Ухвала суду № 140566542, 09.10.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/6668/24

Провадження № 1-кс/577/1110/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2026 р. м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа клопотання ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В :

Представник заявниці ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20.12.2024р. у кримінальному провадженні № 12024200450001280 від 12.12.2024р., розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та двох ключів до вказаного автомобіля, з поверненням зазначеного майна власнику.

Клопотання мотивує тим, що вказаний автомобіль не є об`єктом, предметом чи знаряддям кримінального правопорушення та не відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України. Під час обшуку в автомобілі не виявлено та не вилучено речей, викрадених у потерпілих, а висновок про зв`язок транспортного засобу з кримінальним правопорушенням ґрунтується на припущенні.

Також представник посилається на тривалість досудового розслідування, зазначає, що з часу вилучення майна минув достатній строк для проведення необхідних слідчих та експертних дій. Крім того, вказує, що ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні про підозру не повідомлено.

На обґрунтування права ОСОБА_5 на звернення із даним клопотанням, зазначає, що автомобіль, хоча зареєстрований на її чоловіка ОСОБА_6 , однак був придбаний у період шлюбу, у зв`язку з чим є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вказаний транспортний засіб тривалий час перебуває на спеціальному майданчику, не експлуатується та не проходить належного технічного обслуговування, що створює ризик його пошкодження, корозії та погіршення технічного стану.

В судове засідання представник власника майна ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_4 не з`явився, подавши заяву про розгляд клопотання без участі власника майна і представника, клопотання підтримує, просить таке задовольнити.

Конотопським РВП ГУНП в Сумській області надано у розпорядження суду для огляду матеріали кримінального провадження №12024200450001280.

Слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, пояснивши, що досудове розслідування триває, автомобіль має статус речового доказу, планується проведення слідчих та експертних дій.

Суд, вислухавши слідчого, вивчивши матеріали клопотання, дійшов висновку, що таке не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 20.12.2024р. у справі № 577/6668/24 накладено арешт, зокрема, на автомобіль «Volkswagen Passat», свідоцтво про його реєстрацію та два ключі до нього із забороною відчуження, розпорядження та користування, в межах кримінального провадження № 12024200450001280 від 12.12.2024р., розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

Згідно ч.1 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ст.170 КПК України).

Абзацом другим ч. 1 ст. 174 КПК України встановлено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, предметом перевірки під час розгляду цього клопотання є не лише факт тривалого застосування арешту як такого, а наявність доведених заявницею обставин, які свідчать про необґрунтованість первісного арешту або про те, що обставини, які зумовлювали необхідність його застосування, на цей час припинили існування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Таким чином, арешт для забезпечення речових доказів не є мірою примусу, яка автоматично тягне за собою вручення підозри, оскільки це різні стадії процесу.

Враховуючи наведене, слідчий суддя не погоджується із доводами заявника, що невручення підозри ОСОБА_6 органом досудового розслідування є однією з підстав скасування арешту.

Крім цього, представник заявниці посилається на те, що в автомобілі не було виявлено викрадених у потерпілих речей та автомобіль не відповідає критеріям речового доказу.

Однак ст. 98 КПК України не обмежує поняття речового доказу лише предметами, які безпосередньо були викрадені або вилучені з місця кримінального правопорушення.

Матеріальний об`єкт може мати доказове значення також у зв`язку з його використанням при вчиненні кримінального правопорушення або через відомості, які він може містити щодо обставин кримінального провадження.

Ухвалою від 20.12.2024р. слідчим суддею вже було встановлено фактичний зв`язок автомобіля з подією, що розслідується, а саме його використання для переміщення ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення. Ця обставина була підставою для висновку про необхідність збереження автомобіля як речового доказу.

При розгляді цього клопотання заявницею не надано доказів, які б спростовували встановлений зв`язок транспортного засобу з обставинами кримінального провадження, свідчили про скасування його процесуального статусу речового доказу або про встановлення органом досудового розслідування обставин, які виключають його подальше доказове значення.

Не заслуговує на думку суду і посилання представника на п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Пунктом 1.13 Інструкції встановлено, що строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і не повинен перевищувати 90 календарних днів.

Однак наведена норма регулює строк проведення конкретної судової експертизи, а не строк застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. КПК України не пов`язує сплив строку проведення експертизи з автоматичним припиненням арешту речового доказу. Для його скасування необхідне встановлення обставин, які визначені ч. 1 ст. 174 КПК України.

Щодо тривалості арешту та перебування автомобіля на спеціальному майданчику, слідчий суддя враховує, що арешт транспортного засобу застосований з 20.12.2024р.

ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, рішення від 23.01.2014р., виходив із необхідності забезпечення справедливого балансу між загальним інтересом та захистом майнових прав особи. Водночас Суд визнав, що утримання речових доказів у кримінальному провадженні може переслідувати легітимну мету належного здійснення правосуддя.

Посилаючись на погіршення технічного стану автомобіля, представник зазначає про можливий ризик його пошкодження, корозії та знищення внаслідок тривалого невикористання. Разом з тим такі доводи самі по собі характеризують можливі негативні наслідки зберігання майна, але не доводять припинення його доказового значення та не свідчать про припинення передбаченої ст. 170 КПК України мети арешту.

Водночас у судовому засіданні слідчим пояснено що на теперішній час необхідність забезпечення незмінності та збереження транспортного засобу як речового доказу продовжує існувати.

Оцінивши наведені доводи клопотання в їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що вони не доводять ані необґрунтованості накладення арешту ухвалою від 20.12.2024р., ані відпадіння потреби у його подальшому застосуванні.

З урахуванням характеру кримінального правопорушення, установленого зв`язку транспортного засобу з обставинами, що є предметом доказування, мети арешту - збереження речового доказу, а також відсутності доведених обставин, які б свідчили про припинення такої мети, слідчий суддя вважає, що на цей час втручання у право власності не втратило зв`язку із завданнями кримінального провадження та не набуло характеру такого, що саме по собі зумовлює необхідність скасування арешту.

За таких обставин ОСОБА_5 та її представником не доведено передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України підстав для повного або часткового скасування арешту, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170, 174, 309 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 12024200450001280 від 12.12.2024 р. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 14 жовтня 2026 року о 09:00 год.

Слідчий суддяОСОБА_1