоскалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи, або вчинити інші обманні дії, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що беручи до уваги особистість обвинуначеного ОСОБА_4 , який на даний час офіційно ніде не працює, не має постійного джерела доходів, що підтверджується відсутністю трудової зайнятості та відсутністю стійких соціальних зв?язків, а також те, що останній має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, враховуючи те, що на розгляді в суді відносно нього перебувають ще 3 обвинувальні акти (Зарічний районний суд м. Суми, справа №592/3114/25; Шосткинський міськрайонний суд Сумської області, справа №589/251/21 (об?єднане провадження)), що дає підстави вважати, що ОСОБА_4 на шлях виправлення не став та може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, у тому числі для отримання коштів для існування.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Суд враховує, що ОСОБА_4 є судимою особою, молодого віку, нічим не займається, офіційних джерел доходу на території України та утриманців не має, має задовільний стан здоров`я, в судовому засіданні перекваліфікація його дій прокурором не здійснювалася.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, крім іншого, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд, розглядаючи клопотання прокурора враховує те, що стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що наведені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 ризики на теперішній час суттєво зменшились або перестали існувати.

Приведені обставини, на думку суду, беззаперечно свідчать про те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Завершити судовий розгляд до 31.10.2026 не можливо, оскільки судом досліджуються докази сторони обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

Суд наголошує, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Положення ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сінькова проти України» роз`яснив, що питання стосовно розумності строку тримання під вартою не може оцінюватися in abstracto. Воно має оцінюватись у кожній справі згідно з її конкретними обставинами, причинами та належно задокументованими фактами. Тривале тримання під вартою може бути виправданим у конкретній справі тільки за наявності чітких ознак існування суспільного інтересу, який, незважаючи, на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, враховуючи сукупність досліджених судом обставин та тяжкість покарання за злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку та може запобігти вказаним ризикам та буде належною мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Запобіжний захід у вигляді його тримання під вартою є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості цього кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Крім того відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Оскільки злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , пов`язаний із застосуванням насильства, то відсутні підстави для визначення йому розміру застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжити в кримінальному провадженні №12025200490001161 від 25.08.2025 року обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з 14 жовтня 2026 року до 12 грудня 2026 року включно, без визначення розміру застави, з подальшим утриманням в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».

Визначити строк дії цієї ухвали до 12 години 05 хвилин 12 грудня 2026 року.

Копію ухвали направити начальнику ДУ «Сумський слідчий ізолятор» для виконання та вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали проголошено о 15 годині 30 хвилин 14.10.2026 в приміщенні Ямпільського районного суду Сумської області.

Суддя: ОСОБА_1