Рішення № 140582951, 14.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 280/6933/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (49005, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, будинок, 1-А; код ЄДРПОУ 03191673) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України (далі - відповідач) в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №1808/26/4373 від 05 червня 2026 року;

- зобов`язати Державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" повторно здійснити огляд ОСОБА_1 відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1338 від 15 листопада 2024 року.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частині 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржив в адміністративному порядку рішення експертної команди від 22 січня 2026 року. Відповідачем скеровано позивача на додаткове медичне обстеження, яке підтвердило наявні у позивача діагнози. Рішенням відповідача від 05 червня 2026 року прийнято рішення про формування нового рішення, яке оскаржується позивачем та яким встановлено мені 40% втрати професійної працездатності сумарно, 20% - поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, 20% захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Анатомо-функціональні порушення опорно-рухового апарату, периферичної нервової системи в легкому ступені обмежують життєдіяльність пацієнта та не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності. Позивач вважає таке рішення протиправним, так як відповідачем не усунено процесуальну помилку експертної команди нижчого рівня та не вирішено невизначеність стосовно того, яке ж саме рішення прийнято при первинному оцінюванні, порушено процедуру повторного огляду, проігноровано захворювання, пов`язані з проходженням військової служби, не застосовано Критерії встановлення ступеня втрати професійної працездатності. Просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано докази по справі.

У відзиві на позов представник відповідача проти задоволення позову заперечив та вказав, що під час розгляду скарги позивача на рішення експертної команди та ретельного вивчення справи позивача, експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи у своїй роботі керувалася: - постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»; - наказом МОЗ України від 03 грудня 2024 року № 2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи»; - наказом МОЗ України від 10 грудня 2024 року № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», а також, нормативними документами, чинними на момент ухвалення рішення МСЕК, а саме: - Положенням про медико соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико соціальної експертизи»; - Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05 вересня 2011 року № 561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності». Права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи визначаються Положенням про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженим наказом МОЗ України від 03 грудня 2024 року № 2022 та Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою КМУ від 15 листопада 2024 року № 1338. Вказує, що на підставі аналізу наявної медичної документації, клінічного перебігу захворювань, додаткового обстеження позивача проведеного в ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ», за участю позивача та на підставі критеріїв, визначених Постановою КМУ №1338, встановлено, що анатомофункціональні порушення опорно-рухового апарату, периферичної нервової системи в легкому ступені обмежують життєдіяльність пацієнта та не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності. За наслідками поранення пов`язаного з захистом Батьківщини та захворюваннями пов`язаними з проходженням військової служби встановлено 40% втрати професійної працездатності (20%+20%) сумарно, одноразово. Підстава: Постанова КМУ №1338 від 15 листопада 2024 року, довідка ВЛК №1626/С від 29 вересня 2025 року, Наказ №420,від 05 червня 2012 року таблиця 9, пункт 9.4.5.3 - 20% втрати працездатності (поранення, ТАК, пов`язане з захистом Батьківщини), таблиця 1, пункту 5.1 та пункт 6.2 - 20% втрати працездатності (захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби). Таким чином, відповідачем скасовано рішення ЕКОПФО № 45/26/262 від 22 січня 2026 року та прийнято нове рішення № 1808/26/4373 від 05 червня 2026 року, яке є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи». Експертна комісія дійшла висновку про прийняття рішення про формування нового рішення № 1808/26/4373 від 05 червня 2026 року, яким позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності (20%+20%) сумарно, одноразово. На підтвердження вищевикладеного повідомляємо, що результати розгляду скарги позивача на рішення експертної команди, відповідно до наказу МОЗ України від 10 грудня 2024 року № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», оформлені у вигляді: - протоколу розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії № 1808/26/4373 від 05 червня 2026 року; - рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії № 1808/26/4373 від 05 червня 2026 року. В задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №245/26/262/В від 22 січня 2026 року встановлено, що позивач має легкий ступінь обмеження до самообслуговування та трудової діяльності, що не відповідає статусу особи з інвалідністю, встановлено 20% втрати професійної працездатності через поранення, пов`язане із захистом Батьківщини та 5% втрати професійної працездатності через захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. На момент огляду виявлено незначне порушення чутливості у лівій верхній кінцівці, збережену статико-динамічну функцію хребта, равномірні СХР з верхніх кінцівок, з нижніх кінцівок в межах норми, відсутні симптоми напруги; помірна контрактура 3 пальця лівої кисті та стійка виражена розгинальна контрактура 2 пальця лівої кисті. Основний діагноз наслідки перелому на рівні зап`ястку та кисті, ускладнені контрактурою суглобу. Одні із супутніх діагнозів: Наслідки травми нерва верхньої кінцівки. Остеохондроз. Первинний артроз інших суглобів.

Не погодившись із рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №245/26/262/В від 22 січня 2026 року позивач звернувся до Центру оцінювання функціонального стану особи із скаргою на вищезазначене рішення експертної комісії.

Листом відповідача за №578/03-19/2026 від 23 лютого 2026 року, позивача повідомлено про те, що центр оцінювання функціонального стану особи, з метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності запрошує позивача прибути до клініки ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» до 10 квітня 2026 року, для проведення додаткового стаціонарного обстеження, за результатами котрого експертною командою Центру оцінювання буде прийняте відповідне рішення.

За результатом перегляду рішення Центром оцінювання функціонального стану особи при Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико- соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико- соціальної експертної комісії №1808/26/4373/ВП від 05 червня 2026 року, було прийнято рішення про формування нового рішення, яким встановлено мені 40% втрати професійної працездатності сумарно, 20% - поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, 20% захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. Анатомо-функціональні порушення опорно-рухового апарату, периферичної нервової системи в легкому ступені обмежують життєдіяльність пацієнта та не відповідають критеріям встановлення групи інвалідності.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частин 1 статті 1 Закону №875-ХІІ особа з інвалідністю - особа із стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар`єрами можуть заважати її повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Згідно з статтею 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі частини 2 статті 6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06 жовтня 2015 року №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №2961-IV).

Відповідно до абзаців 4 частини 1 статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №2961-IV залежно від ступеня стійкого обмеження повсякденного функціонування, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Згідно з частиною 14 статті 3 Закону №2961-IV Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи визначаються Положенням про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженим наказом МОЗ України від 03 грудня 2024 року № 2022 та Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою КМУ від 15 листопада 2024 року № 1338.

Відповідно до підпунктів 6, 7 пункту 10 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи до повноважень Центру оцінювання належить, зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико соціальної експертизи ; перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу. У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до пункту 18 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи Центр оцінювання має право, зокрема, розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та відповідних клопотань особи.

Відповідно до Постанови КМУ від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Згідно абзаців 1-4 пункту 68 розділу «Оскарження результатів оцінювання» Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

Відповідно до абзаців 5-8 пункту 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, за результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення експертної команди; скасування оскарженого рішення експертної команди; формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Суд зазначає, що визначення конкретного ступеня обмеження життєдіяльності особи, оцінка вираженості порушень функцій органів і систем організму потребують спеціальних знань у галузі медицини й належать до виключної компетенції експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у справах про оскарження рішень медико-соціальних експертних комісій (постанови від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16, від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16), суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості висновку експертної команди, оскільки суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері, а тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі судового розгляду в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури його прийняття на підставі вимог нормативних актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності й потреби у догляді.

Визначення конкретного ступеня обмеження життєдіяльності, наявності чи відсутності підстав для встановлення інвалідності, групи інвалідності та потреби у постійному сторонньому догляді є дискреційними повноваженнями експертної команди, реалізація яких потребує спеціальних медичних знань, а тому суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідачів та підміняти їх власною оцінкою медичної документації позивача.

Перевіряючи дотримання процедури прийняття оскаржуваних рішень, суд установив таке.

Позивач вказує, що експертною командою вказано, що на момент його огляду виявлено незначне порушення чутливості у лівій верхній кінцівці, равномірні CXP з верхніх кінцівок, попри те, що в результаті ЕНМГ лівої верхньої кінцівки, у позивача підтверджено не тільки наявність ураження пальцевих гілок променевого нерва ліворуч з частковим аксональним ураженням сенсорних волокон (на 64%) аксонотмезис II ст., а також наявність вираженого аксонально-демієлінізуючого осередкового ураження лівого ліктьового нерва (-53% від норми) на рівні кубітального каналу (1-2 см проксимальніше лінії суглоба) з розвитком блоку проведення 3 ст. та вираженого аксонально-демієлінізуючого ураження лівого серединного нерва на рівні ліктьового згину -79% від норми. Враховуючи те, що експертною командою не було повноцінно обстежено функціональність лівої верхньої кінцівки, він потребував повторного експертного оцінювання.

Як встановлено судом з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 05 червня 2026 року № 1808/26/4373 основним діагнозом, за яким позивача направлено на оцінювання є: Т92.2 Наслідки перелому на рівні зап`ястка та кисті.

Також, оскаржуваний витяг містить інформацію щодо ускладнення основного діагнозу при направленні особи на оцінювання (пункт 24) та інформацію щодо ряду супутніх діагнозів позивача, при його направленні на оцінювання відповідно до НК 025:2021 (перелік визначений у пункті 25 оскаржуваного рішення та відповідає діагнозам, про які позивачем вказано у позові).

Суд зазначає, що основний діагноз хвороба, травма чи вроджена вада, яка спричиняє стійкий розлад функцій організму та найбільше обмежує життєдіяльність людини. Супутній діагноз враховують, але визначальним є саме головне захворювання.

З огляду на вказане, суд не погоджується із доводами позивача відносно того, що його сукупні діагнози мали визначальне, під час проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідачем.

Щодо неврахування відповідачем норм законодавства з урахуванням захворювань, пов`язаних з проходженням військової служби позивачем, судом встановлено, що згідно пункту 29 оскаржуваного рішення відповідачем враховано довідку ВЛК №1626/С від 29 вересня 2025 року, Наказ №420 від 05 червня 2012 року таблиця 9. Пункт 9.4.5.3 - 20% втрати працездатності (поранення, ТАК, пов`язане з захистом Батьківщини), таблиця 1, пункт 5.1 та пункт 6.2 - 20% втрати працездатності (захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби).

Саме врахування наданих позивачем документів слугувало підставою для скасування відповідачем Рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 45/26/262 від 22 січня 2026 року та прийняття нового рішення № 1808/26/4373 від 05 червня 2026 року, з урахуванням якого експертна комісія дійшла висновку про прийняття рішення про формування нового рішення № 1808/26/4373 від 05 червня 2026 року, яким позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності (20%+20%) сумарно, одноразово. Вказане рішення, на думку, є обґрунтованим та відповідає абзацам 5-8 пункту 68 Порядку № 1338.

З приводу доводів позивача, щодо порушення відповідачем процедури проведення оцінювання повсякденного функціонування особи згідно Порядку № 1338, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 31 Порядку № 1338, на який у позові посилається позивач, під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи.

Як зазначалось раніше, відповідачем в оскаржуваному рішенні міститься інформація щодо основного діагнозу позивача, ускладнень діагнозу, супутніх діагнозів, та усіх наданих позивачем медичних документів під час очного огляду позивача.

Відтак, суд не вбачає порушень процедури проведення оцінювання повсякденного функціонування особи згідно Порядку № 1338.

З огляду на вказане, доводи позивача щодо незастосування відповідачем норм законодавства з урахуванням захворювань, пов`язаних з проходженням військової служби не відповідають дійсним обставинам справи.

Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №1808/26/4373 від 05 червня 2026 року.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (49005, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, будинок, 1-А; код ЄДРПОУ 03191673) про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов