Ухвала суду № 140569248, 14.10.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

14.10.2026

ЄУН № 389/1974/26

Провадження № 2/389/1047/26

У Х В А Л А

14 жовтня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі:

головуючого судді - Українського В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Гой І.С.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні залу суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати ОСОБА_5 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини, зазначивши батьком дитини ОСОБА_5 . Стягнути із відповідача аліменти на утримання дитини. Свої вимоги мотивувала тим, що у період з 2004 по 2009 рік між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 склались сімейні стосунки, шлюб не укладався та не реєструвався. В наслідок сталих стосунків, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у них народилась спільна донька ОСОБА_6 , про що 23 грудня 2009 року в Книзі реєстрації народжень здійснено відповідний актовий запис № 312 та видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . Оскільки на час народження дитини сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували, відомості про батька дитини були внесені до актового запису про народження відповідно до частини першої статті 135 СК України. Після народження дитини ОСОБА_5 визнавав своєю донькою ОСОБА_7 та здійснював фінансову підтримку, але в подальшому відмовився визнавати таку своєю донькою. З огляду на те, що ОСОБА_5 , не визнає своєю дитиною неповнолітню ОСОБА_4 , виникла потреба у зверненні до суду щодо встановлення фактичного батьківства неповнолітньої.

Представник відповідача надав відзив на позов, відповідно до якого не визнав вимоги позову та заперечив проти їх задоволення. Заперечення обґрунтував тим, що відповідач має з 12.07.1975 року зареєстрований шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 , яке видано 12.07.1975 року та не мав жодних сімейних стосунків із позивачем. Так само дитина, про яку йдеться мова у позовній заяві не є дитиною відповідача. У відповідача від укладеного шлюбу є дві дитини : 1976 року народження та 1982 року народження, що підтверджується свідоцтвами про народження : НОМЕР_3 від 24.08.1976 року та НОМЕР_4 від 14.01.1983 року.

Відповідач ніколи спільно не проживав та не вів спільного господарства з позивачем. Місцем проживання відповідача був та є місто Київ. Також твердження позивача про те що: «…після народження ОСОБА_5 визнавав, своєю донькою ОСОБА_7 та здійснював фінансову підтримку..» не відповідають дійсності та не підтвердженні жодними доказами.

З огляду на отримані заперечення відповідача по справі, представник позивача надав клопотання про призначення проведення медичної (молекулярно-генетична) експертизи для визначення питання щодо батьківства ОСОБА_5 стосовно дитини ОСОБА_4 . Вказав, що відповідно до роз`яснень, наданих в постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року за справою № 478/690/18, висновок судово-медичної (молекулярно генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, такий ДНК-тест є єдиним. Науковим методом точного встановлення батьківства щодо конкретної дитини є такий ДНК-тест і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами з метою підтвердження або спростування факту оспорюваного батьківства. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, у рішенні у справі «Калачова проти Росії» від 07.05.2009 р.), на сьогоднішній день ДНК тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно дитини, а його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ

Представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання про призначення експертизи. Вважає, що проведення молекулярно-генетичної експертизи є втручання у його приватне життя.

У якості підтвердження обґрунтованості позовних вимог по справі надано лише три фотографії на яких наявний відповідач, без будь яких доказів стосовно того ким, коли та в наслідок яких подій ці фотографії були зроблені. Будь які інші докази які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог відсутні.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20)).

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Європейський суд з прав людини, зокрема, вказав, що: "хоча основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов`язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов`язання можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного життя. Ці зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою (див. рішення у справі "Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)" [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви № 40660/08 та № 60641/08, пункт 98, ЄСПЛ 2012). Межа між позитивними та негативними зобов`язаннями держави за статтею 8 Конвенції не підлягає чіткому визначенню; проте застосовні принципи є подібними. В обох контекстах слід враховувати справедливий баланс, який має бути встановлений між конкуруючими інтересами (там само, пункт 99) (YAKUSHEV v. UKRAINE, № 15978/09, § 22, ЄСПЛ, від 14 грудня 2018 року).

Відповідач вважає що покладення на нього будь яких обов`язків в наслідок призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, без наявності інших належних та допустимих доказів щодо предмету спору, є само по собі втручанням у його особисте життя при відсутності обґрунтованості позовних вимог. Відповідач вважає що на даному етапі судового розгляду справи, вимоги позивача щодо проведення експертизи є надмірними, при цьому позивач не позбавлений права надати суду будь які інші альтернативні докази, які б підтверджували його позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, клопотання представника позивача про призначення експертизи та заперечення представника відповідача у задоволенні такого клопотання, приходить до наступного висновку.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Згідно з частиною першою статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

За правилом частини першої статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на? ? підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Згідно з частиною першою та третьою статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно з ч. 1 ст.104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручення проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Підставою для призначення судової експертизи є необхідність з`ясування обставин, які потребують спеціальних знань, тобто тих, які виходять за межі знань осіб, які беруть участь у справі, та судді, котрий розглядає справу.

Частинами 1, 2 ст.2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому частиною третьою ст.12 ЦПК України чітко визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст.197 ЦПК України в підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 28 Конституції України гарантує, що жодна людина без її добровільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Примусове відбирання біологічних зразків (крові, букального епітелію тощо) є медичним втручанням. Відповідно до принципів цивільного судочинства, суд не має права примусово змусити особу здати біологічні зразки в цивільних справах.

Стаття 32 Конституції України захищає особу від втручання в її особисте і сімейне життя. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Генетична інформація є конфіденційними даними найвищого рівня.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Генетична експертиза не може призначатися лише на основі заяви позивача не підтвердженої доказами. Якщо позивач не надав інших доказів (спільне проживання, фото, листування, квитанції, покази свідків), то призначення молекулярно-генетичної експертизи може порушити права відповідача на приватне життя.

Позивач на даний час підтверджує батьківство відповідача відносно своєї доньки ОСОБА_9 лише трьома фотографіями, на яких вона зображена разом із відповідачем. Інші докази відсутні. Суд вважає такі докази недостатніми для призначення молекулярно-генетичної експертизи для визначення батьківства.

Керуючись ст.76, 78, 197, 103, 104, 260 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Відмовити представнику позивача у задоволенні клопотання про призначення медичної (молекулярно-генетичної) експертизи для визначення питання щодо батьківства ОСОБА_5 стосовно дитини ОСОБА_4 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Український В.В.