Ухвала суду № 140570064, 14.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

14 жовтня 2026 рокум. ХарківСправа № 922/3563/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову (у порядку статті 136 Господарського процесуального кодексу України від 13.10.2026 року)

за позовомКерівника Берестинської окружної прокуратури (63304, Харківська обл., м. Берестин, вул. Історична, 73) в інтересах держави в особі позивача Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області (64003, Харківська обл., с. Кегичівка, вул. Волошина, б.33)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Промгруп-С" (63044, Харківська обл., Богодухівський рн, с. Кобзарівка, вул. Центральна, буд.1)простягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 729 719,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

13.10.2026 року Керівник Берестинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області звернулась до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгруп-С" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 729 719,18 грн.

Також, до стягнення заявлені судові витрати.

Разом із позовною заявою, керівником Берестинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області було надано до суду заяву про забезпечення позову (у порядку статті 136 Господарського процесуального кодексу України від 13.10.2026 року), у якій останній. просить суд, прийняти до розгляду та задовольнити заяву керівника Берестинської окружної прокуратури Харківської області про забезпечення позову, та вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що станом на дату звернення до суду належить на праві приватної власності ТОВ «ПРОМГРУП-С» (код ЄДРПОУ 40200303), без позбавлення права володіння та користування цим майном, із забороною його відчуження, а саме:

- зерно-продуктовий склад, літ. «В-1», загальна площа 963,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665769863212, номер відомостей про речове право 13213324, адреса: Харківська область, Валківський район, Кобзарівська сільська рада, комплекс будівель та споруд;

- корівник № 3, літ. «Б-1», загальна площа 1613,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665735263212, номер відомостей про речове право 13209194, адреса: Харківська область, Валківський район, Кобзарівська сільська рада, комплекс будівель та споруд.

Суд дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час звернення до суду з цією заявою) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Як вбачається із позовної заяви прокурором зазначено, що предметом даного спору є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування ТОВ ПРОМГРУП-С земельною ділянкою з кадастровим номером 6323155100:04:024:0034, площею 1,7125 га, розташована за адресою: Харківська область, Берестинський район, селище Кегичівка, вул. Енергетиків, 24, у зв`язку із чим, заявлено до стягнення із відповідача суму безпідставно збережених коштів у розмірі 729 719,18 грн.

При цьому, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6323155100:04:024:0034, площею 1,7125 га, розташована у селищі Кегичівка Берестинського району Харківської області за адресою: провулок ім. 1-го Травня, 24 (актуальна адреса: вул. Енергетиків, 24). Цільове призначення земельної ділянки - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру № НВ-2307881832020 від 19.08.2020 року земельна ділянка сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 19.08.2020 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 03.08.2020 року. Право комунальної власності на земельну ділянку зареєстровано 20.10.2020 року за Кегичівською селищною радою. Відомості про зареєстроване за ТОВ ПРОМГРУП-С право оренди, постійного користування або інше речове право на земельну ділянку 6323155100:04:024:0034 відсутні.

Також, прокурор зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 16.02.2026 року у справі № 922/4552/25 визнано за відповідачем право власності на вказані об`єкти нерухомості. В подальшому, після набрання чинності цим рішенням суду державним реєстратором внесено відповідні відомості до Державного реєстр речових прав на нерухоме майно. При постановлені зазначеного рішення судом встановлено, що об`єкти нерухомості, а саме: будівля автогаражу загальною площею 1037,1 кв. м., блок пункт ГСМ загальною площею 58,4 кв. м., будівля прохідної загальною площею 21,2 кв. м., виробниче приміщення загальною площею 97,7 кв. м., виробниче приміщення загальною площею 27,7 кв. м., склад цех загальною площею 227,2 кв. м., передані до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгруп-С" на підставі акту прийому-передачі у грудні2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр ЛТД", якому вони згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належали на праві приватної власності. Як свідчить зміст судового рішення: відповідно до Акту приймання - передачі нерухомого майна від 25.12.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр ЛТД" передало до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгруп-С", а Товариство з обмеженою відповідальністю "Промгруп-С" в свою чергу прийняло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр ЛТД" об`єкти нерухомого майна. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промгруп-С" набув право на спірні Об`єкти нерухомого майна на підставі протоколу №1 установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгруп-С" від 23.12.2015 року, протоколу №7 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр ЛТД" від 17.12.2015 року, акту приймання - передачі нерухомого майна від 25.12.2015 року".

Кегичівська селищна рада повідомила, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМГРУП-С" використовує вказану земельну ділянку без належного оформлення права користування, а розмір безпідставно збережених коштів за період з 19.08.2020 року по 27.04.2026 року становить 729 719,18 грн.

Також, прокурор зазначає, що Головне управління Держаної податкової служби у Харківській області листом від 27.08.2026 року № 16911/5/20-40-04-15-13 повідомило, що за інформаційними ресурсами податкового органу ТОВ ПРОМГРУП-С не є платником плати за землю за земельну ділянку з кадастровим номером 6323155100:04:024:0034. Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 494205727 від 15.09.2026 року підтверджено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГРУП-С" нерухомого майна, зокрема зерно-продуктового складу площею 963,2 кв. м. (реєстраційний номер 665769863212), корівника № 3 площею 1613,6 кв. м. (реєстраційний номер 665735263212) та корівника № 2 площею 1844,9 кв. м. (реєстраційний номер 665685863212), розташованих на території колишньої Кобзарівської сільської ради Харківської області. За наявною інформацією, відомості про іпотеки та заборони відчуження цих об`єктів відсутні.

Отже, за твердженнями прокурора відповідач має нерухоме майно, на яке у разі задоволення позову потенційно може бути звернено стягнення.

Також, прокурор зазначає, що відповідно до оприлюднених на інформаційно-аналітичній платформі Опендатабот відомостей фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГРУП-С" за 2025 рік, загальна вартість активів товариства становила 2 045 800,00 грн., тоді як розмір його зобов`язань - 555 700,00 грн. При цьому фінансовий результат господарської діяльності товариства за 2025 рік є від`ємним та становить 141 100,00 грн. збитку, а розрахункова величина власного капіталу товариства, визначена, як різниця між активами та зобов`язаннями, становить 1 490 100,00 грн.

Таким чином, на думку прокурора, заявлена до стягнення сума безпідставно збережених коштів у розмірі 729 719,18 грн. становить приблизно 48,97 % розрахункової величини власного капіталу товариства та 35,67 % загальної вартості його активів. Наведені обставини свідчать про істотність заявленої грошової вимоги відносно майнових показників відповідача. Водночас від`ємний фінансовий результат господарської діяльності товариства у сукупності з установленими обставинами відчуження ним нерухомого майна у 2026 році підлягає врахуванню при оцінці ризику зменшення майнової бази відповідача, за рахунок якої може бути здійснено виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Вказане на думку прокурора, у сукупності зазначених обставин створює не абстрактну, а майнову обумовлену загрозу унеможливлення виконання судового рішення у разі відчуження наявного нерухомого майна, оскільки обсяг ліквідних активів відповідача може виявитися недостатнім для реального стягнення присудженої суми, оскільки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №497408409 від 09.10.2026 року, 28.04.2026 року було проведено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ХАРКІВНАТУРПРОДУКТ на шість об`єктів нерухомого майна, що раніше належали Товариству з обмеженою відповідальністю ПРОМГРУП-С та розташовані за адресою: Харківська область, Берестинський район, селище Кегичівка, вул. Енергетиків, 24. Підставами відповідних реєстраційних дій зазначено акти приймання - передачі нерухомого майна від 23.04.2026 року. Таким чином, упродовж 2026 року відповідач фактично здійснив передачу значної кількості належних йому об`єктів нерухомості іншій юридичній особі, атому, наведені обставини у сукупності з фінансовими показниками відповідача та істотним розміром заявленої грошової вимоги об`єктивно посилює ризик подальшого зменшення майна товариства, за рахунок якого може здійснюватися виконання судового рішення.

Частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначений вичерпний перелік підстав вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно її положень забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункти 1 - 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

З аналізу вищевикладеного слідує, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Питання задоволення заяви про забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Крім того, суд приймає до уваги, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, із урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 року у справі №904/7630/21 висловлено позицію про те, що під час вирішення питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 року у справі №922/2163/17 дійшов висновку, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Таким чином, із урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 року у справі №910/1200/20.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі від 22.07.2021 року №910/4669/21.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З аналізу вищевикладеного слідує, що заявник зобов`язаний надати достатні докази, що підтверджують наявність обставин, що є підставою для обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд також зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічний підхід викладений в постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 10.10.2019 року у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 року у справі № 904/3459/19, від 28.05.2021 року у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 21.02.2020 року у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 року у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 року у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 року у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 року у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 року у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 року у справі № 911/3208/21, від 01.04.2022 року у справі № 925/1615/21, від 14.07.2021 року у справі № 910/17014/20 та від 28.07.2021 року у справі № 910/3704/21

При цьому, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі № 910/12404/21).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд приймає до уваги, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

В будь-якому випадку, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову та у відповідності до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, заявник повинен надати до суду докази що дають підстави для висновку про те, що відповідач здійснює відповідні дії (підготовки тощо), щодо уникнення виконання зобов`язання.

Водночас, у заяві про забезпечення позову, прокурор, просить накласти арешт на окремі об`єкти нерухомого майна в межах суми позову, які не є безпосереднім предметом спору, та щодо яких у межах даній справі не заявлено вимог про визнання права власності, витребування майна чи застосування інших способів захисту, пов`язаних із правовим режимом цих об`єктів.

Суд приймає до уваги, що постанови Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 року у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 року у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20) у яких із урахуванням вимог статті 137 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що накладення арешту на (нерухоме) майно, що належить відповідачам з метою забезпечення позову про стягнення коштів, не має зв`язку із предметом позовної вимоги (стягнення коштів), оскільки таке (нерухоме) майно не належить до предмета спору у цих справах, накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України арешт майна відповідача може застосовуватися і для забезпечення позову майнового характеру, предметом якого є стягнення грошових коштів. Проте сама по собі можливість застосування такого заходу не звільняє заявника від обов`язку довести його необхідність у конкретних обставинах справи, а також обґрунтувати відповідність обраного заходу меті забезпечення позову та його співмірність із заявленими вимогами.

З огляду на викладене суд зазначає, що предметом спору в цій справі є стягнення із відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 729 719,18 грн., тоді як заявлений прокурором захід забезпечення позову полягає в накладенні арешту на конкретні об`єкти нерухомого майна відповідача із забороною їх відчуження без позбавлення права володіння та користування ними.

При цьому сам факт належності відповідачу зазначених об`єктів нерухомого майна не є достатньою підставою для застосування до них визначено прокурором заходу забезпечення позову, оскільки наведені прокурором відомості про фінансові показники товариства та відчуження ним інших об`єктів нерухомості підлягають оцінці в сукупності з іншими обставинами справи не свідчать автоматично про те, що невжиття саме даного виду заходу забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання можливого рішення суду про стягнення грошових коштів.

Водночас прокурором не наведено достатніх обґрунтувань необхідності обмеження права відповідача на розпорядження саме зазначеними об`єктами нерухомого майна, а із наданих до заяви прокурором про забезпечення позову довідок про оціночну вартість об`єктів нерухомості (нерухомого майна на яке прокурор просить вжити заходів забезпечення позову) вбачається не співмірність запропонованих майнових обмежень із сумою заявлених позовних вимог у розмірі 729 719,18 грн.

Крім того, матеріали заяви не містять достатніх відомостей, які б давали змогу оцінити наявність інших майнових активів відповідача та обґрунтовану необхідність застосування саме арешту зазначених прокурором у заяві про забезпечення позову об`єктів нерухомості для забезпечення виконання можливого судового рішення, що свідчить про недоведеніть прокурором необхідністі застосування обраного останнім заходу забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявність у відповідача права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна на які прокурор у заяві про забезпечення позову просить суд накласти арешт без позбавлення права володіння та користування цим майном, із забороною його відчуження, сама по собі не свідчить про необхідність накладення на них арешту. Так само наведені прокурором відомості про фінансові показники товариства та відчуження ним інших об`єктів нерухомості не є безумовним підтвердженням того, що невжиття саме запитуваного заходу забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання можливого рішення суду про стягнення саме грошових коштів.

При цьому, прокурором в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не обґрунтовано необхідності обмеження права відповідача на розпорядження саме цими об`єктами, та не надано до суду доказів щодо неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачеві і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 729 719,18 грн., а посилання прокурора на те, що відповідно до оприлюднених на інформаційно-аналітичній платформі «Опендатабот» відомостей фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМГРУП-С» (код ЄДРПОУ 40200303) за 2025 рік, загальна вартість активів товариства становила 2 045 800,00 грн., тоді як розмір його зобов`язань - 555 700,00 грн. не свідчить про недостатність грошових коштів, що належать відповідачеві і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 729 719,18 грн., та є неспівмірним із обраним прокурором заходом забезпечення позову.

Отже, за висновком суд, із урахуванням предмету позову, характеру заявлених вимог, змісту обраного прокурором заходу забезпечення та відсутності достатнього обґрунтування необхідності накладення арешту саме на зазначені об`єкти нерухомості, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено належними доказами наявності достатніх підстав для застосування вказаного заходу забезпечення позову.

Частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги баланс інтересів сторін, та за відсутності доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраних заявником заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів у підтвердження викладених у заяві обставин, отже у задоволенні поданої заяви необхідно відмовити як необґрунтованої.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову -відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, а саме 14 жовтня 2026 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Ухвалу підписано 14 жовтня 2026 року

СуддяО.О. Ємельянова