Рішення № 140579289, 13.10.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3935/26

Провадження № 2/539/2674/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 жовтня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 19 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» (далі - ТОВ «Клай Інвест») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 251539, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 6 300 грн та зобов`язався повернути кошти кредитору, проте свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув.

Кредитний договір укладено в електронній формі. Кредитні кошти надано відповідачу у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед кредитором у розмірі 29 544,48 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 6 300 грн, заборгованості за відсотками - 9 069,48 грн, заборгованості за комісією - 1 575 грн, заборгованість за пенею - 12 600 грн.

23 грудня 2024 року відповідно до договору факторингу № 23122024/1 ТОВ «Клай Інвест» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до боржників, зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 лютого 2024 року № 251539. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором від 19 лютого 2024 року № 251539 у розмірі 29 544,48 грн.

На підставі викладеного ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 19 лютого 2024 року № 251539 у розмірі 29 544,48 грн, судовий збір - 2 662,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 6 000 грн.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Рух справи

13 серпня 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2026 року справу № 539/3935/26 передано судді Пилипчуку М. М.

Суд відповідно до частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

У відповіді, яка надійшла до суду з Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними реєстру територіальної громади, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 серпня 2026 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 16 вересня 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив. Указаною ухвалою витребувано в Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформацію щодо надходження коштів на рахунок банківської карти № НОМЕР_1 з відображенням часу зарахування кредитних коштів за кредитним договором від 19 лютого 2024 року № 251539.

31 серпня 2026 року до суду від Акціонерного товариства «Універсал Банк» надійшла відповідь від 31 серпня 2026 року № БТ/Е-37871, у якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 емітована платіжна картка № 5375411420969870. До відповіді додано відомості про рух коштів за цією карткою, з яких вбачається, що 19 лютого 2024 року о 09:32 на неї зараховано кошти у розмірі 6 300 грн.

У зв`язку з неявкою відповідача 16 вересня 2026 року розгляд справи відкладено на 13 жовтня 2026 року.

Представник ТОВ «Діджи Фінанс» у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника позивача, вказував, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Судові повістки були направлені відповідачу на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання. Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав. Суд вважає причини неявки відповідача у судові засідання неповажними.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області 13 жовтня 2026 року постановив ухвалу про проведення у справі заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що ТОВ «Клай Інвест» і ОСОБА_1 19 лютого 2024 року уклали договір про надання фінансового кредиту № 251539 (далі - кредитний договір), який підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором KL3851, номер телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор +380950251961.

Відповідно до умов кредитного договору: сума кредиту становить 6 300 грн (пункт 1.1 кредитного договору); кредит надається строком на 90 днів, тобто до 18 травня 2024 року. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором (пункт 1.2 кредитного договору). За користування кредитом клієнт сплачує товариству 803 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором (пункт 1.3 кредитного договору).

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта. Невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства www.cly.com.ua (пункти 1.4-1.7 кредитного договору).

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Сума кредиту, комісія, що вказана в п.1.4. цього договору, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (пункти 3.1-3.3 кредитного договору).

Позичальник має своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом та комісію, що вказана у пункті 1.4 цього договору, в порядку, встановленому цим договором (пункт 4.4.2 кредитного договору).

Остаточний термін повернення кредиту та інших платежів - 18 травня 2024 року.

19 лютого 2024 року до договору про надання фінансового кредиту № 251539 сторонами складено та підписано графік розрахунків та загальної вартості кредиту, який є додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту. Відповідно до графіка розрахунків сума 1 575 грн підлягала сплаті 03 березня 2024 року у складі першого платежу та відображена у графі «інші послуги кредитодавця», тоді як у графах «за обслуговування кредитної заборгованості» та «комісія за надання кредиту» зазначено «0».

У підтвердженні щодо здійснення переказу грошових коштів, наданому Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід», вказано, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30 вересня 2020 року та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника товариством було здійснено такий успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції - A790842B362299CLY251539T2080525; платник - ТОВ «Клай Інвест», код ЄДРПОУ - 42146903; номер транзакції - 40832-79283-51453; дата та час здійснення переказу - 19 лютого 2024 року о 09:32; сума переказу - 6 300 грн; номер платіжної картки отримувача - НОМЕР_1 ; емітент платіжної картки отримувача - MONOBANK (Універсал Банк); призначення переказу - видача кредиту № 251539.

Відповідно до відповіді Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 31 серпня 2026 року № БТ/Е-37871 та доданих до неї відомостей про рух коштів на ім`я ОСОБА_1 емітована платіжна картка № НОМЕР_2 , на яку 19 лютого 2024 року о 09:32 зараховано кошти у розмірі 6 300 грн.

Відповідно до договору факторингу від 23 грудня 2024 року № 23122024/1 ТОВ «Клай Інвест» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі прав вимог. Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог (пункт 4.1 договору факторингу).

ТОВ «Клай Інвест» і ТОВ «Діджи Фінанс» 23 грудня 2024 року підписали акт приймання-передачі реєстру прав вимог до договору факторингу від 23 грудня 2024 року № 23122024/1.

У витязі з додатка № 1 до договору факторингу від 23 грудня 2024 року № 23122024/1 зазначено прізвище, ім`я та по батькові відповідача - ОСОБА_1 , його РНОКПП - НОМЕР_3 , номер кредитного договору - 251539, дата кредитного договору - 19 лютого 2024 року, загальна сума заборгованості - 29 544,48 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 300 грн, заборгованість за відсотками - 9 069,48 грн, заборгованість за комісією - 1 575 грн, заборгованість за пенею - 12 600 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 19 лютого 2024 року № 251539, сформованим ТОВ «Клай Інвест», станом на 16 грудня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 29 544,48 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6 300 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 9 069,48 грн, заборгованість за комісією - 1 575 грн, а також 12 600 грн, відображені в розрахунку у графі «відсотки на прострочці». Проценти за користування кредитом нараховувалися з 19 лютого 2024 року по 27 квітня 2024 року, після чого їх нарахування зупинено.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Зібраними у справі доказами підтверджено, що договір про надання фінансового кредиту, за яким позивач заявив вимоги у цій справі, укладено сторонами цього правочину в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі дії, вчинені від імені відповідача, вчинені не ним, матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 погодився з тим, що «без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору».

Зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір укладено з дотриманням вимог закону. Встановлено, що індивідуальна частина кредитного договору та графік розрахунків і загальної вартості кредиту (додаток № 1 до кредитного договору), підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, містять інформацію щодо умов кредитування, зокрема суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, денну процентну ставку, розмір комісії та графік платежів.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про доведеність позивачем як факту укладання договору кредиту, так і отримання позичальником грошових коштів на погоджених ним умовах та невиконання останнім свого обов`язку зі своєчасного повернення отриманих кредитних коштів.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу на стороні кредитора у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні.

Позивач довів, що він в установлений законом спосіб на підставі належним чином укладеного договору факторингу набув право вимоги до відповідача.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач уклав договір про надання фінансового кредиту, фактично отримані кредитні грошові кошти у добровільному порядку на користь позивача не повернув, тому ТОВ «Діджи Фінанс» обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення заборгованості за вказаним договором.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про доведеність позивачем як факту укладання кредитного договору, так і отримання позичальником грошових коштів на погоджених у кредитному договорі умовах та невиконання останнім свого обов`язку щодо своєчасного повернення коштів.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проценти за користування кредитом нараховано у межах строку кредитування, визначеного пунктом 1.2 кредитного договору (до 18 травня 2024 року), за процентною ставкою, погодженою сторонами. Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, власного розрахунку заборгованості чи доказів її погашення, зокрема часткового, до суду не подано.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1 575 грн суд враховує таке.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Плата за кредитом не може встановлюватися за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), за дії, які споживач здійснює на користь кредитодавця (прийняття платежу від споживача тощо), або за дії, які кредитодавець чи споживач вчиняють з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин, оскільки такі дії не є послугою, що надається споживачу.

Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору 25 % від суми кредиту, що становить 1 575 грн, клієнт сплачує «за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення».

Проаналізувавши зміст пункту 1.4 кредитного договору, суд дійшов висновку, що перелічені в ньому дії не є окремими додатковими чи супутніми послугами, які об`єктивно надаються споживачу, а відповідають економічним потребам самого кредитодавця і вчиняються ним при реалізації власних прав та виконанні обов`язків за кредитним договором. Так, обслуговування кредитної заборгованості є дією, яку кредитодавець вчиняє на власну користь, а забезпечення повернення кредиту є прийняттям кредитодавцем виконання від боржника, тобто дією, яку споживач вчиняє на користь кредитодавця. Надання інформації про послуги кредитодавця є його договірним обов`язком (підпункт 4.2.1 кредитного договору), а надання інформації про поточний розмір заборгованості на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць є безоплатним у силу частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Юридичне оформлення та надання кредиту є діями, які кредитодавець вчиняє з метою встановлення правовідносин за кредитним договором та виконання власного основного обов`язку кредитодавця, плату за який становлять проценти за користування кредитом.

Пункт 1.4 кредитного договору не розмежовує, яка частина комісії є платою за надання кредиту, а яка - за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок чи юридичне оформлення, а встановлює єдину плату за весь комплекс зазначених дій. При цьому за умовами цього ж пункту послуги «надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором», тобто комісія пов`язана не з одноразовою дією з видачі кредиту, а з обслуговуванням кредиту протягом усього строку його дії. Водночас за графіком розрахунків комісія підлягала сплаті в повному обсязі 03 березня 2024 року у складі першого платежу, а відповідно до підпунктів 4.3.1 та 4.3.6 кредитного договору сплачується в повному розмірі і в разі дострокового повернення кредиту, тобто незалежно від обсягу будь-яких фактично наданих послуг.

Крім того, у графіку розрахунків (додаток № 1 до кредитного договору) сума 1 575 грн відображена у графі «інші послуги кредитодавця», тоді як у графах «за обслуговування кредитної заборгованості» та «комісія за надання кредиту» зазначено «0». Отже, умовами самого договору не визначено, за яку конкретну послугу споживачу встановлено цю плату. Кредитний договір не містить переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які надаються позичальнику за окрему плату. Будь-яких доказів того, що позичальник звертався за отриманням зазначених у пункті 1.4 кредитного договору послуг або що такі послуги йому фактично надавалися, позивач суду не надав. За таких обставин зазначена комісія фактично є платою без зустрічного надання споживачу будь-якої самостійної послуги.

Те, що комісію включено до загальних витрат за споживчим кредитом та враховано при обчисленні денної процентної ставки (пункт 3.5 кредитного договору), не свідчить про правомірність її встановлення, оскільки частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначає лише склад загальних витрат для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки і не є самостійною підставою для стягнення плати за дії, які не є послугою споживачу.

Не змінює наведеного висновку і те, що кредитні кошти перераховано на платіжну картку відповідача через платіжну установу ТОВ «ПрофітГід», оскільки пункт 1.4 кредитного договору не пов`язує сплату комісії з оплатою послуг такої установи, а витрати кредитодавця на перерахування кредитних коштів є його витратами на виконання власного обов`язку з надання кредиту.

За таких обставин правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 1 575 грн немає, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення 12 600 грн, визначених ним як заборгованість за пенею, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5.3 кредитного договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит у строк, зазначений у пункті 1.2 договору та/або в додатку до нього, він зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення. З розрахунку заборгованості вбачається, що сума 12 600 грн, відображена в ньому у графі «відсотки на прострочці», нараховувалася з 04 березня 2024 року, тобто з наступного дня після дати першого платежу за графіком розрахунків, у розмірі 5 % від простроченої суми за кожен день прострочення (зокрема, за перший день - 182,70 грн, що становить 5 % від 3 654 грн) до досягнення подвійної суми кредиту. Отже, незалежно від назви, зазначеної в розрахунку, ця сума за своєю правовою природою є неустойкою (пенею) за прострочення виконання грошового зобов`язання, що узгоджується з витягом з додатка № 1 до договору факторингу та позовною заявою, у яких її визначено як заборгованість за пенею.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 грошових зобов`язань, що випливають з кредитного договору, наявність яких та розмір встановлено під час розгляду справи, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи наведене і те, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором і нарахування пені в розмірі 12 600 грн мали місце з 04 березня 2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, який триває і на даний час, суд вважає, що у задоволенні вимоги позивача про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 12 600 грн необхідно відмовити.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 19 лютого 2024 року № 251539 у розмірі 15 369,48 грн, з яких: 6 300 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 069,48 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають задоволенню частково.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Щодо розподілу судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (52,02 %), суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 1 384,98 грн (2 662,40 грн х 52,02 %).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд враховує, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.

До ухвалення судового рішення на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги від 01 червня 2026 року № 42649746/02, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10, додаткову угоду № 251539 від 21 липня 2026 року до договору про надання правничої допомоги від 01 червня 2026 року № 42649746/02, детальний опис робіт (наданих послуг), акт надання послуг від 21 липня 2026 року.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 717/1699/22).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи, враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та значимості дій адвоката у справі, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру до 3 000 грн. Ураховуючи часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 1 560,60 грн (3 000 грн х 52,02 %).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 141, 258, 263 - 265, 273, 274, 279, 280 - 282, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 19 лютого 2024 року № 251539 у розмірі 15 369 (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят дев`ять) гривень 48 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 1 384 (одна тисяча триста вісімдесят чотири) гривні 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 560 (одна тисяча п`ятсот шістдесят) гривень 60 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: 07406, Київська область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, 21/1; ЄДРПОУ - 42649746).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ).

Суддя М. М. Пилипчук