Рішення № 140568714, 13.10.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Справа №916/2806/26

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справу

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", вул.Кирилівська, 85, м.Київ, 04080

електронна пошта: kanc@uie.kiev.ua

представник позивача: Кулаківський В.В.

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Господарського суду Одеської області, пр.Шевченка, буд.29, м.Одеса, 65618

електронна пошта: inbox@od.arbitr.gov.ua

про: стягнення 354 338,43 грн.

07.07.2026 до Господарського суду Одеської області в електронному вигляді через підсистему "Електронний суд" за вх.№2875/26 (справа №916/2806/26) надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Господарського суду Одеської області про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період грудень 2021 у загальному розмірі 354338,43 грн, з яких: основна заборгованість - 158232,26 грн, інфляційні втрати 86 711,28 грн, пеня 3 444,79 грн та 15% річних 105 950,10 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач визначений, як оператор системи розподілу згідно Реєстру суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та на яких покладені функції адміністраторів комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії". Згідно отриманої від АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" інформації, Господарський суд Одеської області (код ЄДРПОУ 03499997) приєднався до публічного договору постачання електричної енергії Постачальником "останньої надії", який відповідно частини 8 статті 64 ЗУ "Про ринок електричної енергії" вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, та у жовтні, листопаді та грудні 2021 року споживав електричну енергію, поставлену постачальником "останньої надії" на умовах зазначеного договору. Вказує, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання в частині постачання електричної енергії, проте відповідач порушив умови п.2.1 глави 2 Договору не здійснивши своєчасну оплату спожитої електричної енергії за період постачання грудень 2021, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі розпорядження голови Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 №1 позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" за вх. №2875/26 (справа №916/2806/26) передано до Південно-західного апеляційного господарського суду для визначення підсудності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026, позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" за вх. №2875/26 (справа №916/2806/26) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Лічмана Л.В., Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 визначено підсудність позовної заяви Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" за вх.№2875/26 (справа №916/2806/26) за Господарським судом Миколаївської області. Позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" за вх.№2875/26 (справа №916/2806/26) направлено до Господарського суду Миколаївської області.

21.07.2026 справа №916/2806/26 надійшла до Господарського суду Миколаївської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026, справу №916/2806/26 розподілено головуючому судді Семенчук Н.О.

Позивач у позовній заяві просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову не перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, справа не підлягає обов`язковому розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №916/2806/26 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено учасникам справи строк для надання заяв по суті справи.

Відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву (вх.№11721/26 від 07.08.2026) в якому не заперечує факту постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», обсягу споживання за грудень 2021 року та наявності неоплаченої вартості електричної енергії за рахунком №000003499997/13/О12/24877 від 14.01.2022 у сумі 158 232,26 грн. Водночас відповідач заперечує проти позову в заявленому розмірі у частині інфляційних втрат, пені та 15% річних. Вказує, що зазначення відповідачем обставин, які ним не оспорюються, не є окремою процесуальною заявою про визнання позову відповідно до ст.191 ГПК України. Зазначає, що 31.12.2021 позивачем було складено акт купівлі - продажу електричної енергії, відповідно до якого обсяг спожитої відповідачем електричної енергії становить 23 856 кВт*год, а її загальна вартість - 158 232,26 грн. На підставі зазначеного акта позивачем 14.01.2022 сформовано рахунок №000003499997/13/О12/24877 на суму 158 232,26 грн. Рахунок та акт за грудень 2021 року були направлені позивачем на офіційну електронну адресу Господарського суду Одеської області лише 17.01.2022 та цього ж дня зареєстровані відповідачем за вхідним №1179/22. Вказує, що розрахункові документи щодо електричної енергії, спожитої у грудні 2021 року, фактично надійшли до відповідача вже після закінчення бюджетного періоду 2021 року, що унеможливило здійснення відповідного платежу за рахунок бюджетних призначень 2021 року. Відповідач на підставі викладених у відзиві обставин просить суд зменшити розмір пені на 90% та зменшити 15% річних до 3% річних.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (позивач) здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу на підставі ліцензії, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.11.2018 №1344 (арк..21)

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 (зі змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 1 січня 2019 р. до 31 грудня 2026 р.; визначено територією провадження діяльності зазначеного підприємства територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Згідно з частиною першою статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі:

1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником;

5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Відповідно до ч.6 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Згідно ч.8 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Пунктом 1.2.9 глави 1.2 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №312 від 14.03.2018 (із змінами та доповненнями) передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Згідно ч.ч.1,2 ст.633 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У відповідності до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На офіційному сайті Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" https://uie.kiev.ua оприлюднений текст договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" разом з додатком №1 до договору "Комерційна пропозиція для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Відповідно до п.5, 9 ч.3 ст.46 Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор системи розподілу зобов`язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором; надавати учасникам ринку необхідну для виконання ними функцій на ринку в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські Електромережі" визначений, як оператор системи розподілу згідно Реєстру суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та на яких покладені функції адміністраторів комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії".

Як убачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські Електромережі" листом №101/19/03-6145 від 12.10.2021 надано Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником "останньої надії". Відповідно до вказаного повідомлення відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 12.10.2021 року (арк.32, 33).

У відповідності до п.3.4.4 глави 3.4 розділу III Правил роздрібного ринку електричної енергії постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Як убачається з матеріалів справи, 06.12.2021 між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі постачальник, позивач) та Господарським судом Одеської області (далі спожива) укладений договір №47-21 про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" (далі - Договір) та додатку №1 до договору "Комерційна пропозиція" №4 від 10.06.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (далі - Комерційна пропозиція №4).

У відповідності до п.2.1 Договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до п.3.1 Договору, постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Згідно п.3.2 Договору, постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії споживачу протягом всього строку постачання, у разі:

- банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

- закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

- невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

- необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником;

- припинення електропостачальника, не спроможного постачати електричну енергію, про що він повідомив постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора. оператора системи передачі та оператора системи розподілу, відповідно до частини сьомої статті 64 Закону.

В пункті 3.4 договору встановлено, що електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється.

У відповідності до п.3.6 Договору, початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.

Відповідно до п.5.1 Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору.

Згідно п.5.2 Договору, спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) визначення ціни за електричну енергію.

Пунктом 5.7 Договору визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Згідно з пунктом 5.8 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

У відповідності до п.5.10 Договору, оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Договір містить підписи та печатки сторін.

06.12.2021 між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода №1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» про наступне:

1. Доповнити Договір пунктами 2.3 та 2.4 такого змісту:

« 2.3. Найменування предмета закупівлі: за кодом згідно Національного класифікатора ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія (постачання електричної енергії).

2.4. Обсяг постачання електричної енергії на 12.10.2021 - 31.12.2021 за Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі» як оператора системи розподілу/передачі становить (кВт/год): жовтень - 15 900 кВт/год 2 кл., листопад - 15 900 кВт/год 2 кл., грудень - 15 900 кВт/год 2 кл. Всього 47 700 кВт/год.

Обсяги закупівлі з постачання електричної енергії, як товарної продукції, можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків».

2. Доповнити Договір пунктами 5.17, 5.18 та 5.19 такого змісту:

« 5.17. Вартість за цим Договором визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 2.4 цього Договору та становить: 233 519,65 грн., крім того ПДВ 46 703,93 грн., всього з ПДВ - 280 223,58 грн. Загальний фонд 99 807,40 грн., враховуючи ПДВ 16 634,57 грн. Спеціальний фонд 180416,18 грн., враховуючи ПДВ 30 069,36 грн.

5.18. Вартість за цим Договором може змінюватися у випадках, передбачених діючим законодавством України, зокрема статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Внесення таких змін узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Така додаткова угода готується Споживачем за результатами моніторингу цін на сайті Постачальника, а її оферта має бути надана Постачальнику для підписання до дати введення зміненої ціни. В будь-якому випадку, в разі якщо Споживач не повідомив про незгоду із новою ціною та дострокове розірвання, в зв`язку з цим, Договору, Споживач не має права відмовлятись від застосування нових цін, а відповідна додаткова угода підписується із застосуванням положень ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України.

У разі зміни прогнозованої оптової ринкової ціни на електричну енергію або тарифів на послуги з розподілу/передачі електричної енергії та на ціни постачальника останньої надії», за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», буде змінено Учасником в односторонньому порядку відповідно до Постанови НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179.

Споживач несе відповідальність за перевищення суми договору та очікуваних обсягів постачання електричної енергії. У разі перевищення вартості договору, визначеної в п. 5.17 договору або фактичного обсягу споживання електричної енергії понад обсягом, зазначеним в п. 2.4 договору, в періоді зазначеному в п.4 цієї додаткової угоди, Споживач зобов`язаний здійснити закупівлю додаткових обсягів з постачання електричної енергії, як товарної продукції, у постачальника «останньої надії».

5.19. Попередню оплату Споживач здійснює відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти, з урахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2020 №1198».

3. Доповнити пункт 12.5 Договору реченням наступного змісту:

«Спірні питання щодо відшкодування Сторонами збитків та/або визначення їх розміру вирішуються у судовому порядку.»

4. Викласти п. 13.1 Договору в новій редакції:

«Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України з 12.10.2021 року та діє по 31.12.2021 року, а в частині постачання електричної енергії по 31.12.2021 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором».

5. Інші умови Договору залишаються незмінними та є обов`язковими для Сторін.

6. Відповідно до ч.3 статті 631 Цивільного кодексу України Сторони домовилися та вирішили, що умови цієї Додаткової угоди розповсюджуються на відносини, які виникли між ними з 12.10.2021 року.

7. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту підписання та є невід`ємною частиною Договору.

8. Цю Додаткову угоду укладено у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу та є невід`ємною частиною Договору, по одному для кожної із Сторін.

Додаткова угода №1 містить підписи та печатки сторін.

06.12.2021 між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода №2 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» про наступне:

1. У пункті 3.5 глави 3 Договору абзац третій виключити.

У зв`язку з цим абзаци четвертий та п`ятий вважати відповідно абзацами третім та четвертим;

2. Пункт 5.13 глави 5 Договору викласти в такій редакції:

« 5.13. Споживачі постачальника «останньої надії» оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.»;

3. У главі 7:

підпункт 7 пункту 7.1 Договору викласти в такій редакції:

« 7) змінити ціну на електричну енергію, у тому числі внаслідок зміни регульованих складових ціни (відповідно до порядку формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії») та/або змін у нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни»;

підпункт 4, 7 у пункті 7.2 Договору викласти в такій редакції:

« 4) з першим рахунком за спожиту електричну енергію поінформувати Споживача про наявний період часу для постачання електричної енергії, ціну (тариф) на електричну енергію;»;

« 7) публікувати на офіційному вебсайті (і в передбачених чинним законодавством випадках у засобах масової інформації) детальну інформацію про зміну тарифу (ціни) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії»;

4. Пункт 9.6 глави 9 Договору викласти в такій редакції:

« 9.6. Постачальник не несе відповідальності за припинення споживачем дії цього Договору в разі неприйняття Споживачем своєчасно повідомлених Постачальником (у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії») змін до цього Договору, що викликані змінами регульованих складових ціни та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або щодо умов постачання електричної енергії.».

5. Інші умови Договору залишаються незмінними та є обов`язковими для Сторін.

6. Ця Додаткова угода набирає чинності з « 01» листопада 2021 року та діє в частині проведення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії її дія не може перевищувати 90 календарних днів з дати початку постачання. Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України Сторони встановили, що умови даної додаткової угоди до Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладення.

7. Дану Додаткову угоду укладено у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу та є невід`ємною частиною Договору, по одному для кожної із Сторін.

Додаткова угода №2 містить підписи та печатки сторін.

Між позивачем та відповідачем підписано Комерційну пропозицію №4 від 10.06.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком №1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

В преамбулі комерційної пропозиції №4 зазначено, що дана комерційна пропозиція є невід`ємним додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі договір).

Предмет комерційної пропозиції: постачання електричної енергії, як товарної продукції (код 09310000-5 за ДК 021:2015).

У відповідності до п.1.1 Комерційної пропозиції №4, ціна за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1179 (далі - порядок). Розрахунковий період - календарний місяць, на який визначається ціна.

Згідно п.4.1 Комерційної пропозиції №4, споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 даної комерційної пропозиції. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).

Пунктом 4.2 Комерційної пропозиції №4 встановлено, що остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі.

Згідно п.4.3 Комерційної пропозиції №4, рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочно), із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС постачальнику або засобами електронної пошти.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Відповідно до п.4.4 Комерційної пропозиції №4, акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС.

Обсяг фактично спожитої електричної енергії споживачем визначається ОС, який виконує функції адміністратора комерційного обліку, в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії, а також Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затверджений постановою НКРЕКП від 28.12.2018 №2118.

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від оператора системи розподілу постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку.

Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника.

Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача.

Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника.

У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому споживач або постачальник залучають оператора системи розподілу для врегулювання спірного питання. У разі якщо сторони договору не дійшли згоди у вирішенні суперечки, споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини.

До усунення розбіжностей сторони договору керуються даними, що зазначені в акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача, є узгоджений сторонами акт купівлі-продажу оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі.

Згідно п.14.1 Комерційної пропозиції №4, керуючись статтею 259 ЦК України сторони Договору домовились встановити в цьому Договорі збільшений строк позовної давності: - строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років; - строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

Відповідно до п.15.1 Комерційної пропозиції №4, цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за умови акцептування споживачем умов договору шляхом сплати рахунку за електричну енергію, наданого постачальником.

Цей договір діє в частині розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Якщо споживач протягом 90 календарних днів не укладе відповідний договір про постачання з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об`єкта (об`єктів) має бути припинено ОС за зверненням постачальника.

Пунктом 16.2 Комерційної пропозиції №4 встановлено, що у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони договору використовують наступні адреси електронної пошти: постачальника - pon@uie.kiev.ua; споживача - зазначена на вебсайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику оператором системи розподілу (передачі).

Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

Комерційна пропозиція №4 містить підписи та печатки сторін.

Як убачається з матеріалів справи, за даними оператора системи розподілу АТ "ДТЕК Одеські електромережі" наданими у звіті щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ "ДТЕК Одеські електромережі", за період жовтень 2021 року, зазначено, що фактичний корисний відпуск електроенергії по ТКОЕЕ у Господарському суді Одеської області становить 1 975 кВт*год. та 11 927 кВт*год. Всього 13 902 кВт*год. (арк.34-37).

На підставі звіту про фактичне споживання електричної енергії за жовтень 2021 року постачальником - ДПЗД "Укрінтеренерго" виставлено споживачу - Господарському суду Одеської області рахунок №000003499997/13/О10/22468 від 11.11.2021 про сплату 85 304,95 грн з ПДВ за спожиту у жовтні 2021 року електричну енергію по 2 класу напруги у кількості 13 902 кВт*год. У рахунку зазначено, що він має бути оплачений протягом 5 банківських (робочих) днів. У разі несплати споживачем рахунку протягом вказаного терміну постачальник має право вимагати сплати пені відповідно до умов Комерційної пропозиції до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (арк.39).

Також, позивачем складено акт 015639 від 31.10.2021 купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" між постачальником ПДЗД "Укрінтеренерго" та споживачем Господарським судом Одеської області за жовтень 2021 року на суму 85 304,95 грн. (арк.38).

В акті зазначено, що він складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від оператора системи розподілу/передачі. Споживач в триденний термін після отримання акту купівлі-продажу підписує його зі свого боку та повертає постачальнику. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку акту купівлі-продажу або його не підписання з боку споживача у строки, встановлені діючою у період постачання електричної енергії Комерційної пропозиції, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

Рахунок №000003499997/13/О10/22468 від 11.11.2021 та акт за жовтень 2021 року були направлені відповідачу 15.11.2021 на офіційну електронну адресу (арк..40,41).

Також, рахунок та акт були направлені засобами поштового зв`язку, та отримані відповідачем 26.11.2021, про свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.42).

Таким чином, з урахуванням положень п.4.3 Комерційної пропозиції №4, направлені на електронну пошту відповідача рахунок №000003499997/13/О10/22468 від 11.11.2021 та акт за жовтень 2021 року вважаються отриманими відповідачем - 15.11.2021 (дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше)).

Відповідно до п.5.10 Договору, оплата виставленого постачальником рахунка мала бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відтак, рахунок за жовтень №000003499997/13/О10/22468 від 11.11.2021 відповідач мав оплатити до 22.11.2021 (включно) (15.11.2021 + 5 робочих днів).

Проте, вказаний рахунок був оплачений відповідачем 13.12.2021, про що свідчать надані позивачем до матеріалів справи реєстри оплат (арк.71-72).

За даними оператора системи розподілу АТ "ДТЕК Одеські електромережі" наданими у звіті щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ "ДТЕК Одеські електромережі", за період листопад 2021 року, зазначено, що фактичний корисний відпуск електроенергії по ТКОЕЕ у Господарському суді Одеської області становить 9505 кВт*год. та 12 562 кВт*год. Всього 22 067 кВт*год. (арк.43-46).

На підставі звіту про фактичне споживання електричної енергії за листопад 2021 року постачальником - ДПЗД "Укрінтеренерго" виставлено споживачу - Господарському суду Одеської області рахунок №000003499997/13/О11/23575 від 09.12.2021 про сплату 126 752,41 грн з ПДВ за спожиту у листопаді 2021 року електричну енергію по 2 класу напруги у кількості 22 067 кВт*год. У рахунку зазначено, що він має бути оплачений протягом 5 банківських (робочих) днів. У разі несплати поживачем рахунку протягом вказаного терміну постачальник має право вимагати сплати пені відповідно до умов Комерційної пропозиції до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (арк.48).

Також, позивачем складено акт 016191 від 30.11.2021 купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" між постачальником ПДЗД "Укрінтеренерго" та споживачем Господарським судом Одеської області за листопад 2021 року на суму 126 752,41 грн (арк.47).

В акті зазначено, що він складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від оператора системи розподілу/передачі. Споживач в триденний термін після отримання акту купівлі-продажу підписує його зі свого боку та повертає постачальнику. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку акту купівлі-продажу або його не підписання з боку споживача у строки, встановлені діючою у період постачання електричної енергії Комерційної пропозиції, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

Рахунок №000003499997/13/О11/23575 від 09.12.2021 та акт за листопад 2021 року були направлені відповідачу 10.12.2021 на офіційну електронну адресу (арк..49, 50).

Також, рахунок та акт були направлені засобами поштового зв`язку, та отримані відповідачем 23.12.2021, про свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.51).

Таким чином, з урахуванням положень п.4.3 Комерційної пропозиції №4, направлені на електронну пошту відповідача рахунок №000003499997/13/О11/23575 від 09.12.2021 та акт за листопад 2021 року вважаються отриманими відповідачем - 10.12.2021 (дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше)).

Відповідно до п.5.10 Договору, оплата виставленого постачальником рахунка мала бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відтак, рахунок за листопад №000003499997/13/О11/23575 від 09.12.2021 відповідач мав оплатити до 17.12.2021 (включно) (10.12.2021 + 5 робочих днів).

Вказаний рахунок був оплачений відповідачем 13.12.2021, про що свідчать надані позивачем до матеріалів справи реєстри оплат (арк.71-72).

За даними оператора системи розподілу АТ "ДТЕК Одеські електромережі" наданими у звіті щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ "ДТЕК Одеські електромережі", за період грудень 2021 року, зазначено, що фактичний корисний відпуск електроенергії по ТКОЕЕ у Господарському суді Одеської області становить 11 836 кВт*год. та 12 020 кВт*год. Всього 23 856 кВт*год. (арк.52-54).

На підставі звіту про фактичне споживання електричної енергії за грудень 2021 року постачальником - ДПЗД "Укрінтеренерго" виставлено споживачу - Господарському суду Одеської області рахунок №000003499997/13/О12/224877 від 14.01.2022 про сплату 158 232,26 грн з ПДВ за спожиту у грудні 2021 року електричну енергію по 2 класу напруги у кількості 23 856 кВт*год. У рахунку зазначено, що він має бути оплачений протягом 5 банківських (робочих) днів. У разі несплати споживачем рахунку протягом вказаного терміну постачальник має право вимагати сплати пені відповідно до умов Комерційної пропозиції до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (арк.56).

Також, позивачем складено акт 017433 від 31.12.2021 купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" між постачальником ПДЗД "Укрінтеренерго" та споживачем Господарським судом Одеської області за грудень 2021 року на суму 158 232,26 грн. (арк..55).

В акті зазначено, що він складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від оператора системи розподілу/передачі. Споживач в триденний термін після отримання акту купівлі-продажу підписує його зі свого боку та повертає постачальнику. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку акту купівлі-продажу або його не підписання з боку споживача у строки, встановлені діючою у період постачання електричної енергії Комерційної пропозиції, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

Згідно матеріалів справи, рахунок №000003499997/13/О12/224877 від 14.01.2022 та акт 017433 від 31.12.2021 були направлені відповідачу 17.01.2022 на офіційну електронну адресу (арк..57,58).

Також, рахунок та акт були направлені засобами поштового зв`язку, та отримані відповідачем 01.08.2022, про свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.59).

Таким чином, з урахуванням положень п.4.3 Комерційної пропозиції №4, направлені на електронну пошту відповідача рахунок №000003499997/13/О12/224877 від 14.01.2022 та акт 017433 від 31.12.2021 вважаються отриманими відповідачем - 17.01.2022 (дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше), що також підтвердженого відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п.5.10 Договору, оплата виставленого постачальником рахунка мала бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відтак, рахунок за грудень №000003499997/13/О12/224877 від 14.01.2022 відповідач мав оплатити до 24.01.2022 (включно) (17.01.2022 + 5 робочих днів).

Проте, відповідач вказаний рахунок не оплатив.

Господарський суд зазначає, що зазначені акти купівлі-продажу електроенергії підписані лише зі сторони постачальника (позивача) та не містять підпису зі сторони споживача (відповідача).

Разом з тим, відповідно до абз.7 п.4.4 Комерційної пропозиції №4, у разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

Таким чином, вищезазначені акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період жовтень 2021 - грудень 2021 року є узгодженими.

Враховуючи визначений в пункті 5.10 договору порядок оплати, строк оплати є таким, що настав.

Позивач зазначає, що відповідачем частково здійснено оплату за спожиту електричну енергію, а саме за жовтень та листопад 2021 року у розмірі 212 057,36 грн. Вказує, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 158 232,26 грн за спожиту у грудні 2021 року електричну енергію.

Позивач 27.04.2022 на електронну пошту відповідача направив претензію-вимогу №44/11-002048 від 12.04.2022 в якій просив у 7 денний строк з дати отримання вказаної претензії - вимоги оплатити заборгованість за електричну енергію у сумі 158 232,26 грн (арк..61,62).

Відповідач у відповідь на вказану претензію - вимогу у листі №09-05/1597/200 від 04.05.2022, з посиланням на Бюджетний кодекс України повідомив позивача, про те, що оплатити рахунок за спожиту електричну енергію за грудень 2021 року не вбачається можливим, оскільки кошторисом суду на 2022 рік не передбачено видатків на оплату електроенергії за грудень 2021 року.

У подальшому, позивач 01.12.2025 направив на електронну пошту відповідача вимогу про сплату штрафних санкцій та боргу за спожиту електроенергію №44/11-011822 від 27.11.2025 в якій просив у 7 денний термін з дати отримання вимогами заборгованість та штрафні санкції (арк..63-65).

Відповідач у відповідь на вказану вимогу у листі №02-04/7160/2025 від 04.12.2025 повідомив позивача, про те, що рахунок за спожиту електричну енергію за грудень 2021 року був надісланий до суду лише 17.01.2022 (вх.№1179/22), тобто після закінчення бюджетного періоду та затвердження кошторису суду на 2022 рік, яким не були передбачені видатки на оплату електричної енергії за минулий рік. Зазначає, що Господарський суд Одеської області не має можливості погасити зазначену заборгованість, оскільки кошторисом на поточний бюджетний рік не передбачено видатків на оплату зобов`язань минулих періодів. У зв`язку з цим суд звернувся до Державної судової адміністрації України, як до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, із запитом щодо надання методичних рекомендацій для досудового врегулювання спору та можливості виділення коштів з метою недопущення подальшого зростання заборгованості.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за поставлену електричну енергію у грудні 2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості, а також штрафних санкцій за порушення строків оплати за отриману електричну енергію.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. ст. 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини виникли з приводу сплати боргу за спожиту електроенергію в результаті постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до п.1 ст.628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач у наданому до суду відзиві не заперечує факту постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», обсягу споживання за грудень 2021 року та наявності неоплаченої вартості електричної енергії за рахунком №000003499997/13/О12/224877 від 14.01.2022 у сумі 158 232,26 грн.

Враховуючи викладене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 158 232,26 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.11 Договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

У відповідності до п.6.1 Комерційної пропозиції №4, за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (арк..67) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 3 444,79 грн., нараховану:

- по рахунку №000003499997/13/О10/22468 на суму заборгованості 85 304,95 грн. за період з 23.11.2021 по 13.12.2021 у розмірі 843,69 грн;

- по рахунку №000003499997/13/О12/24877 на суму заборгованості 158 232,26 грн. за період з 25.01.2022 по 23.02.2022 у розмірі 2 601,10 грн.

Як встановлено судом вище, рахунок за жовтень №000003499997/13/О10/22468 від 11.11.2021 відповідач мав оплатити до 22.11.2021 (включно) (15.11.2021 + 5 робочих днів).

Проте, вказаний рахунок був оплачений відповідачем 13.12.2021, про що свідчать надані позивачем до матеріалів справи реєстри оплат (арк.71-72).

Таким чином, має місце прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлену електричну енергію у жовтні 2021 року у період з 23.11.2021 по 13.12.2021.

Рахунок за грудень №000003499997/13/О12/224877 від 14.01.2022 відповідач мав оплатити до 24.01.2022 (включно) (17.01.2022 + 5 робочих днів).

Проте, відповідач вказаний рахунок не оплатив.

Таким чином, має місце прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлену електричну енергію у грудні 2021 року з 25.01.2022.

Відповідач у відзиві не заперечує проти цієї дати початку прострочення.

Судом за допомогою програми «ipLex» перевірений розрахунок пені та визначено, що обґрунтований розмір пені становить 3 444,77 грн. нарахований:

- по рахунку №000003499997/13/О10/22468 на суму заборгованості 85 304,95 грн. за період з 23.11.2021 по 13.12.2021 у розмірі 843,69 грн;

- по рахунку №000003499997/13/О12/24877 на суму заборгованості 158 232,26 грн. за період з 25.01.2022 по 23.02.2022 у розмірі 2 601,08 грн.

Відповідач у наданому до суду відзиві просить суд зменшити розмір пені на 90%. При вирішенні питання щодо можливості зменшення заявленої до стягнення пені просить врахувати наступні обставини:

- відповідач належним чином виконав істотну частину грошового зобов`язання та повністю оплатив електричну енергію, спожиту у жовтні та листопаді 2021 року, на загальну суму 212 057,36 грн, неоплаченим залишився лише рахунок за грудень 2021 року.

- рахунок та акт за грудень 2021 року були направлені відповідачу лише 17.01.2022, тобто після завершення бюджетного періоду, в якому електричну енергію було фактично спожито. 25.01.2022 відповідач письмово повідомив позивача про обставини, які унеможливлювали проведення відповідного платежу в межах затвердженого кошторису.

- відповідач не залишав вимоги постачальника без реагування: надав письмову відповідь на претензію від 12.04.2022, а також на повторну вимогу від 27.11.2025 та вживав заходів для врегулювання питання в межах бюджетного законодавства. Зазначене не свідчить про прямий умисел відповідача на ухилення від виконання грошового зобов`язання.

- позовна заява та додані до неї матеріали не містять окремих доказів конкретних збитків позивача, спричинених простроченням, крім заявлених ним інфляційних втрат, процентів річних та пені.

- оцінюючи пропорційність пені, необхідно враховувати не лише її ізольований розмір, а весь обсяг похідних нарахувань, одночасно заявлених позивачем у зв`язку з одним і тим самим простроченням. Інфляційні втрати, пеня та 15% річних у сукупності становлять 196 106,17 грн і перевищують суму основного боргу основного боргу на 37 873,91 грн. За таких умов стягнення пені у повному розмірі додатково посилює майновий тягар відповідальності, тоді як компенсація кредитору вже забезпечується іншими заявленими ним похідними вимогами.

Відповідач вважає, що стягнення пені у повному розмірі не повною мірою враховуватиме ступінь виконання відповідачем зобов`язань, об`єктивні причини прострочення, його поведінку після виникнення заборгованості, відсутність доведених конкретних збитків позивача та необхідність забезпечення розумного балансу майнових інтересів сторін.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, при застосуванні положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов`язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Таким чином, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці та застосований, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23 та від 09.11.2023 у справі №902/919/22.

Якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

При цьому, суд наголошує на відсутності правових підстав для ототожнення інституту зменшення розміру неустойки зі звільненням відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки зменшення судом розміру штрафних санкцій є лише передбаченим законом проявом обмеження відповідальності боржника за наявності відповідних підстав для цього, що жодним чином не суперечить принципам розумності та справедливості.

За таких обставин, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань (зокрема, виконання істотної частини грошового зобов`язання та повної оплати електричної енергії, спожитої у жовтні та листопаді 2021 року), відсутність доказів на підтвердження погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті порушення зобов`язання відповідачем, вжиття відповідачем заходів для врегулювання питання щодо погашення заборгованості суд, враховуючи, що застосування штрафних санкцій не повинно лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати суми пені на 70%, а саме з 3 444,77 грн. (обґрунтований розмір) до 1 033,43 грн., що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Суд наголошує на тому, що стягнення з відповідача суми пені, зменшеної на 70%, компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням останнім строків оплати за поставлену позивачем електричну енергію, а також відповідає принципу пропорційності, у той час як стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі, на переконання суду, було б неспівмірним з негативними наслідками від порушення відповідачем відповідного зобов`язання.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 15% річних.

Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до п.7.4 Комерційної пропозиції №4, споживач який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (арк.66) нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 86 711,28 грн. нараховані по рахунку №000003499997/13/О12/24877 на суму заборгованості 158 232,26 грн. за період з 01.02.2022 по 31.05.2026.

Судом за допомогою програми «ipLex» перевірений розрахунок інфляційних втрат та визначено, що розмір інфляційних становить 107 637,85 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають інфляційні у розмірі 86 711,28 грн., які заявлені позивачем в позовній заяві.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (арк.68) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 15% річних у розмірі 105 950,10 грн., нараховані:

- по рахунку №000003499997/13/О10/22468 на суму заборгованості 85 304,95 грн. за період з 23.11.2021 по 13.12.2021 у розмірі 736,20 грн;

- по рахунку №000003499997/13/О12/24877 на суму заборгованості 158 232,26 грн. за період з 25.01.2022 по 30.06.2026 у розмірі 105 213,90 грн.

Відповідач у наданому до суду відзиві просить суд зменшити 15% річних до 3% річних. При вирішенні питання щодо можливості зменшення 15% річних до 3% просить врахувати наступні обставини:

- договір постачальника "останньої надії" є публічним договором приєднання, а відповідач не мав можливості погоджувати або змінювати встановлену позивачем ставку 15%;

- відповідач виконав істотну частину грошового зобов`язання, повністю оплативши рахунки за жовтень і листопад 2021 року на суму 212 057,36 грн;

- грудневі розрахункові документи були направлені після завершення бюджетного року, а відповідач одразу письмово повідомив про бюджетні та казначейські перешкоди;

- позовна заява та додані до неї матеріали не містять окремого розрахунку і доказів збитків позивача, які не компенсуються інфляційними втратами та мінімальними 3% річних;

- після отримання відповіді на претензію у травні 2022 року позивач звернувся з позовом лише у липні 2026 року; це не позбавляє його права на судовий захист, але має значення для оцінки пропорційності суми, що накопичувалася за підвищеною ставкою;

- стягнення інфляційних втрат, пені та 15% річних одночасно створює для бюджетної установи фінансовий тягар, який істотно перевищує суму основного зобов`язання.

Зменшення ставки до 3% не звільняє відповідача від відповідальності та не позбавляє позивача компенсації. Воно забезпечує баланс інтересів сторін і відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 15% річних, суд зазначає, що Комерційною пропозицією №4 передбачено збільшення відсотків річних до 15% річних за невиконання грошових зобов`язань за Договором.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові №902/417/18 дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 суд має право на зменшення розміру заявлених на підставі ст.625 ЦК України відсотків саме у випадку їх збільшення сторонами у договорі.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.02.2024 у справі №915/1723/21, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, за час затримки розрахунку за договором, оскільки, вказані нарахування спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Водночас, зменшуючи нараховані відсотки річні, на підставі ст. 551 ЦК України, необхідно враховувати, що таке зменшення можливе за умови, якщо такі відсотки річні передбачені у договорі у розмірі більшому, ніж визначено положеннями ст.625 ЦК України, тобто більше ніж 3% річних (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

Також суд звертає увагу на те, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 158 232,26 грн, а сума 15% річних становить 105 950,10 грн, тобто майже 67% від основного боргу.

З огляду на компенсаторний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на всі фактичні обставини справи, виконання відповідачем істотної частини грошового зобов`язання та повної оплати електричної енергії, спожитої у жовтні та листопаді 2021 року, причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем зобов`язань по сплаті купленої електричної енергії, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, суд вважає за можливе зменшити 15% річних до мінімального розмірі 3% річних та стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 21 176,97 грн. нараховані:

- по рахунку №000003499997/13/О10/22468 на суму заборгованості 85 304,95 грн. за період з 23.11.2021 по 13.12.2021 у розмірі 147,24 грн;

- по рахунку №000003499997/13/О12/24877 на суму заборгованості 158 232,26 грн. за період з 25.01.2022 по 30.06.2026 у розмірі 21 029,73 грн.

Суд також вважає, що нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 86 711,28 грн. інфляційних втрат, 1 033,43 грн. пені та 21 176,97 грн. відсотків річних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача відсотків річних у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов`язання.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір 3% річних, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру 15% річних покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення до 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Господарського суду Одеської області (пр.Шевченка, буд.29, м.Одеса, 65618, код ЄДРПОУ 03499997) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул.Кирилівська, 85, м.Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600) заборгованість за спожиту електричну енергію за період грудень 2021 у розмірі 158 232,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 86 711,28 грн, пеню у розмірі 1 033,43 грн, 3% річних у розмірі 21 176,97 грн. та судовий збір у розмірі 4 252,06 грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О.Семенчук