Ухвала суду № 140580545, 06.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10328/26

Номер провадження 1-кс/711/3210/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024250000000337 від 04.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307, ч.1 ст.255-3 КК України про продовження строку тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла. Черкаської області, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, який є особою з інвалідністю першої (А) групи, неодруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307, ч.1 ст.255-3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотання про продовження строку тримання під вартою.

Клопотання мотивує тим, що04.08.2025 ОСОБА_4 , використовуючи мобільний зв`язок, домовився з ОСОБА_6 про збут амфетаміну. Реалізуючи спільний умисел, він передав розфасовану ОСОБА_7 психотропну речовину ОСОБА_8 , який під час зустрічі у м. Сміла збув ОСОБА_6 4 згортки з психотропною речовиною - амфетаміном загальною масою 0,250 г за 800 грн. Придбану речовину ОСОБА_6 добровільно видав працівникам поліції.

Також, ОСОБА_4 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 незаконно придбав та зберігав до 03.03.2026 з метою збуту психотропну речовину амфетамін за місцем проживання у м. Сміла.

03.03.2026 ОСОБА_4 , використовуючи мобільний зв`язок, домовився з ОСОБА_6 про збут амфетаміну. Надалі він передав ОСОБА_7 розфасовану нею ж психотропну речовину, та ОСОБА_7 під час зустрічі у м. Сміла збула ОСОБА_6 4 згортки з амфетаміном загальною масою 0,245 г за 800 грн, які останній добровільно видав працівникам поліції.

Також, ОСОБА_4 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , з метою незаконного збагачення, незаконно придбав та зберігав до 12.03.2026 з метою збуту психотропну речовину амфетамін за місцем проживання у м. Сміла.

12.03.2026 він, використовуючи мобільний зв`язок, домовився з ОСОБА_6 про продаж психотропної речовини. Надалі ОСОБА_4 доручив ОСОБА_9 здійснити її збут, передавши йому попередньо розфасований ОСОБА_7 амфетамін. Того ж дня ОСОБА_9 , збув ОСОБА_6 4 згортки амфетаміну масою 0,225 г за 1000 грн., які останній добровільно видав працівникам поліції.

Крім того, ОСОБА_4 , діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , незаконно придбав та зберігав з метою збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін загальною масою 0,261 г, що є великим розміром, та наркотичний засіб, обіг якого обмежений, канабіс, загальною масою 8,88 г за адресою АДРЕСА_1 , який виявлено та вилучено співробітниками поліції під час обшуку 12.03.2026.

Крім того, ОСОБА_4 , діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , незаконно придбав та зберігав з метою збуту амфетамін масою 28,880 г, що є особливо великим розміром, за адресою м. Сміла, вул. Івана Багряного, 11, який виявлено та вилучено співробітниками поліції під час обшуку 12.03.2026.

Водночас, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою у складі групи осіб, які здійснювали придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, а також збут психотропних речовин на території м. Сміла Черкаської області, після виникнення конфліктної ситуації, пов`язаної з посяганням сторонніх осіб на діяльність вищевказаної групи, 08.08.2025 звернувся до кримінального авторитета ОСОБА_10 (на прізвисько « ОСОБА_11 »), для застосування ним злочинного впливу з метою вирішення указаної ситуації.

12.03.20206 ОСОБА_4 затриманий у порядку ст.208 КПК України.

13.03.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені злочинів, за ч.ч.2, 3 ст.307 КК України.

09.09.2026 ОСОБА_4 повідомлений про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.307 КК України незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини, вчинені за попередньою змовою групою осіб, ч.2 ст.307 КК України незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини, вчинені за попередньою змовою групою осіб, повторно, ч.2 ст.307 КК України незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, ч.3 ст.307 КК України незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропної речовини, в особливо великому розмірі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, ч.1 ст.255-3 КК України, а саме у зверненні до особи, яка завідомо для винного може здійснювати злочинний вплив, з метою застосування нею такого впливу.

Санкцією ч. 2 ст.307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Санкцією ч.3 ст.307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Санкцією ч.1 ст.255-3 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією майна або без такої.

Причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень підтверджується: розсекреченими протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: обстеження публічно недоступних місць (протокол №4308/14/22-2025 від 08.07.2025), візуального спостереження (протокол № 6148/14/22-2025 від 08.10.2025, № 6150/14/22-2025 від 08.10.2025;), зняття інформації з електронних комунікаційних мереж (протоколи № 1464/14/22-2025 від 07.03.2025, 6189/14/22-2025 від 09.10.2025, 6331/14/22-2025 від 09.10.2025), контролю за вчиненням злочину (протокол № 4858/14/05-2025 від 04.08.2025), висновками експерта № СЕ-19/124-25/12657-НЗПРА, СЕ-19/124-26/2699-НЗПРАП, СЕ-19/124-26/3014-НЗПРАП, СЕ-19/124-26/3017-НЗПРАП, даними протоколу допиту свідка ОСОБА_6 , протоколами обшуку від 12.03.2026 за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , іншими матеріалами кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.03.2026 ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без можливості внесення застави, тобто до 10.05.2026 включно.

Постановою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_12 від 05.05.2026 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024250000000337 від 04.09.2024 продовжено до трьох місяців, тобто до 13.06.2026.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.05.2026 ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, до 13.06.2026 включно.

11.09.2026 слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024250000000337 продовжений до шести місяців, тобто до 13.09.2026.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.06.2026 ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, до 10.06.2026 включно та з зобов`язанням проведення медичного обстеження ОСОБА_4 .

На виконання вказаної ухвали філією ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській та Кіровоградській областях проведене медичне обстеження та лікування підозрюваного ОСОБА_4 , 1989 року народження, в результаті чого отримана відповідь вих № 479-чк-26 від 01.07.2026 про те, що стан ОСОБА_4 задовільний та відповідає встановленим діагнозам без негативної динаміки, потреби в додаткових обстеженням та госпіталізації в профільне відділення закладів МОЗ немає.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.07.2026 ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, до 06.09.2026 включно.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.09.2026 ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, до 13.09.2026 включно.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.09.2026 ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, до 10.10.2026 включно. Цією ж ухвалою керівництво ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» зобов`язано перевірити інформацію щодо належного його утримання в указаній установі.

На виконання зазначеної ухвали, згідно листа ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» від 18.09.2026 № 83/10696/Дг, за результатами перевірки умов тримання ОСОБА_4 порушень вимог законодавства щодо його утримання не встановлено. Ув`язнений забезпечений належними побутовими та санітарно-гігієнічними умовами, харчуванням, медичною допомогою та можливістю реалізації передбачених законом прав. Скарг на неналежні умови тримання до адміністрації установи не надходило. Стан здоров`я задовільний, необхідності у додатковому медичному обстеженні чи госпіталізації в профільне відділення немає.

Досудове розслідування кримінального провадження завершене 09.09.2026 та сторонам надано доступ, у порядку ст.290 КПК України, до матеріалів кримінального провадження.

Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, яких налічується 15 томів, стороною захисту на цей час триває.

Частиною 10 ст.290 КПК України передбачено, що сторонам кримінального провадження надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. Крім того, згідно з ч.5 ст.219 КПК України строк ознайомлення сторін з матеріалами досудового розслідування в порядку ст.290 КПК України не включається у строки досудового розслідування.

Зважаючи на кількість матеріалів досудового розслідування, а також на кількість осіб зі сторони захисту, на даний час у сторони обвинувачення відсутні підстави для звернення до суду з клопотанням про обмеження часу ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

Таким чином, стороні обвинувачення з незалежних від неї причин не вистачить часу до 10.10.2026 для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки сторона захисту продовжує ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, крім того необхідно час для складання та затвердження обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, а також вручення копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування стороні захисту.

Підставою для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри, метою - забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На даний час, необхідність в раніше застосованому щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою не відпала, оскільки заявлені раніше ризики до вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися.

З урахуванням наявності вищезазначених вагомих доказів обґрунтованості підозри, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи підозрюваного, досудовим розслідуванням встановлено наявність ризиків, які продовжують існувати і на даний час:

- п.1 ч.1 ст.177 КПК України можливість підозрюваного ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Так, маючи при цьому всі можливості та засоби, за відсутності стійких соціальних зв`язків, зокрема у вигляді офіційного (легального) постійного місця роботи, підозрюваний може ухилитись від явки до слідчого, прокурора або суду.

