Ухвала суду № 140587703, 14.10.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 485/1026/26

Номер провадження 2/585/1852/26

У Х В А Л А

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді Євлах О.О., за участю: секретаря судового засідання - Марюхи В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Ромни цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження

позивач: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до

відповідача: ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором.-

В С Т А Н О В И В :

01 червня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

29 вересня 2026 року до суду надійшла заява від представника позивача Савіхіної А.М. в якій вона просить закрити провадження в цивільній справі №485/1026/26 у зв`язку з відсутністю предмету спору та повернути АТ КБ «Приватбанк» сплачений судовий збір.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 липня 2026 року відкрито провадження у справі (а.с. 94).

В судове засіданні сторони не з`явилися.

Суд, дослідивши подану заяву, а також матеріали цивільної справи, приходить до наступних висновків.

Суд ураховує, що у цій справі позивач, після відкриття провадження у справі, подав до суду заяву про закриття провадження у справі мотивуючи там, що відсутній предмет спору. Разом з тим, жодних обґрунтувань, коли предмет спору став відсутній і з яких причин, подана позивачем заява не містить.

Відповідно до п.2) частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 2) відсутній предмет спору.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у зв`язку із відсутністю предмета спору (п.2ч.1ст255 ЦПК України), про що позивач подав письмову заяву, так як указане є волевиявленням позивача і він розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 255 ЦПК України суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, а також вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно поданої позивачем платіжної інструкції ZZ428B2KE4 від 28 травня 2026 року АТ КБ «Приватбанк» сплатило на користь держави судовий збір в розмірі 2662,40 гривень у справі за позовом до ОСОБА_1 ( а.с.76)

Порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду передбачений у статті 142 ЦПК України.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (частина перша статті 142 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Тлумачення частини третьої 142 ЦПК України свідчить про те, що суд може покласти на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу понесені ним витрати лише в тому разі, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України) внаслідок задоволення відповідачем його вимог після пред`явлення позову.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 06 травня 2026 року у справі № 726/2253/25 (провадження № 61-13391св25).

Посилання позивача на необхідність застосування п.5ч.1ст.7 Закону України «Про судовий збір» як на підставу повернення сплаченого судового збору, є помилковими, так як указана норма права є загальною процесуальною нормою, а частина перша,третя цієї статті 142 ЦПК України є спеціальною процесуальною нормою права, яка уточнює порядок розподілу судових витрат у випадку відмови позивача від позову.

Верховний Суд у Постанові КЦС ВС від 5 серпня 2026 року у справі № 953/10140/25 (провадження № 61-7158св26) наголошує, що вирішення питання про відшкодування понесених позивачем судових витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття. У позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем (див.: постанова Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 березня 2026 у справі № 917/1161/25).

Указане спростовує відповідні доводи позивача про повернення з державного бюджету сплаченого ним судового збору, у зв`язку з чим вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, суд позбавлений можливості вирішити питання про стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору, оскільки позивач у поданій заяві про закриття провадження у справі не обґрунтовує причини виникнення такої підстави для закриття провадження у справі, як «відсутність предмету спору», передбаченої п.2ч.1ст.255 ЦПК України. З огляду на викладене суд не вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами, і вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання розподілу судових між сторонами необхідно здійснити в порядку ч.6 ст.142 ЦПК України, за окремою заявою позивача.

Керуючись статтями 141,142, п. 2) ч. 1, ч.2 ст. 255 ЦПК України, Постановою КЦС ВС від 5 серпня 2026 року у справі № 953/10140/25 (провадження № 61-7158св26), суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- закрити.

В задоволенні клопотання представника позивача про повернення з державного бюджету сплаченого ним судового збору,- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду . Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п?ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Оксана ЄВЛАХ