Ухвала суду № 140574636, 09.10.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/125/26

Провадження № 2/302/198/26

15

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про залишення позову без розгляду

(повна)

09 жовтня 2026 рокуселище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді Повідайчика О.І.,

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рішка С.І.,

під час судового розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Синевирська сільська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про витребування частини земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

30 січня 2026 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшла зазначена цивільна справа.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.02.2026 відкрито провадження у цивільній справі, постановлено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, в яке викликано учасників справи.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 15.06.2026 на 10:00 у залі судових засідань Міжгірського районного суду Закарпатської області.

В судове засідання, призначене на 09 жовтня 2026 року позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Пересоляк О.С. в черговий раз не з`явилися. Представник позивача адвокат Пересоляк О.С. подав 08.10.2026 через «Електронний суд» клопотання, в якому просить розгляд справи №302/125/26, призначений на 09:30 на 09 жовтня 2026 року, відкласти на іншу дату в зв`язку з його участю в інших судових засіданнях.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Рішко С.І. в судовому засідання клопотання представника позивача адвоката Пересоляка О.С. про відкладення розгляду справи просив вирішити на розсуд суду.

Оглянувши матеріали справи суд дійшов таких висновків.

Провадження в справі було відкрито ухвалою від 12.02.2026.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 09.03.2026 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Пересоляка О.С. про участь в судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду з використанням єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02.04.2026 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 адвоката Пересоляка О.С. про виклик в судове засідання свідків : ОСОБА_6 - 1949 р.н., адреса: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_7 - 1966 р.н., адреса: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_8 - 1968 р.н., адреса: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_9 - 1976 р.н., адреса: АДРЕСА_3 , ОСОБА_10 - 1986 р.н., адреса: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_11 - 1961 р.н., адреса: АДРЕСА_5 та ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 .

15 червня 2026 року в судове засідання представник позивача адвокат Пересоляк О.С. не з`явився, подавши 11.06.2026 клопотання про відкладення засідання через перебування у відпустці. У зв`язку з неявкою позивача та його представника судове засідання було відкладено на 04 серпня 2026 року про що належним чином повідомлено учасників справи.

04 серпня 2026 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 21 серпня 2026 року на 10:00. Дата й час продовження судового засідання була визначена з урахуванням зайнятості представників сторін та узгоджена з ними.

18 серпня 2026 року представник позивача адвокат Пересоляк О.С. подав до суду клопотання про відкладення призначеного на 21.08.2026 судового засідання через його потребу взяти участь у невідкладних слідчих діях. У зв`язку з цим судове засідання було відкладено на 10 вересня 2026 року на 13:10.

10 вересня 2026 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 09 серпня 2026 року на 09:30. Дата й час продовження судового засідання була визначена з урахуванням зайнятості представників сторін та узгоджена з ними. Жодним із представників не було повідомлено суд про наявність певних обставин, які унеможливлять участь у судовому розгляді. В судове засідання було також викликано ряд свідків у справі.

В судове засідання, призначене на 09 жовтня 2026 року позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Пересоляк О.С. не з`явилися. Представник позивача адвокат Пересоляк О.С. подав 08.10.2026 через «Електронний суд» клопотання, в якому просить розгляд справи №302/125/26, призначений на 09:30 на 09 жовтня 2026 року, відкласти на іншу дату в зв`язку з його участю в інших судових засіданнях. До вказаного клопотання представник позивача додав дві копії повісток. Із змісту одної з повісток слідує, що повістка про виклик у судове засідання на 09.10.2026 на 10:00 була виписана 01.09.2026, тобто про зазначене засідання адвокат Пересоляк О.С. був уже обізнаний 10.09.2026 під час судового засідання в цій цивільній справі, коли судом узгоджувалась дата й час судового розгляду. Про вказану обставину адвокат Пересоляк О.С. не повідомив суд. Друга з повісток про виклик в судове засідання на 11:00 на 09.10.2026 була виписана 11.09.2026, тобто адвокат Пересоляк О.С. на час її оформлення уже був обізнаний із часом і датою судового засідання в цій справі.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Пересоляк О.С. неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи, як підготовчого засідання так і судових засідань, тому суд розцінює неявки в судові засідання представником позивача як затягування строків розгляду справи.

При цьому суд зауважує, що під час підготовчого провадження представник відповідача адвокат Рішко С.І. звертався до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду, з підстав неявки позивача ОСОБА_13 та представника позивача адвоката Пересоляка О.С. в підготовче засідання 02.04.2026, 05.05.2026 та 22.05.2026. Вказане клопотання ухвалою суду від 22.05.2026, постановленою із занесенням до протоколу судового засіданні та без виготовлення окремим документом, було залишено без задоволення.

З часу відкриття провадження у справі минуло вісім місяців, та по справі було призначено п`ять підготовчих судових засідань, з яких адвокат Пересоляк О.С. був присутнім тільки два рази, а всі інші відкладалися за клопотанням такого, та шість судових засідань, з яких брав участь тільки у двох судових засіданнях.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року та інші).

Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.

Суд зауважує, що у частині п`ятій статті 223 ЦПК України та в пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші законодавцем не застосовані. Отже, не передбачено можливість інших варіантів дій суду, окрім залишення позову без розгляду. З огляду на зазначене повноваження суду залишити позов без розгляду не є дискреційним, а відноситься до імперативних, тобто в разі повторної неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, суд зобов`язаний залишити позов без розгляду. Такий висновок щодо застосування аналогічних норм ЦПК України 2004 року викладено в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18).

Відтак норми частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.

Тож, під час вирішення питання про залишення позову без розгляду правове значення має виключно належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження № 61-3782св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 754/16126/16 (провадження № 61-17043св21).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.

Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язки добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц (провадження № 61-8953св20), від 21 грудня 2020 року у справі № 484/146/16-ц (провадження № 61-3299св20)).

Додатково суд враховує, що прецедентна практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18) Верховний Суд зазначив, що залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами. Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Суд доходить висновку про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, оскільки справа перебувала в провадженні суду з 12.02.2026 проте внаслідок дій сторони позивача її розгляд затягувався, що впливало на тривалість розгляду справи та неможливість вирішення спору. Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами.

При цьому суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відтак право ОСОБА_2 на доступ до суду не є порушеним, оскільки після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду, він має право звернутися до суду повторно відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43, 44, 223, 257, 259, 260, 298, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, Синевирська сільська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про витребування частини земельної ділянки, - залишити без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

Роз`яснити позивачу, що залишення позову без розгляду не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому Законом.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм повної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 14.10.2026.

Суддя О. І. Повідайчик