Рішення № 140570202, 14.10.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

14 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа №16/158б/60б(927/816/26)

за позовом: Приватного підприємства "Багатогалузева фірма "Енергокомплект",

код ЄДРПОУ 31159669, вул. Незалежності, 16/163, м. Чернігів, 14000,

в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ушача Юрія Володимировича,

вул. Шевченка, 42, офіс 105, м. Чернігів, 14027, РНОКПП НОМЕР_1

відповідач: Виконавчий комітет Очаківської міської ради, код ЄДРПОУ 04056606, вул. Соборна, буд. 7, корпус А, м. Очаків, Миколаївська область, 57508 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Очаківська міська рада, код ЄДРПОУ 26565627, вул. Соборна, 7, корпус А, м. Очаків, Миколаївська область, 57508

предмет спору: про стягнення 52970,56 грн

поданої у межах справи №16/158б/60б

боржник: Приватне підприємство багатогалузевої фірми "Енергокомплект",

вул. Незалежності, 16, кв.163, м. Чернігів, 14000

кредитори:

1.Головне управління ДПС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000,

код ЄДРПОУ ВП 44094124, e-mail: ch.official@tax.gov.ua

2.Миколаївська обласна дирекція публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", вул. Артилерійська, 19-а, м. Миколаїв, 54030,

адреса для листування: 73003, м. Херсон, пр. Ушакова, 53, e-mail: info@aval.ua

ліквідатор - арбітражний керуючий Ушач Юрій Володимирович,

вул. Шевченка, 42, офіс 105, м. Чернігів, 14027, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

предмет спору: про визнання боржника банкрутом

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.08.2010 (суддя Фесюра М.В.) відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Багатогалузевої фірми "Енергокомплект" (код ЄДРПОУ 31159669, вул. Незалежності, 16, кв. 163, м. Чернігів, 14000).

Приватне підприємство "Багатогалузева фірма "Енергокомплект" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Виконавчого комітету Очаківської міської ради про стягнення 44262,21 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 8708,35 грн 3% річних з простроченої суми.

18.08.2026 від позивача надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою від 24.08.2026 позовну заяву Приватного підприємства «Багатогалузева фірма «Енергокомплект» до Виконавчого комітету Очаківської міської ради про стягнення 44262,21 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 8708,35 грн 3% річних з простроченої суми прийнято та ухвалено розглянути у межах справи №16/158б/60б про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Багатогалузева фірма «Енергокомплект»; номером справи визначено №16/158б/60б(927/816/26); ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у межах справи про банкрутство) без виклику (повідомлення) сторін; ухвалено залучити Очаківську міську раду (код ЄДРПОУ 26565627, вул. Соборна, буд. 7, корпус А, м. Очаків, Миколаївська область, 57508) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; встановлено учасникам справи процесуальні строки.

08.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

08.09.2026 від третьої особи надійшло пояснення у справі, в якому третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог та просить застосувати позовну давність.

09.09.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

14.09.2026 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені ст. 11 Цивільного кодексу України, згідно з п. 3 ч. 2 якої підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.01.2022 у справі №16/158б/60б (927/988/21) позовні вимоги задоволено повністю;

-визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області №355 від 25.11.2008 року "Про визнання права власності нерухомого майна ТОВ "Постачелектромех" та свідоцтво про право власності серії САВ № 934535 від 01.12.2008р., видане на підставі рішення виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області від 25.11.2008 року за №355;

-визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області від 27.10.2009 року №321 "Про надання поштової адреси" та свідоцтво про право власності серії САВ №934681 від 02.03.2010р., видане на підставі рішення виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області від 27.10.2009 року за №321;

-скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Постачелектромех" на нерухоме майно - будинки для відпочинку за адресою: вул. Будівельників (раніше називалась "60 років СРСР") будинок 7/4, м. Очаків, Миколаївської області, загальною площею 339,30 кв.м., до складу яких входить: будинок для відпочинку А-1, 159,60 кв.м.; будинок для відпочинку Б-1, 44,20 кв.м.; будинок для відпочинку В-1, 40,60 кв.м., будинок для відпочинку Е-1, 41,50 кв.м.; будинок для відпочинку Ж-1, 53,40 кв.м., відповідно до свідоцтва на право власності САВ №934535 від 01.12.2008.

-скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Постачелектромех" на нерухоме майно - будинки для відпочинку за адресою: вул. Будівельників (раніше називалась "60 років СРСР") будинок 7/4, м. Очаків, Миколаївської області, загальною площею 339,30 кв.м., до складу яких входить: будинок для відпочинку А-1, 159,60 кв.м.; будинок для відпочинку Б-1, 44,20 кв.м.; будинок для відпочинку В-1, 40,60 кв.м., будинок для відпочинку Е-1, 41,50 кв.м.; будинок для відпочинку Ж-1, 53,40 кв.м., відповідно до свідоцтва на право власності САВ №934681 від 02.03.2010.

-зобов`язано Tовариство з обмеженою відповідальністю "Багатогалузева фірма "Постачелектромех" повернути Приватному підприємству "Багатогалузева фірма "Енергокомплект" в особі ліквідатора Ушача Юрія Володимировича, нерухоме майно - будинки для відпочинку за адресою: вул. Будівельників (раніше називалась "60 років СРСР") будинок 7/4, м. Очаків, Миколаївської області, загальною площею 339,30 кв.м., до складу яких входить: будинок для відпочинку А-1, 159,60 кв.м.; будинок для відпочинку Б-1, 44,20 кв.м.; будинок для відпочинку В-1, 40,60 кв.м., будинок для відпочинку Е-1, 41,50 кв.м.; будинок для відпочинку Ж-1, 53,40 кв.м.

-присуджено до стягнення з Виконавчого комітету Очаківської міської ради (код 04056606, 57508, Миколаївська область, м. Очаків, вул. Соборна, 7, корпус А) на користь Приватного підприємства "Багатогалузева фірма "Енергокомплект" (код 31159669, 14000, м. Чернігів, вул. Незалежності, 16/163) судовий збір у сумі 66565,79 грн та в сумі 1135 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.01.2022 у справі №16/158б/60б (927/988/21) є таким, що набрало законної сили 15.02.2022.

15.02.2022 на примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.01.2022 у справі №16/158б/60б (927/988/21) Господарським судом Чернігівської області було видано відповідні накази.

Судове рішення є обов`язковим до виконання (ст. 129-1 Конституції України).

Одним із основних принципів господарського судочинства є обов`язковість судового рішення (ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Стаття 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

У зв`язку з тим, що Виконавчий комітет Очаківської міської ради добровільно не виконав рішення суду, яке набрало законної сили 15.02.2022, з метою примусового виконання рішення Господарського суду Чернігівської області постановленого у справі № 16/158б/60б (927/988/21), ліквідатор ПП "Багатогалузева фірма "Енергокомплект", керуючись ст. 1, 3, 4, 6 Закону України "Про виконавче провадження", Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови КМУ від 30.01.2013 № 45), направив 14.02.2024 до Управління Державної казначейської служби України в Очаківському районі Миколаївської області дублікат наказу, виданого Господарським судом Чернігівської області 15.02.2022 у справі № 16/158б/60б (927/988/21) про стягнення з Виконавчого комітету Очаківської міської ради на користь ПП "Багатогалузева фірма "Енергокомплект" 66 565,79 грн та 1 135,00 грн судового збору

На запит ліквідатора ПП "Багатогалузева фірма "Енергокомплект" від 04.04.2024 № 02-01/16/158б/60б/65 Управління Державної казначейської служби України в Очаківському районі Миколаївській області у листі від 18.04.2024 № 02-08/4/256 повідомило, що на підставі пункту 8 Порядку виконання рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок), Управлінням прийнято до виконання заяву ліквідатора про примусове виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2022 у справі №16/158б/60б (927/988/21).

Виконавчим комітетом Очаківської міської ради не виконано рішення суду, не сплачено Приватному підприємству "Багатогалузева фірма "Енергокомплект" присуджений до стягнення за рішенням суду судовий збір у сумі 67 700,79 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що згідно приписів пункту 45 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі по тексту - Порядок) Очаківське управління ДКСУ не поінформувало Господарський суд Чернігівської області про причини не виконання наказу суду, які перешкоджають завершення ліквідаційної процедури банкрута.

На неодноразові запити ліквідатора ПП "Багатогалузева фірма "Енергокомплект" стосовно причин невиконання наказу суду, Очаківське управління ДКСУ надало відповіді про неможливість виконання рішення суду.

У відповіді на черговий запит ліквідатора від 06.02.2026, Очаківське управління Державної казначейської служби України повідомило, що «боржником визначено рахунок для безспірного списання коштів за ТПКВКМБ 0210180 «Інша діяльність у сфері державного управління» реєстраційний рахунок UA418201720344220008000049725. З 29.02.2024 року касові видатки по визначеному рахунку не проводилися. Згідно пункту 25 Порядку, у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми. Згідно пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства».

Після отримання вказаної відповіді ліквідатор направив Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області лист з проханням перевірити правомірність дій посадових осіб Очаківського УДКСУ Миколаївської області при виконанні наказу господарського суду про стягнення Виконавчого комітету Очаківської міської ради судового збору.

У відповіді Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області від 20.05.2026 №04-06/2-10/4347, отриманій ліквідатором, фактично продубльовано відповідь, яка була надана Управлінням Державної казначейської служби України в Очаківському районі від 10.02.2026 за № 02-10/137 та ще раз вказано ліквідатору, що згідно з абзацом 10 пункту 25 Порядку № 845 у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому, положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Аналогічна відповідь надійшла з Державної казначейської служби України, до якої ліквідатор звернувся з приводу невиконання рішення господарського суду (лист ДКСУ від 18.06.2026 № 5-06-06/16033).

Наведене вище свідчить про те, що станом на день звернення з позовом до суду рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.01.2022 у справі №16/158б/60б (927/988/21) залишається невиконаним, що суперечить зазначеному вище принципу господарського судочинства.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Права та інтереси кредитора забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі № 127/15672/16-ц.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Частиною 2 статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (пункти 17, 18, 26, 28; № у ЄДРСР 73469624), від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (пункти 21, 22, 25, 42, 45; № у ЄДРСР 74838873), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (№ у ЄДРСР 82997465)).

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

За змістом частини 2 статті 2 ЦК України одним із учасників цивільних відносин є територіальні громади. Територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. (частина перша статті 169 ЦК України). Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України). За змістом статті 173 ЦК України, яка має назву "Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад", у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати органи місцевого самоврядування.

Територіальні громади відповідають за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 175 ЦК України).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) виконання остаточного судового рішення, яким вирішений спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру, є частиною "права на суд" (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece, § 40, 45, заява № 18357/91) від 19 березня 1997 року, "Бурдов проти Росії" (Burdov. Russia, § 34, 37, заява № 59498/00) від 7 травня 2002 року). З погляду застосування гарантій права на належне виконання державою судового рішення, за яким вона є боржником, не має жодного значення, якими - приватними чи публічними - є у національній правовій системі відносини з виконання державою такого рішення.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції). Це право гарантоване і для тих випадків, коли право на справедливий судовий розгляд порушене невчасним виконанням судового рішення, зокрема через відсутність коштів (mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі "Бурдов проти Росії (№ 2)" (Burdov. Russia (№ 2), § 96-97, 99, 117, заява № 33509/04) від 15 січня 2009 року).

15 жовтня 2009 року ЄСПЛ ухвалив пілотне рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, заява № 40450/04). Воно набуло статусу остаточного 15 січня 2010 року. У цьому рішенні ЄСПЛ визнав порушення Україною її зобов`язань за Конвенцією через систематичне невиконання державою рішень національних судів (пункт 1 статті 6 Конвенції, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції) і відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту від такого невиконання (стаття 13 Конвенції) (§ 2, 3 резолютивної частини рішення). ЄСПЛ зазначив, що ці порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає у систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту (§ 4 резолютивної частини рішення). Тому ЄСПЛ вказав, що Україна повинна невідкладно запровадити ефективний засіб юридичного захисту або комплекс таких засобів юридичного захисту, спроможних забезпечити адекватне та достатнє відшкодування за невиконання або затримки у виконанні рішень національних судів відповідно до принципів, встановлених практикою ЄСПЛ (§5 резолютивної частини рішення).

Усвідомлюючи необхідність поступу у вирішенні зазначеної проблеми та забезпечення належного виконання пілотного рішення ЄСПЛ у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (пункт 31; № у ЄДРСР 74838873) відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 (про те, що правовідносини стосовно виконання судових рішень урегульовані Законом України "Про виконавче провадження", і до них не можна застосовувати приписи про цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України)), а також від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15 (про те, що стаття 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України за наявності деліктних, а не зобов`язальних правовідносин). Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення; приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (пункт 45 постанови).

У разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). Ні Закон № 266/94-ВР, ні Закон № 4901-VI не обмежують дію статті 625 ЦК України на правовідносини щодо прострочення виконання державою-боржником її грошового зобов`язання, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у грошовому еквіваленті судовим рішенням, зокрема не обмежують можливість стягнення інфляційних втрат, які є об`єктивним явищем і не залежать від волі кредитора чи боржника. Крім того, у статті 625 ЦК України немає застережень про те, що її приписи застосовні лише до тих відносин, які не врегульовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідні висновки місцевого господарського суду узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 03.10.2023 по справі №686/7081/21.

За правилами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду, враховуючи факт відсутності у матеріалах справи доказів виконання відповідачем рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.01.2022 у справі №16/158б/60б (927/988/21) у позивача виникло право вимоги до органу місцевого самоврядування, як боржника, щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлено до стягнення 44262,21 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції за період з 16.02.2022 по 31.06.2026 та 8708,35 грн 3% річних з простроченої суми за період з 16.02.2022 по 31.06.2026.

Відповідач письмово клопотав застосувати наслідки спливу позовної давності щодо позовних вимог.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. В разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною в справі, суд відмовляє в позові в зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 зазначила про те, що: "якщо в передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та в справі № 469/1203/15-ц). Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого поданий позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог".

Судом також враховано, що виходячи з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Наведене узгоджується зі змістом п. 7 Прикінцевих положень ГК України.

Відповідно до постанови КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями), а також постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями) № 1236 від 09.12.2020, в Україні встановлений карантин з 12.03.2020.

Постановою КМУ № 651 від 27.06.2023, на всій території України відмінений карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.2023, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

За Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 на усій території України введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово був продовжений та, який триває і на момент ухвалення судового рішення в справі.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України п. 19, за яким, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" п. 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладений в наступній редакції: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Виходячи з наведених вище норм закону, строк позовної давності був продовжений на час дії карантину (у період з 12.03.2020 по 30.06.2023) та відповідно продовжений, а потім зупинений, на строк дії правового режиму воєнного стану (починаючи з 24.02.2022 по 03.09.2025).

З урахуванням наведених положень, позивачем не пропущений строк позовної давності при зверненні до суду з цим позовом.

Ухвалюючи дане рішення, суд додатково враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19 стосовно того, що згідно зі статтями 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання грошових зобов`язань є безпідставними та необґрунтованими.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

У відповідності до ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Враховуючи відсутність у Очаківської міської ради відкритих рахунків в органі Державного казначейства та неможливість пред`явлення позивачем виконавчого документа для примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", суд вважає за необхідне визначити порядок виконання рішення суду.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Частиною 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема:

отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;

розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу;

розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, при цьому забезпечуючи:

здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

За змістом ст. 11, 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належать, зокрема такі власні (самоврядні) повноваження: складання, схвалення та подання на розгляд відповідної ради прогнозу місцевого бюджету, складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів; здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Зважаючи на вищенаведене, суд визначає порядок виконання рішення суду про стягнення 44262,21 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 8708,35 грн 3% річних з простроченої суми та 3328,00 грн судового збору шляхом стягнення грошових сум за рахунок бюджетних асигнувань Очаківської міської ради з відкритих в органі Державної казначейської служби України рахунків Виконавчого комітету Очаківської міської ради, оскільки за відсутності у Очаківської міської ради відкритих в органі Казначейства рахунків, будь - якого іншого порядку виконання судового рішення законодавством не передбачено.

У протилежному випадку, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий суд, гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася як Висока Договірна Сторона, яка гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

При цьому, суд зазначає, що у спірних правовідносинах Виконавчий комітет, як виконавчий орган Очаківської міської ради, виступає лише в якості розпорядника бюджетних коштів, який відкриває в органі державної казначейської служби рахунки, у тому числі і для забезпечення асигнувань Очаківської міської ради. Тобто, у даному випадку Виконавчий комітет не має власних коштів.

Керуючись статтями 123, 129, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, статтями 12, 13, 76, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути на користь Приватного підприємства "Багатогалузева фірма "Енергокомплект" (код ЄДРПОУ 31159669, вул. Незалежності, 16/163, м. Чернігів, 14000; рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Райффайзен Банк») за рахунок бюджетних асигнувань Очаківської міської ради з відкритих в органі Державної казначейської служби України рахунків Виконавчого комітету Очаківської міської ради (вул. Соборна, 7, корпус А, м. Очаків, Миколаївська область, 57508; код 04056606) 44262,21 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 8708,35 грн 3% річних з простроченої суми та 3328,00 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 14.10.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/