Рішення № 140565252, 13.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

________________

Провадження 2/760/4343/26

В справі 760/20835/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

13 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Описова частина

28 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - Позивач) звернулося через підсистему «Електронний суд» до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - Відповідачка) про стягнення заборгованості за Договором № 499922-КС-003 про надання кредиту від 14 листопада 2024 року у розмірі 25.245,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 14 листопада 2024 року між ним та Відповідачкою з використанням інформаційно-комунікаційної системи Кредитодавця, дистанційно, в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», укладено Договір № 499922-КС-003 про надання кредиту. Відповідачка через вебсайт Кредитодавця увійшла до особистого кабінету, подала заявку на отримання кредиту, зазначивши номер свого карткового рахунку; Позивач надіслав їй пропозицію (оферту) укласти договір та одноразовий ідентифікатор UA-0264 на номер телефону НОМЕР_1 , після введення якого Відповідачка прийняла (акцептувала) пропозицію.

Позивач зазначає, що за умовами договору Кредитодавець надав Відповідачці кредит у розмірі 10.000,00 грн; плата за користування кредитом є фіксованою і становить 1 відсоток за кожен день користування кредитом; проценти нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом; пунктом 3 договору встановлено графік платежів. Кредитні кошти в розмірі 10.000,00 грн перераховано на банківську картку Відповідачки № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Позивач стверджує, що Відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, здійснивши часткову оплату за договором на загальну суму 2.540,00 грн, чим водночас вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору; з посиланням на пункт 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 Позивач зазначає, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Позивач окремо наголошує, що проценти за користування кредитом після закінчення строку дії кредитного договору ним не нараховувалися, а заборгованість після закінчення цього строку не змінювалася, при цьому розрахунок заборгованості формується автоматично і програма «протягнула» дати після закінчення строку дії договору до дати створення розрахунку. Позивач зазначає також, що неустойки у формі пені чи штрафів він не нараховував і просить стягнути лише заборгованість за тілом кредиту, процентами та комісією за надання кредиту, а розмір денної процентної ставки на дату укладення договору відповідає максимальному розміру, встановленому частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням перехідних періодів, передбачених пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Позивач зазначає, що станом на 22 червня 2025 року заборгованість Відповідачки становить 25.245,00 грн, з яких сума прострочених платежів по тілу кредиту - 9.500,00 грн, сума прострочених платежів по процентах - 9.785,00 грн, сума заборгованості по штрафам - 5.000,00 грн та сума прострочених платежів за комісією - 960,00 грн.

Позивач просить стягнути з Відповідачки зазначену заборгованість та судовий збір у розмірі 2.422,40 грн; розгляд справи просить здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та за відсутності представника Позивача. Витрат на професійну правничу допомогу Позивач до стягнення не заявляє, зазначивши в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат лише судовий збір. Позовна заява містить також клопотання про витребування в Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» доказів, які становлять банківську таємницю, - документа про випуск банківської картки № НОМЕР_2 на ім`я Відповідачки та виписок про рух коштів за відповідним рахунком за період з 14 листопада 2024 року по 06 березня 2025 року.

28 липня 2025 року автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В., 30 липня 2025 року матеріали позовної заяви фактично отримані головуючим суддею.

04 серпня 2025 року до суду надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання Відповідачки.

Ухвалою суду від 04 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, Відповідачці визначено строк на подання відзиву - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відзиву на позов Відповідачка не подала, будь-яких заяв, клопотань або доказів до суду не надіслала. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для встановлення відповідних обставин. Ненадання Відповідачкою відзиву не звільняє Позивача від обов`язку довести обґрунтованість заявлених вимог і не є самостійною підставою для задоволення позову в недоведеній частині.

