Рішення № 140567509, 24.09.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/148/26

Номер провадження 2/341/363/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м.Галич

Галицький районний суд Івано - Франківської області у складі:

головуючого - судді - Гаполяка Т. В.

з залученням секретаря судового засідання - Ворох З.Д.

за участю:

представника позивача - адвоката Раврика І.Д.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , органу місцевого самоврядування, діяльність якого спрямована на захист прав дитини: Служби у справах дітей Бурштинської міської ради, про визнання батьківства -

в с т а н о в и в :

1.Стислий виклад позиції позивача, відповідача.

Представник - адвокат Раврик І .Д. в інтересах довірителя ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та просить:

-визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- внести зміни до актового запису № 187, здійсненого 22 листопада 2025 року Галицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про народження ОСОБА_4 , де:

- у графі «відомості про батька» вказати - « ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 », вилучивши попередні відомості;

- прізвище дитини змінити на « ОСОБА_5 »;

- по батькові дитини змінити на « ОСОБА_6 ».

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 на даний час проживає з відповідачкою ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася дочка - ОСОБА_7 . Проте на момент народження дитини, з 16 листопада 2012 року та по теперішній час відповідачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем. ОСОБА_2 зник безвісти 30 січня 2024 року на території бойових дій поблизу населенного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області в ході ведення наступально-штурмових дій збройними формування російської федерації. Оскільки дитина народилася у зареєстрованому щшлюбі, то відповідно до статті 122 СК України, батьком ОСОБА_4 в актовому записі про народження вказано ОСОБА_2 . Так як дочка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_2 зник безвісти 30 січня 2024 року, то він не може бути біологічним батьком дитини. Біологічним батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , так як між ним та ОСОБА_3 на час зачаття дитини були подружні та близькі стосунки. Посилаючись на дані обставини та стверджуючи, що біологічним батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , є ОСОБА_1 , просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив суд:

- визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- внести зміни до актового запису № 187, здійсненого 22 листопада 2025 року Галицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про народження ОСОБА_4 , де:

- у графі «відомості про батька» вказати - « ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 », вилучивши попередні відомості;

- прізвище дитини змінити на « ОСОБА_5 »;

- по батькові дитини змінити на « ОСОБА_6 ».

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Бурштинської міської ради, в судове засідання представника не скерувала, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак скерувала на адресу суду заяву про підтримання позову і просить судове засідання розглядати без участі.

2. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

На момент зачаття дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач підтримував подружні відносини з ОСОБА_3 , мали близькі стосунки, проживали разом без реєстрації шлюбу.

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 з 16 листопада 2012 року та по теперішній час перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а.с.12).

Чоловік відповідачки ОСОБА_2 є військовослужбовцем та зник безвісти в ході ведення наступально-штурмових дій збройними формуваннями російської федерації в районі н.п. Берестове Бахмутського району Донецької області, що стверджується сповіщенням сім`ї №7 від 27 січня 2024 року та Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20240306-369 від 06 березня 2024 року (а.с.16,14).

Батька дитини записано на підставі статті 122 Сімейного Кодексу України, а саме: « ОСОБА_2 », що стверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 22 листопада 2025 року виданого Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та повним Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.13,17-18).

Згідно висновку експертів від 21 червня 2026 року №СЕ-19/109-26/5986-БД ОСОБА_1 може бути біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є ОСОБА_3 . Ймовірність даної події становить не менш ніж 99,9999999% (а.с.87-90).

3. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( пункт 1 частини третьої статті 223 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за участі представника позивача, позивача, відповідачки, у відсутності представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки такий повідомлений належним чином про судове засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

За вимогами статтей 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини

Відповідно до змісту частини 1, 2 статті 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Згідно зі статтею 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Натомість, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Тобто передумовою звернення до суду із заявою про встановлення батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.

Згідно частини 3 статті 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальнком дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бкти пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.06.2006 за №3, роз`яснюється, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.

Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд звертає увагу, що окрім висновку експертизи, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання батьківства.

Спільне проживання біологічних батьків та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц (касаційне провадження № 61-30047св18).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 17 травня 2007 року у справі «Jevremovic v. Serbia» зазначив, що у відповідності до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини.

Суд наголошує, що визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визнання батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18).

В Постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

У відповідності до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Частиною шостою статті 263 ЦПК України передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Згідно частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц Верховний Суд вказав, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

Отже, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову. Вказана правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17.

Таким чином, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що визнання позивача батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знайшло своє підтвердження, оскільки юридично значимі обставини, такі як: спільне проживання і ведення спільного господарства батьків дитини та визнання батьком дитини свого батьківства підтверджені належними доказами.

Тобто наявна сукупність фактів, які поза будь-яким розумним сумнівом доводять близькість ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та позивача ОСОБА_1 , а також утримання та піклування останнього над першою.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.

Відповідно до статті 134 CK України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи матеріали справи та подані докази в їх сукупності та співставленні, враховуючи інтереси дитини, а також те, що позивач визнав своє батьківство відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до висновку, позовні вимоги позивача повністю доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтею 135 СК України, статтями12,13,81,200, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису № 187, здійсненого 22 листопада 2025 року Галицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про народження ОСОБА_4 , де:

- у графі «відомості про батька» вказати - « ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 », вилучивши попередні відомості;

- прізвище дитини змінити на « ОСОБА_5 »;

- по батькові дитини змінити на « ОСОБА_6 ».

Копію рішення скерувати до Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для внесення змін в актовий запис про народження та видачі нового свідоцтва про народження з урахуванням зміни актового запису.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

-позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

-відповідачі:

- ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_3 ;

-орган місцевого самоврядування, діяльність якого спрямована на захист прав дитини - Служба у справах дітей Бурштинської міської ради, місцезнаходження якої за адресою: вул. Січових Стрільців, 4, м. Бурштин, ЄДРПОУ 39764279

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяТарас ГАПОЛЯК