Рішення № 140581467, 13.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуСправа №160/16682/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Східне територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України» (49045, м. Дніпро, вул. Полігонна, 16; ЄДРПОУ 08805223), Державної установи «Головний Медичний клінічний центр Міністерства внутрішній справ України» (04116, м. Київ, вул. Бердичівська, 1: ЄДРПОУ 08735882) про визнання протиправною та скасування довідки, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

16.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Східне територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України», Державної установи «Головний Медичний клінічний центр Міністерства внутрішній справ України», в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати довідку №376-с/НГУ від 06.04.2026 року М(ВЛ)К ДУ «Східне ТМО МВС України»;

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» щодо відмови у перегляді рішення М(ВЛ)К №№376-с/НГУ від 06.04.2026 року та проведенні повторного медичного огляду;

- зобов`язати Державну установу «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» провести повторний медичний огляд відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до медичних документів та історії хвороби в позивача діагностовані та підтверджені захворювання, які не були належним чином враховані та оцінені військово-лікарською комісією при винесенні рішення та визначенні ступеню придатності з подальшою можливістю проходження військової служби. Тому, не погоджуючись з рішенням ВЛК, позивач направив скаргу до ЦВЛК, а відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у направленні позивача на повторний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

02.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Державної установи «Східне територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України» (відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №41567/26), в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву представником відповідача зазначено, що солдат в/ч НОМЕР_2 НГУ ОСОБА_1 , 1988 р.н., пройшов медичний огляд в медичній (військово-лікарській) комісії ДУ «Східне ТМО МВС України» 06 квітня 2026 року. На підставі статті 14 6, 75 в, 79 в, 41 в, 39 в, 52 в, 13 в та графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого Наказом МО України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами) - придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Під час проходження М(ВЛ)К в/с ОСОБА_1 був направлений в ДУ «ГМКЦ МВС України» для проходження психіатричної військово-лікарської експертизи. Був оглянутий комісійно лікарями-психіатрами та встановлено діагноз: F07/8.Органічне ураження ГМ (ВТ 31.07.2022) з помірно виражено хворобливими проявами у вигляді тривожно-депресивному синдрому інсомнії. Усі фактичні обставини щодо захворювань, поранень Позивача належним чином враховані Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «Східне ТМО МВС». При винесенні оскаржуваної довідки №376-с/НГУ від 06.04.2026 року, М(ІВЛК ДУ «Східне ТМО МВС України» діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим Наказом МВС України від 03.04.2017 № 285».

10.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Державної установи «Головний Медичний клінічний центр Міністерства внутрішній справ України» (відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №43579/26), в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву представником відповідача зазначено, що відповідач в установленому законом порядку розглянув заяву позивача про незгоду з рішенням М(ВЛ)К у формі довідки та, не знайшовши підстав для її задоволення, залишив рішення М(ВЛ)К без перегляду. Медичний огляд позивача проводився М(ВЛ)К ДУ «Східне ТМО МВС України». Під час медичного огляду Позивач був оглянутий усіма лікарями, перелік яких передбачений пунктом 11 розділу III Положення, результати були внесені до Акту медичного огляду, що відповідає вимогам пункту 14 розділу III Положення. Згідно з п. 21 Розділу ІІІ Наказу МВС №285: «У разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К.» Відповідно до п. 11 Розділу ХХ Наказу МВС №285: «У разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється. Особі, яка звертається, надається письмове роз`яснення.» У письмовому роз`ясненні (копія наявна у матеріалах справи) позивачеві повідомлено про відсутність підстав перегляду рішення М(ВЛ)К та роз`яснено, що під час проведення військово-лікарської експертизи враховані результати стаціонарного лікування та обстеження, скарги на час медичного огляду М(ВЛ)К, надані медичні документи. Оскільки ЦМ(ВЛ)К не задовольнила скаргу позивача у зв`язку з відсутністю підстав для її задоволення, позивачеві надано письмове роз`яснення відповідно до вимог чинного законодавства. Також відповідач не вбачає правових підстав для скасування рішення М(ВЛ)К у формі довідки.

17.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №61185/26), в якій позивач заперечив проти тверджень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги та просив суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 13.10.2026.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної Гвардії України (згідно копії військового квитка серії НОМЕР_3 від 06.11.2007).

06.04.2026 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд в Державній установі «Східне територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України»

За результатами огляду при проходженні військово-лікарської комісії, у довідці №376-с/НГУ, яка видана ВЛК Державної установи «Східне територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України», ОСОБА_1 встановлені діагнози: Наслідки вибухової травми (31.07.2022): акубаротравми у вигляді двобічної нейросенсорної приглухуватості ІІ ст. праворуч (43 дБ), І ст. ліворуч (38 дБ), незначного цефалгічного синдрому; вогнепального осколкового дотичного поранення м`яких тканин лівої гомілки у вигляді рубця шкіри гомілки без функційних розладів. Травма, поранення, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. Органічне ураження головного мозку (ВТ 31.07.2022) з помірно-вираженими хворобливими проявами у вигляді тривожнодепресивного синдрому, когнітивного зниження, інсомнії. Енцефалопатія (гіпертонічна, посттравматична складного генезу І ст. Гіпертонічна хвороба І ст., ступінь АГ 2, серцевосудинний ризик 2, кардіоміопатія метаболічна, СН 0 ст. Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. НАЖХП: стеатогепатит, ЕІ МЕТАМІВ. Хронічний гастродуоденіт, неасоційований з Нр, стадія ремісії. ГЕРХ. Хронічний панкреатит, стадія ремісії. Ожиріння П ст. (ІМ`Т 39,71 кг/м2), аліментарно-конституційного генезу. Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби.

На підставі статті 14-6, 75-в, 79-в, 41-в, 39-в, 52-в, 13-в графи П Розкладу хвороб був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, з чим я категорично незгодний.

Позивач, не погодившись із висновком ВЛК від 06.04.2026 №376-с/НГУ, звернувся до Державної установи «Головний медичний клінічний центр МВС України» із заявою про скасування зазначеної довідки, призначення та проведення повторного медичного огляду.

У цій скарзі позивач вказав, що військово-лікарською комісією не враховано дані щодо наявності у мене стійких різко виражених хворобливих проявів внаслідок органічного ураження головного мозку у порушення вимог п. 7 Розділу III Наказу №285.

19.05.2026 ЦВЛК надала позивачу письмову відповідь у формі листа №33/4-Г-547, в якому зазначено, що розглядом копій медичної документації, наданої Вами та М(ВЛ, складеної за результатами медичного обстеження ОСОБА_1 , встановлено, що рішення комісії в довідці від 06.04.2026 №376-с/НГУ щодо його придатності до військової служби прийняте у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402). Підстав для його перегляду наразі немає. Під час проведення військово-лікарської експертизи враховані результати стаціонарного лікування та обстеження, скарги на час медичного огляду М(ВЛ)К, надані медичні документи. Обстеження проведено у обсязі, достатньому для визначення ступеня придатності до військової служби. Разом із тим, у разі погіршення стану здоров`я, ОСОБА_1 може пройти повторний медичний огляд в Медичній (військово-лікарській) комісії за направленням з підрозділу за місцем служби.

Не погоджуючись з відповіддю ЦВЛК та відсутністю, на думку позивача, належного реагування на його звернення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-XII).

За нормами частини сьомої статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно із частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

У відповідності частини десятої статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (Положення №402).

Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

- медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

- установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів. (пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення №402.

За нормами пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії..

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК); ВЛК регіону.

ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402).

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, Національної Гвардії України, а також, зокрема, перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України;

організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти);

розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи;

аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК, здійснення контролю за роботою підпорядкованих ВЛК та надання їм методичної і практичної допомоги;

проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи;

організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК;

підготовка та вдосконалення персоналу для ВЛК;

прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України;

ЦВЛК має право, серед іншого, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах.

Пунктом 3.8 глави 3 Розділу ІІ Положення №402 встановлено, що Постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Документально оформлені результати проходження військовозобов`язаним медичного огляду ВЛК доставляються до районного (міського) ТЦК та СП не пізніше наступного дня після прийняття постанови про придатність військовозобов`язаного до військової служби. Постанова ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня з дня надходження відповідної постанови до районного (міського) ТЦК та СП.

Постанова ВЛК при ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби, прийнята у мирний час під час визначення призначення військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ), дійсна протягом п`яти років з дня закінчення медичного огляду.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного, за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення) у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП, направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.

Інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії (додаток 4 до цього Положення) у трьох примірниках.

Постанови ВЛК ТЦК та СП у формулюванні «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)» не пізніше п`ятиденного строку з дня закінчення медичного огляду, направляються з метою контролю до ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП.

Копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.

За приписами пункту 6.1 глави 6 розділу II Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

У цій справі позивач вважає протиправною відмову ЦВЛК у задоволенні скарги про перегляд довідки ВЛК від 15.10.2024 № 2008, якою його було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, з урахуванням наданих медичних документів, які, на думку позивача, підтверджують наявність хронічного захворювання, що виключає можливість проходження військової служби.

Суд зазначає, що підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, а також розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Позивач наголошує, що ВЛК не надала належної оцінки цьому діагнозу, не провела повного обстеження та не здійснила аналізів, передбачених пунктом 3.4 Положення №402.

Як слідує із матеріалів справи та не заперечується сторонами, до скарги, поданої до ЦВЛК, позивачем було додано медичну документацію із встановленими діагнозами захворювань.

З оскарженого рішення відповідача не вбачається здійснення повного та всебічного аналізу з врахуванням всіх медичних показників щодо стану здоров`я позивача, зокрема, згідно з результатами обстежень, здійснених під час процедури його медогляду і наявних захворювань.

Разом із тим, суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет правильності поставленого діагнозу, наявність тих чи інших хвороб та їх оцінка за розкладом виходить за межі судового розгляду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2020 по справі №810/5009/18.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, а тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у від 13.06.2018 по справі №806/526/16.

При цьому, суд зауважує, що позивач, користуючись своїм правом, оскаржив висновок ВЛК у формі довідки від 06.04.2026 № 376-с/НГУ до ЦВЛК.

За результатами розгляду цієї скарги, листом від 19.05.2026 року № 33/4-Г-547, ЦВЛК зазначено, що розглядом копій медичної документації, наданої Вами та М(ВЛ)К, складеної за результатами медичного обстеження ОСОБА_1 , встановлено, що рішення комісії в довідці від 06.04.2026 №376-с/НГУ щодо його придатності до військової служби прийняте у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402). Підстав для його перегляду наразі немає. Під час проведення військово-лікарської експертизи враховані результати стаціонарного лікування та обстеження, скарги на час медичного огляду М(ВЛ)К, надані медичні документи. Обстеження проведено у обсязі, достатньому для визначення ступеня придатності до військової служби. Разом із тим, у разі погіршення стану здоров`я, ОСОБА_1 може пройти повторний медичний огляд в Медичній (військово-лікарській) комісії за направленням з підрозділу за місцем служби.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я України організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та іншого контингенту.

Абзацом 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 передбачено, що ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Відповідно до підпункту 2.3.5 Положення №402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

З урахуванням вищенаведеного, ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.

Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Суд звертає увагу і на ту обставину, що законодавець прямо і чітко не зазначив можливості застосування Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (Закон № 393/96-ВР) до спірних правовідносини.

Так, за приписами частин першої, другої статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

У статті 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства (частина друга).

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (частина третя).

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб (частина четверта).

При цьому, скарга позивача від 30.01.2025 про непогодження із висновками ВЛК, викладеними у довідці від 15.10.2024 № 2008, оскаржується ним у порядку, передбаченому Положенням № 402, до ЦВЛК.

У той же час, як вже зазначалося, системний аналіз змісту Положення № 402 дає суду підстави прийти до висновку, що ЦВЛК при розгляді скарги на рішення ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.

Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що свідчить про протиправну бездіяльність.

Саме постанова ЦВЛК є актом індивідуальної дії, який в подальшому скаржник може оскаржити у відповідності до пункту 2.3.5 Положення № 402 та є підставою для перегляду її в судовому порядку.

Наведені обставини у сукупності свідчать про поверховість проведеного ЦВЛК розгляду скарги позивача та необґрунтованість прийнятих висновків, а вказана розбіжність не може бути усунута судом.

Враховуючи підстави заявленого позову та предмет оскарження, обставини, що досліджувалися відповідачем під час розгляду скарги позивача, перегляду ЦВЛК і перевірці їх обґрунтованості, відповідач мав прийняти постанову ЦВЛК, однак не розглянув скаргу по суті.

Позивач, як на підставу для скасування постанови ВЛК, посилається на незаконність процедури прийняття відповідачем даного рішення, а саме не врахування діагнозів.

Судом встановлено, що Військово-лікарською комісією не враховано зауваження стосовно наявних у позивача захворювань, а саме не враховано дані щодо наявності у позивача стійких різко виражених хворобливих проявів внаслідок органічного ураження головного мозку у порушення вимог п. 7 Розділу III Наказу №285.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ЦВЛК в силу своїх дискреційних повноважень повинна була розглянути скаргу позивача про перегляд постанови ВЛК в розрізі встановлених позивачу діагнозів у сукупності з обстеженнями та за результатами такого розгляду прийняти відповідну постанову про правомірність/неправомірність висновку ВЛК, або ж належно аргументувати неприйняття доводів позивача.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, за змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням з`ясованих у справі обставин, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення з урахуванням вимог підпунктів 2.3.3 - 2.3.5 глави 2 розділу І Положення №402.

Така позиція суду узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у справі № 990/150/23 від 22.02.2024, де зазначено, що суд має забезпечити ефективний захист прав позивача, навіть якщо це виходить за межі формального формулювання позовних вимог.

Водночас позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про направлення позивача на повторний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби, є передчасними.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Східне територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України» (49045, м. Дніпро, вул. Полігонна, 16; ЄДРПОУ 08805223), Державної установи «Головний Медичний клінічний центр Міністерства внутрішній справ України» (04116, м. Київ, вул. Бердичівська, 1: ЄДРПОУ 08735882) про визнання протиправною та скасування довідки, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Головний Медичний клінічний центр Міністерства внутрішній справ України» щодо не розгляду у встановленому законом порядку заяви (скарги) ОСОБА_1 про оскарження рішення (довідки) М(ВЛ)К ДУ «Східне ТМО МВС України» №376-с/НГУ від 06.04.2026.

Зобов`язати Державну установу «Головний Медичний клінічний центр Міністерства внутрішній справ України» розглянути повторно заяву (скаргу) ОСОБА_1 про оскарження рішення (довідки) М(ВЛ)К ДУ «Східне ТМО МВС України» №376-с/НГУ від 06.04.2026 та прийняти обгрунтоване рішення (постанову) відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 13.10.2026.

Суддя О.В. Царікова