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Згідно з частиною дванадцятою статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі; відповідно до частини першої статті 12 названого Закону моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 виснував, що підписання електронного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора є належним способом підписання, а такий договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що Пропозиція (оферта) укласти Договір № 499922-КС-003, Прийняття (акцепт) цієї пропозиції, Паспорт споживчого кредиту та анкета клієнта містять персональні дані Відповідачки - прізвище, ім`я та по батькові, дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер документа, що посвідчує особу (ID-карта № НОМЕР_3 , виданий органом 8024 21 березня 2018 року), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адресу реєстрації та проживання, адресу електронної пошти та номер телефону, а також номер особистого електронного платіжного засобу. Акцепт підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0264 14 листопада 2024 року о 17 год 56 хв 02 с.

Факт реального надання кредитних коштів підтверджується підтвердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, згідно з яким у рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04 листопада 2020 року 14 листопада 2024 року о 17 год 56 хв 43 с, тобто через 41 секунду після підписання акцепту, транзакцією № 43159-98027-73573 на платіжну картку № НОМЕР_5 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», перераховано 10.000,00 грн з призначенням «Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. до кредитного дог. № 499922-КС-003 від 14.11.2024». Номер цієї картки збігається з номером, указаним Відповідачкою в анкеті клієнта та в акцепті. Крім того, 23 листопада 2024 року Відповідачка здійснила на виконання договору платіж у розмірі 2.540,00 грн, чим підтвердила прийняття умов договору до виконання.

За таких обставин суд доходить висновку, що Договір № 499922-КС-003 про надання кредиту від 14 листопада 2024 року є укладеним у встановленому законом порядку, а факт отримання Відповідачкою кредитних коштів у розмірі 10.000,00 грн - доведеним. Оскільки ці обставини підтверджені наявними у справі доказами і Відповідачкою не оспорені, підстав для задоволення клопотання Позивача про витребування в Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» доказів, які становлять банківську таємницю, немає.

Щодо заборгованості за тілом кредиту та розподілу платежів

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Пунктами 2.3, 2.7, 2.13 Договору строк, на який надається кредит, визначено в 16 тижнів, строк дії Договору - до 06 березня 2025 року, а дату повернення кредиту - 06 березня 2025 року; у розділі 3 Паспорта споживчого кредиту строк кредитування зазначено як 113 днів (16 тижнів). Отже, строк виконання обов`язку повернути кредит настав 06 березня 2025 року, тобто задовго до ухвалення цього рішення.

З розрахунку заборгованості вбачається, що 23 листопада 2024 року Відповідачка сплатила 2.540,00 грн, якими погашено проценти за період з 14 по 23 листопада 2024 року в розмірі 1.000,00 грн, частину комісії за видачу кредиту в розмірі 1.040,00 грн та частину тіла кредиту в розмірі 500,00 грн. Після цієї дати платежів Відповідачка не здійснювала, унаслідок чого залишок тіла кредиту становить 9.500,00 грн (10.000,00 грн - 500,00 грн), що підтверджується також довідкою Позивача про стан заборгованості станом на 02 липня 2025 року.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9.500,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо комісії за надання кредиту

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця. Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, які сплачуються споживачем та пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Відповідно до пунктів 9, 10 частини першої та частини шостої статті 12 цього Закону договір про споживчий кредит має містити види і предмет кожної додаткової та супутньої послуги кредитодавця, розмір плати за кожну з них, а інформація про таку плату доводиться до відома споживача до укладення договору.

Пунктом 2.5 Договору комісію за видачу кредиту визначено в розмірі 2.000,00 грн з прямим застереженням, що вона нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, її розмір залишається незмінним протягом усього строку Договору і не може бути збільшений Кредитодавцем в односторонньому порядку; тим самим пунктом передбачено, що додаткові та супутні послуги за цим Договором відсутні. Розмір комісії відтворено в розділі 4 Паспорта споживчого кредиту (графа «Платежі за додаткові та супутні послуги Кредитодавця, обов`язкові для укладання договору: 1. Комісія за надання кредиту - 2.000,00 грн»), враховано у складі загальних витрат за кредитом (10.194,52 грн) та орієнтовної загальної вартості кредиту (20.194,52 грн), а також розподілено у графіку платежів, передбаченому пунктом 4.2.2 Договору та Додатком № 1 до нього, між першим і другим платежами в сумах 1.040,00 грн і 960,00 грн. За розрахунком заборгованості комісію нараховано одноразово 14 листопада 2024 року, тобто в день видачі кредиту.