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.2, 3 ст. 307, ч.1 ст.255-3 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, оскільки за вчинення злочинів передбачених ч.1 ст.255-3 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією майна або без такої, ч.2 ст.307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна та ч.3 ст.307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, у разі ухвалення обвинувального вироку, ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, про наявність ризику переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду свідчить його поведінка під час проведення обшуку квартири, де він проживав, а саме вжиття ним заходів, спрямованих на позбавлення психотропних речовин та наркотичних засобів, що може свідчити про його усвідомлення протиправності своєї діяльності, намагання приховати її сліди та уникнути кримінальної відповідальності та про наявність досвіду протидії правоохоронним органам.

Про можливість настання вказаного ризику свідчить також наявність у ОСОБА_4 можливості безперешкодного виїзду за кордон, оскільки він є особою з інвалідністю І групи;

- п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, у цьому ж кримінальному провадженні.

Встановлення об`єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення, можливе в тому числі шляхом проведення допитів та інших слідчих (розшукових) дій за участі свідків та інших підозрюваних.

Зокрема, наразі важливим свідком сторони обвинувачення є особа, яка брала участь у проведенні НСРД ОСОБА_6 , якого насамперед необхідно убезпечити від здійснення на нього тиску з боку підозрюваних.

Зважаючи на обставини, встановлені у ході досудового розслідування, у сторони обвинувачення є достатньо підстав вважати, що для мінімізації негативних наслідків для себе, підозрюваний, використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою зміни їх показів або перешкоджання безпосереднього дослідження судом їх показів, як це передбачено ст.23 КПК України, має можливість незаконно впливати на свідків, адже останні були залучені при проведенні слідчих дій за участю підозрюваного, а також на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, з якими, відповідно до матеріалів досудового розслідування, він систематично і тісно спілкувався з приводу зберігання та збуту психотропних речовин та наркотичних засобів

Окрім цього, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.

Ризик впливу на інших підозрюваних зумовлений роллю ОСОБА_4 у взаємодії з іншими учасниками групи, а також наявністю між ними стійких взаємозв`язків. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 безпосередньо організовував дії інших учасників групи, узгоджував з ними час, місце та спосіб збуту психотропної речовини, передавав їм попередньо розфасований амфетамін для безпосередньої реалізації, а отримані від збуту кошти повертав собі. Зокрема, встановлено його спільні дії з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 під час неодноразових епізодів збуту психотропної речовини.

Крім того, характер пред`явленої ОСОБА_4 підозри свідчить про його здатність використовувати зв`язки з особами, які мають авторитет у кримінальному середовищі, для впливу на інших осіб та врегулювання конфліктних ситуацій.

За таких обставин, перебуваючи на волі та маючи можливість безпосередньо контактувати з іншими підозрюваними, ОСОБА_4 може схиляти їх до узгодження показань, зміни або відмови від раніше наданих показань, а також іншим чином впливати на їхню поведінку з метою перешкоджання встановленню всіх обставин кримінального правопорушення.

- п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Так, слідством зафіксовано 3 епізоди збуту та 1 епізод зберігання з метою збуту психотропної речовини.

Тобто, ОСОБА_4 підозрюється у систематичному вчиненні злочинів на протязі тривалого часу (у період з 04.08.2025 по 12.03.2026), які наразі викриті з причин, що не залежали від його волі, у зв`язку із чим останній, перебуваючи на волі, може вчинити протиправні дії на продовження кримінальних правопорушень, у яких підозрюється.

Крім того, ОСОБА_4 систематично з 2019 року потрапляв в поле зору правоохоронних органів як особа, схильна до вчинення правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин та у подальшому відносно ОСОБА_4 до суду неодноразово скеровувались клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, що свідчить про його схильність до вчинення кримінально-протиправних діянь.

Зокрема, у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області перебуває справа № 703/3776/21, щодо розгляду поданого у кримінальному провадженні №12021250000000893, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 , яка з 15.11.2022 до 14.09.2026 була зупинена у зв`язку з хворобою ОСОБА_4 .

Крім того, у цьому ж суді перебуває декілька кримінальних проваджень відносно ОСОБА_4 , з клопотаннями про застосування примусових заходів медичного характеру, зокрема:

- кримінальне провадження №12020255230000226 від 09.09.2020 за ч.1 ст.309 КК України, судова справа № 703/4044/20 зупинена з 16.06.2021 до 14.09.2026;

- кримінальне провадження №12019250230000412 від 20.03.2019 за ч.2 ст.309 КК України, судова справа № 703/4405/19 зупинена з 09.08.2021 до 14.09.2026;

- кримінальне провадження №12020255230000441 і №12020250230000667 за ч.1 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, судова справа № 703/1636/20.

Запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, неможливо у зв`язку з наступним.

Враховуючи особливості події кримінального правопорушення (місце, мету, спосіб, засоби вчинення, участь у його вчиненні, тощо), особисте зобов`язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки наразі відсутні звернення від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо спілкування підозрюваного зі свідками, понятими та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а також можливості вчинення інших протиправних діянь, враховуючи те, що інкриміновані злочини вчинялись за місцем мешкання підозрюваного.

При цьому, слід звернути увагу, що особливості події кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , свідчать, що ступінь ризику продовження протиправної поведінки підозрюваним, створює істотну загрозу іншим членам суспільства.

ОСОБА_4 офіційного місця роботи не має, інформація щодо наявних у нього дітей або інших осіб на утриманні відсутня, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків, у зв`язку із чим, вищевказані ризики є реальними та обґрунтованими.

За наслідком ознайомлення з раніше наданими захисником медичними документами варто погодитись в цілому, що наявність у особи інвалідності та захворювань, пов`язаних з наслідками важкої черепно-мозкової травми у 2007 році та перенесеного ішемічного інсульту в 2021 році безумовно можуть впливати на якість життя у звичайних умовах та, тим паче, в умовах перебування в ізоляції.

Втім, у органу досудового розслідування відсутня інформація про неможливість застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, не дивлячись на стан здоров`я, ОСОБА_4 особисто здійснював закупку у інших осіб психотропних речовин та, за допомогою інших осіб, розповсюджував серед бажаючих.

Відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Таким чином, прокурор вважає необхідним застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 виключно у вигляді тримання під вартою, без застави, оскільки лише такий запобіжний за хід належним чином попередить настання ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та пояснила, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024250000000337 від 04.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307, ч.1 ст.255-3 КК України. Вказала, що ризики були і продовжують існувати. Просить продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави. 18.09.2026 був лист з приводу проведення перевірки відносно умов утримання.

Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Звертає увагу на особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв`язки, спілкується із матір`ю, буде із нею проживати. Додав, що пройшов місяць із моменту відкриття матеріалів кримінального провадження. Просить звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, Ніколов проти Болгарії, Ніколас проти Австрії, де вказано, що тримання під вартою не повинно підміняти відбування покарання. Відсутній також ризик виїзду за кордон у нього відсутній закордонний паспорт. Підозрюваний не може самостійно забезпечити елементарний догляд тіла, розвиваються захворювання, язви на тілі. Просить врахувати особу та змінити йому запобіжний захід чи встановити мінімальний розмір застави для такого злочину. Звернув увагу, що решті учасникам обрано альтернативний запобіжний у вигляді застави.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника. Додав, що є інвалідом із обмеженими можливостями руху, може впасти, а саме не може встати. Душ приймає раз в місяць. Медична сестра на даний час перебуває тривалий час у відпустці, зміна памперсу відбувається вкрай рідко. Однак з моменту звернення із скаргами чи винесення ухвали, йому почали давати їжу в камеру. Підтримує думку адвоката.

Свідок ОСОБА_13 повідомила, що він телефонував їй декілька раз та повідомив, що сам він не може взяти їсти так як обмежений в русі, йому раз на місяць лише змінюють памперс. Засвідчує неналежність дій поводження із ним.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання та документи надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 12024250000000337 від 04.09.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.307, ч.1 ст.255-3 КК України.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.307, ч.1 ст.255-3 КК України, які, згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна (ч.2 ст.307 КК України), у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією майна або без такої (ч.1 ст.255-3 КК України) та особливо тяжких злочинів, за вчинення яких санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна (ч.3 ст.307 КК України).

12.03.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України та 13.03.2026 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч.2 ст.307 КК України незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконних збут психотропної речовини, вчинене за попередньою змовою групою осіб,

- ч.2 ст.307 КК України незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно,

- ч.3 ст.307 КК України незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропної речовини, в особливо великому розмірі, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

14.03.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/2439/26) відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10.05.2026, без можливості внесення застави.

При цьому, обираючи запобіжний захід у виді триманні під вартою слідчим суддею зазначено, що «перебування у лежачому стані не заважало останньому налагодити дієву схему та залучити значну кількість осіб до цього. Також взято до уваги, що дані злочини документувалися значний проміжок часу, мають наявність достатніх доказів для обґрунтованої підозри, та підтверджують, що у разі потреби ОСОБА_4 особисто здійснював виїзд за наркотичними засобами для подальшого фасування та розповсюдження, а тому посилання на неможливість відбувати покарання на даний час не доведені та спростовуються поведінкою останнього.».

Постановою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_12 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024250000000337 від 04.09.2024 продовжено до трьох місяців, тобто до 13.06.2026.

08.05.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/4708/26) ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, в межах строку досудового розслідування, тобто до 13.06.2026 включно.

11.06.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/5907/26) строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024250000000337 продовжено до шести місяців, тобто до 13.09.2026.

На виконання вказаної ухвали, філією ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській та Кіровоградській областях проведене медичне обстеження та лікування підозрюваного ОСОБА_4 , 1989 року народження, в результаті чого отримана відповідь вих. № 479-чк-26 від 01.07.2026 про те, що стан ОСОБА_4 задовільний та відповідає встановленим діагнозам без негативної динаміки, потреби в додаткових обстеженням та госпіталізації в профільне відділення закладів МОЗ немає.

03.09.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/9229/26) ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, в межах строку досудового розслідування, тобто до 13.09.2026 включно.

09.09.2026 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої та нову підозру за ч.ч.2, 3 ст.307, ч.1 ст.255-3 КК України.

09.09.2026 завершене досудове розслідування кримінального провадження та сторонам надано доступ, у порядку ст.290 КПК України, до матеріалів кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.09.2026 (справа №711/9450/26) ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, до 10.10.2026 включно. Цією ж ухвалою керівництво ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» зобов`язано перевірити інформацію щодо належного його утримання в указаній установі.

На виконання зазначеної ухвали, згідно листа ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» від 18.09.2026 № 83/10696/Дг, за результатами перевірки умов тримання ОСОБА_4 порушень вимог законодавства щодо його утримання не встановлено. Ув`язнений забезпечений належними побутовими та санітарно-гігієнічними умовами, харчуванням, медичною допомогою та можливістю реалізації передбачених законом прав. Скарг на неналежні умови тримання до адміністрації установи не надходило. Стан здоров`я задовільний, необхідності у додатковому медичному обстеженні чи госпіталізації в профільне відділення немає.

Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, яких налічується 15 томів, стороною захисту на цей час триває.

Частиною 10 ст.290 КПК України передбачено, що сторонам кримінального провадження надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. Крім того, згідно з ч.5 ст.219 КПК України строк ознайомлення сторін з матеріалами досудового розслідування в порядку ст.290 КПК України не включається у строки досудового розслідування.

Зважаючи на кількість матеріалів досудового розслідування, а також на кількість осіб зі сторони захисту, на даний час у сторони обвинувачення відсутні підстави для звернення до суду з клопотанням про обмеження часу ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

Таким чином, стороні обвинувачення з незалежних від неї причин не вистачить часу до 10.10.2026 для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки сторона захисту продовжує ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, крім того необхідно час для складання та затвердження обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, а також вручення копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування стороні захисту.

Таким чином, дія запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного, закінчується 10.10.2026, що стало підставою для звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою.

Згідно з положеннями ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Висновок про те, що повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2 3 ст.307, ч.1 ст.255-3 КК України, залишається обґрунтованою та підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, доданими до клопотання.

При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Отже, на думку слідчого судді, висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання та продовження заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

Разом з тим слідчий суддя зазначає, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначає лише ймовірну причетність підозрюваного до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Також слід звернути увагу, що відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів.

Варто додати, що питання наявності обґрунтованої підозри перевірялось слідчими суддями під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 14.03.2026 та про продовження строку запобіжного від 11.06.2026, 03.09.2026, 11.09.2026.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України.

При цьому, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки продовження існування ризиків, які стали підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за інкриміновані в провину ОСОБА_4 тяжкі та особливо тяжкий злочини, санкцією яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна (ч.2 ст.307 КК України), позбавлення волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією майна або без такої (ч.1 ст.255-3 КК України) та у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна (ч.3 ст.307 КК України). Тяжкість ймовірного покарання підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися, тому вона оцінюється у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику можливого переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, який ґрунтується на тяжкості інкримінованих злочинів, оскільки з урахуванням санкції ч.ч.2, 3 ст.307, ч.1 ст.255-3 КК України у разі засудження останнього до нього не може бути застосовано положення ст.75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність реального відбуття покарання, яке йому загрожує, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не узявши особу під варту.

Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваної, зокрема, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність вказаних вище обставин не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.

При цьому слід врахувати, що ОСОБА_4 , будучи особою з інвалідністю першої групи, може безперешкодно виїхати за межі України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризику переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, зокрема на ОСОБА_6 , який був залучений до оперативного співробітництва з правоохоронними органами, слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.

Також, слід врахувати наявність у даному кримінальному провадженні інших підозрюваних, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Отже, існує ризик того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі матиме реальну можливість спілкування з ними та змогу особисто або за допомогою третіх осіб незаконно впливати на них, на їх ставлення до вчинених злочинів, що перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, за обставин викладених у підозрі, така діяльність була спрямована на отримання прибутку та забезпечення свого матеріального становища, мала корисливий мотив, тривалий та систематичний характер, що в сукупності свідчить про можливість продовження вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що свідчить про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.

Крім того, про обґрунтованість вказаного ризику свідчить перебування на розгляді у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 (справа № 703/3776/21), а також встановленні органом досудового розслідування факти, неодноразового направлення до суду клопотань про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 .

Разом з тим, неможливо поза увагою залишити вплив на ризики розширення обсягу підозри, суттєві обставини, зазначені у зміненій підозрі, що також підсилює ризики, навіть вчинення кримінального правопорушення, а тому слідчий суддя не може в даному провадженні погодитися із твердженням сторони захисту, що ризики із плином часу зменшуються.

Таким чином, слідчий приходить до висновку, що підстави, за яких було застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.

При цьому, слідчий суддя враховуючи суспільну небезпеку, інкримінованих органом досудового розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, яка, визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, що спричиняє шкоду здоров`ю населення, вважає, що у даному кримінальному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на думку слідчого судді, є виправданим.

За таких обставин, з урахуванням наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

Слідчий суддя також звертає увагу на системність вчинення інкримінованих в провину ОСОБА_4 кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки, з урахуванням введення на всій території України воєнного стану, а тому суд, своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 тяжких та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, за рахунок чого останній отримував дохід від збуту психотропних речовин, розповсюджуючи заборонені речовини що призводило до неконтрольованого їх обігу, досудове розслідування щодо яких не завершене. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.

З огляду на зазначене, враховуючи вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування, обставини кримінальних правопорушень, суспільну небезпеку інкримінованих органом досудового розслідування злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, яка, визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, що спричиняє шкоду здоров`ю населення, слідчий суддя вважає, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні є тримання під вартою, а тому такий запобіжний захід, з урахуванням вимог ч.1 ст.197 КПК України, має бути продовжений в межах строку досудового розслідування.

Крім того, враховуючи особливості події кримінальних правопорушень, викладених у повідомлені про підозру, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими та особливо тяжким злочинами вчиненими у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, вбачається, що особисте зобов`язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а саме можливості переховуватись від слідства та суду, здійснення впливу на свідків та спілкуванню підозрюваного з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, можливого вчинення інших кримінальних правопорушень.

Що стосується доводів сторони захисту на стан здоров`я підозрюваного, слідчий суддя звертає увагу на перевірку в цій частині стану здоров`я, таким чином забезпечення контролю з боку слідчого судді можливість фактичного застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, також встановлено, що ОСОБА_4 утримується в окремій камері, таким чином належно враховано його особу та забезпечено утримання в умовах слідчого ізолятору. Йому було проведено медичний огляд поза межами установи утримання, що враховано як належний медичний огляд, підстав стверджувати у некомпетентності його проведення у слідчого судді немає, в даному судовому засіданні були відсутні скарги на стан здоров`я, однак продовжено скарги на неналежне утримання із зазначенням інших фактів, зокрема відсутності медичної сестри, що порушує гігієну утримання, повідомлено про прийняття душу раз в місяць та поодинокі заміни памперса. Дні обставини, спонукають належного реагування в цій частині також.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що підстави, за яких слідчим суддею було застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились, відтак слідчий суддя вважає, що запобігти вказаним вище ризикам, можливо виключно продовживши строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосованого відносно ОСОБА_4 .

Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного щодо наявності постійного місця проживання, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків.

Оцінюючи твердження сторони захисту про незадовільний стан здоров`я ОСОБА_4 та неможливість його утримання під вартою в умовах слідчого ізолятора, слідчий суддя наголошує на тому, що право підозрюваного на належну медичну допомогу в жодному разі не ставиться під сумнів слідчим суддею і так само не може ставитись під сумнів іншими учасниками кримінального провадження.

Так, діючим законодавством України передбачено охорону прав осіб, які утримуються під вартою, в тому числі право на належну медичну допомогу, обов`язок забезпечення якої покладено на адміністрацію місць попереднього ув`язнення.

Стороною захисту в ході розгляду даного клопотання надано медичну документацію ОСОБА_4 , яка підтверджує встановлення останньому першої групи (А) інвалідності, потребу постійного стороннього догляду та допомоги, а також часткової залежності від сторонніх осіб, в тому числі консультаційний висновок спеціаліста від 16.06.2026.

Проте, вказані документи не підтверджують неможливості утримання підозрюваного у умовах слідчого ізолятора та неможливість отримання підозрюваним належної медичної допомоги в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що на даний час переконливих даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

В той же час, слідчий суддя не може залишити поза увагою скарги підозрюваного ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю першої групи (А), на його стан здоров`я, неможливість особистісного догляду та неналежні умови його утримання, що проявляється у залишенні його в небезпеці.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі.

Держава має забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п. 72 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України», заява №30628/02).

Керівництво організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров`я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров`я.

Слідчим суддею враховується, що надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов`язком держави та саме держава має забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених, що було забезпечено, разом з тим наявні скарги на саме утримання, які були встановлені в судовому засіданні.

Враховуючи той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 , скаржиться, слідчий суддя приходить до висновку зобов`язати керівництво ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» звернути увагу на зазначені скарги та перевірити по них належність утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи сторони захисту слід належно врахувати також, в контексті тривалості застосування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування, що знижує ризики, особливий стан здоров`я підозрюваного тривалість розслідування кримінального провадження та утримання останнього під вартою без визначення застави.

За таких обставин, з урахуванням обставин кримінального провадження, тяжкості кримінальних правопорушень, ступеню наявних ризиків у цьому кримінальному провадженні, а також даних про особу підозрюваного, його соціального та майнового стану, задля досягнення дієвості кримінального провадження та недопущення негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, врахування, що із плином часом змінюється значимість ризиків, однак вони продовжують існувати, слідчий суддя вбачає за доцільне застосовувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 665600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп., з покладенням обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України, які, на переконання слідчого судді, здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків на даній стадії досудового розслідування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 181, 186, 193-194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024250000000337 від 04.09.2024 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, тобто до 04.11.2026 включно.

Зобов`язати керівництво ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» перевірити інформацію з урахуванням скарг підозрюваного та інформації свідка ОСОБА_13 щодо належного утримання відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Про результати негайно повідомити слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, та процесуального прокурора.

Визначити альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 665600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_4 , з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача UA968201720355249001500003652; Код банку отримувача (МФО) 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №12024250000000337 від 04.09.2024.

У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом, залежно від стадії розгляду;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого або суду;

- повідомляти слідчого та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу Інтернет) зі свідком ОСОБА_6 , підозрюваними ( ОСОБА_9 , ОСОБА_7 ) та іншими, доведеними належно до відома під підпис підозрюваному;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну у разі відсутності утриматися від оформлення та отримання таких;

- застосувати та носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного на строк 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Строк дії ухвали в частині застосування тримання під вартою визначити до 04.11.2026 включно.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 12.10.2026.

Слідчий суддя: ОСОБА_1