Рішення № 140572471, 08.10.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

№ 610/1404/26

№ 2-а/610/64/2026

08 жовтня 2026 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

позивача: Фурманова В.В.,

відповідача: представника Департаменту патрульної поліції за довіреністю - Федюка Д.В.,

секретаря: Ворони І.О.,

розглянувши в місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,

в с т а н о в и в:

Позивач просить: скасувати постанову серії ЕНА № 6238675 від 28.11.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Його звинуватили у тому, що, керуючи транспортним засобом у населеному пункті, перевищив встановлене обмеження швидкості руху, а саме рухався зі швидкістю 76 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР. Позивач підтверджує, що він дійсно рухався на автомобілі у вказаний день, у вказаному місці, але інкримінованого правопорушення не вчиняв, рухався в колоні автомобілів зі швидкістю 50 км на годину. При цьому, як попереду його автомобіля, так і позаду рухалися інші автомобілі з такою ж швидкістю. Коли він піднімався нагору, то побачив, що на правому узбіччі знаходиться прихований автомобіль патрульної поліції, а поруч з ним стояли два поліцейських, один з яких жестом зупинив його автомобіль і попросив пред`явити посвідчення водія, але документи на автомобіль не витребував, своє прізвище та посаду не назвав. Після ознайомлення з документами йому сказали, що він нібито, допустив перевищення швидкості на 26 км/год. Він з цим не погодився і попросив надати йому докази інкримінованого правопорушення, а також надати можливість скористатися правом на захист шляхом залучення фахівця-юриста, однак йому було відмовлено та повідомлено, що цей факт, нібито, підтверджується відеозйомкою, яку йому пред`явлено не було. Про місце та час розгляду справи працівник поліції його не повідомив, його заяви та доводи щодо відсутності в його діях складу правопорушення враховано не було. Протокол про вчинення правопорушення на місці не складався, а саму постанову в його присутності не виносили та для ознайомлення йому не надавали, в усній формі повідомили, що направлять йому її листом. Тобто фактично самого розгляду справи не відбувалося, а постанова в його присутності не виносилася. Тому він не мав можливості викласти свої доводи та заперечення у письмовому вигляді. Доводи працівника поліції, наведені в постанові, що йому, нібито, були роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, та про його відмову від отримання копії постанови є надуманими та не відповідають дійсності, оскільки працівник поліції не пояснив йому права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Поліцейським не були враховані його заяви і клопотання. Наведені факти свідчать про порушення порядку розгляду матеріалів справи, процедури розгляду справи та про порушення його прав.

Посилається на те, що в салоні його автомобіля знаходилось два пасажири, які працівником поліції опитані не були. Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що швидкість руху його автомобіля вимірювалася приладом TruCam TC00007, однак відповідних документів про допуск даного примірника вимірювального приладу та про його повірку поліцейським пред`явлено не було. Крім того, у постанові відсутні відомості, хто саме проводив фотофіксацію. За таких обставин, позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки її було винесено з порушенням вимог чинного законодавства (а.с. 1-11).