Отже, комісія за видачу кредиту є одноразовою платою за надання кредиту, а не платою за обслуговування (управління) кредитною заборгованістю; її розмір є фіксованим, не залежить від строку користування кредитом і був повністю розкритий Відповідачці до укладення договору. Розподіл цієї одноразової комісії на дві частини у графіку платежів стосується лише порядку її сплати і правової природи комісії не змінює. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) виснувала, що умова договору про споживчий кредит про сплату комісії не є нікчемною, а може бути оспорена заінтересованою особою; зустрічного позову про визнання цієї умови недійсною Відповідачка не заявляла. Із нарахованих 2.000,00 грн Відповідачка сплатила 1.040,00 грн, а несплачений залишок становить 960,00 грн.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 960,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, яка застосовується до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з частинами першою, другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Пунктом 2.4 Договору стандартну процентну ставку за кредитом визначено в розмірі 1 відсотка в день, фіксовану, із застереженням, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку Договору і не може бути збільшена Кредитодавцем в односторонньому порядку. Пунктом 10.2 Договору знижену процентну ставку в межах програми лояльності визначено в тому самому розмірі - 1 відсоток в день, фіксовану. Те, що обидві ставки є однаковими, підтверджується і розділом 4 Паспорта споживчого кредиту, в якому і знижена, і стандартна процентна ставка зазначені в розмірі 365,00 відсотка річних. Відповідно передбачена пунктами 4.2 і 10.3 Договору втрата Відповідачкою права на знижену процентну ставку внаслідок прострочення платежу за графіком більш ніж на сім днів на розмір нарахованих процентів не вплинула, а фактично застосована ставка дорівнює тій, що діяла з першого дня користування кредитом. Збільшення процентної ставки в цій справі не відбулося.

Заявлені до стягнення проценти в розмірі 9.785,00 грн нараховані за період з 24 листопада 2024 року по 06 березня 2025 року включно, тобто за 103 дні, у розмірі 95,00 грн за день, що становить 1 відсоток від залишку тіла кредиту 9.500,00 грн. Проценти, нараховані за попередній період з 14 по 23 листопада 2024 року в розмірі 1.000,00 грн (по 100,00 грн за день від суми кредиту 10.000,00 грн), Відповідачка сплатила. З 07 березня 2025 року нарахування процентів припинено. Увесь період нарахування перебуває в межах строку, на який надавався кредит і який сплив 06 березня 2025 року. Арифметичних помилок у розрахунку не виявлено.

Суд перевірив дотримання обмеження, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток. За частиною четвертою статті 8 цього Закону денна процентна ставка розраховується за формулою ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t х 100 відсотків, де ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) виснував, що пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено перехідний період з поетапним зниженням граничної величини денної процентної ставки, і до договорів, укладених починаючи з 20 серпня 2024 року, застосовується гранична величина 1 відсоток. Спірний договір укладено 14 листопада 2024 року, тому застосовною є саме ця межа.

Денна процентна ставка, обчислена самим Кредитодавцем на дату укладення договору, становить 0,90 відсотка (пункт 2.11 Договору), що відповідає розрахунку (10.194,52 грн : 10.000,00 грн) : 113 днів х 100 відсотків, і зазначеної межі не перевищує. Те, що фактично нараховані за час дії договору загальні витрати (проценти 10.785,00 грн та комісія за видачу кредиту 2.000,00 грн) перевищують обчислену на дату укладення договору величину 10.194,52 грн, зумовлене виключно тим, що Відповідачка після першого платежу припинила погашення тіла кредиту за графіком, унаслідок чого база нарахування процентів не зменшувалася з 9.500,00 грн, тоді як за графіком платежів вона мала послідовно зменшуватися до 2.118,00 грн. Порушенням наведеного обмеження це не є.

Нечітких або двозначних положень щодо розміру процентів, які підлягали б тлумаченню на користь споживача в розумінні частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд не встановив: Договір, Паспорт споживчого кредиту та графік платежів визначають єдину ставку 1 відсоток на день і узгоджуються між собою. Зазначення в заголовній частині наданого Позивачем розрахунку заборгованості стандартної процентної ставки в день у розмірі 1,5 на висновок суду не впливає, оскільки така ставка Договором не передбачена і фактично не застосовувалася - усі нарахування здійснено за ставкою 1 відсоток на день.

Проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є платою за користування грошовими коштами, а не мірою цивільно-правової відповідальності, а тому підстав для їх зменшення в порядку статті 551 ЦК України немає, а пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на них не поширюється. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у наведеній постанові виснувала також, що поза випадком нікчемності умови договору суд не вправі з власної ініціативи зменшити розмір процентів за користування кредитом; відповідних позовних вимог Відповідачка не заявляла.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 9.785,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо штрафів

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; згідно з частиною другою цієї статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 7 Договору та розділом 6 Паспорта споживчого кредиту «Наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про надання кредиту» передбачено, що в разі не здійснення сплати процентів та/або комісії за видачу кредиту, та/або суми кредиту у визначені Договором терміни Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 32 відсотки від розміру простроченої заборгованості за кожен факт невиконання або неналежного виконання грошового зобов`язання згідно з графіком платежів. Згідно з розрахунком заборгованості штрафи нараховувалися з 15 грудня 2024 року і станом на 22 червня 2025 року склали 5.000,00 грн, після чого їх нарахування припинено. Отже, заявлена до стягнення сума 5.000,00 грн за своєю правовою природою є неустойкою у формі штрафу, незважаючи на твердження Позивача в позовній заяві про те, що неустойка ним не нараховувалася і до стягнення не заявляється.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (яким цей розділ доповнено Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дію якого в подальшому неодноразово продовжено і який є чинним на час ухвалення цього рішення. Прострочення виконання Відповідачкою грошового зобов`язання, за яке нараховано штрафи, мало місце у період з грудня 2024 року по червень 2025 року, тобто в період дії воєнного стану, а отже повністю охоплюється дією наведеної норми. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є самостійною чинною нормою, яка не скасовувалася та не зупинялася і не містить обмежень ані щодо дати укладення кредитного договору, ані щодо статусу позичальника.

З огляду на викладене у стягненні штрафів у розмірі 5.000,00 грн слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» підлягають частковому задоволенню - на суму 20.245,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 9.500,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 9.785,00 грн та заборгованість за комісією за надання кредиту - 960,00 грн; у стягненні штрафів у розмірі 5.000,00 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2.422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10415 від 25 липня 2025 року.

Оскільки позов задоволено частково - на 80,19 відсотка від заявленої ціни позову (20.245,00 грн із 25.245,00 грн), з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог судовий збір у розмірі 1.942,62 грн.

Витрат на професійну правничу допомогу Позивач до стягнення не заявляв і доказів їх понесення не надавав, тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 612, 629, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 8, 12, п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 499922-КС-003 про надання кредиту від 14 листопада 2024 року у розмірі 20.245 (двадцять тисяч двісті сорок п`ять) грн 00 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 9.500,00 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом - 9.785,00 грн;

- заборгованість за комісією за надання кредиту - 960,00 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про стягнення штрафів у розмірі 5.000,00 грн - відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 1.942 (одна тисяча дев`ятсот сорок дві) грн 62 коп.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ: 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя: