Ухвала суду № 140578245, 13.10.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/762/25

Провадження №2-п/382/8/26

У Х В А Л А

13 жовтня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

за участю секретаря Голованова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Яготинського районного суду Київської області від 06 червня 2025 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача адвокат Єременко Карина Віталіївна звернулася до Яготинського районного суду Київської області з заявою про перегляд заочного рішення Яготинського районного суду Київської області від 06 червня 2025 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до вимог якої просив переглянути та скасувати заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 23.06.2023 року по справі №382/524/23.

Заяву обгрунтовано тим, що 06 червня 2025 року Яготинський районний суд Київської області ухвалив заочне рішення у цивільній справі № 382/762/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»: 33 245,50 грн заборгованості за кредитним договором № 468424-КС-002 від 29.08.2023 року; 2 422,40 грн судового збору. Загальна сума стягнення становить 35 667,90 грн. Відповідач не погоджується із зазначеним заочним рішенням, оскільки воно ухвалене без її фактичної участі у розгляді справи, без надання можливості реалізувати процесуальні права та без дослідження обставин і доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідач не отримувала ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви з доданими до неї документами, судові повістки та інші процесуальні документи, у зв`язку із чим не була обізнана про відкриття провадження, встановлений судом строк для подання відзиву, дату та час судового розгляду. У тексті заочного рішення суд зазначив лише про направлення судової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Доступ представника відповідача до матеріалів електронної судової справи через підсистему «Електронний суд» було надано лише 24 липня 2026 року, що підтверджується заявою про ознайомлення з матеріалами справи. До цього моменту відповідач та її представник були позбавлені можливості ознайомитися з позовом, доданими доказами та матеріалами судової справи. Надання технічного доступу до електронної справи вже після ухвалення заочного рішення не є належним врученням процесуальних документів та не підтверджує повідомлення відповідача про розгляд справи до ухвалення рішення. Через фактичне неотримання процесуальних документів відповідач була об`єктивно позбавлена можливості: подати відзив на позовну заяву; надати докази; заявити клопотання; висловити заперечення щодо укладення кредитного договору; заперечити проти розрахунку заборгованості; надати суду докази здійснених платежів; реалізувати інші процесуальні права, передбачені ЦПК України. Отже, неподання відзиву було зумовлено виключно поважними причинами та не пов`язане з небажанням відповідача брати участь у розгляді справи чи зловживанням процесуальними правами.

Позивач обґрунтовує свої вимоги укладенням кредитного договору №468424-КС-002 від 29.08.2023 року в електронній формі. Разом із тим надані матеріали не підтверджують належним чином факт укладення відповідачем кредитного договору саме у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, лог-файл, на який посилається позивач як на підтвердження підписання договору, містить технічні невідповідності щодо часу виконання окремих операцій, не дозволяє встановити послідовність дій користувача та не підтверджує, що саме відповідач здійснила підписання договору одноразовим ідентифікатором. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів того, що до моменту підписання договору відповідачу були надані всі документи, обов`язкові відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема паспорт споживчого кредиту та інформація про істотні умови кредитування. Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору та потребують безпосереднього дослідження судом під час нового розгляду справи

Позивач просить стягнути значну суму процентів, однак наведений ним розрахунок викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності. З матеріалів справи вбачається застосування стандартної процентної ставки, яка фактично становить 2 % на день (730 % річних), що призвело до істотного збільшення розміру заявленої до стягнення заборгованості. При цьому суд першої інстанції не перевірив: правильність визначення періоду нарахування процентів; відповідність розрахунку умовам договору; відповідність нарахувань вимогам законодавства; Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.08.2026 4 правильність врахування здійснених відповідачем платежів. У разі участі відповідача у розгляді справи ці обставини були б предметом окремих заперечень та дослідження суду.

За час виконання кредитного договору відповідач здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості. Загальна сума сплачених коштів становить 6510,61 грн, що підтверджується платіжними документами. Разом із тим суд першої інстанції не перевірив, чи всі здійснені платежі були враховані позивачем під час формування остаточного розрахунку заборгованості. Ненадання відповідачем доказів здійснених платежів було обумовлено виключно тим, що вона не була повідомлена про розгляд справи та не мала можливості подати відзив. Таким чином, питання правильності визначення фактичного розміру заборгованості потребує повторної перевірки судом.

Позивач включив до складу заборгованості комісію за надання кредиту. Разом із тим відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» та сформованої практики Верховного Суду умови договорів споживчого кредитування щодо стягнення плати за дії, які кредитодавець здійснює у власних інтересах або які є складовою процесу надання кредиту, підлягають перевірці на відповідність вимогам закону. Суд першої інстанції не дослідив правову природу зазначеної комісії, не перевірив її відповідність вимогам законодавства та безкритично прийняв розрахунок позивача. Зазначені обставини також мають істотне значення для правильного вирішення спору та потребують перевірки під час нового розгляду справи.

На підтвердження виконання свого обов`язку щодо надання кредиту позивач надав лише внутрішні документи, сформовані ним самим. Разом із тим такі документи самі по собі не підтверджують фактичного зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача. Матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів банківської установи, які б підтверджували здійснення відповідної платіжної операції та фактичне зарахування коштів на рахунок відповідача. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що належними доказами виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо видачі кредиту є саме документи, які підтверджують рух коштів, а не внутрішні документи кредитодавця. Таким чином, наявні у справі докази не дають можливості беззаперечно встановити факт належного виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів. Наведені відповідачем заперечення безпосередньо стосуються предмета доказування у даній справі та можуть вплинути як на висновок суду щодо наявності підстав для задоволення позову, так і на визначення фактичного розміру заборгованості.

25.08.2026 року від представника позивача адвоката Басалига Діани Михайлівни надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення з котної вбачається, що заява про перегляд заочного рішення є незаконною, необґрунтованою та поданою з порушенням обов`язкових вимог ЦПК України.

Крім того, у вищезазначеному заочному рішенні суд зазначив наступне: «Відповідачка відзив на позов не надіслала, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку, згідно з вимогами ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Відповідачка повторно в судове засідання не з`явилася, про час, місце та дату проведення судових засідань повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання та відповідно до ст. 128 ЦПК України вважається повідомленою належним чином. Відповідачка про поважність причин не з`явлення суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала». Сторона Відповідача не надала суду жодних належних та достатніх доказів того, що Відповідач проживає за іншою адресою, ніж адреса його реєстрації. Звертаємо увагу суду, що у своїй Заяві про перегляд заочного рішення сторона Відповідача не зазначила жодних змістовних заперечень проти позовних вимог Позивача, з посиланням на відповідні належні, допустимі, достовірні та достатні докази. У своїй Заяві про перегляд заочного рішення сторона Відповідача не заперечує наступних обставин справи: Здійснення платежів за Кредитним договором.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Кредитним договором, Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 6 510,61 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов Кредитного договору, Відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення Кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог Позивача щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Враховуючи викладене просить відмовити у задоволені заяви про перегляд заочного рішення.

25.08.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення з котрих вбачається, що Кредитодавець завжди готовий до позасудового врегулювання спору на взаємовигідних умовах на будь-якій стадії процесу (з наданням Позичальнику гарантійного листа з печаткою та підписом директора ТОВ «Бізнес Позика», у якому будуть зафіксовані умови до врегулювання). Після подання позовної заяви до суду ТОВ «Бізнес Позика» проводить виключно позасудове врегулювання , і не укладає жодних мирових угод у суді. Крім того, позасудове врегулювання спору можливо лише у тому випадку, якщо Позичальник не заперечує факт укладення Кредитного договору, факт отримання ним кредитних коштів за Кредитним договором та факт наявності у нього заборгованості за Кредитним договором. В іншому випадку Кредитодавець буде стягувати всю суму заборгованості за Кредитним договором та судовий збір у примусовому порядку, отримавши судове рішення, та звернувшись з виконавчим документом до виконавчої служби для примусового виконання рішення, що передбачає вчинення наступних заходів примусового виконання судового рішення відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження».

27.08.2026 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі з котрих вбачається, що заяві про перегляд заочного рішення помилково зазначено, що доступ представника відповідача до матеріалів електронної судової справи було надано 24 липня 2026 року. Зазначена дата є датою формування та подання представником відповідача заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, а не датою фактичного надання доступу. Як підтверджується Карткою руху документа в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд»: датою документа є 24 липня 2026 року; інформацію про документ доставлено до підсистеми «Електронний суд» 25 липня 2026 року о 00 год 30 хв; повідомлення щодо документа доставлено до електронного кабінету представника відповідача Єременко Карини Віталіївни лише 01 серпня 2026 року о 04 год 41 хв; повідомлення про доставку документа представнику надійшло до суду 01 серпня 2026 року о 04 год 50 хв. Отже, саме 01 серпня 2026 року представник відповідача був фактично долучений до електронної справи та вперше отримав реальну технічну можливість ознайомитися з повним текстом заочного рішення, позовною заявою і доказами, на підставі яких судом було ухвалено рішення. Таким чином, зазначення у первісній заяві 24 липня 2026 року як дати отримання доступу є технічною опискою, яка цими письмовими поясненнями уточнюється та спростовується об`єктивними технічними даними ЄСІТС. 2. Заяву про перегляд заочного рішення подано у межах двадцятиденного строку Відповідач не отримувала повного тексту заочного рішення у день його проголошення. Позивач також не надав доказів належного вручення відповідачу повного тексту заочного рішення після його ухвалення. Фактична можливість ознайомитися з повним текстом рішення та матеріалами справи виникла лише 01 серпня 2026 року після долучення представника відповідача до електронної справи. Заяву про перегляд заочного рішення подано 21 серпня 2026 року. Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Отже, перебіг двадцятиденного строку розпочався 02 серпня 2026 року, а 21 серпня 2026 року був двадцятим, останнім днем цього строку.

Позивач стверджує, що здійснення відповідачем платежів на загальну суму 6 510,61 грн свідчить про визнання кредитного договору та правомірності всіх позовних вимог. Такий висновок не ґрунтується на законі. Факт здійснення окремих платежів не означає визнання відповідачем: правильності нарахування 23 298,03 грн процентів; правомірності застосування ставки 2% на день; правильності визначення залишку тіла кредиту; Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.08.2026 3 законності зарахування частини платежів у рахунок комісії; достовірності та незмінності електронного договору; заявленого позивачем розміру заборгованості загалом. Наведені позивачем постанови Верховного Суду стосуються правового значення часткового виконання зобов`язання, однак не містять висновку про те, що часткова сплата звільняє кредитора від обов`язку довести кожну складову заявленої заборгованості або позбавляє відповідача права заперечувати проти її розміру.

У наданих позивачем документах містяться розбіжності щодо часу підписання електронного договору. У тексті договору зазначено, що відповідач підписала його одноразовим ідентифікатором 29 серпня 2023 року о 13 год 59 хв 01 сек. Водночас у «Візуальній формі послідовності дій клієнта» зазначено, що підписання договору відповідачем відбулося о 13 год 59 хв 12 сек. При цьому кредитодавець нібито підписав договір о 13 год 59 хв 03 сек, тобто за даними самої «Візуальної форми» раніше, ніж його підписала відповідач. Також «Візуальна форма послідовності дій» є документом, односторонньо сформованим самим позивачем, та не підтверджує незмінність тексту договору, який нібито був підписаний одноразовим ідентифікатором. Ці розбіжності безпосередньо стосуються достовірності електронних доказів та потребують перевірки оригіналу електронного договору, журналу подій інформаційно-комунікаційної системи, відомостей про направлення договору відповідачу та технічних даних, які підтверджують цілісність і незмінність документа.

Позивач зазначає, що заборгованість за комісією становить 0 грн. Водночас із наданого самим позивачем розрахунку вбачається, що з платежів відповідача кредитор зарахував у рахунок комісії: Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.08.2026 4 440,65 грн; 555,94 грн; 503,41 грн. Загальна сума коштів, зарахованих у рахунок комісії, становить 1 500 грн. Відповідно до пункту 3.5 договору в разі недостатності здійсненого платежу кошти повинні спрямовуватися насамперед на погашення простроченого тіла кредиту та прострочених процентів, у другу чергу на погашення тіла кредиту та процентів, і лише у третю чергу на погашення неустойки й інших платежів. Комісія є іншим платежем за договором, однак кредитор фактично зарахував її раніше за основну суму кредиту. Унаслідок такого розподілу платежів кредитор залишив непогашеним тіло кредиту в розмірі 9 947,47 грн та надалі нараховував проценти на цей залишок. Отже, правомірність комісії і порядок розподілу сплачених відповідачем коштів безпосередньо впливають не лише на окрему складову боргу, а й на залишок тіла кредиту та подальший розмір процентів. Суд першої інстанції цих обставин не перевірив та правової оцінки порядку зарахування платежів не надав.

Позивач заявив до стягнення 23 298,03 грн процентів за кредитом, фактичний розмір якого становив 10 000 грн, незважаючи на те, що відповідач уже сплатила кредитору 6 510,61 грн. Такий розмір процентів сформувався внаслідок застосування позивачем стандартної ставки 2% на день, тобто 730% річних. Водночас за умови дотримання графіка договором передбачалася ставка 1,15288411% на день. Отже, збільшення ставки до 2% на день пов`язане не зі зміною вартості кредитного ресурсу чи наданням відповідачу додаткової послуги, а виключно з простроченням чергового платежу. За своєю економічною суттю різниця між зниженою і стандартною ставками виконує каральну функцію та є наслідком порушення зобов`язання, хоча формально названа позивачем процентами за користування кредитом. Саме найменування платежу не може змінювати його правову природу та використовуватися для обходу вимог справедливості, добросовісності, розумності й пропорційності відповідальності споживача. Стягнення 23 298,03 грн процентів за отриманих 10 000 грн кредиту, з урахуванням уже сплачених відповідачем 6 510,61 грн, створює істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на користь професійного кредитодавця та покладає на споживача надмірний фінансовий тягар. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3, частин другої та третьої статті 13, статей 509, 627 ЦК України цивільні правовідносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності та розумності, а зловживання цивільними правами не допускається. Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. За таких обставин умова про застосування ставки 2% на день унаслідок прострочення потребує безпосередньої судової оцінки як умова, що фактично встановлює відповідальність за порушення зобов`язання та спричиняє істотний дисбаланс на шкоду споживачу. Виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, сукупний розмір тіла кредиту і плати за його використання не повинен перевищувати подвійного розміру фактично отриманого кредиту, тобто 20 000 грн. Оскільки відповідач уже сплатила позивачу 6 510,61 грн, розмір невиконаного зобов`язання з урахуванням зазначених засад становить не більше 13 489,39 грн. На цій процесуальній стадії відповідач не просить суд визначити остаточний розмір заборгованості, оскільки предметом розгляду є заява про перегляд заочного рішення. Однак наведені обставини підтверджують, що заперечення відповідача мають істотне значення та за результатами нового розгляду можуть призвести до ухвалення принципово іншого рішення.

Враховуючи викладене просила задоволити заяву та скасувати заочне рішення.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 27 серпня 2026 року прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення.

В судове засідання ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з`явилися, направили на адресу суду заяву про розгляд справи в їх відсутність, просили заяву про перегляд заочного рішення задоволити.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, в запереченнях просила розглядати справу в її відсутність, просила відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Дослідивши додані до заяви письмові докази, суд вважає, що заяву відповідача слід залишити без задоволення.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Згідно ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що судові повістки про судові засідання, призначені на 13 травня 2025 року та на 06.06.2025 року направлялась судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 , однак одна судова повістка та ухвала про відкриття провадження у справі згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була отримана 22.04.2025 року ОСОБА_2 , інша повернулась не врученою із відміткою працівника пошти, що адресат за вказаною адресою відсутній.

Суд звертає увагу, що ним вжито всіх заходів для повідомлення учасника справи про судовий розгляд. Неналежне виконання стороною своїх процесуальних обов`язків та зловживання процесуальними правами не може бути підставою для скасування рішення суду. Таким чином, вважається, що відповідачка була належним чином повідомлена про час, дату і місце судового засідання.

Скасування заочного рішення суду можливе за наявності сукупності умов, однією з яких є поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити. Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Оцінивши подану представником відповідача адвокатом Єременко К.В.. заяву про перегляд заочного рішення, суд вбачає відсутність зазначення про докази на які вона мала би посилатись, та які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Разом із цим, правом подачі відзиву сторона відповідача не скористалась, проте відповідно до зворотнього повідомлення відповідачем отримано судову повістку на призначене судове засідання датоване 13.05.2025 року, крім цього задля забезпечення принципу диспозитивності, змагальності, відкритості інформації, щодо справи та належного повідомлення відповідачів про дату, час, місце та порядок розгляду даної справи Яготинським районним судом Київської області було розміщено на сайті суду оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування) місцезнаходження чи місце роботи невідоме. На інші два судові засідання відповідач повідомлявся за місцем його реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою, зокрема, залишити заяву без задоволення.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (рішення від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», заява № 36655/02), у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Також, у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України» («Karakutsya v. Ukraine»), заява № 18986/06, § 71).

Таким чином, суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення є необґрунтованою, у ній відсутні посилання на обставини, які є підставою для перегляду та скасування заочного рішення. Одне лише посилання на неналежне повідомлення про розгляд справи не може бути підставою для скасування заочного рішення. Враховуючи не зазначення відповідачем жодних інших доказів, які б могли мати значення для розгляду справи на час її розгляду та могли б привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду.

Перевіривши матеріали справи, слід зазначити, що відповідач отримував судову повістку щодо розгляду справи, також був повідомлений шляхом розміщення на сайті суду оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування) місцезнаходження чи місце роботи невідоме. Також слід врахувати, що відповідачем 14.06.2025 року було отримано заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 06.06.2025 рок, проте представник відповідача подав заяву про ознайомлення з матеріалами цивільної справи лише 24.07.20026 року, а заяву про перегляд заочного рішення було подано 21.08.2026 року, тому з огляду на викладене та з врахуванням вимог ст. 284 ЦПК України, вище зазначеної практики Європейського суду з прав людини, відсутні підстави на поновлення значно пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд вважає, що заява до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. ст. 284-288 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні зави представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Яготинського районного суду Київської області від 06 червня 2025 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя Кисіль О.А.