Ухвала суду № 140568702, 13.10.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

13 жовтня 2026 року Справа № 915/466/26

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши заяву б/н від 02.10.2026 (вх.№14587/26 від 02.10.2026) Фізичної особи - підприємця Веселова Олексія Олександровича про поновлення процесуального строку, у справі

за позовом: Фізичної особи - підприємця Веселова Олексія Олександровича, АДРЕСА_1

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Веселової Світлани Анатолівни, АДРЕСА_1

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

про: стягнення 645 447,60 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/н від 23.06.2026(вх.№9301/26 від 24.06.2026)

Фізична особа - підприємець Веселов Олексій Олександрович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (вх.№5959/26 від 24.04.2026, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/н від 23.06.2026(вх.№9301/26 від 24.06.2026) про стягнення з Фізичної особи - підприємця Веселової Світлани Анатолівни 645 447,60 грн. збитків (упущеної вигоди), заподіяних у період з 28.06.2023 по 23.06.2026 та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що 31.05.2023 набрало законної сили рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20 березня 2023 року справа №482/374/21 (розглянутої в порядку поділу майна колишнього подружжя), згідно якого Веселов О.О та Веселова С.А. є співвласниками по 1/2 частки наступного нерухомого майна: - приміщення магазину промислових товарів, загальною площею 82.7 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1998098248101, дата державної реєстрації: 28.06.2023) (далі - магазин 82,7кв.м.); - магазину промислових товарів, загальною площею 121.6 кв.м, розташованого на першому поверсі житлового будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 402733148101, дата державної реєстрації: 28.06.2023) (далі - магазин 121.6кв.м.); - 30/100 (по 15/100 кожному співвласнику) нежитлові приміщення підвалу та сходинкових клітин 1-го та ІІ-го поверху, загальною площею 367.00кв.м. (110,5кв.м. припадає на відповідну частку 30/100 та 55,25кв.м. на 15/100), в житловому будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 2766338848060, дата державної реєстрації: 13.07.2023) (далі - приміщення підвалу 55,25кв.м.). Вказує, що ФОП Веселову О.О. належить 1/2 частка магазину 82,7 та 1/2 частка магазину 121,6 кв,м., тобто 82,7 +121,6/2 = 102,15кв.м. (загальної площі), а також 15/100 приміщень підвалу, що складає 55,25кв.м. від їх загальної площі. Зазначає, що нежитлові приміщення є об`єктами нерухомого майна комерційного призначення та використовувались/використовуються відповідачкою в цілому для її підприємницької діяльності. Вказує, що позивачем з дати державної реєстрації нежитлових приміщень (28.06.2023 магазин та 13.07.2023 підвал) вчинялись дії для отримання доходів від їх використання у підприємницькій діяльності (надання в платне користування/оренду). Проте, відповідачка діє всупереч положенням ст.258, 361 ЦК України, чим завдає збитків позивачу у його праві спільної власності та праві використовувати його частину нежитлових приміщень у підприємницькій діяльності для отримання прибутку. Зазначає, що співвласник ФОП Веселова С.А. здійснює підприємницьку діяльність використовуючи нежитлові приміщення в цілому (інші частки) належні ФОП Веселову О.О, який не позбавлений права на певну підприємницьку діяльність, зокрема з надання в оренду своєї частини цих нежитлових приміщень за звичайною ринковою ціною. У зв`язку з тим, що відповідачка здійснює підприємницьку діяльність використовуючи нежитлові приміщення в цілому (інші частки) належні ФОП Веселову О.О, позивач вказує, що поніс збитки (упущеної вигоди) у розмірі 645 447,60 грн., які просить стягнути з відповідачки.

Ухвалою суду від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач через систему «Електронний суд» подав заяву б/н від 02.10.2026 (вх.№14587/26 від 02.10.2026) в якій просить суд поновити строк на подання до матеріалів справи постанови Миколаївського апеляційного суду від 22.09.2026 та рішення Інгульського районного суду м.Миколаєва від 26.03.2026 у справі №489/6984/23 та залучити їх до матеріалів справи.

В обґрунтування необхідності вчинення судом означеної процесуальної дії представник позивача зазначає, що рішення суду у справі №489/6984/23 надається на підтвердження доводів наведених у справі №915/466/26, як то: - факт звернення Веселова О.О. до суду про поділ спільної часткової власності у зв`язку із недосягненням домовленості з іншим співвласником Веселовою С.А.; - факт неможливості використання Веселовим О.О. та одночасно факт використання та ствердження Веселової С.А. про використання нею обох магазинів по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 у її підприємницькій діяльності та що згідно витягу з реєстру платників єдиного податку, сформованого 09.09.2020, Веселова Світлана Анатоліївна є фізичною особою - підприємцем, із місцем провадження господарської діяльності: АДРЕСА_2 . Вказує, що рішення судів у справі №489/6984/23 набрали законної сили 22.09.2026, тому не могли бути подані до суду у передбачені ГПК України строки разом із поданням позову. Вищенаведене вважає поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно із ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до стч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зміст вищенаведених норм ГПК України свідчить про те, що права сторони на вчинення процесуальних дій обумовлені наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Разом з тим, в аспекті зазначеного суд вважає за доцільне звернутись до практики ЄСПЛ, який у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі Walchli v. France, заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; ТОВ Фріда проти України, заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зважаючи на викладене, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.

Наведена норма процесуального права пов`язує можливість поновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо поновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності з поданням доказів цього.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Пропуск процесуального строку це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Суд зауважує, що за змістом процесуального закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

При цьому, відповідно до приписів ГПК України, учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належних їм процесуальних прав, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання відповідних заяв.

Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, слід наголосити на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Рівні можливості щодо здійснення своїх процесуальних прав і обов`язків є ключовим елементом змагальності сторін як одного із принципів господарського судочинства.

Враховуючи викладене, наведені представником позивача аргументи в обґрунтування причин пропуску строку на подання доказів у даній справі є поважними та об`єктивними.

Відтак, суд доходить висновку про задоволення заяви б/н від 02.10.2026 (вх.№14587/26 від 02.10.2026) Фізичної особи - підприємця Веселова Олексія Олександровича та про необхідність поновлення процесуального строку на подання доказів у справі №915/466/26 та залучення їх до матеріалів справи.

Керуючись статтями 113, 114, 118, 119, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву б/н від 02.10.2026 (вх.№14587/26 від 02.10.2026) Фізичної особи - підприємця Веселова Олексія Олександровича про поновлення процесуального строку - задовольнити.

2. Поновити позивачу процесуальний строк на подання постанови Миколаївського апеляційного суду від 22.09.2026 та рішення Інгульського районного суду м.Миколаєва від 26.03.2026 у справі №489/6984/23 та залучити їх до матеріалів справи №915/466/26.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Н.О. Семенчук