11.05.2026 представник відповідача Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що 28.11.2025 об 11.02 за адресою с. Волохів Яр, траса М03 523 км за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС 000748 був виявлений рух транспортного засобу Hyundai Accent реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі швидкістю 76 км/год, що є перевищенням встановленого обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 26 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР. Дії водія вказували на ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зазначений транспортний засіб був зупинений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Поліцейський підійшов до водія, пояснив причину застосування превентивних поліцейських заходів. До водія було висунуто вимогу про пред`явлення документів, що посвідчують його особу та відповідне право, а саме посвідчення водія. В результаті перевірки документів встановлено особу останнього, як ОСОБА_1 . Встановивши, що дана подія має цілісний склад адміністративного правопорушення, у відповідності до статті 278 КУпАП інспектор розпочав підготовку до розгляду справи, за результатами розгляду якої поліцейським встановлено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, тому була винесена оскаржувана постанова. Клопотання під час розгляду справи від позивача не надходили. В постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне водієм, а тому поліцейський діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права. Факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема відеозаписом, який зафіксовано на портативний відеореєстратор, а також відеозаписом, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості Trucam № ТС000748. Зазначені відеоматеріали, на думку відповідача, є об`єктивними даними, що містять повну інформацію про обставини події та процедуру розгляду справи. Використання зазначених пристроїв відповідає вимогам закону, а самі відеофайли є належними та допустимими доказами, оскільки вони ідентифіковані за технічними засобами, на які здійснювався запис, та містять безпосередню фіксацію обставин правопорушення. Клопотання під час розгляду справи від позивача стосовно надання доказів щодо порушення швидкісного режиму, залучення свідків та понятих, надання права на захист, надання для ознайомлення документів щодо метрологічної повірки вимірювального приладу не надходило, що підтверджується відеозаписом з портативного нагрудного відеореєстратора. Як вбачається з вищевказаного відеозапису, позивач повідомив, що обізнаний з його правами. Посилання позивача на наказ МВС № 111 від 27.03.2009, який втратив чинність, є безпідставним, так як він не створює правових наслідків для подій, що відбулися від 24.02.2017. Оскільки позивач обґрунтовує незаконність постанови нормативно-правовим актом, який не дійсний в правовому полі, він не довів факт порушення процедури з боку посадової особи. Зауважив, що під час винесення оскаржуваної постанови позивач був повністю обізнаний про результати розгляду справи та свідомо висловив волевиявлення щодо отримання примірника документа шляхом його надсилання поштою на адресу реєстрації. Таким чином, відповідач діяв виключно на підставі та у спосіб, що передбачені законом, задовольнивши прохання позивача та забезпечивши належне направлення копії постанови у встановлений строк. У зв`язку з вищевказаним, вважають, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до норм чинного законодавства (а.с. 30-33).

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 23.06.2026 було залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Департамент патрульної поліції (а.с. 45-46).

01.07.2026 представник співвідповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити з підстав, аналогічним відзиву іншого відповідача (а.с. 56-59).

15.09.2026 позивач подав письмові пояснення у справ (а.с. 70-72), однак суд відмовив у задоволенні клопотання про їх долучення до матеріалів справи, оскільки вони не оголошувались у судовому засіданні та не направлялись відповідачу, тому не досліджує їхній зміст.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Посилався на те, що ПДР не порушував, рухався у потоці, поліцейські вискочили із засідки, прилад для вимірювання швидкості тримали у руках, тому могли бути похибки. Він з порушенням не погоджувався. Докази на місці йому не надали, відео не показали, розгляд справи не провели, тобто при ньому він не відбувся, про час і місце розгляду справи не повідомляли, свідків не опитали, постанову на місці не виносили.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстави, викладених у відзиві на позовну заяву. Пояснив, що є докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме відеозапис і роздруківка з приладу TruCam, на якій видно геолокацію, час, місце, швидкість, хрестик вказує на автомобіль позивача, який зупинили, тому що перевищив швидкісний режим. Зазначив, що прилад пройшов перевірку, у свідоцтві вказано про можливість його використання у ручному режимі (тримання у руках). Навіть з урахуванням допустимої похибки все одно вбачається наявність правопорушення (перевищення дозволеної швидкості). Свідки не можуть спростувати об`єктивні показання технічного приладу. Зазначив, що розгляд справи на місці в даному випадку був спрощеним - це фіксація правопорушення за допомогою відеозапису та накладення адміністративного стягнення. Позивачу було повідомлено про адміністративне правопорушення. При цьому на відеозаписі не зафіксовано постанову, яка, вочевидь роздруковувалась, оскільки направлялась позивачу. З приводу відсутності підпису позивача у постанові вказав, що на відеозаписі видно, що позивачу повідомили про те, що постанова прийде йому на домашню адресу. Вважав наявним факт порушення ПДР, а саме порушення швидкісного режиму, який було зафіксовано на відео.

Для розгляду справи представник відповідача Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином (а.с. 88), право на участь було забезпечено, цим правом скористався на власний розсуд, причини неявки не повідомив, про відкладення розгляду справи не просив, їхня участь не визнавалась обов`язковою, а належним відповідачем є Департаменту патрульної поліції, представлений у судовому засіданні представником - адвокатом Федюком Д.В.

Відповідно до ст. 205 КАС України його неприбуття не унеможливлює розгляду справи.

Із огляду на це, а також на скорочені строки розгляду справ даної категорії суд постановив провести розгляд справи за його відсутності, на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

Як убачається з наявних у розпорядженні суду матеріалів, за постановою інспектора 1 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Капусти Олексія Олександровича серії ЕНА № 6238675 від 28.11.2025 на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень за те, що він: «28.11.2025 об 11.02 в с. Волохів Яр, траса М03 523 км, водій керував т/з "HYUNDAI ACCENT" реєстраційний номер НОМЕР_1 , в населеному пункті с. Волохів Яр зі швидкістю 76 км/год, чим перевищив обмеження швидкості руху т/з на 26 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCAM ТС000748. Чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швид. режиму в населених пунктах» (а.с. 12).

Постанова була складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, копія якої на місці позивачу вручена не була (у постанові вказано, що від її отримання відмовився) Надіслана позивачу поштою, отримання якої 03.12.2025 листом з рекомендованим повідомленням підтвердив і сам позивач.

Оскаржувана постанова містить посилання на засоби, якими було здійснено фіксування правопорушення, а саме у пункті 7 постанови є посилань на докази вчиненого правопорушення - відеозапис з бодікамери 470002, відеофайл з приладу "TruCam" ТС000748.

Згідно з п. 8 постанови ОСОБА_1 роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, та строк оскарження постанови, визначений ст. 289 КУпАП. Проте, замість підпису особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, міститься відмітка про відмову від підпису.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту ПДР; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України (п. 1.1 ПДР). Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3 ПДР).

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (п. 1.5 ПДР).

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п. 1.4 ПДР).

Відповідно до пункту 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП відбулося через порушення ним п. 12.4 ПДР.

Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 також визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (далі - Інструкція № 1395).

Положеннями ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

При цьому, зазначена норма не містить приписів про обов`язкове закріплення таких засобів виключно стаціонарно.

Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За визначенням, наведеним у ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення містить посилання на те, що швидкість руху позивача вимірювалась приладом TruCAM ТС000748.

На підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачами долучено до матеріалів справи відеозапис та роздруківку фото з лазерного вимірювача швидкості TruCАМ серійний номер ТС000748, на яких чітко зафіксовано рух транспортного засобу "HYUNDAI ACCENT" реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі швидкістю 76 км/год на відстані 301,2 м, та зазначено дату і час фіксації 28.11.2025 об 11.02, дані геолокації.

Фіксація швидкості автомобіля позивача мала місце в межами населеного пункту с. Волохів Яр, М-03 523 км, що позивачем не заперечувалось.

Під час вимірювання швидкості руху транспортного засобу позивача поліцейський нерухомо тримає вимірювальний прилад TruCAM. Тремтіння приладу, його перенесення тощо на відеозаписі не убачається. Супровід автомобіля позивача здійснювався приладом TruCAM безперервно до самої зупинки останнього (а.с. 36, 61, 68).

