Ухвала суду № 140584202, 13.10.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

13 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7104/26

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кармазина Т.М., розглянувши матеріали адміністративного позову

Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, ЄДРПОУ 22217312) до

ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 80070,38 грн.;

- стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6646,64 грн.

Ухвалою судді від 05.10.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з необхідністю надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали судді, представником позивача подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду у якому зазначено, що ст.5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю передбачено нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону (тобто до 01.01.2026 р. за 2025 звітний рік), здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону. На переконання позивача, у зв`язку із цим до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина четверта статті 20 Закону №875-XII у редакції, чинній до 01.01.2026, якою було встановлено шестимісячний строк пред`явлення позовів про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені після закінчення строку для їх самостійної сплати. Крім того, позивач посилається на пункт 6 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. №70, відповідно до якого спори, що виникають із правовідносин щодо порядку нарахування та сплати роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій, вирішуються Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України Про адміністративну процедуру та/або в судовому порядку. З урахуванням наведеного стверджує, що судове стягнення несплачених санкцій є складовою порядку їх сплати та просить прийняти позовну заяву до розгляду.

Оцінивши доводи поданого клопотання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом другим частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України для суб`єктів владних повноважень установлено трьохмісячний строк звернення до суду.

Разом з тим, позивач вважає, що строк звернення до суду з даним позовом визначений ч.4 ст.20 Закону України Про основу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, у редакції Закону України від 21.08.2024 №3911-IX, де було передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, а позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати. Вказана стаття підлягає застосуванню відповідно до ст.5 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю.

Водночас Законом України Про внесення змін до законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю від 15.01.2025 №4219-ІХ (далі за текстом Закон №4219-IX), який введений в дію з 01.01.2016, статтю 20 Закону України Про основу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні виключено.

Пунктом 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №4219-IX установлено, що нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону.

Адміністративно-господарські санкції та пеня за їх несвоєчасну сплату зараховуються до державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та використовуються відповідно до статті 11 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Нараховані, але не сплачені роботодавцями до дати введення в дію цього Закону адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та пеня адмініструються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зараховуються до державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та підлягають використанню відповідно до статті 11 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Зміст наведеної перехідної норми не дає підстав для висновку про збереження після 01.01.2026 спеціального шестимісячного строку пред`явлення позовів. Законодавець прямо зберіг попередній порядок щодо нарахування і сплати санкцій, однак не передбачив збереження порядку їх судового стягнення або строку звернення до суду.

Адміністрування нарахованих, але не сплачених роботодавцями до дати введення в дію цього Закону адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та пені здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому у частині четвертій статті 20 Закону №875-XII у попередній редакції законодавець самостійно розмежовував відповідні правові категорії: окремо визначав строк самостійної сплати санкцій та окремо - строк пред`явлення позову про їх стягнення. Отже, примусове стягнення санкцій у судовому порядку не є тотожним їх самостійній сплаті роботодавцем.

Посилання позивача на пункт 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, наведеного висновку не змінює. Ця норма визначає можливість вирішення спорів, що виникають із правовідносин щодо порядку нарахування та сплати адміністративно-господарських санкцій, в адміністративному та/або судовому порядку, однак не встановлює строку звернення до адміністративного суду.

При цьому абзац другий частини другої статті 122 КАС України прямо передбачає, що інші строки звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду можуть установлюватися цим Кодексом та іншими законами. Підзаконний нормативно-правовий акт не встановлює та не може відновлювати спеціальний строк звернення до суду, який після 01.01.2026 законом не передбачений.

До того ж, суд враховує, що на виконання абзацу третього пункту 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №4219-IX Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 15.09.2026 №1124 Деякі питання адміністрування нарахованих, але не сплачених роботодавцями до 1 січня 2026 адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені за їх несвоєчасну сплату, якою затверджено відповідний Порядок адміністрування таких санкцій та пені (надалі - Порядок №1124).

Згідно з пунктом 1 Порядку №1124 він визначає механізм обліку, звірки та інформування про вжиття передбачених законом заходів щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені за їх несвоєчасну сплату, які були нараховані відповідно до законодавства, що діяло до 01.01.2026, та залишалися несплаченими станом на 01.01.2026. При цьому цим же пунктом прямо передбачено, що Порядок №1124 не є підставою для повторного нарахування адміністративно-господарських санкцій або пені, зміни їх розміру, виникнення нового грошового зобов`язання, зміни чи поновлення строку звернення до суду або строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Пунктом 4 Порядку №1124 визначено, що адміністрування нарахованих, але не сплачених санкцій здійснює Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю (далі Фонд) та його територіальні відділення.

Крім того, відповідно до пункту 10 Порядку №1124 повідомлення територіального відділення Фонду про стан нарахованих, але не сплачених санкцій має інформаційний характер та не змінює і не поновлює строків, установлених законом, зокрема строку звернення до суду та строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з п.21 Порядку №1124 щодо суми нарахованих, але не сплачених санкцій, не сплаченої добровільно, територіальне відділення Фонду незалежно від надсилання повідомлення вживає передбачених законом заходів до їх стягнення з дотриманням строку звернення до суду, встановленого законом для відповідної вимоги, та строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, зокрема шляхом: звернення до суду з позовом про стягнення нарахованих, але не сплачених санкцій; вжиття заходів до виконання судових рішень, що набрали законної сили; заявлення вимог та вчинення інших передбачених законом дій у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) роботодавця або прийняття рішення про його припинення; вчинення інших дій, прямо передбачених законом.

У разі спливу строку звернення до суду або строку пред`явлення виконавчого документа до виконання територіальне відділення Фонду діє відповідно до встановленого процесуальним законом порядку вирішення питання про поновлення відповідного строку. Надсилання або повторне надсилання повідомлення не є підставою для поновлення такого строку та не поновлює і не перериває встановлених законом строків звернення до суду або пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Заходи до стягнення не вживаються стосовно нарахованих, але не сплачених санкцій, стан грошової вимоги за якими визначено як вимогу припинено на прямо встановленій законом або судовим рішенням підставі, сплачено або нараховані, але не сплачені санкції відсутні.

Тимчасова неможливість вжиття окремих заходів щодо стягнення не припиняє грошової вимоги і не звільняє територіальне відділення Фонду від обов`язку вчиняти в межах установлених законом строків ті дії, вчинення яких є можливим.

Наведене свідчить, що Кабінет Міністрів України, реалізуючи повноваження, безпосередньо надані абзацом третім пункту 5 розділу II Закону №4219-IX, також нормативно розмежував адміністрування нарахованих санкцій, вжиття заходів щодо їх стягнення та строки звернення до суду. Саме по собі збереження порядку адміністрування та сплати санкцій за попередні періоди не тягне зміни або поновлення процесуального строку звернення до суду.

Водночас суд зауважує, що Порядок №1124 безпосередньо поширюється на адміністративно-господарські санкції та пеню, які були нараховані і залишалися несплаченими станом на 01.01.2026. Спірні ж у цій справі санкції нараховані за невиконання нормативу у 2025 році, а строк їх самостійної сплати настав у 2026 році. Тому Порядок №1124 не є нормативною підставою для безпосереднього визначення строку звернення до суду у цій справі, однак його положення додатково підтверджують системне розмежування законодавцем та Кабінетом Міністрів України порядку адміністрування (сплати) санкцій і процесуальних строків їх судового стягнення.

При цьому Порядок №1124 не унормовує застосування строків визначених у статті 20 Закону України Про основу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, яка втратила чинність.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, станом на 16.04.2026, коли після закінчення строку самостійної сплати санкцій виникли підстави для пред`явлення позову про їх примусове стягнення, спеціальна норма про шестимісячний строк звернення до суду вже не діяла. Тому до спірного звернення позивача як суб`єкта владних повноважень підлягає застосуванню тримісячний строк, передбачений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України.

Як установлено судом, цей строк закінчився 16.07.2026, а позовна заява подана до суду 29.09.2026, тобто після спливу строку, встановленого абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України.

Клопотання про поновлення строку звернення до суду не містить обґрунтування причин, які перешкоджали вчасно звернутися до суду у встановлений законом строк, та не надав доказів існування таких обставин. Доводи клопотання зводяться виключно до іншого тлумачення позивачем норм матеріального та процесуального права і заперечення самого факту пропуску строку.

Саме по собі інше розуміння позивачем порядку застосування законодавства за відсутності об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не свідчить про наявність поважних причин пропуску процесуального строку.

Отже, клопотання про поновленню строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Принагідно суд зауважує, що безпідставне застосування до відповідного позову шестимісячного строку замість тримісячного призводить до додаткового нарахування суб`єкту господарювання пені за відповідні три місяці.

Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Тому, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до вимог частини другої статті 123 КАС України.

При цьому, суддя зауважує, що позивач не позбавлений права повторного звернення до суду із даним позовом при наявності поважних підстав пропуску строку.

Відповідно до п.п.1, 9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Отже, за сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовна заява подана після закінчення строків, установлених законом, а тому остання підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ст.ст.169, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ФОП ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.

Роз`яснити позивачу, що повернення адміністративного позову не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, передбачений ст.295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА