Ухвала суду № 140584197, 14.10.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2119/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кармазиної Т.М., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника позивача про призначення експертизи по справі за позовом

ТОВ «Промтехінжинірінг» (25006, м. Кропивницький, пров. Центральний, 3/1, ЄДРПОУ 39594121) до

Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8А, ЄДРПОУ 43997555)

про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення матеріальних збитків, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці від 19.02.2026 року щодо класифікації товарів №26UА10000000036-КТ;

- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань матеріальні збитки позивача пов`язані з прийняттям оскаржуваного рішення в розмірі 277961,08 грн.

Ухвалою судді від 13.04.2026 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.56).

Представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про призначення експертного дослідження зразків товару, відібраних посадовими особами Київської митниці згідно з актом про взяття проб (зразків) від 30.01.2026 р. №б/н. (а.с.117-119). Клопотання мотивоване тим, що спосіб виготовлення товару є визначальною характеристикою для його класифікації згідно з УКТ ЗЕД. Позивач стверджує, що товар виготовлено методом відцентрового лиття, при цьому відповідач не встановивши навіть лабораторним дослідженням метод виготовлення товару позивача, зробив необґрунтований висновок, зазначений ним у оскаржуваному рішенні, що це безшовна гарячекатана / гарячетягнута труба. Зазначає, що товар позивача не можна відносити до сталевих труб, оскільки він не виготовлений ні методом зварювання сформованої у трубу металевої стрічки або спеціальної прокатної полоси, ні методом прокатування розігрітої чи холодної круглої заготовки та пропущеної через прошивний стан, ні методом холодного волочіння гарячекатаної труби, а виготовлений із чорних металів методом відцентрового лиття. З метою підтвердження даної обставини, або її спростування, виникла необхідність в спеціальних знаннях у галузі металургії. Проведення експертного дослідження представник позивача просить доручити випробувальній лабораторії ТОВ «Сендлаб».

Дослідивши зміст заявленого клопотання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 68 Кодексу адміністративного судочинства України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.

Згідно із частинами першою та другою статті 101 КАС України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені в результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Частиною шостою статті 101 КАС України передбачено, що у висновку експерта повинно бути зазначено, коли, де, ким проведена експертиза, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання та посада експерта.

Відповідно до частини першої статті 102 КАС України суд призначає експертизу за сукупності таких умов:

для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких установити відповідні обставини неможливо;

жодною стороною не надано висновку експерта із цих самих питань або надані висновки викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Згідно із частиною третьою статті 102 КАС України при призначенні експертизи експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

За приписами частин четвертої та шостої статті 102 КАС України питання, з яких має бути проведена експертиза, визначаються судом. Питання, які ставляться експерту, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Згідно із частиною першою статті 103 КАС України в ухвалі про призначення експертизи суд зазначає підстави її проведення, питання, з яких експерт має надати висновок, особу або осіб, яким доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для її проведення.

Отже, доручаючи проведення судової експертизи запропонованій учасником справи особі або установі, суд повинен мати достатні відомості про наявність у конкретного виконавця необхідних спеціальних знань, його кваліфікацію, сферу компетентності та можливість скласти висновок експерта відповідно до вимог процесуального закону.

Правові, організаційні та фінансові засади судово-експертної діяльності визначені Законом України «Про судову експертизу».

Відповідно до статті 1 цього Закону судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

До державних спеціалізованих установ належать науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Згідно зі статтею 9 цього Закону атестовані судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначають чи замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення судовим експертам, внесеним до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям із відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, законодавство розрізняє акредитовану випробувальну лабораторію та суб`єкта судово-експертної діяльності. Акредитація лабораторії відповідно до ДСТУ EN ISO/IEC 17025 підтверджує її технічну компетентність щодо конкретних випробувань, визначених сферою акредитації, але сама собою не надає такій юридичній особі статусу судово-експертної установи та не замінює підтвердження кваліфікації конкретної фізичної особи, яка складатиме висновок експерта.

Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень і Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Підпунктом 22.1.8 пункту 22.1 глави 22 розділу І Науково-методичних рекомендацій дослідження металів і сплавів та виробів із них віднесено до експертизи матеріалів, речовин та виробів.

До відповідних експертних завдань належить визначення виду та властивостей металу, марки сплаву, способу виготовлення металевих об`єктів та інших характеристик, установлення яких потребує спеціальних металознавчих знань.

Поставлене позивачем питання спрямоване не лише на визначення хімічного складу, твердості або наявності дефектів металу, а на встановлення технологічного способу виготовлення готового металевого виробу за ознаками його структури та обробки.

За своїм змістом запропоноване дослідження належить до дослідження металів і сплавів та виробів із них у межах експертизи матеріалів, речовин та виробів.

ТОВ «Сендлаб» не є державною спеціалізованою судово-експертною установою. Відомості про наявність у цієї юридичної особи статусу експертної установи комунальної форми власності також відсутні.

Позивач не зазначив конкретної фізичної особи, якій має бути доручено проведення експертизи, та не надав доказів того, що працівник ТОВ «Сендлаб», який проводитиме дослідження, включений до державного Реєстру атестованих судових експертів, має кваліфікацію судового експерта за відповідною експертною спеціальністю або відповідає вимогам статей 9, 10 Закону України «Про судову експертизу».

Матеріали справи також не містять підтвердження згоди ТОВ «Сендлаб» на проведення експертизи за ухвалою суду, можливості визначення конкретного експерта та складення ним висновку з дотриманням вимог статей 101 103 КАС України, зокрема із зазначенням про попередження щодо кримінальної відповідальності, передбаченої статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Крім того, сама наявність у ТОВ «Сендлаб» атестата про акредитацію випробувальної лабораторії №202295 не підтверджує можливості проведення запропонованої судової експертизи.

Акредитація випробувальної лабораторії засвідчує її компетентність лише щодо конкретних об`єктів, характеристик і методів випробувань, визначених сферою акредитації.

Наявні відомості щодо сфери акредитації ТОВ «Сендлаб» свідчать про компетентність лабораторії щодо визначення хімічного складу металів, масової частки вуглецю, вимірювання твердості за відповідними методами та здійснення окремих видів неруйнівного контролю.

Натомість установлення технологічного способу виготовлення металевого виробу шляхом розмежування відцентрового лиття, прокатування з прошиванням заготовки, холодного волочіння або формування і зварювання металевої стрічки у сфері акредитації лабораторії не зазначено.

Позивач не надав іншого документа, який підтверджував би, що встановлення технологічного способу виготовлення готового металевого виробу належить до компетенції ТОВ «Сендлаб».

Клопотання також не містить відомостей про методику, за якою передбачається встановити спосіб виготовлення товару, перелік необхідних випробувань, можливість одержання достовірної відповіді за результатами дослідження наявного контрольного зразка та необхідність застосування руйнівних методів дослідження.

Посилання представника позивача на загальну наявність у лабораторії обладнання та фахівців у сфері дослідження металів не підтверджує її компетентності щодо вирішення саме того питання, яке запропоновано поставити перед експертом.

Суд також ураховує, що запропоноване позивачем питання обмежує можливу відповідь експерта чотирма визначеними заявником способами виготовлення товару та не передбачає можливості встановлення іншого способу виготовлення або сукупності технологічних операцій. За відсутності підтвердженої методики й відомостей про межі компетенції запропонованого виконавця це створює ризик одержання неповного або необґрунтованого висновку.

Положення статті 357 Митного кодексу України допускають проведення дослідження проб товару іншою експертною установою за заявою декларанта для підтвердження чи спростування результатів дослідження, проведеного спеціалізованим органом Держмитслужби.

Водночас зазначені положення не звільняють заявника від обов`язку підтвердити компетентність обраної установи щодо конкретного виду дослідження та не надають будь-якій акредитованій випробувальній лабораторії автоматичного статусу суб`єкта, якому суд може доручити проведення судової експертизи.

Протокол технічних випробувань, складений іншою лабораторією на замовлення декларанта, за умови його належності та допустимості може бути поданий учасником справи й оцінений судом разом з іншими доказами.

Однак проведення технічних випробувань на замовлення сторони та проведення судової експертизи на підставі ухвали суду мають різну правову природу. Допустимість лабораторного протоколу як письмового доказу не є тотожною наявності підстав для доручення відповідній лабораторії судової експертизи.

Отже, позивач не довів ані належність ТОВ «Сендлаб» до суб`єктів, яким відповідно до Закону України «Про судову експертизу» може бути доручено проведення запропонованої судової експертизи, ані наявність у цієї лабораторії компетентності щодо вирішення конкретного поставленого питання.

Доручення судової експертизи ТОВ «Сендлаб» за відсутності відомостей про конкретного експерта, його кваліфікацію, відповідну експертну спеціальність і методику дослідження не відповідало б установленому законом порядку визначення суб`єкта судово-експертної діяльності, а складений за результатами такого дослідження документ не мав би гарантованого статусу висновку експерта в розумінні статті 101 КАС України.

Обставина щодо способу виготовлення спірного товару дійсно може потребувати застосування спеціальних знань. Однак сама потреба у спеціальних знаннях не є достатньою підставою для доручення експертизи конкретній організації, належний статус та компетентність якої щодо предмета дослідження не підтверджені.

Позивач не запропонував іншого експерта або експертної установи та не надав відомостей, достатніх для самостійного визначення судом установи, яка має відповідну експертну спеціалізацію, методику і технічні можливості для встановлення способу виготовлення спірного виробу.

За таких обставин клопотання про призначення експертного дослідження та доручення його проведення ТОВ «Сендлаб» є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Відмова в задоволенні цього клопотання не перешкоджає учасникам справи подати висновок експерта, підготовлений на їхнє замовлення з дотриманням вимог статті 104 КАС України, або звернутися з іншим належно обґрунтованим клопотанням про призначення експертизи із зазначенням компетентного експерта чи експертної установи та наданням документів, які підтверджують можливість проведення відповідного дослідження.

Керуючись ст. ст. 72, 90, 101- 104, 243, 248, 256, 295-297 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника позивача про призначення експертного дослідження зразків товару відмовити.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА