Ухвала суду № 140586210, 13.10.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/17033/26

Провадження № 1-кс/175/2325/26

У Х В А Л А

іменем України

13 жовтня 2026 року селище Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Слідчий суддя Дніпровського районного Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 (дистанцйно),

в присутності підозрюваного ОСОБА_4

розглянувши клопотання ст. слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майор поліції ОСОБА_5 , погодженого з прокурором Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12026052390003857 від 10.10.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Слов`янськ, Донецької області, громадянин України, який має середню освіту, не одруженому, який на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, на підставі ст. 89 КК України не судимий, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Суть питання, що вирішується, за чиєю ініціативою воно розглядається

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.

Покликаючись на існування ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), прокурор просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, з визначенням розміру застави.

Позиція учасників у судовому засіданні

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, покликаючись на викладені у ньому обставини. Окрім того додав, що на переконання органу досудового розслідування, наразі існують ризики, передбачені ст. 177 КПК. Свою позицію та обґрунтованість підозри прокурор мотивував обставинами, зазначеними у клопотанні.

У судовому засіданні підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати відносно нього домашній арешт.

Положення закону, якими керувався слідчий суддя

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора (частини 3, 4 ст. 176 КПК).

Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують детектив та прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 (ч. 1 ст. 183 КПК).

Установлені слідчим суддею обставини, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали

Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Щодо обґрунтованості підозри

Досудовим розслідуванням встановлено, що 09.10.2026 в денний час доби (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 перебував на АДРЕСА_1 . Проходячи біля подвір`я будинку АДРЕСА_2 по вказаній вулиці ОСОБА_4 почув нецензурну лайку з території вказаного будинку, яку прийняв як особисту образу в свою сторону. В цей момент у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на хуліганство, тобто на грубе порушення громадського порядку із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. З метою реалізації протиправного умислу, ОСОБА_4 попрямував до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 де взяв із свого місця мешкання наявну в нього ручну гранату типу DM-51 та вийшовши за подвір`я будинку продовжив свій рух по АДРЕСА_1 . Так, під час руху ОСОБА_4 підійшов до паркану будинку АДРЕСА_1 та постукав в ворота домоволодіння. На стук ОСОБА_4 з території вищевказаного домоволодіння вийшов ОСОБА_6 , з яким в ОСОБА_4 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_4 утримуючі в лівій руці наявну в нього гранату висмикнув запобіжне кільце, тим самим привів наявну в нього гранату у бойове положення. Далі, ОСОБА_6 намагаючись припинити протиправні дії ОСОБА_4 змусив його відійти від подвір`я його будинку, у зв`язку з чим вони удвох розпочали рух в напрямку будинку № 100 вулиці Медової селища Ясногірка Краматорського району Донецької області. Так, продовжуючи реалізувати свій злочинний намір, ОСОБА_4 , утримуючи при собі ручну гранату DM-51 раніше приведену в бойове положення, тобто предмет заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та не відмовляючись від них, перебуваючи у громадському місці, а саме на дорозі біля буд. 100 по вул. Медова, у с. Ясногірка, Краматорського району, Донецької області, грубо порушуючи громадський порядок, з хуліганських спонукань, з метою самоствердження, виражаючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи загальноприйняті норми поведінки в суспільстві кинув наявну в нього гранату у бік буд. 100 по вул. Медова селища Ясногірка Краматорського району, Донецької області, де перебував ОСОБА_6 , після чого відбулося спрацювання гранати штатним способом, в наслідок вибуху якої ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді мінно-вибухової травми, відкритого вогнепального перелому другої середньої фаланги лівої кисті, ВОСП носових пазух, після чого ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю із застосуванням заздалегідь заготовленого предмета для нанесення тілесних ушкоджень.

12.10.2026 було письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Затримання ОСОБА_4 в порядку ст.208 КПК України не здійснювалось.

Враховуючи те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 296 КК України підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю вагомих доказів, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений під час судового розгляду, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо кримінального правопорушення, що інкримінується останньому

Також слідчий суддя приймає до уваги правову позицію, викладену в рішенні ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.90 р., відповідно до якого «обгрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

Щодо існування ризиків

Прокурор, наполягаючи на застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу, окрім обґрунтованості підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, покликався також на існування ризиків, які дають йому підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

На переконання слідчого судді, ризики, що дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи існування зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя виходив із такого.

Підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від від трьох до семи років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, ОСОБА_4 в силу ст.89 КК України не судимий, не має постійного місця роботи або навчання, стабільного джерела доходу, не зайнятий суспільно корисною діяльністю, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків та може сприяти вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Також, враховуючи, що Дніпропетровська область значно наближена до кордонів територія яких, визначена статусом тимчасово окупованою територію, останній може покинути території Дніпропетровської області та України.

З огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. А тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон не виключають такої можливості.

Зіставлення можливих для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його затримання, із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі, переконують слідчого суддю у тому, що ризики, передбачені у п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_4 є достатньо високими та не спростовані під час розгляду клопотання.

Мотиви суду щодо запобіжного заходу, який слід застосувати щодо підозрюваного та інші питання

Оскільки встановлено обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України та наявність декількох ризиків, то з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного є об`єктивно необхідним.

Прокурор просив застосувати відносно ОСОБА_4 найбільш суворий запобіжний захід тримання під вартою на 60 днів, покликаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків. Прокурор вважав, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, передбачених КПК, не забезпечить виконання підозрюваним своїх обов`язків та не запобігатиме існуючим ризикам.

Як зазначалося раніше, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).

На виконання вимог ст.ст. 177-178 КПК України, встановлено, що підозрюваний на обліку у лікарів не перебуває, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, в силу ст.89 КК України не судимий, підозрюваний не заручився авторитетом в суспільстві та з-поміж осіб, які б мали особливу довіру і забезпечили б його належну процесуальну поведінку.

Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.

Отже, зважаючи на положення п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, до ОСОБА_4 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Тому, враховуючи вищевикладене та зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що до ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та таке обмеження права підозрюваного на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання затриманого - з моменту затримання (частини 1, 2 ст. 197 КПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до тяжких, слідчий суддя вважає відповідно до ч.4 ст.182 КПК України доцільним визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Підстав для застосування положень ч.9 ст.194 КПК України слідчим суддею не встановлено.

Керуючись вимогами ст. ст. 132, 176 178, 183, 184, 194, 196, 206, 372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ст. слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майор поліції ОСОБА_5 , погодженого з прокурором Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12026052390003857 від 10.10.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк п`ятдесят дев`ять днів, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту оголошення ухвали - з 13.10.2026 11 год.10 хв.

Взяти під варту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно у залі судового засідання.

Строк дії ухвали до 11.12.2026 року до 11 години 10 хвилин.

Визначити суму застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сор ок) гривень 00 коп., які необхідно внести на депозитний розрахунковий рахунок № UA158201720355229002000017442, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, код банку отримувача (МФО) 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2026 року у справі № 175/17033/26 (провадження №1-кс/175/2325/26) відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спливу терміну тримання під вартою.

Одночасно із внесенням застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) за першим викликом з`являтися до слідчого, прокурора чи суду;

2) не відлучатися із с.Ясногірка, без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім випадків необхідних для евакуації чи з метою запобігання загрози життю чи здоров`ю;

3) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави, строк дії покладених на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків не може перевищувати двох місяців.

У випадку невиконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених обов`язків, застава буде звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ст. 194 КПК України.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 13 жовтня 2026 року. У відповідності до положень ч.2 ст.376, ч.15 ст.615 КПК України в судовому засіданні проголошено резолютивну частину ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1