Ухвала суду № 140566130, 13.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

13.10.2026Справа № 904/1638/25

За скаргою: Будинку соціального піклування на постанови Державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України Мутшей Юлії Анатоліївни

У справі

За заявою: Будинку соціального піклування, м. Київ

До божника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія", м. Павлоград

Про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 180 180,00грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

За участю секретаря судового засідання Вязовська К.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від скаржника: Муравйова І.В.;

Від боржника: не з`явився

Від ВДВС: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Будинок соціального піклування (стягувач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ «Тенегія» заборгованості за договором №11 від 01.03.24р. про закупівлю талонів на бензин марки А-95 та договором №34 від 08.10.24р. про закупівлю талонів на бензин марки А-95 у загальному розмірі 180 180,00грн.

14.04.25р. за результатами розгляду вказаної заяви суд видав судовий наказ.

10.08.26р. на адресу суду надійшла скарга Будинку соціального піклування на дії державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України Мутшей Юлії Анатоліївни.

Ухвалою суду від 01.09.26р. скаргу Будинку соціального піклування на дії державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України Мутшей Юлії Анатоліївни від 07.08.26 р. та додані до неї документи повернуто без розгляду.

14.09.26р. на адресу суду надійшла скарга Будинку соціального піклування на дії державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України Мутшей Юлії Анатоліївни, в якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України Мутшей Ю.А. про виведення виконавчого провадження № 78660270 зі зведеного виконавчого провадження №78582553 від 29.07.2026 року;

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України Мутшей Ю.А. про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 78660270 від 29.07.2026 року.

В обґрунтування скарги заявник зазначає, що на виконанні у державного виконавця перебувало виконавче провадження № 78660270 з виконання судового наказу № 904/1638/25, виданого 14.04.2025, про стягнення з ТОВ «Тенегія» на користь Будинку соціального піклування заборгованості в сумі 180 180,00 грн та судового збору в розмірі 302,80 грн.

21.07.25р. державним виконавцем було відкрито виконавче провадження, яке надалі входило до складу зведеного виконавчого провадження № 78582553.

Постановою від 29.07.26р. виконавче провадження № 78660270 виведено зі складу зведеного виконавчого провадження, а іншою постановою від 29.07.26р. виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржник вважає зазначені постанови незаконними, посилаючись на неповноту вжитих державним виконавцем заходів з розшуку майна та коштів боржника, відсутність належних підстав для виведення виконавчого провадження зі зведеного та порушення права стягувача на пропорційне задоволення його вимог.

Зокрема, заявник зазначає, що державним виконавцем не було належним чином перевірено наявність нерухомого майна, земельних ділянок, корпоративних прав, цінних паперів та коштів на банківських рахунках боржника. Також скаржник посилається на участь боржника в публічних закупівлях та отримання ним коштів у межах господарської діяльності.

Також разом зі скаргою Будинок соціального піклування подав клопотання про поновлення процесуального терміну на оскарження постанови державного виконавця, мотивоване тим, що ухвалою суду від 01.09.26р. скаргу Будинку соціального піклування на постанови державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України Мутшей Ю.А. від 07.08.26 р. та додані до неї документи повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 17.09.26р. поновлено процесуальний строк на звернення зі скаргою , призначено розгляд скарги Будинку соціального піклування на постанови Державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України Мутшей Ю.А. на 29.09.26р. о 11:40 год.

28.09.26р. від скаржника надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 29.09.26р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

29.09.26р. від Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України надійшли заперечення на скаргу ,в яких державний виконавець просить відмовити в задоволенні скарги, зазначаючи, що в межах зведеного виконавчого провадження здійснювалися заходи з перевірки майнового стану боржника, перевірялася інформація щодо наявності рахунків, коштів та рухомого й нерухомого майна, а також направлялися додаткові запити до компетентних органів.

За твердженням державного виконавця, за результатами проведених перевірок майна та коштів, на які можливо звернути стягнення, не виявлено, у зв`язку із чим виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

До судового засідання 29.09.26р. сторони явку повноважних представників не забезпечили. Представника скаржника Муравйову І.В. було запрошено до судового засідання за допомогою підсистема відеоконференцзв`язку ЄСІТС, але з`єднання не відбулося.

Ухвалою суду від 29.09.26р. відкладено розгляд скарги Будинку соціального піклування на дії державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України Мутшей Ю.А. в режимі відеоконференції за допомогою підсистема відеоконференцзв`язку ЄСІТС на 13.10.26р.Під час судового засідання 13.10.26 р. за участю представника скаржника останній наполягав на задоволенні скарги з підстав ,наведених в ній .

Дослідивши матеріали справи, скаргу та заперечення на неї, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права.

Згідно зі статтею 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними. Якщо оскаржувані рішення прийняті відповідно до закону, у межах повноважень виконавця та права заявника не порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, предметом судового розгляду є перевірка правомірності оскаржуваних постанов державного виконавця, дотримання ним вимог законодавства під час виконання судового наказу та наявності порушення прав і законних інтересів скаржника.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, діяти неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Заходи з виявлення майна та коштів боржника мають здійснюватися в порядку та з періодичністю, передбаченими законом.

Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено повернення виконавчого документа стягувачу, якщо в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, застосування зазначеної норми передбачає встановлення не лише факту відсутності майна, на яке може бути звернено стягнення, а й факту вжиття виконавцем належних заходів для його виявлення.

Як убачається з матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем здійснювалися заходи з перевірки майнового стану ТОВ «Тенегія» в межах зведеного виконавчого провадження , зокрема щодо наявності грошових коштів, рахунків, рухомого та нерухомого майна боржника. Крім того, державним виконавцем направлявся додатковий запит до компетентного органу щодо можливого існування транспортних засобів, зареєстрованих до 2013 року, з метою отримання відомостей, які могли бути відсутні в результатах автоматизованої перевірки.

Наявні в матеріалах виконавчого провадження документи щодо здійснених перевірок та отриманих відповідей підлягають оцінці в сукупності. За умови підтвердження ними проведення передбачених законом заходів і відсутності виявленого майна, на яке можливо звернути стягнення, суд не встановлює підстав вважати повернення виконавчого документа таким, що здійснене виключно внаслідок бездіяльності державного виконавця.

Сам по собі факт невиконання судового наказу в повному обсязі не свідчить про незаконність дій державного виконавця, якщо неможливість стягнення зумовлена відсутністю майна боржника, а виконавцем вжито належних заходів для його виявлення.

Водночас посилання скаржника на участь боржника в публічних закупівлях саме по собі не є достатнім доказом наявності в боржника коштів, доступних для звернення стягнення. Для підтвердження таких обставин необхідно встановити, зокрема, факт укладення та виконання відповідних договорів, отримання оплати, наявність коштів або інших активів боржника та можливість звернення на них стягнення.

За відсутності належних доказів наявності конкретних активів боржника, які не були виявлені або на які державний виконавець безпідставно не звернув стягнення, відповідні доводи скаржника не можуть бути самостійною підставою для скасування постанови про повернення виконавчого документа.

Отже, якщо матеріалами виконавчого провадження підтверджено вжиття передбачених законом заходів та безрезультатність розшуку майна, постанова від 29.07.26р. про повернення виконавчого документа стягувачу відповідає пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється у межах зведеного виконавчого провадження в порядку, встановленому законом.

Водночас перебування виконавчого провадження у складі зведеного не виключає можливості повернення окремого виконавчого документа за наявності визначених законом підстав. При цьому виведення виконавчого провадження зі зведеного має відповідати вимогам законодавства та бути належно оформлене постановою виконавця.

Якщо постанову про виведення виконавчого провадження № 78660270 зі зведеного виконавчого провадження № 78582553 прийнято у зв`язку з поверненням відповідного виконавчого документа стягувачу, а таке повернення є правомірним, сама послідовність прийняття зазначених постанов в один день не свідчить про незаконність дій державного виконавця.

Доводи скаржника про штучне виведення виконавчого провадження з метою уникнення пропорційного розподілу коштів між стягувачами мають бути підтверджені належними доказами. Саме припущення щодо мети прийняття постанов не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій виконавця.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється з урахуванням установленої законом черговості та правил розподілу коштів між стягувачами.

Однак для висновку про порушення зазначених положень необхідно встановити наявність фактично стягнутих коштів, правові підстави для їх розподілу та обставини, за яких права конкретного стягувача були порушені. Саме по собі повернення виконавчого документа за відсутності майна боржника не підтверджує порушення порядку розподілу коштів.

За відсутності доказів наявності стягнутих коштів, які підлягали розподілу, або інших обставин, що свідчать про порушення прав скаржника, підстав для визнання постанови про виведення виконавчого провадження зі зведеного неправомірною не встановлено.

Оцінивши доводи скаржника в сукупності із запереченнями державного виконавця та документами виконавчого провадження, суд виходить із того, що правомірність оскаржуваних постанов має визначатися на підставі встановлених обставин і належних доказів, а не лише тверджень сторін.

За умови підтвердження матеріалами виконавчого провадження проведення належних заходів із розшуку майна боржника, відсутності виявленого майна, на яке може бути звернено стягнення, та дотримання встановленого законом порядку повернення виконавчого документа суд не вбачає підстав для висновку про неправомірність постанов державного виконавця від 29.07.26р.

Доводи скаржника про недостатність окремих заходів із розшуку майна, участь боржника в закупівлях та можливе порушення порядку розподілу коштів не можуть бути підставою для задоволення скарги без підтвердження конкретних обставин, які свідчили б про невиконання державним виконавцем покладених на нього законом обов`язків або порушення прав стягувача.

Отже, за встановлених судом обставин оскаржувані постанови прийняті в межах повноважень державного виконавця, а передбачених статтею 343 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування цих постанов не встановлено.

Суд також враховує, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не має остаточного характеру та не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до примусового виконання в межах строків, установлених статтею 12 цього Закону.

Отже, повернення виконавчого документа саме по собі не припиняє права стягувача на примусове виконання судового рішення та не звільняє боржника від виконання покладеного на нього судовим рішенням обов`язку. У зв`язку із цим зазначена обставина не може самостійно свідчити про остаточне порушення майнових прав стягувача.

Крім того, згідно з результатами пошуку відомостей в Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП), виконавчі провадження щодо ТОВ "Тенегія" як боржника, зокрема виконавчі провадження № 76048816, № 78860878, № 79063544, № 79333219 та інші, також мають статус завершених.

Зазначені відомості самі по собі не є достатнім доказом відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, однак підлягають оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи та доказами, що підтверджують здійснення державним виконавцем заходів з перевірки майнового стану боржника.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 342, 343 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Будинку соціального піклування на дії державного виконавця Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України Мутшей Юлії Анатоліївни - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу складено 14.10.26р.

СуддяВасильєв О.Ю.