Наданим відеозаписом зафіксовано рух автомобіля позивача у потоці автомобілів, замір його швидкості і зупинення, повністю ідентифіковано автомобіль - марка, модель, колір, реєстраційний номер, хрестик приходу був наведений саме на нього. На відео № 2 поліцейський тримає прилад у руках, озвучує швидкість - 76, стоїть на правому узбіччі, зупиняє автомобіль позивача, який повністю ідентифікується. Після цього підходить до автомобіля, за кермом якого перебуває позивач. Поліцейський каже, що швидкість зафіксували технічним приладом, є відео, по кожному відео повинен бути матеріал. Позивач каже, що він 27 років працював у прокуратурі, вмовляє відпустити його, каже, що за усе життя це перший такий випадок. Поліцейський каже йому, що він порушив п. 12.4 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, штраф 340 грн, буде винесена постанова. Позивач каже, що нехай приходить постанова, він через суд її оскаржить. Поліцейський роз`яснює водію, що він має право на адвоката, перекладача, 10 днів на оскарження постанови та 15 днів для оплати штрафу. Позивач сказав, що копію постанови не буде отримувати, на що поліцейський відповів, що тоді вона прийде йому поштою, каже, щоб він був уважним, не перевищував і пристебнувся. Дані поліцейські повертаються до свого автомобіля, кажуть, що можливо принтер не витримає.

Згідно зі ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM виробництва Laser Technology Inc, США сертифікований (а.с. 39, 66).

З листа ДП "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метеорології, сертифікації та захисту прав споживачів" заступнику начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 01.07.2025 убачається, що прилади TruCAM конструктивно створені для утримування в руках під час вимірювань швидкості руху транспортних засобів. Їхнє основне призначення - це експлуатації в ручному режимі за утримування приладу в руках за безпосередньої участю оператора. Прилади можуть використовуватися як в ручному режимі, так і в автоматичному. Алгоритм підрахунку одного результату вимірювань передбачає близько 70 окремих незалежних вимірювань швидкості. Тільки у разі, якщо ці проміжні результати збігаються, прилад TruCAM формує остаточний результат вимірювань. В іншому випадку прилад TruCAM бракує таке вимірювання (наприклад у разі тремтіння приладу, за неналежного прицілювання на цільовий транспортний засіб і т.і.). У разі наявності чинного свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки дозволяється використовувати прилади TruCAM за признанням як в ручному режимі так і в автоматичному режимі. Значення максимально допустимих похибок під час вимірювань зазначені у свідоцтві про повірку (а.с. 40, 67).

Для всіх законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, згідно наказу Мінекономрозвитку від 13.10.2016 № 1747 "Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями" встановлено міжповірочні інтервали. В тому числі це стосується вимірювачів швидкості руху транспортних засобів дистанційних, до яких відноситься вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний "TruCam LTI 20/20". Міжповірочний інтервал для нього становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08 лютого 2016 року № 193.

Відповідачами долучено копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/35372 від 20.11.2025, чинного до 20.11.2026, з якого убачається, що за результатами повірки вимірювача швидкості автотранспортних засобів лазерного TruCAM LTI 20/20 № ТС000748 встановлено, що вказаний вимірювач відповідає вимогам технічної документації. Діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному режимі та автоматичному режимах: ±2 км/год в діапазоні від від 2 км/год до 200 км/год; ±1% від виміряного значення швидкості в інтервалі діапазону вимірювання понад 200 км/год до 320 км/год (а.с. 37, 62).

Виробник приладу TruCАМ (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.

Правильність реалізації у приладі TruCАМ зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCАМ, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCАМ.

За даними експертного висновку, виданого 18.09.2024 адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на підставі рішення Експертної комісії з питань проведення державної експертизи в сфері криптографічного захисту інформації об`єкта експертизи лазерного вимірювача швидкості LTI 20-20 TruСAM, у тому числі ТС000748, встановлено, що в об`єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES, визначений п. 5.2 ДСТУ ISO/IEC 18033-3/2015 (у режимі ECB, визначеному ДСТУ ISO/IEC 10116:2019, із довжиною ключа 128 біт) (а.с. 41, 62 зворот).

Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCАМ LTI 20/20 зареєстрований в Державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, а прилад TruCАМ LTI 20/20 з серійним номером ТС000748 пройшов періодичну повірку, свідоцтво було чинним станом на дату винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому суд вважає, що його показання є належним та допустимим доказом вчинення позивачем інкримінованого порушення у розмінні 73-75 КАС України.

Згідно з інструкцією з використання приладу Trucam LTІ 20/20 конструктивна особливість приладу та заявлені характеристики дозволяють його використання з рук, а визначення похибки при такому використанні не буде перевищувати 2 км/год.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху, при цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 до 1200 м.

Виробником передбачена система заходів, які нівелюють вібрації та короткочасне переривання лазеру, тому прилад не може здійснювати вимірювання швидкості з більшою похибкою, ніж передбачено виробником та визначено у свідоцтві про повірку.

При цьому, максимальна похибка, у тому числі і при такому способі тримання пристрою, становитиме максимум + - 2 км/год.

Отже, для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ± 2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Ця похибка визначена експертами відповідно до законодавчо встановлених регламентів та методик повірки. Жодне тремтіння не може вплинути на цю похибку, окремо слід врахувати, що позивач перевищив швидкість на 25 км/год, а такий показник значно перевищує максимально можливу похибку.

Слід зазначити, що TruCAM - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Під час вимірювання швидкості руху, поліцейський виконує наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискає спусковий гачок приладу (на фото видно, як позначка фіксується на автомобілі позивача з відстані 290,1 м, тобто вимірює швидкість саме автомобіля "RENAULT MEGANE" реєстраційний номер НОМЕР_2 . Прилад починає вимірювання швидкості і здійснює запис.

Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.

При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.

Суд також наголошує, що вимірювач TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.

Отже, за технічними характеристиками лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam здійснює вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному режимі та його використання відбувається у автоматичному режимі як у мобільному, так і у статичному положенні, а тому користування приладом у ручному режимі не є порушенням та його дані можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.

Вищевикладене спростовує доводи позивача про неможливість використання приладу вимірювання швидкості автотранспортних засобів TruCAM в ручному режимі.

З наданої актуальної інформації стосовно знаків 5.49 (Початок населеного пункту) та 5.50 "Кінець населеного пункту" убачається, що станом на 01.02.2025 на автомобільних дорогах загального користування державного значення розташовано вказані дорожні знаки, а саме: на автодорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський 573 км + 047 (праворуч) 5.51/5.52 "Волохів Яр", 575 км + 418 (ліворуч) 5.51/5.52 "Волохів Яр" (а.с. 41 зворот, 63).

Тобто, позивач, керуючи транспортним засобом "HYUNDAI ACCENT" реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у населеному пункті зі швидкістю 76 км/год, де допустима швидкість встановлена 50 км/год, що є перевищенням дозволеної швидкості в населених пунктах згідно ПДР.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що вчинення позивачем порушення п. 12.4 ПДР підтверджено належними і допустимими доказами.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ця конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб`єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає дотримуватися приписів Закону як підстави для вчинення суб`єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб`єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.

Конструкція "в межах повноважень" у розумінні ст. 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність суб`єкту владних повноважень діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб`єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку. Будь-які такі рішення або дії будуть проявом свавільності.

"У спосіб" у тексті ч. 2 ст. 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов`язково має бути встановлений законом. Положення ч. 2 ст. 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб`єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов`язкових для інших суб`єктів рішень. По-третє, суб`єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення свавільно, тобто у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.

Також слід звернути увагу на відсутність ієрархічного підпорядкування вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України. Жодна з них не є важливішою за іншу. Суб`єкти владних повноважень можуть діяти та приймати рішення виключно з дотримання усіх трьох із них одночасно. Таким чином, порушення владним суб`єктом визначеної законом процедури вчинення дій або прийняття рішень є настільки ж неприпустимим, як і вчинення ним дій (прийняття рішень) без уповноваження законом.

Також заслуговує й акцент положень Конституції України на необхідності визначення способу вчинення дій або прийняття рішень для суб`єкта владних повноважень (процедури їх вчинення) саме на рівні закону. Оскільки рішення або дії суб`єктів владних повноважень, як органів публічної адміністрації, прямо впливають на права та інтереси інших осіб, вимоги до процедури їх вчинення, які запобігають порушенням прав осіб та свавільності повинні бути встановлені саме законодавчим органом як органом представницької демократії як одна із передумов дотримання принципу верховенства права.

Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, посилання на докази, якими він керувався при ухваленні відповідного рішення. Дотримання даних вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови у судовому порядку.

Згідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначений ст. 279 КУпАП.

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі" розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції № 1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема частиною 1 статті 122 КУпАП.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Проте оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення була винесена без проведення розгляду справи у відповідності до встановленого для того порядку.

З об`єктивного доказу - відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського убачається:

поліцейський каже позивачу, що той порушив п. 12.4 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, штраф 340 гривень, буде винесена постанова. Позивач відповідає, що нехай надсилають йому постанову, він оскаржить її в суді. Поліцейський роз`яснює водію, що він має право на адвоката, перекладача, 10 днів на оскарження постанови та 15 днів для оплати штрафу. Позивач сказав, що копію постанови не буде отримувати, на що поліцейський відповів, що тоді вона прийде йому поштою, каже, щоб він був уважним, не перевищував. Поліцейські повертаються до свого автомобіля, кажуть, що можливо принтер не витримає.

Позивачу, як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, його права, передбачені ст. 268 КУпАП, були роз`яснені лише частково.

Не роз`яснені права: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.

Пояснення позивача не заслухав, докази обвинувачення не досліджувалися, через що позивач об`єктивно не був з ними ознайомлений, не міг щодо доказів висловити свою позицію та оцінку, після їхнього дослідження заявити клопотання, тобто не міг повною мірою реалізувати свої права та відстоювати свою невинуватість тощо.

Постанова про накладення адміністративного стягнення не роздруковувалася, через що поліцейський фізично об`єктивно не міг її винести, підписати, оголосити та вручити позивачу. Тобто постанова була роздрукована, винесена, підписана поліцейським уже за відсутності позивача. Після чого поліцейський до постанови вніс запис про відмову позивача розписатися за роз`яснення йому процесуальних прав та за отримання копії постанови, що не відповідає дійсності.

Неможливо винести постанову, оголосити та вручити, якщо її фізично не існує, на той час вона не була виготовлена і підписана поліцейським. Своє рішення поліцейський оголосив "з голови".

Отже, відповідачем не було дотримано порядку притягнення позивача до відповідальності, не забезпечено його прав, розгляд справи про адміністративне правопорушення не був проведений у відповідності до закону, його було лише імітовано, зроблено видимість для водія.

Недотримання особою, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, порядку її розгляду, є самостійною підставою для визнання протиправною відповідної постанови та скасування її у судовому порядку.

У постанові від 17 липня 2019 року у справі № 655/470/16-а Верховний Суд підкреслив, що стаття 278 КУпАП України вказує на те, що працівник патрульної поліції зобов`язаний дотримуватись вимог статті 283 КУпАП України, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Сама ж постанова про накладення адміністративного стягнення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Для правомірного накладення адміністративного стягнення необхідно мати докази адміністративного правопорушення, підтвердити дотримання процедури та порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності. Лише бажання та внутрішнє переконання відповідача будуть протизаконними.

Отже, поліцейським не дотримано вимоги статті 245 КУпАП щодо, зокрема, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Тому оскаржувана постанова не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме є такою, що ухвалена не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено, нерозсудливо; не пропорційно.

Вказане свідчить, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки оскаржувана постанова є протиправною, то з урахуванням положень п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 10, 77, 139, 241-246, 286 КАС України,

у х в а л и в:

1)Позов задовольнити повністю.

2)Скасувати постанову інспектора 1 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Капусти Олексія Олександровича серії ЕНА № 6238675 від 28 листопада 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу 340 гривень за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

3)Закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 315А, код ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Стригуненко В.М.