Рішення № 140576680, 14.10.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10029/26

Провадження № 2/161/5458/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

14 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду із вказаним вище позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.04.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 27580-04/2024, згідно з яким Товариство надало Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 11500 грн.

Відповідач зобов`язання за договором не виконав, кошти та відсотки за користування ними не повернув.

Позивач на підставі договору факторингу набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 27580-04/2024.

Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитом у загальному розмірі 40653,78 грн, з яких:

-заборгованість за основною сумою боргу 10207 грн,

- заборгованість за відсотками 30446,78 грн.

Також просить стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Представник позивача у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, на позові наполягав. Не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.

Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з електронним сайтом Луцького міськрайонного суду Волинської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді, але вони результатів не дали.

Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 16.04.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 27580-04/2024, згідно з яким кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 11500 грн строком на 120 днів (до 13.08.2024). Денна процентна ставка становить 2,50% у межах строку кредитування.

Договір підписаний електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Кредитор свої обов`язки виконав належним чином, перерахував відповідачу кредитні кошти в сумі 11500 грн на картковий рахунок, що підтверджується випискою з рахунку відповідача.

Між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу від 14.08.2024, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за кредитним договором № 27580-04/2024 в сумі 40653,78 грн, з яких:

-заборгованість за основною сумою боргу 10207,00 грн,

-заборгованість за відсотками 30446,78 грн.

Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини стосуються повернення отриманого фізичною особою кредиту, який отриманий у фінансовій установі, вони врегульовані відповідними положеннями Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, підписана відповідачем анкета-заява про приєднання разом із умовами та правилами банку складають укладений між сторонами у справі договір про надання кредиту у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.

Заявляючи позовні вимоги, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» посилається на те, що між первісним кредитором та відповідачем був укладений договір позики, шляхом підписання анкети, відповідно до якого було надало відповідачу грошові кошти в сумі 11500 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом.

За наведених обставин є підстави вважати, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», як клієнт за договором факторингу набуло право вимоги за вищенаведеним кредитним зобов`язанням до відповідача на умовах визначених договором кредитування.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив ,якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що договір позики укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

На підтвердження укладання договору позики позивачем надано електронні докази в паперовій формі, згідно з якими підтверджується, що позичальник допустив неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена.

Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за Договором.

Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку доказам, поданим учасниками справи, у їх сукупності, зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання позичальником кредитних коштів в розмірі 11500 грн, відсутність доказів погашення відповідачем заборгованості перед первісним кредитором чи позивачем, що жодним чином не спростовано відповідачем у ході розгляду справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача у користь позивача заборгованості за тілом кредиту.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Як убачається з умов кредитного договору № 27580-04/2024 від 16.04.2024, сторонами було погоджено процентну ставку у розмірі 2,50 % на день.

Водночас у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, вимоги п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", діють лише щодо договорів про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом (до 24.12.2023) і лише, якщо строк їх дії продовжувався після набрання чинності цим Законом.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що оскільки кредитний договір у цій справі був укладений після набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", то на нього не поширюється п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

На підставі наведеного, умови кредитного договору у цій справі, щодо нарахування процентів у розмірі більшому ніж 1% на день, не відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому за період строку надання кредиту слід застосовувати процентну ставку у розмірі 1% в день, якщо у договорі передбачений більший її розмір.

Оскільки договір укладено під час дії вказаних Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», максимальний допустимий розмір процентної ставки за цим договором за кожен день користування кредитом становить 1,0 %.

У зв`язку з цим, суд здійснює перерахунок нарахованих процентів у межах погодженого строку кредитування (120 днів, з 16.04.2024 по 13.08.2024) за максимально допустимою законом ставкою 1,0 % на день:

11500,00 грн (тіло кредиту) ? 1 % ? 120 днів = 13800,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості та матеріалами справи, сума заборгованості за тілом кредиту становить 10 207,00 грн (з урахуванням часткових погашень чи умов первісного розрахунку кредитора, що відповідає заявленій сумі основного боргу).

Таким чином, належна до стягнення сума заборгованості становить 24007,00 грн, що складається з:

-заборгованості за тілом кредит - 10 207,00 грн;

-заборгованості за процентами - 13 800,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, за безпідставністю.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 59,05%% (24007,00/40653,78), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1572,15 грн судового збору (2662,40 х 59,05%).

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Однак суд вважає ці витрати необґрунтовано завищеними, з таких міркувань.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як слідує з матеріалів справи, в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав договір про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року №42649746/01, та Додаткову угоду від 10.04.2026, укладений з ФОП ОСОБА_2 .

Хоча ФОП ОСОБА_2 має право на зайняття адвокатською діяльністю, однак відповідний договір нею укладений з позивачем, саме як ФОП.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

У п.14.1.226 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

При цьому у п.65.9 ст.65 Податкового кодексу України передбачено, що якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Отже, чинне законодавством не забороняє адвокату бути зареєстрованим, як фізична особа-підприємець, але правничу допомогу саме як адвокат він може надавати лише як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та перебуває на відповідному обліку.

В даному випадку, всі документи складені між позивачем та ОСОБА_2 саме як ФОП, а не адвокатом, або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, а тому стверджувати, що ці послуги надані саме в межах Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за договором про надання правової допомоги адвокатом, суд не в змозі.

Позиція про те, що договір з клієнтом про надання правової допомоги має бути укладеним саме як з адвокатом, а не ФОП, відображена також в роз`ясненнях «Щодо підстав для здійснення адвокатської діяльності», які затверджені рішенням Ради адвокатів України 15.10.2020 № 98.

В такому випадку відсутні належні та допустимі докази понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому їх стягненні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1,2,4,12,76,78,81,82,95,141,263-268,280-284,288,354,355 ЦПК України, ст.ст. 530, 610, 611, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість у розмірі 24007,00 (двадцять чотири тисячі сім) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 1572,15 грн (одну тисячу п`ятсот сімдесят дві гривні 15 коп.) судового збору.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» у присудженні судових витрати на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8; код ЄДРПОУ 42649746,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 14.10.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК